Справа № 4-152/10
11 листопада 2010 року Тростянецький районний суд
Сумської області у складі - головуючого судді Янової Л.М.
при секретарі Голубничій О.В.
з участю прокурора Пасько О.В.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на висновок ДІМ Тростянецького РВ УМВС припинення подальшої перевірки
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на висновок ДІМ Тростянець кого РВ УМВС ОСОБА_2 про припинення подальшої перевірки, посилаючись на те, що будинок по АДРЕСА_1 розділений між ним та сином. Що невістка прописана в його частині згідно будинкової книжки і виписуватись у добровільному порядку не бажає і у зв'язку з цим він не має можливості оформити субсидію. Просить скасувати висновок ДІМ ОСОБА_2 та виписати невістку з його частини.
В судове засідання скаржник не з'явився з невідомих причин.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 звертався до начальника «паспортного» столу і просив виписати невістку з його частини.
Матеріал для перевірки був направлений ДІМ ОСОБА_2 , який і виніс оскаржуваний висновок.
У суд скаржник надав копію будинкової книги із якої вбачається, що ОСОБА_4 прописана за даною адресою з 1997 року.
Рішення суду про розподіл будинку було прийняте 12 вересня 2001 року.
Тобто після прийняття такого рішення воно повинно було бути зареєстрованим в МЕТІ та кожен власник на свою частину повинен був отримати будинкову книжку, чого не було зроблено.
Інспектор ДІМ прийшов до висновку, що питання «виписки» в разі спору не є компетенцією міліції і припинив подальшу перевірку.
Оскаржуючи висновок ДІМ у суді Євдокимов теж ставить питання про скасування висновку та виписати невістку з його частини.
Але для вирішення питання виписки невістки з його частини слід звернутись з належно оформленим позовом до суду, чого зроблено не було.
Суд вислухав думку прокурора, який вважає, що скарга не обгрунтована і задоволенню не підлягає.
При таких обставинах суд вважає за необхідне скаргу залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.236-2 КПК України,
Скаргу ОСОБА_1 на висновок ДІМ Тростянецького РВ УМВС припинення подальшої перевірки від 22 жовтня 2010 року залишити без задоволення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя