Справа № 573/1348/19
Номер провадження 2/573/391/19
про залишення позовної заяви без руху
11 листопада 2019 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Замченко А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
31 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом, в якому вказує, що 04 березня 2011 року між нею, громадянкою Королівства Нідерланди, та ОСОБА_2 , громадянином Російської Федерації, було укладено шлюб, який цього ж дня зареєстрований Білопільським районним управлінням юстиції. Від подружнього життя вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час їх сім'я фактично розпалася, оскільки між ними виникли непорозуміння. Спільного місця проживання в Україні вони не мають, однак зараз вона та діти проживають у м. Білопілля у квартирі її матері, за якою вона доглядає.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить постановити рішення про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області Кліщ О.В. від 19 серпня 2019 року відкрито провадження в даній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 30 вересня 2019 року під головуванням судді Кліщ О.В. закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду.
25 жовтня 2019 року у зв'язку з відставкою головуючої судді Кліщ О.В. проведено повторний розподіл справи та автоматизованою системою документообігу суду головуючою суддею по справі визначено Замченко А.О. Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 25 жовтня 2019 року справу прийнято до провадження зазначеної судді та справу призначено до підготовчого судового засідання.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема підсудності судам України справ з іноземним елементом.
Статтею 63 вказаного Закону передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 60 зазначеного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, їх останнє спільне місце проживання було на території України, і на час звернення з позовом до суду хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права, передбачений частиною другою статті 60 та статтею 61 цього Закону, має бути здійснений у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.
Статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачені загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом. Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Згідно з ч. 1 п. 1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цьогоЗакону (виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 у позовній заяві вказала, що на даний час вона разом з дітьми проживає на території України, а саме: в квартирі своєї матері, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відомим місцем перебування відповідача на території України вона також вказала зазначену адресу, однак, при цьому зазначила, що ОСОБА_2 тривалий час взагалі не приїздив в Україну. Також з позовної заяви вбачається, що останнє спільне місце проживання подружжя знаходиться не в Україні, а позивач приїздить в Україну щоб відвідати батьків.
Як вбачається з відповідей Білопільської міської ради від 07, 14, 15 серпня 2019 року, наданих на запити суду, ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 , за вказаною адресою не зареєстровані (а. с. 36-37, 40-41).
У позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що на час звернення з позовом до суду вона проживала в квартирі своєї матері за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, відповідно до листа Білопільської міської ради від 31 жовтня 2019 року за вказаною адресою зареєстрована лише ОСОБА_5 . На даний час за даною адресою ніхто не проживає (а. с. 73).
З листа ОСОБА_2 вбачається, що він на даний час проживає в Швейцарії (а. с. 55).
Згідно з ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Оскільки позовна заява вимогам ст. 175 ЦПК України не відповідає, оскільки в ній не зазначено, якими доказами підтверджується, що останнім спільним місцем проживання подружжя була саме територія України, і, що на момент звернення з позовом до суду вона проживала на території України, позовну заяву слід залишити без руху, роз'яснивши, що недоліки необхідно усунути протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали і попередити, що в іншому разі позовна заява буде вважатись неподаною і їй повернута.
Керуючись ст. ст. 175, 187, 260 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і їй повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя -