Справа № 577/4120/19
Провадження № 2/577/1393/19
06 листопада 2019 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Кравченка В.О.
з участю секретаря Мирошниченко Ю.В.
адвокатів Огорілко Ю.М., Лісіченка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Конотопі в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого за довіреністю представляє адвокат Огорілко Юрій Миколайович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» №152-к від 12.08.2019 року за яким його звільнено з посади начальника представництва м.Конотоп філії м.Суми Національної дирекції на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, поновити на посаді і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На обгрунтування вимог представник позивача за довіреністю Огорілко ОСОБА_2 . вказав, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням діючого законодавства, зокрема:
- не дотримання вимог ст.49-2 КЗпП України щодо необхідності персонального попередження працівника не пізніше ніж за два місяці, на що вказує відсутність підпису позивача у письмовому попередженні, а також не було запропоновано іншої роботи на тому самому підприємстві, хоча вакантні посади, які б відповідали кваліфікації ОСОБА_1 існували, що підтверджується оголошеннями про проведення конкурсів і намагання останнього прийняти у них участь (звернення з відповідною заявою);
- всупереч положенням ст.43 КЗпП та частин 3, 4 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення відбулось без погодження з профспілковим органом та не зважаючи на відмову Центрального комітету Всеукраїнської професійної спілки працівників ТОВ «Нова Пошта» (далі по тексту ЦК ВПСП ТОВ «Нова Пошта»), членом якої є ОСОБА_1 , у наданні згоди, отриманої відповідачем вже після фактичного звільнення, позивач не був поновлений на роботі;
- не враховане переважне право позивача на залишення на роботі про що зазначено у витягу з протоколу №9 від 13.09.2019 року засідання ЦК ВПСП ТОВ «Нова Пошта»;
- не своєчасно видана трудова книжка, а саме при звільненні 12.08.2019 року, книжка видана лише 30.08.2019 року.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні участі не брав.
Представник відповідача за довіреністю адвокат Лісіченко О.В. заперечив задоволенню вимог. На його переконання звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням положень КЗпП. Додав, що попередження про звільнення і запропоновані вакантні посади неодноразово направлялися позивачу по пошті, проте останній навмисно не отримував. Крім того, мається акт про відмову ОСОБА_1 з ознайомленням вакантних посад. Щодо звільнення без згоди профспілки, то вважає, що така згода не є обов'язковою, а посилання позивача на норми частин 3, 4 ст.41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» розповсюджуються не на діючих членів ЦК ВПСП ТОВ «Нова Пошта», а вже на звільнених. Разом з тим зазначив, що відмова профспілки у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 є безпідставною, а тому не була взята до уваги адміністрацією. Щодо повідомлень в інтернеті про оголошення конкурсів на наявні вакантні посади ТОВ «Нова Пошта», то ці оголошення мали на меті створення резерву кандидатів на посади в майбутньому, а не наявні.
Суд вислухавши доводи сторін, дослідивши представлені докази приходить до висновку про задоволення позову виходячи із такого.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
За приписами частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України в п.19 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
З огляду на викладене власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо належно попередженому про вивільнення працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Із наявних доказів вбачається, що наказом ТОВ «Нова Пошта» №152-к від 12.08.2019 року, який є предметом судової перевірки, ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника представництва м.Конотоп філії м.Суми Національної дирекції з 12.08.2019 року, у зв'язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.9), проте з грубим порушенням вищевказаних норм про що свідчить наступне.
Відповідачем не представлено жодного доказу, який би стверджував про персональне попередження позивача про звільнення у зв'язку із скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України) не пізніше ніж за два місяці та запропонування вакантних посад, які мали місце на підприємстві протягом попереджувального періоду, хоча саме про це вказано у наказі №129 к/тр від 06.06.2019 року «Про скорочення штатних одиниць та внесення змін до штатного розпису ТОВ «Нова Пошта», зокрема про необхідність у термін до 10.06.2019 року ознайомити відповідних працівників з попередженням про скорочення посад під розписку, одночасно з попередженням про звільнення письмово запропонувати працівникам іншу роботу, а у термін з 10.06.2019 року по 10.08.2019 року пропонувати працівникам переведення на інші вакантні посади. І тільки при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівників від переведення на іншу роботу на підприємстві, - звільнити їх згідно з п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги відповідно до чинного законодавства України (а.с.10).
Як видно персональне повідомлення про скорочення штатної одиниці, з урахуванням положень наведеного вище наказу, ОСОБА_1 вручено не було (а.с.59), також не доведена належним чином і пропозиція щодо вакантної посади (а.с.60), про що свідчить відсутність підпису позивача у цих документах. Слід зауважити, що акт про відмову ОСОБА_1 ознайомитися з вакантними посадами не містить переліку таких посад (а.с.61), а тому не може вважатися належним доказом виконання відповідачем умов звільнення. Більш того, на спростування заперечень відповідача позивачем представлені оголошення в мережі Інтернет про проведення внутрішніх конкурсів на вакантні посади ТОВ «Нова Пошта» у період липня-серпня 2019 року (а.с.12-32) та намагання ОСОБА_1 прийняти участь у конкурсі шляхом подання відповідної заяви і анкети кандидата (а.с.133-137). Необхідно звернути увагу, що в оголошеннях мова йде саме про вакантні посади у товаристві, а не про формування резерву працівників на ці посади, на чому наполягав представник відповідача. Також суд не сприймає заперечень відповідача про належне дотримання гарантованих прав ОСОБА_1 при звільненні шляхом надіслання по пошті наказу про скорочення штатної одиниці, персонального повідомлення щодо скорочення штатної одиниці та пропозиції вакантних посад, оскільки відсутні підтвердження отримання чи відмови в отриманні згаданих поштових повідомлень. Крім того, лише один із представлених відповідачем описів документів має поштовий штамп (а.с.53), у решті - штампи відсутні, що ставить під сумнів направлення саме вказаних в опису документів позивачу.
Отже, доводи позивача про недотримання товариством вимог ч.2 ст.40, ч.ч.1,3 ст.49-2 КЗпП України є слушними та такими, що знайшли підтвердження під час судового розгляду і є першою підставою для скасування оскаржуваного наказу.
Крім того, за приписами ст.43 КЗпП розірвання трудового договору, зокрема за п.1 ст.40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
У правозастосовних орієнтирах, викладеними в пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вказано, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КЗпП. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
Відповідно до розпорядження від 31.07.2018 року №28 ОСОБА_1 був призначений на посаду голови первинної профспілкової організації ВПСП ТОВ «Нова Пошта» (а.с.89), а згідно витягу із протоколу №14 Конференції Всеукраїнської професійної спілки працівників ТОВ «Нова Пошта» від 13.08.2018 року - уведений до складу ЦК ВПСП ТОВ «Нова Пошта» (а.с.33). За приписами ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
На порушення наведених норм видання наказу про звільнення ОСОБА_1 відбулось без попереднього узгодження з профспілковими органами ТОВ «Нова Пошта». Вже після фактичного звільнення адміністрація товариства звернулася до ЦК ВПСП ТОВ «Нова Пошта» з відповідним поданням, проте отримала обґрунтовану відмову у наданні згоди на звільнення позивача з посиланням на недотримання гарантованих прав останнього (а.с.92-94), яке було фактично проігноровано.
На переконання суду відмова вказаного профспілкового органу у наданні згоди на звільнення є визначальною. А тому відсутність певного висновку первинної профспілкової організації - Сумської ППО ВПСП ТОВ «Нова Пошта» не перешкоджає розгляду справи і винесенню судового рішення.
Не можна погодитись з доводами відповідача, що вказане рішення профспілкового органу є не аргументованим, оскільки воно містить посилання на порушення адміністрацією норм трудового законодавства щодо порядку звільнення позивача та обґрунтовується, окрім іншого, переважним правом ОСОБА_1 залишення на посаді.
Також не заслуговує на увагу трактування представника відповідача норм частин 3, 4 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», які на його переконання, стосуються виключно звільнених працівників, оскільки таке розуміння є лише суб'єктивним сприйняттям останнього.
Отже, звільнення позивача без згоди профспілкового органу є другою підставою для скасування наказу і поновлення на роботі.
Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про необхідність захисту трудових прав позивача шляхом скасування оскаржуваного наказу і поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Щодо посилання представника позивача на несвоєчасне вручення трудової книжки, то дана обставина не є підставою для поновлення на роботі і може бути врахована лише при вирішенні питання зміни дати звільнення, що внаслідок задоволення заявлених вимог про поновлення на роботі не було предметом судової перевірки.
Відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно довідки наданої відповідачем, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 2137 грн. 55 коп., а середньомісячна - 25650 грн. 64 коп. (а.с.101). Жодних документів про виплату будь-яких компенсацій при звільненні суду не представлено. З часу звільнення по день винесення судового рішення період складає 2 місяці 18 робочих днів. Отже, розмір грошової компенсація буде становити 89777 грн. 18 коп.
Крім того, з урахуванням положень ст.141 ЦПК України, з відповідача у прибуток держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1921 грн.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» №152-к від 12.08.2019 року про звільнення ОСОБА_1 , начальника представництва м.Конотоп філії м.Суми Національної дирекції з 12.08.2019 року, у зв'язку із скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника представництва м.Конотоп філії м.Суми Національної дирекції Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 12.08.2019 року по 06.11.2019 року, в розмірі 89777 грн. 18 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» судовий збір в сумі 1921 грн.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.
Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня проголошення.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», ІКЮО 31316718, юридична адреса: 03131, м. Київ, Столичне шосе, 103 корп. 1.
Суддя Кравченко В. О.