Вирок від 11.11.2019 по справі 573/190/19

Справа № 573/190/19

Номер провадження 1-кп/573/53/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника - ОСОБА_10 ,

потерпілого - ОСОБА_11 ,

представника - ОСОБА_12 ,

експерта - ОСОБА_13 ,

свідків - ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця Луганської області, Краснодонського району, с. Северо-Гундоровське, мешканця АДРЕСА_1 , із вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді в. о. старости Річківської сільської ради Вирівського старостинського округу, у лікарів нарколога, психіатра на обліку не перебуває, згідно зі ст. 89 КК України раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 189 КК України,

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця Сумської області, Білопільського району, с. Олексенки, мешканця АДРЕСА_2 , із середньою освітою, одруженого, ФОП, у лікарів нарколога, психіатра на обліку не перебуває, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. За відсутності ОСОБА_14 , під час його перебування в зоні проведення операції Об'єднаних сил, ОСОБА_9 , будучи з 29.11.2006 зареєстрованим фізичною особою - підприємцем, у точно не встановлений слідством час у період з 19 до 26.06.2018 у невстановленому слідством місці за допомогою комп'ютерної техніки виготовив і роздрукував договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:00:915:0811, належної ОСОБА_14 , та акт приймання-передачі цієї земельної ділянки від 26.06.2018, а також підписав зазначені договір і акт як від імені орендаря - ФОП ОСОБА_9 , так і від імені орендодавця - ОСОБА_14 .

До вказаних договору та акту ФОП ОСОБА_9 внесені завідомо неправдиві відомості щодо передачі ОСОБА_14 належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:00:015:0811 в оренду на строк до 26.06.2032 ФОП ОСОБА_9 .

Водночас ОСОБА_14 такий договір та акт не підписував, укладення і умови договору не погоджував, згоду на укладення не надавав.

Розмір орендної плати, згідно з умовами такого договору оренди, мав становити 1244 грн. 16 коп. на рік.

На підставі зазначеного договору оренди земельної ділянки 11.07.2018 внесені відомості про реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У розумінні примітки до ст. 358 КК України договір оренди та акт приймання-передачі земельної ділянки від 26.06.2018 є офіційними документами, оскільки містять зафіксовану на матеріальному носієві (аркушах паперу) інформацію, яка підтверджує факт укладення правочину між його сторонами, передачі власником земельної ділянки в користування іншій особі, що є підставою для реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, форма та істотні умови договору оренди землі визначені Законом України «Про оренду землі» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору оренди землі» від 03.03.2004 №220.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_9 , як ФОП, мав найманих працівників, він був службовою особою в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України, оскільки виконував організаційно-розпорядчі функції по відношенню до таких працівників у силу закону, зокрема, Кодексу законів про працю України.

Вчиняючи таким чином складання завідомо неправдивих офіційних документів, ОСОБА_9 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно-небезпечні наслідки у виді незаконного набуття права користування майном іншої особи та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Достовірно розуміючи, що відповідно до вимог ст. ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації, а згідно зі ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, 11.07.2018 ОСОБА_9 прибув до приміщення реєстраційної служби Білопільської міської ради, розташованого за адресою: м. Білопілля, вул. Соборна, 54, та особисто передав державному реєстратору складені ним завідомо неправдиві офіційні документи - договір оренди земельної ділянки від 26.06.2018, нібито укладений між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , акт приймання-передачі земельної ділянки від 26.06.2018, на підставі чого, а також акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.06.2018 та заяви ФОП ОСОБА_9 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором 11.07.2018 внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (права оренди ФОП ОСОБА_9 земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:00:015:0811, належної ОСОБА_14 ).

Таким чином, ОСОБА_9 вчинив використання завідомо підроблених документів - договору оренди земельної ділянки та акту приймання-передачі земельної ділянки від 26.06.2018, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді незаконного набуття права користування майном іншої особи та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину не визнав взагалі й показав, що він являється фізичною особою-підприємцем, має найманих працівників, які працюють на умовах трудового договору. На працівників ведуться трудові книжки, сплачуються податки.

Хто підписував договір оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_14 , не пам'ятає. Вважає, що підписав ОСОБА_16 , оскільки саме йому ОСОБА_14 надавав доручення. Але не виключає, що міг підписати й він, оскільки трапляються випадки, що підпис пропущено і, щоб не шукати власника землі, підпис ставить особисто. Акт приймання-передачі земельної ділянки від 26.06.2018 підписував ОСОБА_16 . На реєстрацію 11.07.2018 зазначений договір він возив з ОСОБА_16 . Хто саме здавав реєстратору документи не пам'ятає, вважає, що це був ОСОБА_16 . Зареєстрований договір забирав особисто.

Незважаючи на те, що ОСОБА_9 свою вину у вчиненні злочинів не визнав, його вина повністю доказана показами свідків, експерта, які є логічними і послідовними.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що приблизно в 2016 році, точної дати не пам'ятає, він звернувся до голови сільської ради ОСОБА_8 з приводу виділення йому 2 га землі як учаснику АТО. Оскільки часу займатися оформленням документів у нього не було, останній запропонував видати довіреність на ім'я землевпорядника ОСОБА_16 , що він і зробив. Довіреність посвідчила секретар сільської ради. Крім того, сільський голова запропонував передати землю в оренду ОСОБА_9 , але на той час він згоди не надав, оскільки хотів передати її тому, хто запропонує вищу орендну плату. Договору оренди він не підписував, до реєстраційної служби на реєстрацію його не носив. Згодом від працівників поліції дізнався, що від його імені був укладений на 15 років договір оренди з ОСОБА_9 . У серпні 2018 року до нього приїздив останній і вони домовилися про зменшення строку оренди до 7 років, з первісною датою договору - 26.06.2018 погодився. Цього ж місяця він отримав від Турчина 6000 грн. орендної плати.

Свідок ОСОБА_15 показала, що працює на посаді державного реєстратора в Реєстраційній службі Білопільської міської ради. ОСОБА_9 постійно приносить до реєстраційної служби договори оренди. Відповідальність за достовірність даних, вказаних у заяві, несе заявник. Договір оренди, який є в томі 2 на а. с. 191, приносив ОСОБА_9 , бо в заяві вказані його дані. Якби це була інша особа, то зазначалось би прізвище того, хто приніс документи.

Свідок ОСОБА_16 показав, що після того, як сільська рада прийняла рішення про виділення ОСОБА_14 як учаснику АТО земельної ділянки, останній видав йому довіреність і він займався оформленням документів. Що саме було написано в довіреності не пам'ятає, але вважав, що мав право укладати договір оренди. ОСОБА_9 підготував необхідні документи для оформлення оренди землі, а він їх підписав від імені ОСОБА_34 та віддав ОСОБА_9 . У договорі оренди, який є в томі 2 на а. с. 191, у графі «Орендодавець» стоїть його підпис.

Проте, до зазначених показів свідка ОСОБА_16 суд відноситься критично і не бере їх до уваги, оскільки вони спростовуються висновком судово-почеркознавчої експертизи від 02.11.2018 №1498/1499, з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_14 у графі «Орендодавець» в оригіналі договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:00:015:0811 виконані ОСОБА_9 (том 3 а. с. 8-36).

Експерт ОСОБА_13 , будучи допитаною в судовому засіданні, підтримала свої висновки, зроблені під час досудового розслідування. Крім того, показала, що відповідно до методики спочатку досліджується підпис особи, від імені якої він виконаний. Якби підпис був виконаний ОСОБА_14 , то не було б необхідності досліджувати решту питань. Крім того, пояснила, що на вирішення експертизи ставилося питання: «хто виконав підпис у договорі?». Питання про те «хто не виконував підпис?» не ставилося, у зв'язку з чим у висновку зазначено, що підпис виконано ОСОБА_9 . Із законів логіки випливає, що оскільки підпис виконано останнім, то інші особи його не виконували.

Під час проведення експертизи були виявлені збіжні загальні та окремі ознаки порівнювальних підписів, які є стійкими, суттєвими, не виходять за межі варіантів ознак у почерку ОСОБА_9 , утворюють індивідуальну сукупність та достатні для категоричного висновку про те, що підпис від імені ОСОБА_14 виконано ОСОБА_9 .

Крім показів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , експерта ОСОБА_13 , факт вчинення ОСОБА_9 інкримінованих йому злочинів підтверджується також письмовими матеріалами справи:

- реєстраційною справою №2_609_000971_95, свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, з яких вбачається, що з 29.11.2006 ОСОБА_9 зареєстрований як фізична особа-підприємець (том 2 а. с. 105-118, 199);

- рішенням Вирівської сільської ради від 19.06.2018, згідно з яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та передано її у власність ОСОБА_14 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5920681800:00:015:0811, площею 2 га, яка розташована за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Вири (том 3 а. с. 60);

- проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_14 (том 2 а. с. 119-168);

- договором оренди земельної ділянки від 26.06.2018, актом приймання-передачі земельної ділянки від 26.06.2018, укладеного між ОСОБА_14 і ФОП ОСОБА_9 , відповідно до якого об'єктом оренди є земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 5920681800:00:015:0811 (том 2 а. с. 191-192, том 4 а. с. 17);

- висновком судово-почеркознавчої експертизи від 02.11.2018 №1498/1499, з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_14 у графі «Орендодавець» в оригіналі договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:00:015:0811, а також в оригіналі акту приймання-передачі земельної ділянки від 26.06.2018, укладені між ОСОБА_14 і ФОП ОСОБА_9 , виконані не ОСОБА_14 , а ОСОБА_9 (том 2 а. с. 8-36);

- заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.07.2018, з яких вбачається, що з приводу реєстрації договору оренди земельної ділянки від 26.06.2018 звертався ОСОБА_9 (том 2 а. с. 193, 200);

- списком осіб, які працювали в страхувальника ФОП ОСОБА_9 з 01.01.2017 по 01.09.2018 (том 2 а. с. 224).

Зазначені докази, крім висновку судово-почеркознавчої експертизи від 02.11.2018, сторона захисту не просила визнати неналежним чи недопустимим доказом. Що стосується висновку експертизи, то суд вважає його належним і допустимим доказом, оскільки його було зроблено в установленому законом порядку на підставі ухвали слідчого судді. Крім того, стороною захисту взагалі не було зазначено у зв'язку з чим зазначений доказ є недопустимим.

У суду немає підстав не довіряти вказаним вище доказам, оскільки вони не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому суд враховує, що суб'єктом злочину, склад якого передбачено статтею 366 КК України, може бути лише службова особа, яка повинна бути наділена обов'язками чи виконувати такі функції представника влади: організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські.

Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи в іншому обсязі є в начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів, контролерів тощо.

У листі Міністерства юстиції України від 03.11.2006 №22-48-548 «Щодо надання офіційних роз'яснень законодавства» зазначено, що громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності може бути визнаний службовою особою (посадовою особою) лише тоді, коли у нього реально виникає можливість виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків. Це можливо у випадку, коли такий громадянин на умовах трудового договору наймає працівників для сприяння йому в здійсненні підприємницької діяльності.

Відтак, виключається можливість визнання фізичної особи - підприємця службовою особою в тих випадках, коли працівники здійснюють сприяння підприємницькій діяльності на підставі цивільно-правової угоди.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 справа №446/1797/14-к.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_9 мав найманих працівників, які працювали на умовах трудового договору, що останній визнав у судовому засіданні, він був наділений організаційно-розпорядчими функціями, подавши 11.07.2018 державному реєстратору договір оренди земельної ділянки від 26.06.2018, а тому діяв як службова особа в розумінні ст. 366 КК України.

В основу вироку суд кладе покази свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , експерта ОСОБА_13 , які є послідовними, логічними та не суперечать письмовим доказам.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, свідків, експерта, дослідивши письмові докази, дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинах при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

За таких обставин, суд дії ОСОБА_9 за вказаними епізодами кваліфікує за ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки він вчинив складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також за ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки він вчинив використання завідомо підроблених документів.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України є злочинами невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який у лікарів нарколога, психіатра на обліку не перебуває. Обставиною, що пом'якшують покарання, суд визнає те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності. Обставин, що обтяжують покарання, під час судового розгляду не встановлено.

Тому суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями.

2. Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується в наступному.

За відсутності ОСОБА_14 , під час його перебування в зоні проведення операції Об'єднаних сил, ОСОБА_9 , будучи з 29.11.2006 зареєстрованим фізичною особою - підприємцем, у точно не встановлений слідством час у період з 19 до 26.06.2018 у невстановленому слідством місці за допомогою комп'ютерної техніки виготовив і роздрукував акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.06.2018, а також підписав його як від імені орендаря - ФОП ОСОБА_9 , так і від імені орендодавця - ОСОБА_14 .

До вказаного акту ФОП ОСОБА_9 внесені завідомо неправдиві відомості щодо передачі ОСОБА_14 належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:00:015:0811 в оренду на строк до 26.06.2032 ФОП ОСОБА_9 .

Водночас ОСОБА_14 такий акт не підписував.

У розумінні примітки до ст. 358 КК України акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.06.2018 є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві (аркушах паперу) інформацію, яка підтверджує факт передачі власником земельної ділянки в користування іншій особі, що є підставою для реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вчиняючи таким чином складання завідомо неправдивого офіційного документу, ОСОБА_9 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно-небезпечні наслідки у виді незаконного набуття права користування майном іншої особи та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Достовірно розуміючи, що відповідно до вимог ст. ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації, а згідно зі ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, 11.07.2018 ОСОБА_9 прибув до приміщення реєстраційної служби Білопільської міської ради, розташованого за адресою: м. Білопілля, вул. Соборна, 54, та особисто передав державному реєстратору складений ним завідомо неправдивий офіційний документ - акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.06.2018, на підставі якого, а також договору оренди земельної ділянки від 26.06.2018, акту приймання-передачі земельної ділянки від 26.06.2018 та заяви ФОП ОСОБА_9 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором 11.07.2018 внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (права оренди ФОП ОСОБА_9 земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:00:015:0811, належної ОСОБА_14 ).

За вказаним епізодом дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за:

- ч. 1 ст. 366 КК України, як складання службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу;

- ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу.

Пред'явлене ОСОБА_9 обвинувачення фактично ґрунтується на показах свідків.

Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки надані стороною обвинувачення докази як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті. До такого висновку суд прийшов враховуючи наступне.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину не визнав взагалі й показав, що акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.06.2018 підписував ОСОБА_16 , оскільки саме йому ОСОБА_14 надавав доручення. Зазначений акт він у подальшому здав до реєстраційної служби разом з іншими документами.

Свідок ОСОБА_16 показав, що ОСОБА_9 підготував необхідні документи для оформлення оренди землі, належної ОСОБА_14 , а він їх підписав на підставі виданої йому останнім довіреності, у тому числі й акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.06.2018.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що йому як учаснику АТО було виділено 2 га землі. Договору оренди з ОСОБА_9 він не підписував, до реєстраційної служби на реєстрацію його не носив. Про існування договору дізнався від працівників поліції.

Свідок ОСОБА_15 показала, що працює на посаді державного реєстратора в Реєстраційній службі Білопільської міської ради. Договір оренди, який є в томі 2 на а. с. 191, та інші необхідні для реєстрації документи приносив ОСОБА_9 , бо в заяві вказані його дані.

Жоден із зазначених свідків, хоча і є свідками сторони обвинувачення, суду не показав, що акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.06.2018 був підписаний ОСОБА_9 . Навпаки, свідок ОСОБА_16 зазначив, що підпис ставив він. А свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 свідками даної події не були. Вони лише підтвердили, що ОСОБА_14 не ставив підпис на акті, та що документи на реєстрацію приносив ОСОБА_9 .

Доказів на спростування показів обвинуваченого та свідка ОСОБА_16 в цій частині стороною обвинувачення суду надано не було. З клопотанням про залучення експерта для проведення експертизи для вирішення питання про те, ким виконано підпис від імені ОСОБА_14 у графі «Орендодавець» в акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.06.2018 ні слідчий, ні прокурор до слідчого судді не зверталися, у зв'язку з чим почеркознавча експертиза не призначалася та не проводилася (том 2 а. с. 2-3, 4, 8-36).

Інші письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме: реєстраційна справа №2_609_000971_95, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, рішення Вирівської сільської ради від 19.06.2018, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_14 , акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.06.2018, список осіб, які працювали в страхувальника ФОП ОСОБА_9 з 01.01.2017 по 01.09.2018, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.07.2018, підтверджують лише ті факти, що ОСОБА_9 був зареєстрований як ФОП, мав найманих працівників, які працювали в нього на умовах трудового договору, що ОСОБА_14 було передано у власність 2 га землі та що з приводу реєстрації договору оренди звертався ОСОБА_9 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 заявляла клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_16 , мотивуючи його тим, що можливо свідок дасть інші покази або повідомить щось інше з приводу того, ким було виконано підпис, з огляду на те, що відносно останнього на даний час розслідується кримінальне провадження. Зазначене клопотання ухвалою суду було відхилене, оскільки з приводу зазначених обставин свідка вже було допитано, а з огляду на положення ч. 13 ст. 352 КПК України свідок може бути допитаний повторно, якщо під час судового розгляду з'ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких він не допитувався.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Належних і допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_9 за вказаним епізодом суду надано не було.

Оскільки стороною обвинувачення не було надано суду достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_9 складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України (за епізодом складання службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу - акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.06.2018), ч. 4 ст. 358 КК України (за епізодом використання завідомо підробленого документу - акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.06.2018), тому його за вказаними епізодами зазначених статей кримінального закону необхідно виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

3. Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обвинувачуються в наступному.

Відповідно до рішення І сесії VІІ скликання Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 10.11.2015 ОСОБА_8 , у зв'язку з обранням його 25.10.2015 Вирівським сільським головою, приступив до виконання своїх повноважень Вирівського сільського голови.

Статтею 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) визначено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Згідно з п. 4 ст. 42 Закону сільський, селищний, міський голова: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; веде особистий прийом громадян; видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 33 Закону до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, належить: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; справляння плати за землю. До делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону.

Також, як передбачено ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, ОСОБА_8 , будучи Вирівським сільським головою, здійснює функції представника місцевого самоврядування - територіальної громади сіл Вири, Барило, Білани, Головачі, Кравченкове Білопільського району Сумської області та обіймає посаду у Вирівській сільській раді Білопільського району Сумської області, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а тому є службовою особою в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України, яка передбачає, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Рішенням 12 сесії Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 03.06.2004 ОСОБА_11 надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільської ради площею 2 га, про що зроблено запис у земельній кадастрові книзі Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області. При цьому, фактичне місце розташування зазначеної ділянки та її площа були зафіксовані землевпорядником Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області ОСОБА_35 шляхом встановлення відповідних межових знаків на місцевості.

Упродовж 2004-2017 років ОСОБА_11 використовував виділену йому сільською радою земельну ділянку, за що сплачував земельний податок. Водночас технічна документація із землеустрою на встановлення меж зазначеної ділянки в натурі (на місцевості) розроблена ПП «Сумиспецзем» на замовлення ОСОБА_11 восени 2017 року.

У ході розробки такої документації 24.11.2017 складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, згідно з яким суміжні землевласники (землекористувачі) ніяких претензій при встановленні меж землекористування не заявили, спірні питання відсутні, про що і виконано підписи суміжним землевласником ОСОБА_36 , представником ПП «Сумиспецзем» ОСОБА_37 , Вирівським сільським головою ОСОБА_8 та самим ОСОБА_11 .

Проте, 20.12.2017 державним кадастровим реєстратором Відділу в Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області відмовлено ОСОБА_11 у внесенні відомостей до державного земельного кадастру на підставі розробленої ПП «Сумиспецзем» технічної документації із землеустрою через невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Незважаючи на викладене вище, а також те, що восени 2017 року ОСОБА_11 з використанням найманої техніки засіяв зазначену земельну ділянку озимою пшеницею, Вирівський сільський голова ОСОБА_8 , скориставшись відмовою ОСОБА_11 у внесенні відомостей до державного земельного кадастру, ініціював перед Вирівською сільською радою питання про надання земельної ділянки, яка частково співпадала із земельною ділянкою ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , який є учасником Антитерористичної операції, і 20.12.2017 звернувся до Вирівської сільської ради з відповідною заявою.

При цьому, за вказівкою Вирівського сільського голови ОСОБА_8 ОСОБА_14 оформив довіреність на право представляти його інтереси під час виділення земельної ділянки на ім'я землевпорядника Вирівської сільської ради ОСОБА_16 . Також Вирівський сільський голова ОСОБА_8 одразу запропонував ОСОБА_14 у подальшому передати виділену йому земельну ділянку в оренду ФОП ОСОБА_9 , з яким ОСОБА_8 перебуває в дружніх відносинах.

Рішенням Вирівської сільської ради від 22.12.2017 ОСОБА_14 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах с. Вири Білопільського району Сумської області, орієнтовною площею 2 га у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Вирівської сільської ради від 19.06.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 5920681800:00:015:0811 в натурі (на місцевості) та передано її у власність ОСОБА_14 для ведення особистого селянського господарства.

Державна реєстрація права власності ОСОБА_14 на земельну ділянку з кадастровим номером 5920681800:00:015:0811 проведена 19.06.2018 у той час, коли останній перебував у зоні проведення операції Об'єднаних сил.

Таким чином частина земельної ділянки, надана ОСОБА_11 рішенням 12 сесії Вирівської сільської ради від 03.06.2004, площею 0,9857 га з вирощеним на ній ОСОБА_11 урожаєм озимої пшениці з 19.06.2018 опинилася у власності ОСОБА_14 .

За відсутності ОСОБА_14 , під час його перебування в зоні проведення операції Об'єднаних сил, надана йому у власність земельна ділянка з кадастровим номером 5920681800:00:915:0811 передана в оренду ФОП ОСОБА_9 , про що 26.06.2018 укладено відповідний договір оренди, підпис в якому від імені ОСОБА_14 виконано самим ОСОБА_9 .

За таких обставин у період часу з 20.12.2017 до 11.07.2018 у ході виділення земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:00:015:0811 ОСОБА_14 , а також реєстрації права власності та права оренди цієї земельної ділянки, Вирівський сільський голова ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вступили в попередню змову між собою, спрямовану на вимагання та отримання від ОСОБА_11 грошових коштів у сумі 12000 грн. за надання йому можливості безперешкодно зібрати вирощений урожай озимої пшениці та неповідомлення правоохоронних органів про, нібито, самовільне зайняття ним земельної ділянки з погрозою насильства над ОСОБА_11 , обмеження його прав та законних інтересів на збирання вирощеного врожаю озимої пшениці шляхом його збирання іншими особами в разі відмови або ухилення від передачі грошових коштів у вказаній сумі.

При цьому, Вирівський сільський голова ОСОБА_8 мав викликати до Вирівської сільської ради ОСОБА_11 і висунути йому відповідну вимогу з погрозою, у випадку незгоди або ухилення від її виконання, використати повноваження сільського голови в сфері регулювання земельних відносин і звернутись до правоохоронних органів з приводу самовільного зайняття ОСОБА_11 земельної ділянки, а також організувати збирання і привласнення такого врожаю іншими особами.

ОСОБА_9 , у свою чергу, спільно з ОСОБА_8 мав здійснювати тиск на ОСОБА_11 , схиляючи його до передачі грошових коштів, а також, у разі потреби, продемонструвати ОСОБА_11 договір оренди земельної ділянки, нібито укладений ним з ОСОБА_14 .

Так, на виконання вказаного спільного злочинного умислу Вирівський сільський голова ОСОБА_8 16.07.2018 через землевпорядника ОСОБА_16 та ОСОБА_21 викликав ОСОБА_11 до приміщення Вирівської сільської ради за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Вири, вул. Шкільна, 1, де в ході зустрічі, перебуваючи в приміщенні службового кабінету землевпорядника Вирівської сільської ради ОСОБА_16 , протиправно, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, пред'явив ОСОБА_11 вимогу передати йому в найкоротший строк грошові кошти в сумі 12000 грн. за безперешкодний збір урожаю озимої пшениці на вказаній земельній ділянці, яка частково співпадала з ділянкою, виділеною ОСОБА_14 .

Одночасно Вирівський сільський голова ОСОБА_8 повідомив, що у випадку невиконання його вимоги або ухилення від її виконання, використовуючи повноваження сільського голови в сфері регулювання земельних відносин, звернеться до правоохоронних органів з приводу, нібито, самовільного зайняття ОСОБА_11 земельної ділянки, а вирощений ним урожай озимої пшениці зберуть та привласнять інші особи.

При цьому, ОСОБА_14 , як власник земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:00:015:0811, яка частково (площею 0,9857 га) співпадала із земельною ділянкою, оброблюваною ОСОБА_11 , ніяких дій відносно земельної ділянки не вчиняв, іншим особам в оренду не передавав, грошових коштів за збір урожаю на такій ділянці ні в кого, у тому числі в ОСОБА_11 , не прохав і не вимагав, а також це питання з будь-ким, у тому числі з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , взагалі не обговорював.

Реально усвідомлюючи можливість втрати вирощеного врожаю озимої пшениці через погрозу Вирівського сільського голови ОСОБА_8 про його збирання іншими особами, ОСОБА_11 у ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії (контроль за вчиненням злочину в формі спеціального слідчого експерименту) 20.07.2018 у приміщенні службового кабінету Вирівського сільського голови за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Вири, вул. Шкільна, 1, повідомив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що згоден на пред'явлену раніше ОСОБА_8 вимогу про передачу грошових коштів у сумі 12000 грн.

Незважаючи на це, ОСОБА_8 для підсилення своєї переконливості та остаточного формування в ОСОБА_11 враження про відсутність інших варіантів дій у ситуації, шо склалась, пригрозив застосуванням фізичного насильства в разі невиконання ОСОБА_11 такої вимоги або ухилення від її виконання.

Продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного умислу, спрямованого на вимагання та отримання грошових коштів, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на зауваження ОСОБА_11 про те, що на цей час він має лише 4000 грн., зажадали передачі одразу всієї суми коштів у розмірі 12000 грн. після збирання останнім урожаю озимої пшениці та його реалізації.

Водночас ОСОБА_9 , діючи на реалізацію спільного з ОСОБА_8 злочинного умислу, спрямованого на вимагання та отримання грошових коштів, з метою остаточного схилення ОСОБА_11 до прийняття рішення про необхідність передачі обумовленої суми коштів продемонстрував документи, що свідчили про право власності ОСОБА_14 на земельну ділянку з кадастровим номером 5920681800:00:015:0811, та, нібито, передачу її в оренду ФОП ОСОБА_9 .

У подальшому, 01.08.2018 ОСОБА_8 , діючи на реалізацію спільного з ОСОБА_9 злочинного умислу, спрямованого на вимагання та отримання грошових коштів, у приміщенні службового кабінету Вирівського сільського голови за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Вири, вул. Шкільна, 1, отримав від ОСОБА_11 раніше обумовлену суму в розмірі 12000 грн., з яких 500 грн. справжніх грошових коштів однією купюрою (серія ФБ №5688785), належних ОСОБА_11 , та 11500 грн. несправжніх (імітаційних) засобів, що імітують грошові кошти, а саме: 23 купюри по 500 грн. кожна (серія ЛБ номер 2072002), виготовлених у ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії (контроль за вчиненням злочину в формі спеціального слідчого експерименту), безпосередньо після чого був викритий працівниками поліції і в нього вилучено предмет вимагання.

За вказаним епізодом дії ОСОБА_9 досудовим розслідуванням кваліфіковані за ч. 2 ст. 189 КК України, тобто вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеження його прав та законних інтересів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_8 досудовим розслідуванням кваліфіковані за ч. 2 ст. 189 КК України, тобто вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеження його прав та законних інтересів, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, за попередньою змовою групою осіб.

Пред'явлене ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обвинувачення фактично ґрунтується на протоколах про результати контролю за вчиненням злочину, протоколах про результати проведення НСРД, протоколі огляду місця події, протоколах освідування особи та обшуку, оптичних дисках до даних протоколів, протоколах огляду предметів, експертизі з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, показаннях потерпілого ОСОБА_11 і свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_29 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 .

Допитавши обвинувачених, потерпілого, свідків, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина з них здобута з грубим порушенням норм чинного кримінального процесуального законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті. До такого висновку суд дійшов враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 84, ст. 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 №12-рп/2011 визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

З огляду на положення ст. 92 КПК України на сторону обвинувачення покладається обов'язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов'язок доказування належності та допустимості представлених доказів.

У справі «Капо проти Бельгії» Європейський Суд вирішив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світі пункту 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України).

У той же час, аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, на думку суду свідчить, що вони не відповідають вказаним вище критеріям, оскільки ні кожен з доказів окремо, ні всі докази обвинувачення в своїй сукупності не доводять вини ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їм злочину за ч. 2 ст. 189 КК України, поза розумним сумнівом, а частина наданих доказів є неналежними і недопустимими.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину не визнав взагалі й показав, що з листопада 2015 року він працює на посаді сільського голови Вирівської сільської ради. У 2016 році до нього в кабінет прийшли ОСОБА_11 , ОСОБА_38 і ОСОБА_39 , які просили надати дозвіл на приватизацію земельних ділянок. Не зважаючи на те, що ні ОСОБА_16 , ні ОСОБА_40 не знали, що це за земельні ділянки, а він не виїхав на місцевість, дозвіл надав. Через деякий час начальник Білопільського відділу Держгеокадастру ОСОБА_41 сказав йому, що він не мав права надавати дозвіл на приватизацію, а це повинна робити сесія сільської ради, і запропонував, з метою уникнення проблем, землю передати учасникам АТО. Наприкінці 2017 року йому стало відомо, що ОСОБА_11 відмовили в оформленні документів, після чого на сесії він ініціював питання про передачу землі учасникам АТО - ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 . Депутат ОСОБА_25 три рази перепитав, де знаходиться земля, у зв'язку з чим він показав на карті. Ці земельні ділянки були розташовані в 200-х метрах від городу останнього. Рішення було прийнято одноголосно. Після цієї сесії до нього приходили ОСОБА_11 , ОСОБА_38 і ОСОБА_42 , яким він пояснив, що землю вони не оформили, а тому її віддали іншим особам. Через 3-4 місяці АТО-вці отримали в Держгеокадастрі дозвіл та оформили документи. Єдине що він просив, що б останні віддали землю в оренду місцевим. Потім ОСОБА_11 звертався до Сумського окружного суду, який вирішив, що той не має жодного відношення до спірної землі.

Договори оренди землі були укладені з ОСОБА_9 , після чого до нього прийшов останній, від якого він і дізнався, що земля вже засіяна. Він дав завдання ОСОБА_16 розібратися хто це зробив. Виявилося, що частину засіяв ОСОБА_11 , а іншу - ОСОБА_25 . За порадою він звертався до юриста ОСОБА_33 , який сказав, щоб вирішували мирно, бо через правоохоронні органи та суд буде дуже довго, і врожай обсиплеться.

Він викликав до себе ОСОБА_11 , який сказав, що хоче зустрітися саме 20.07.2018 і щоб при зустрічі обов'язково був присутній ОСОБА_9 20 числа, коли вони з ОСОБА_9 прийшли до сільської ради, їх вже чекав ОСОБА_11 . Але на вулиці останній розмовляти не захотів та наполіг зайти до кабінету. У кабінеті ОСОБА_8 сказав останньому, що він незаконно засіває землю, а ОСОБА_9 необхідно платити дивіденди орендодавцям. На прохання потерпілого ОСОБА_9 показав договір оренди. Останній запропонував, що б ОСОБА_11 забрав собі те, що затратив, а 12000 грн. віддав АТО-вцям: по 6000 грн. кожному, оскільки в їх районі платять саме стільки за оренду 2-х га. Останній хотів дати їм 4000 грн., але ОСОБА_9 сказав, що їм гроші не потрібні, щоб він їх віддав хлопцям, на що ОСОБА_11 погодився. Під час цієї розмови вони пропонували питання вирішити мирно, щоб не довелося звертатися до хлопців, маючи на увазі юристів. Жодного разу ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_9 гроші в ОСОБА_11 не вимагали, насильством не погрожували, права та інтереси останнього не обмежували, оскільки потерпілий не мав права власності на землю, засіяв її незаконно, а тому й права на вирощений врожай не мав. У кабінеті ОСОБА_16 з ОСОБА_11 також не розмовляв, гроші не вимагав. У змову з ОСОБА_9 не вступав.

Після цієї розмови ОСОБА_8 взяв за власний рахунок 4 дні відпустки, під час якої ОСОБА_11 майже щодня приходив до сільської ради та цікавився де голова.

01.08.2019, коли він прийшов на роботу, до нього в кабінет зайшов ОСОБА_11 , вийняв гроші й сказав: «Як домовлялися. Візьміть у руку». На що ОСОБА_8 відповів, що хай покладе на стіл, а він зараз зателефонує АТО-вцям, щоб забрали. ОСОБА_11 поклав гроші, вийшов з кабінету й одразу зайшли працівники поліції, у зв'язку з чим він не встиг нікому зателефонувати. При цьому зазначив, що йому не дали зателефонувати адвокату.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину не визнав взагалі й показав, що він являється фізичною особою-підприємцем і займається обробітком землі, яку орендує. У 2017 році після того, як сесія надала учасникам АТО дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ОСОБА_16 запропонував йому взяти землю в оренду, на що він погодився. Де саме знаходилася земля на той час йому ще не було відомо. Оскільки вказане рішення оскаржувалося в судах, землю він не обробляв. Після того, як судовий процес закінчився, влітку 2018 року він оформив договори оренди землі та ОСОБА_16 показав, де розташовані земельні ділянки. Виявилося, що земля вже засіяна ОСОБА_11 і ОСОБА_25 . Останній попросив ОСОБА_8 не повідомляти в поліцію, сказав, що він заплатить АТО-вцям 7000 грн. орендної плати, за те, що користувався їх землею. Після цього ОСОБА_9 звернувся до ОСОБА_8 , як до свого друга, а не до голови сільської ради, оскільки хвилювався, що людям треба платити орендну плату, а земля вже засіяна. Останній звернувся до юриста ОСОБА_33 , який порадив домовлятися мирно, оскільки суди будуть тривати довго. Вони зустрілися з ОСОБА_11 в кабінеті ОСОБА_8 . Він показав ОСОБА_11 договір оренди землі, сказав, що йому треба платити людям оренду, оскільки договір вже укладено і запропонував, щоб ОСОБА_11 заплатив двом АТО-вцям по 6000 грн., оскільки користується землею останніх. ОСОБА_11 запропонував 4000 грн., на що він відповів, що йому гроші не потрібні, це гроші для АТО-вців, оскільки він користується їх землею. Це була його єдина розмова з ОСОБА_11 з даного приводу. При цьому в змову з ОСОБА_8 він не вступав, потерпілому ні він, ні ОСОБА_8 не погрожували, гроші не вимагали.

При цьому ОСОБА_9 додав, що працівники правоохоронних органів пообіцяли, що йому нічого не буде, якщо він дасть покази проти ОСОБА_8 , на що він не погодився.

Допитаний потерпілий ОСОБА_43 показав, що він проживає в с. Вири. Останні 12 років офіційно не працює, доглядає за престарілою матір'ю, займається підсобним господарством.

У 2004 році рішенням Вирівської сільської ради йому було виділено земельну ділянку площею 2 га для ведення підсобного господарства, розташовану на території с. Вири. Потім землемір ОСОБА_40 на полі відміряв 2 га, забив кілочки та зробив запис у земельній книзі. Жодних ідентифікуючих ознак земельна ділянка не мала, ніяких документів він не підписував. У сільській раді щороку виписували квитанцію, на підставі якої він сплачував земельний податок. А останні декілька років квитанцію на сплату податку отримував у податковій, де квитанцію виписували лише з його слів.

У 2016 році ОСОБА_9 просив віддати йому земельну ділянку в оренду, але він відмовив. До 2017 року земельну ділянку використовував під сінокосіння. Весною 2017 року трактором розорав поле і засіяв гречкою. Восени врожай гречки зібрав і засіяв озимою пшеницею.

Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі почав виготовляти лише у вересні 2017 року, оскільки до цього часу не було грошей. З цього приводу звернувся до «Сумиспецзем» і в листопаді 2017 року останні виготовили необхідні документи. Потім склали акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який підписала сусідка ОСОБА_44 і сільський голова ОСОБА_8 . Крім того, останній поставив візу на цьому акті. Після цього документи відвезли державному реєстратору.

20.12.2017 реєстратор прийняв рішення про відмову, про що його 27.12.2017 у телефонному режимі повідомив працівник райадміністрації. Останній сказав, що документи не відповідають встановленим вимогам.

Після цього в грудні 2017 року на сесії ОСОБА_8 повідомив депутатам, що люди незаконно захопили землю і запропонував віддати її учасникам АТО - ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Дане рішення він оскаржував до Сумського окружного суду, але в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки було недостатньо доказів, що йому виділялася саме ця земельна ділянка. Рішення набрало законної сили, в апеляційному порядку воно не оскаржувалося.

У липні 2018 року на кадастровій карті він побачив, що земля вже віддана іншій особі, а через деякий час ОСОБА_9 сказав, що ця земля віддана ОСОБА_14 . Останньому було передано близько 1 га його земельної ділянки, а інша частина з минулого року пустує.

Приблизно через 2 тижні на прохання ОСОБА_16 зателефонував ОСОБА_45 , щоб він прийшов до ОСОБА_8 . Того ж дня він прийшов до сільської ради і ОСОБА_8 відвів його до кабінету ОСОБА_16 , де в присутності останнього сказав, що земля, на якій засіяна пшениця, вже не його, і щоб він приніс 12000 грн. учасникам АТО, а йому дадуть можливість зібрати врожай. Ще 6000 грн. повинен був заплатити депутат ОСОБА_25 , оскільки він також використовував землю учасників АТО. А у випадку, якщо він відмовиться, то врожай вони зберуть самі, а йому дадуть копійчані дивіденди. Також ОСОБА_8 пригрозив, що повідомить СБУ про те, що він незаконно використовує землю.

Повернувшись додому, він порадився з родичами, і в липні 2017 року подав заяву до прокуратури Сумської області. На прийомі в прокуратурі йому дали номер УЗЕ, зателефонувавши за яким, домовився, що повторно зателефонує «коли все почнеться».

Коли прийшов час збирати врожай, він позичив 4000 грн. і поїхав до м. Суми в УЗЕ. Там гроші скопіювали, склали протокол і повернули йому. Потім він поїхав до сільського голови. Того ж дня, точної дати не пам'ятає, близько 14 години він приїхав до сільської ради, разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вони зайшли до кабінету останнього, де він повідомив, що в нього є лише 4000 грн. Хтось з обвинувачених, хто саме не пам'ятає, сказав, що їм потрібна вся сума одразу і що він повинен принести гроші після того, як збере врожай. А якщо гроші не принесе, то приїдуть «рєбята» і в нього будуть проблеми. При цьому ОСОБА_9 показав документи на право власності на землю на ОСОБА_14 та договір оренди з ним.

Після того, як він зібрав врожай, гроші за пшеницю ще не встиг отримати, а з 4000 грн. у нього залишилося лише 500 грн. У липні 2018 року, точної дати не пам'ятає, о 5 годині ранку він поїхав до УЗЕ, де зробили копії 500 грн. та емітаційні 11500 грн. Помітили, поклали в файл і він разом з працівниками УЗЕ на машині останніх поїхав до сільради. При цьому на нього одягли спецтехніку. Перед тим, як заходити в сільраду, він вийняв гроші з файлу і поклав у кишеню. Одразу після цього зайшов до кабінету ОСОБА_8 , назвав мету візиту, і за вказівкою останнього гроші поклав на край стола. Після цього вийшов з кабінету та пішов додому.

Проте, до показів потерпілого ОСОБА_11 суд ставиться критично, оскільки вони суперечливі та непослідовні з огляду на наступне.

По-перше, останній не зміг упізнати прокурора ОСОБА_4 , який 17.07.2018 особисто приймав від ОСОБА_11 заяву про вчинене кримінальне правопорушення та брав участь у допиті потерпілого в судовому засіданні 22.02.2019, у зв'язку з чим у суду виникають сумніви, що протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення був складений зазначеним прокурором у присутності потерпілого.

По-друге, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 пояснював, що він не працює, грошей не має, а тому 4000 грн. брав у борг у родича, прізвище якого категорично відмовився назвати. З цих 4000 грн. у нього залишилося лише 500 грн. Проте, серія та номер купюри, яку ОСОБА_11 передав 01.08.2018 ОСОБА_8 відрізняється від тих, що потерпілий носив 20.07.2018 та які ОСОБА_8 , ОСОБА_9 відмовилися взяти. На запитання суду з приводу такого неспівпадіння ОСОБА_11 пояснив, що це могли бути гроші не ті, що він позичав, а його особисті. Але ці пояснення суперечать попереднім показам потерпілого, відповідно до яких гроші він позичав, бо своїх не було. Надати суду підтвердження наявності таких особистих грошових коштів у його користуванні ОСОБА_11 не зміг. При цьому суд враховує, що останній протягом 12 років ніде не працює, проживає за рахунок підсобного господарства.

По-третє, ОСОБА_11 показав, що імітаційні купюри виготовлялися у зв'язку з тим, що з 4000 грн. у нього залишилося лише 500 грн. і, що в період з 20.07.2018 по 01.08.2018 він спілкувався з працівниками УЗЕ лише три рази: 20.07.2018, коли першого разу носив ОСОБА_8 4000 грн.; 31.07.2018 по телефону, коли домовлявся про те, що наступного дня понесе обвинуваченому 12000 грн., цього ж дня й повідомив, що в нього залишилося лише 500 грн.; 01.08.2018, коли безпосередньо носив 12000 грн. сільському голові. Але ці покази потерпілого суперечать матеріалам кримінального провадження, відповідно до яких 20.07.2018 після огляду, виготовлення копій та вручення грошей у сумі 4000 грн. з 15 години 27 хвилин до 15 години 43 хвилин ОСОБА_11 перебував у службовому кабінеті сільського голови ОСОБА_8 (том 1 а. с. 162-163). 23.07.2018 о 10 годині ФОП ОСОБА_46 на підставі усного договору з оперуповноваженим УЗЕ ОСОБА_47 виготовив 23 штуки несправжніх (імітаційних) грошових купюр номіналом 500 грн. серії ЛБ №2072002 (том 1 а. с. 177-179). Яким чином працівникам поліції стало відомо, що потерпілий витратив кошти, які брав у борг для передачі сільському голові, враховуючи, що з 21 по 30.07.2018 включно він не спілкувався з працівниками поліції, ОСОБА_11 пояснити не зміг. Викликають сумніви й пояснення ОСОБА_11 у частині того, куди саме він витратив гроші, взяті в борг у сумі 4000 грн. - це оплата за спожите світло та придбання піску. Доказів на підтвердження таких витрат стороною обвинувачення суду надано не було.

По-четверте, спочатку ОСОБА_11 пояснював, що в 2004 році землемір ОСОБА_40 на полі відміряв йому 2 га землі та забив кілочки. Після допиту свідка ОСОБА_32 , у зв'язку з показами останнього, потерпілий змінив свої покази та сказав, що кілки він сам забивав особисто, але в присутності ОСОБА_48 . Хоча й такі пояснення потерпілого були спростовані свідком ОСОБА_49 .

По-п'яте, відповідно до показів потерпілого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 хотіли отримати одразу 12000 грн., для чого надали йому можливість зібрати вирощений врожай. У зв'язку з чим залишається незрозумілим чому ОСОБА_11 урожай збирав вночі.

Покази потерпілого ОСОБА_11 наявними в справі доказами не підтверджуються, спростовуються показами свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , які є логічними та послідовними. З огляду на викладене покази потерпілого суд не може прийняти до уваги та покласти в основу обвинувального вироку.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що приблизно в 2016 році, точної дати не пам'ятає, він звернувся до голови сільської ради ОСОБА_8 з приводу виділення йому 2 га землі як учаснику АТО. Оскільки часу займатися оформленням документів у нього не було, останній запропонував видати довіреність на ім'я землевпорядника ОСОБА_16 , що він і зробив. Довіреність посвідчила секретар сільської ради. Крім того, сільський голова запропонував передати землю в оренду ОСОБА_9 , але на той час він згоди не надав, оскільки хотів передати тому, хто запропонує вищу орендну плату. Потім від поліції дізнався, що від ОСОБА_11 вимагали гроші та про існування договору оренди, укладеного на 15 років. У серпні 2018 року вони з ОСОБА_9 переписали договір на 7 років. Цього ж місяця він отримав від останнього 6000 грн. орендної плати. Гроші за оформлення землі сплачував ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_17 показав, що звернувся до голови сільради ОСОБА_8 з приводу виділення йому 2 га землі як учаснику АТО. Дати звернення не пам'ятає. На ім'я Лопатки видав довіреність, щоб той займався оформленням документів. Усі витрати по оформленню документів взяв на себе ОСОБА_9 . Після розгляду справи Сумським окружним судом ОСОБА_8 запропонували укласти договір оренди землі на 15 років, він погодився на 7. Коли на вулиці було ще тепло, точної дати не пам'ятає, від ОСОБА_9 отримав 6000 грн. орендної плати.

Свідок ОСОБА_18 показав, що в 2017 році звернувся до ОСОБА_8 з приводу виділення йому 2 га землі як учаснику АТО. Цього ж дня на ім'я ОСОБА_50 видав довіреність, що б він займався оформленням документів. Потім у м. Суми до нього приїздив ОСОБА_8 та пропонував 3-4 особи, щоб укласти з ними договір оренди. Він вибрав ОСОБА_9 . Після цього ОСОБА_8 знову приїздив до нього на роботу, привозив договір оренди, в якому було зазначено, що строк оренди становить 15 років. Він погодився лише на 7 років. У жовтні - листопаді ОСОБА_9 привіз йому додому 6000 грн. орендної плати за 2018 рік. За виготовлення документів сплачував ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_19 показав, що він звертався до сільської ради з приводу виділення йому земельної ділянки як учаснику АТО. Потім він видав на ім'я ОСОБА_16 довіреність для оформлення технічної документації. ОСОБА_8 пропонував передати землю в оренду ОСОБА_9 , на що він відповів, що вирішить кому віддавати землю після того, як будуть готові документи.

Свідок ОСОБА_23 показала, що вона є депутатом Вирівської сільської ради. Наприкінці 2017 року на сесії сільради розглядалося питання виділення учасникам АТО - ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 земельних ділянок. На цій сесій, крім депутатів, були присутні також мешканці села, у тому числі й ОСОБА_51 . ОСОБА_8 на карті показав земельну ділянку, розташовану в межах селах, сказав, що вона розорана, але ні за ким не оформлена і депутати проголосували за виділення. Під час голосування зауважень не надходило. Питання, про те, що цю землю використовує ОСОБА_11 , ніким, у тому числі й ОСОБА_52 , не озвучувалось.

Наступного дня після голосування до голови сільради прийшли ОСОБА_11 і Фірса з претензіями з приводу того, що він віддав їх землю АТО-вцям. Приблизно за 3 тижні до обшуку вона чула між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_11 розмову, під час якої ОСОБА_9 сказав останньому: «ти ж сієш мою землю. Хто буде розраховуватися з АТО-вцями, вона ж в оренді». Ця розмова була спокійною, ніяких погроз не було.

Перед тим, як відбувся обшук, ОСОБА_11 3-4 рази через день - два приходив до сільської ради і запитував чи на місці голова. У день обшуку до ОСОБА_8 прийшов ОСОБА_11 , а коли вийшов з кабінету, то одразу забігли якісь чоловіки.

Свідок ОСОБА_25 показав, що до червня 2019 року був депутатом Вирівської сільської ради. 22.12.2017 на сесії сільради вирішувалося питання виділення учасникам АТО - ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 земельних ділянок. ОСОБА_8 показав на карті розташування землі, але він не зрозумів, де знаходиться земля. Через відсутність вільного часу на місцевість не виїжджав. Коли голосував за виділення земельних ділянок, то не знав, що цю землю вже хтось обробляє. Землею, яку виділили ОСОБА_17 , до цього користувалася ОСОБА_38 , а він їй допомагав в обробітку, у зв'язку з чим отримував прибуток. Після передачі землі прибуток втратив.

Свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_29 показали, що були депутатами Вирівської сільської ради. У грудні 2017 року на сесії сільради розглядалося питання виділення учасникам АТО земельних ділянок. Подробиць прийняття даного рішення не пам'ятають, оскільки пройшло багато часу.

Свідок ОСОБА_28 показав, що в 2017 році був депутатом Вирівської сільської ради. На сесії сільради розглядалося питання виділення учасникам АТО земельних ділянок. ОСОБА_8 на карті показав земельну ділянку, розташовану в межах селах і депутати проголосували за виділення. Під час голосування зауважень не надходило. Крім того, з 2015 року по серпень 2019 року він був головою земельної комісії. З приводу земельних питань ОСОБА_11 до нього жодного разу не звертався.

Свідок ОСОБА_20 показала, що вона працює на посаді секретаря у Вирівській сільській раді. У 2016-2017 році, точної дати не пам'ятає, на сесії сільради розглядалося питання виділення учасникам АТО - ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 земельних ділянок. ОСОБА_8 на карті показав земельну ділянку, розташовану в межах селах, і депутати проголосували за виділення. Після цього до неї звернулися зазначені особи і вона видала довіреність на ім'ям ОСОБА_16 . Влітку 2018 року голова сільради запитував у неї, чи може вона посвідчити передачу ОСОБА_11 . АТО-вцям грошей за оренду землі, на що вона сказала, що в неї немає таких повноважень.

Перед обшуком у кабінеті голови ОСОБА_11 регулярно, майже щодня, приходив до сільської ради та цікавився, чи на місці ОСОБА_8 , запитував коли буде на роботі.

Свідок ОСОБА_16 показав, що з січня 2016 року він працює на посаді землевпорядника у Вирівській сільській раді. Оскільки землею в межах села може розпоряджатися сільська рада, то на сесії депутатами було прийнято рішення про виділення землі АТО-вцям - ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , які зверталися до сільської ради з відповідними заявами. ОСОБА_8 показав на карті місцерозташування землі, а депутати проголосували за прийняття відповідного рішення.

Він жодного разу не телефонував ОСОБА_21 і не просив, що б останній зателефонував ОСОБА_11 , що б той прийшов до ОСОБА_8 . З таким проханням сільський голова до нього не звертався. У його присутності ОСОБА_8 ніколи не вимагав від ОСОБА_11 гроші, зверненням до правоохоронних органів, «рєбятами» ніколи не погрожував.

Свідок ОСОБА_27 показала, що працює на посаді касира у Вирівській сільській раді. У липні 2018 року, точної дати не пам'ятає, вона чула розмову між ОСОБА_11 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про те, щоб ОСОБА_11 розрахувався з АТО-вцями, оскільки самовільно засіяв їх землю. Ніяких погроз і вимагання грошей не було. Ця розмова відбувалася в кабінеті голови, а її кабінет знаходиться поруч. Оскільки двері були відчинені, а голова розмовляє дуже голосно, то все було добре чути. Потім ОСОБА_8 сказав, що з ОСОБА_11 домовилися і він заплатить АТО-вцям орендну плату.

Крім того, свідок показала, що ОСОБА_11 більше 3 разів приходив до голови, а оскільки жодного разу не застав його на місці, то заходив до її кабінету поцікавитися де голова.

Свідок ОСОБА_22 показала, що працює на посаді начальника Білопільського відділу ДЗК. З питання виготовлення технічної документації на ім'я ОСОБА_14 звертався на підставі доручення ОСОБА_16 . Він надав рішення, викопіювання, доручення, копію паспорта, коду і свідоцтва учасника АТО. Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками встановлення меж земельної ділянки на місцевості відбувається після того, як виготовлені правовстановлюючі документи.

Свідок ОСОБА_26 показав, що ОСОБА_8 звертався до нього за консультацією щодо виділення земельних ділянок учасникам АТО. Останній розповідав, що є 3 учасники АТО, яким виділили землю, але виникли непорозуміння, оскільки цю землю приблизно 10 років обробляв ОСОБА_11 , не оформивши документів. Він порадив, щоб останній сплатив АТО-вцям по 6000 грн. за кожні 2 га землі, оскільки самовільно засіяв їх землю.

Свідок ОСОБА_53 показав, що після 01.08.2018, точної дати не пам'ятає, ОСОБА_9 брав у нього в борг 18000 грн.

Свідок ОСОБА_54 показав, що одного разу, точної дати не пам'ятає, він пас з ОСОБА_55 корів і остання розповіла, що землю, яку вона використовувала без оформлення документів, віддали АТО-вцям. При цьому пожалкувала, бо землю вона віддавала для обробітку ОСОБА_25 , за що отримувала 6000 грн.

Свідок ОСОБА_56 показав, що працював юристом у ТОВ «Делота-сервіс». Приблизно в 2015 - 2018 роках вказане товариство надавало Вирівській сільській раді юридичні послуги. Влітку 2018 року, точної дати не пам'ятає, ОСОБА_11 звертався до адміністративного суду, де оскаржував рішення ради про виділ учасникам АТО земельних ділянок. У задоволенні позову було відмовлено, оскільки останній не надав доказів, що земля перебувала в його власності. В апеляційному порядку рішення не оскаржувалося. Після цього до нього звернувся ОСОБА_8 за консультацією, що робити з врожаєм, якому він порадив домовлятися з ОСОБА_11 і власниками землі, оскільки власник має право зібрати вирощений на його землі врожай самостійно, а звернення до суду чи прокуратури забере багато часу. Про якісь конкретні домовленості мова не йшла.

Проаналізувавши показання зазначених вище свідків, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_8 , ОСОБА_57 у вчиненні інкримінованого їм злочину не підтверджується. Даними показаннями підтверджується факт прийняття Вирівською сільською радою рішення про виділ учасникам АТО землі, а також спілкування обвинувачених з потерпілим ОСОБА_11 .

Жоден з даних свідків, у тому числі й свідки сторони обвинувачення, суду не підтвердили, що обвинувачені вчинили дії, направлені на вимагання 12000 грн. від ОСОБА_11 , що вони погрожували застосувати до останнього насильство та що потерпілий на законних підставах засівав спірну земельну ділянку та мав право на вирощений урожай.

Крім того, свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , які безпосередньо чули розмову ОСОБА_11 з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , спростували, що останні погрожували насильством над потерпілим.

Свідок ОСОБА_21 показав, що він і ОСОБА_11 давні друзі. Приблизно за 2 тижні до 01.08.2018 йому зателефонував ОСОБА_16 та попросив, що б він зателефонував ОСОБА_11 , що б той з'явився до сільради. Що він і зробив. Ввечері ОСОБА_11 розповів йому, що ОСОБА_8 вимагав з нього 12000 грн. за збір врожаю.

Проте, до показів даного свідка суд відноситься критично, оскільки вони наявними в справі доказами не підтверджуються та спростовуються показами свідка ОСОБА_16 . Доказів, на підтвердження того, що ОСОБА_16 телефонував ОСОБА_21 , стороною обвинувачення суду надано не було. Крім цього, залишається незрозумілим навіщо ОСОБА_8 необхідно було просити ОСОБА_16 , щоб останній зателефонував ОСОБА_21 , щоб той зателефонував ОСОБА_58 і запросив його до сільської ради, оскільки в ОСОБА_8 був номер телефону останнього.

Крім того, свідок суду показав, що приблизно в 2016-2017 роках до нього приїздила прокуратура з приводу самозахоплення ним землі. За зверненням сільського голови ОСОБА_8 відносно нього була порушена кримінальна справа. Під час розгляду справи в суді він визнав свою вину. З огляду на викладене, суд вважає свідка ОСОБА_21 зацікавленим та не може покласти його покази в основу обвинувального вироку.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, поряд з іншим, про: прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2018 о 12 годині 49 хвилин заступником начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду в кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області ОСОБА_4 було складено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), в якому доволі детально розписано, що сільський голова ОСОБА_8 вимагає в ОСОБА_11 12000 грн. за надання останньому можливості безперешкодно зібрати вирощений ним урожай пшениці та неповідомлення СБУ про нібито самовільне зайняття ним земельної ділянки (том 1 а. с. 114-118).

З витягу з ЄРДР вбачається, що 17.07.2018 о 15 годині 24 хвилини до ЄРДР внесені відомості за №42018200000000161. Але, незважаючи на те, що заявник був відомий, дані про нього взагалі внесені не були. Правова кваліфікація - ч. 3 ст. 368 КК України, а фабула дослівно: «службова особа органу місцевого самоврядування вимагає неправомірну вигоду у фізичної особи». Прокурор Сумської області ОСОБА_59 до групи процесуальних керівників включений не був (том 1 а. с. 119). У зв'язку з чим виникають питання: чому не були внесені дані про заявника та чому не зазначено яка саме особа вимагає неправомірну вигоду, у кого та за що?

Саме з цього моменту було розпочате досудове розслідування з попередньою кваліфікацією - ч. 3 ст. 368 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, що в свою чергу, у подальшому стало підставою ініціювання перед слідчим суддею питання про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та фактично отримати такі дозволи в межах розслідування тяжкого злочину, а результати НСРД використати як докази в кримінальному провадженні за обвинуваченням тих самих осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на положення ст. 271, ч. 6 ст. 246 КПК України така негласна слідча (розшукова) дія, як контроль за вчиненням злочину, може проводиться у формах контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину. Порядок і тактика їх проведення визначається законодавством.

Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції.

Крім того, згідно з положеннями ст. ст. 246, 271 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину, та зобов'язаний у своєму рішенні відповідно до вимог ст. 251, ч. 5 ст. 246 КПК України вказати: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія; початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії; відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію; обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться та строк негласної слідчої (розшукової) дії.

Обов'язковим елементом порядку отримання доказів у результаті негласної слідчої (розшукової) дії є попередній дозвіл уповноважених суб'єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права.

Зокрема, Європейський суд у рішенні від 05.02.2008 у справі «Раманаускас проти Литви» (скарга №74420/01) наголошував, що докази, одержані за допомогою застосування спеціальних методів розслідування, можуть вважатися допустимими за умови наявності адекватних і достатніх гарантій проти зловживань, зокрема чіткого та передбачуваного порядку санкціонування, здійснення відповідних оперативно-слідчих заходів та контролю за ними (рішення від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини», від 26.10.2006 у справі «Худобін проти Росії» (скарга №59696/00).

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні «Раманаускас проти Литви» питання щодо допустимості доказів у справі - це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам.

Згідно з правовим висновком, який висловив Верховний Суд України в постанові від 16.03.2017 №5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст. 290 КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.

Зазначений правовий висновок підтвердила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 №13-37кс18, при цьому вказала, що для доведення допустимості результатів негласних слідчих (розшукових) дій мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою для їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій. За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було в розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

З наданих прокурором доказів вбачається, що 19.07.2018 прокурор ОСОБА_4 звертається до слідчого судді Апеляційного суду Сумської області з клопотанням про надання дозволу на проведення аудіо-, відеоконтролю особи, яке ухвалою слідчого судді від цієї ж дати було задоволено та надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтроль голови Вирівської сільської ради ОСОБА_8 строком на 30 днів, починаючи з 13:00 години 19.07.2018 (том 1 а. с. 140-143).

Постановою прокурора ОСОБА_4 від 19.07.2018 з метою встановлення і викриття злочинної діяльності сільського голови ОСОБА_8 щодо вимагання ним неправомірної вигоди ухвалено провести стосовно нього НСРД - контроль за вчиненням злочину в формі спеціального слідчого експерименту з втратою неправомірної вигоди, шляхом огляду, копіювання та вручення справжніх грошових коштів у сумі 4000 грн. ОСОБА_11 для подальшої їх передачі ОСОБА_8 в якості частини неправомірної вигоди від загальної суми 12000 грн., яку він вимагає від ОСОБА_11 , під контролем правоохоронних органів. Проведення НСРД доручено УЗЕ в Сумській області (том 1 а. с. 144-145).

Постановою прокурора ОСОБА_4 від 23.07.2018 з метою встановлення і викриття злочинної діяльності сільського голови ОСОБА_8 щодо вимагання ним неправомірної вигоди ухвалено провести стосовно нього НСРД - контроль за вчиненням злочину в формі спеціального слідчого експерименту. Постановлено використати під час контролю за вчинення злочину несправжні (імітаційні засоби), що імітують грошові кошти, шляхом їх виготовлення, копіювання, помітки спеціальними речовинами та вручення ОСОБА_58 11500 грн. несправжніх (імітаційних) засобів з метою їх передачі в якості неправомірної вигоди ОСОБА_8 під контролем правоохоронних органів. Також постановлено використати 500 грн. справжніх грошових коштів, шляхом їх огляду, копіювання, помітки спеціальними хімічними речовинами та вручення їх ОСОБА_11 з метою їх передачі в якості неправомірної вигоди ОСОБА_8 під контролем правоохоронних органів. Проведення НСРД доручено УЗЕ в Сумській області (том 1 а. с. 152-153).

У зазначених вище постановах прокурора від 19 та 23.07.2018 дозволу на проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_8 за участю потерпілого ОСОБА_11 , який зроблений за допомогою спеціального обладнання, наданого працівниками УЗЕ останньому, надано не було. Інших постанов прокурора про проведення зазначеної НСРД, ухваленої відповідно до ст. 251 КПК України, яка повинна містити відомості про особу, що буде проводити цю НСРД та обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб, суду надано не було, відомості про прийняття такого процесуального рішення прокурором відсутні в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Як пояснила прокурор ОСОБА_7 окремих постанов з приводу надання дозволу на проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_8 за участю потерпілого ОСОБА_11 за допомогою спеціального обладнання, не приймалося, а контроль проводився на підставі постанов прокурора від 19 та 23.07.2018. Проте, зазначені постанови взагалі не передбачали використання аудіо-, відеотехнічних засобів, а отже і права на їх використання нікому не надавали.

Постанова прокурора про дозвіл на проведення негласної слідчої дії є невід'ємною складовою контролю за законністю такої дії, а отже виконує роль, схожу з дозволом суду в інших випадках суттєвого втручання в права і свободи особи. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 справа №754/12820/15-к.

Проведення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_8 без відповідної постанови прокурора про проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю є істотним порушенням у значенні ч. 1 ст. 87 КПК України і тягне за собою виключення згаданих вище доказів як таких, що здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При цьому суд враховує, що 20.07.2018 та 01.08.2018 працівниками УЗЕ в Сумській області ОСОБА_11 були надані оперативно-технічні звуко-, відеозаписуючі пристрої, що ніким з учасників провадження не оспорюється, які зі слів останнього були встановлені на ньому та які він після зустрічі з ОСОБА_8 їм повертав.

Слідчим та/або прокурором мала бути винесена постанова про залучення ОСОБА_11 для проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю і до цього уповноважені особи мали відібрати заяву про надання добровільної згоди на участь у таких діях. Відсутність зазначених документів призвела до незаконності участі в проведенні НСРД останнього, а відповідно й недопустимості доказів, отриманих в результаті проведення цих дій.

У даному випадку було порушено приписи ч. 6 ст. 246 КПК України про те, що за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися інші особи.

Статтею 275 КПК України визначено, що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

Інакших випадків залучення «інших осіб» до проведення НСРД чинним законом не передбачено.

Вказане кореспондується з п.п. 4.12.4 та 4.12.5 Зводу відомостей, які становлять державну таємницю, затвердженого Наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 №440, щодо наступного: відомості про факт або методи проведення НСРД та відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться чи планується проведення НСРД, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, становлять державну таємницю.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_11 не писав заяву про надання добровільної згоди на участь в аудіо-, відеоконтролі ОСОБА_8 , не залучався до проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю як конфідент, хоча правоохоронними органами повідомлено йому про відомості, які становлять державну таємницю, зокрема, про зовнішній вигляд спеціальної записуючої техніки, про спосіб фіксування інформації, про поведінку під час проведення контролю за вчиненням злочину та аудіо-, відеоконтролю.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у протоколі, окрім іншого, зазначається інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

Стаття 252 КПК України передбачає, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Згідно з п. п. 1.11.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.

Системний аналіз вказаних норм чинного закону свідчить про те, що при проведенні такого виду НСРД як аудіо-, відеоконтроль особи, обов'язково повинен бути складений протокол вручення, а потім і протокол повернення засобів аудіо-, відеоконтролю, які повинні, зокрема, містити характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, котрі застосовуються при проведенні процесуальної дії, що в подальшому дає змогу суду оцінити отримані в результаті проведення аудіо-, відеоконтролю особи докази з точки зору їх допустимості.

Проте, протоколів, зокрема, щодо вручення ОСОБА_11 технічних пристроїв із зазначенням їх вихідних даних, протоколів вилучення технічних засобів у останнього, складених за участі понятих, стороною обвинувачення суду надано не було. Стороні захисту вони також не відкривалися. Як пояснила прокурор ОСОБА_7 , такі протоколи взагалі не складалися.

Доручення прокурора уповноваженим УЗЕ в Сумській області на проведення НСРД аудіо-, відеоконтроль особи в матеріалах справи та реєстрі також відсутнє. Не відкривалося воно і стороні захисту.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 253 КПК України особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

Згідно з п. 7.1.2. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом ГПУ, МВС України, СБУ, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012, у повідомленні зазначається вид негласної слідчої (розшукової) дії, а також подальше використання отриманих матеріалів у кримінальному провадженні або їх знищення.

У судовому засіданні захисник та обвинувачені зазначили, що їх до цього часу не було повідомлено про обмеження конституційних прав останніх. Суду відповідного повідомлення також надано не було.

Прокурор ОСОБА_7 пояснила, що окремого повідомлення не складалося, але обвинувачені та їх захисник знайомилися з матеріалами кримінального провадження, а тому знають, що конституційні права ОСОБА_8 , ОСОБА_9 були обмежені. Проте, ознайомлення останніх з матеріалами справи не може розцінюватися судом як дотримання стороною обвинувачення вимог ст. 253 КПК України.

З огляду на викладені вище вимоги законодавства, враховуючи, що сторона обвинувачення не виконала вимоги ст. 253 КПК України, а також не надала суду доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для проведення контролю за вчиненням злочину - аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_8 за участю потерпілого ОСОБА_11 за допомогою спеціального обладнання, суд вважає, що протоколи за результатами виконання постанов від 23.07.2018 та 02.08.2018 про результати аудіо-, відеоконтролю за особою (місця), диски DVD-R та флеш-карти з відеозаписами проведення НСРД є недопустимими доказами (том 1 а. с. 162-166, 172-175).

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Балицький проти України» від 03.11.2011, заява №12793/03, «Тейшера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, «Шабельник проти України» від 19.11.2009, заява №16404/03 встановлено різновид доктрини «плодів отруєного дерева», коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші.

20.07.2018 прокурор ОСОБА_4 звертається до слідчого судді Апеляційного суду Сумської області з клопотанням про надання дозволу на проведення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_9 , яке мотивував тим, що під час розмови ОСОБА_11 і ОСОБА_8 , що відбулася 20.07.2018 у приміщенні Вирівської сільської ради та фіксувалася за допомогою аудіо-, відеоконтролю в ході проведення НСРД, був присутній ОСОБА_9 , який брав активну участь у розмові щодо передачі 12000 грн. за надання можливості ОСОБА_11 зібрати врожай озимої пшениці. Цього ж дня прокурор прийняв відповідну постанову про проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_9 , до постановлення ухвали слідчого судді (том 1 а. с. 147-148, 155-156). Ухвалою слідчого судді від 24.07.2018 надано дозвіл на проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_9 20.07.2018 з 15 години 30 хвилин до 15 години 38 хвилин (том 1 а. с. 147-150).

Проте, протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою (місця) від 23.07.2018, диск DVD-R та флеш-карта з відеозаписами проведення НСРД, що стосується особи ОСОБА_9 , також не можуть бути доказами винуватості останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, оскільки вони є похідними від доказів, отриманих з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

01.08.2018 слідчим СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_60 за участю оперуповноважених УЗЕ в Сумській області ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , заступника начальника відділу УЗЕ в Сумській області ОСОБА_63 був проведений невідкладний обшук у робочому кабінеті голови Вирівської сільської ради ОСОБА_8 , під час якого останнім були добровільно видані та вилучені, поряд з іншим, 500 грн. серії ФБ №5688785 і 23 імітаційні засоби номіналом по 500 грн. серії ЛБ №2072002 (том 1 а. с. 216-222). 02.08.2018 слідчий ОСОБА_64 за погодженням з прокурором ОСОБА_65 звернувся до слідчого судді на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України з клопотанням про проведення обшуку. Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду Сумської області від 03.08.2018 надано дозвіл на проведення обшуку приміщення Вирівської сільської ради (том 1 а. с. 225-226). Проте, у даній ухвалі взагалі не зазначено хто саме уповноважений проводити дану слідчу дію. З метою уточнення зазначеного питання слідчий за погодженням з прокурором до слідчого судді не зверталися, що прокурор пояснила в судовому засіданні.

Крім того, суд враховує, що обшук було проведено за участі понятих ОСОБА_66 і ОСОБА_67 , які також брали участь у попередніх слідчих діях - відборі зразків спеціальної обробки, огляду, виготовлення копій, помітки та вручення грошей, а також несправжніх (спеціальних імітаційних) засобів візуально схожих на грошові кошти 01.08.2018, освідування особи 01.08.2018, а ОСОБА_68 ще й під час огляду, виготовлення копій та вручення грошей 20.07.2018 (том 1 а. с. 157, 180, 211, 216), що ставить під сумнів безсторонність і незаінтересованість понятих, як це передбачено процесуальним законом (ст. 223 КПК України).

Крім того, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 заявив, що перед проведенням обшуку йому не дали можливості зателефонувати його адвокату. Сторона обвинувачення на спростування заяви останнього щодо порушення його права на захист суду не надала жодного доказу.

Згідно зі ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод отримання доказів внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України).

Такі правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №466/896/17, від 28.02.2019 справа №154/2906/15.

З огляду на викладене протокол обшуку від 01.08.2018 суд також вважає недопустимим доказом.

Оскільки протокол обшуку є недопустимим доказом, то і висновок судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин від 30.08.2018 №19130, протоколи огляду від 02 і 14.08.2018 також не можуть бути доказами винуватості обвинувачених, оскільки вони є похідними від доказів, отриманих з порушенням вимог кримінального процесуального закону (том 1 а. с. 250-252).

На підтвердження вини обвинувачених суду надано протокол освідування від 01.08.2018, з якого вбачається, що 01.08.2018 на підставі постанови прокурора про проведення освідування в кабінеті сільського голови Вирівської сільської ради було проведено освідування ОСОБА_8 на предмет наявності на його руках нашарування спеціальної хімічної речовини, яка використовувалася для помітки грошових коштів, про що складено протокол освідування особи (том 1 а. с. 210-213). Під час освідування було зроблено змиви з рук ОСОБА_8 . У цьому протоколі зазначено, що фіксацію здійснено на флеш накопичувач №1816В306165, а суду надано флеш накопичувач №97175-Е04.А00LF (том 1 а. с. 214). Прокурор з цього приводу нічого пояснити не зміг. З огляду на викладене, відеозапис до протоколу освідування суд також визнає недопустимим доказом.

Протокол освідування, за відсутності інших належних і допустимих доказів, вину обвинувачених не підтверджує.

Протокол огляду місця події від 28.08.2018 з відеозаписом до нього, з якого вбачається, що заступником начальника відділу ГУНП с Сумській області ОСОБА_69 було оглянуто земельну ділянку з кадастровим номером 5920681800:00:015:0811, розташовану в с. Вири (том 2 а. с. 42-46), також не підтверджує вину обвинувачених.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З огляду на положення п. в ч. 1 ст. 90, п. б ч. 1 ст. 95 ЗК України право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію мають власники земельних ділянок та землекористувачі.

З архівного витягу з рішення 12 сесії Вирівської сільської ради від 03.06.2004 «Розгляд заяв громадян» вбачається, що ОСОБА_11 вирішено було надати 2 га земельної ділянки для ведення селянського особистого господарства із земель комунальної власності сільської ради (том 2 а. с. 64). 31.08.2017 останній звернувся до ПП «Сумиспецзем» із заявою про виготовлення технічної документації. У внесенні відомостей до Державного земельного кадастру йому було відмовлено.

З копії кадастрової книги, наданої стороною обвинувачення, вбачається, що ОСОБА_11 надано 2 га земельної ділянки за межами населеного пункту (том 2 а. с. 54). Останній пояснював, що землю він обробляв у межах села.

Рішеннями Вирівської сільської ради від 22.12.2017 вирішено надати дозвіл ОСОБА_14 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (рілля), для ведення особистого селянського господарства, розташованих у межах населеного пункту на території Вирівської сільської ради (том 2 а. с. 51-53).

Вказане рішення ОСОБА_11 оскаржив у судовому порядку, але рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 у задоволенні позову відмовлено. Рішення в апеляційному порядку потерпілий не оскаржував і 02.08.2018 воно набрало законної сили (том 3 а. с. 6-8).

Рішеннями Вирівської сільської ради від 19.06.2018 вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати її у власність ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га кожному, розташованої в с. Вири (том 2 а. с. 60-62).

Свідок ОСОБА_40 показав, що з грудня 1997 року по березень 2015 року працював на посаді землевпорядника у Вирівській сільській раді. Приблизно в 2003-2004 роках ОСОБА_42 , ОСОБА_70 і ОСОБА_38 звернулися до сільської ради з приводу надання їм земельних ділянок. У цих же роках на сесії було прийнято рішення про надання кожному з них 2-х га землі, про що він зробив запис у кадастровій книзі. За користування землею ОСОБА_11 сплачував земельний податок. Останній землю не оформляв, хоча він попереджав, що необхідно виготовити технічну документацію.

У 2003-2004 роках ОСОБА_38 і ОСОБА_42 звернулися до нього, що б він показав де знаходиться їх земля. Коли він приїздив на поле, то ОСОБА_11 знаходився за межами населеного пункту. Кілочки він не забивав, оскільки не мав на це повноважень.

Свідок ОСОБА_16 показав, що коли він почав працювати, ОСОБА_11 вже засівав землю в межах села незаконно, оскільки рішенням сільради йому виділялася земля за межами населеного пункту, а він засівав у межах села. Про це також є запис у кадастровій книзі. По квитанції на сплату податку ОСОБА_11 до нього жодного разу не приходив, а брав їх у податковій.

З приводу самозахоплення ОСОБА_11 землі в травні - червні 2018 року він як землевпорядник звертався до Сумського геокадастру, але відповіді ще не отримав.

Таким чином, суду не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_11 на законних підставах обробляв спірну земельну ділянку. Податкове повідомлення-рішення від 30.06.2019, інформацію про сплату останнім земельного податку в 2015-2018 роках суд також не може прийняти до уваги як доказ правомірного користування потерпілим спірною земельною ділянкою, оскільки з них взагалі не вбачається за яку саме земельну ділянку нараховано та сплачено податок (том 2 а. с. 212-216, том 4 а. с. 1). Крім того, сам потерпілий визнав, що квитанції йому виписували в податковій лише з його слів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, сільському голові ОСОБА_8 підписано прокурором Сумської області ОСОБА_71 , а вручено старшим слідчим ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_72 (том 2 а. с. 232-240). Зазначене також було підтверджене стороною захисту в судовому засіданні.

З огляду на положення ч. 1 ст. 276 КПК повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу. Частина 1 ст. 278 КПК визначає суб'єктами, що повноважні повідомляти про підозру, слідчого та прокурора.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

Так, у п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру здійснюється: сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Отже, вживається термін «прокурор», перелік процесуальних повноважень якого надано саме у ст. 36 КПК України, яка пов'язує право на повідомлення про підозру особі лише з процесуальним керівництвом.

Здійснення повідомлення про підозру сільському голові виключно Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень є похідним повноваженням від первинного права, що випливає з процесуального керівництва. Обмеження переліку процесуальних керівників у кримінальному провадженні, що мають право повідомляти про підозру сільським головам, зумовлене особливим статусом останніх та гарантіями їх незалежності.

Таким чином, системний аналіз п. 15 ч. 1 ст. 3, ст. 36, ч. 1 ст. 276 та п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України свідчить про те, що процесуальну дію у вигляді повідомлення про підозру сільському голові може вчинити лише прокурор процесуальний керівник, котрим має бути не будь-який прокурор, визначений у п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК, а лише Генеральний прокурор, його заступник, керівник регіональної прокуратури.

Отже, повідомити про підозру сільському голові може лише Генеральний прокурор, його заступник, керівник регіональної прокуратури, які є процесуальними керівниками в конкретному кримінальному провадженні від самого його початку. Якщо створено групу процесуальних керівників, то відповідно до ч. 6 ст. 36 КПК вони обов'язково мають бути в ній старшими.

Але незважаючи на викладені вище норми закону, а також на те, що потерпілий повідомив, що саме сільський голова вимагає в нього неправомірну вигоду, прокурор Сумської області ОСОБА_59 одразу не був включений у групу процесуальних керівників.

З огляду на положення ч. 4 ст. 40 КПК України слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі.

Доручення старшому слідчому в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_73 на вручення повідомлення про підозру сільському голові ОСОБА_8 прокурор Сумської області ОСОБА_59 не надавав, що прокурор підтвердила в судовому засіданні.

Оскільки повідомлення про підозру сільському голові ОСОБА_8 всупереч вимогам п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України підписано прокурором Сумської області ОСОБА_74 , який з першого дня не входив до групи процесуальних керівників, а доказів того, що після включення останнього до групи процесуальних керівників він був у ній старшим суду взагалі надано не було, а оголошено старшим слідчим ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_72 , який не складав дане повідомлення, доручення на його вручення не отримував, тому на думку суду ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного в даному кримінальному провадженні, всупереч вимогам чинного КПК України.

Інших доказів винуватості суду не надавалося. Як пояснила прокурор, усі наявні докази винуватості, долучені до матеріалів кримінального провадження та дослідженні судом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме: винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Сторона обвинувачення не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що обвинувачені за попередньою змовою вимагали для себе грошові кошти від ОСОБА_11 з погрозою застосування насильства над потерпілим, обмежували його права та законні інтереси на вирощений урожай озимої пшениці, та що ОСОБА_11 на законних підставах обробляв земельну ділянку і мав право на вирощений ним урожай.

З огляду на викладене, суд вважає, що протоколи огляду місця події від 28.08.2018 з відеозаписом до нього та освідування від 01.08.2018 не підтверджують поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, та їх недостатньо для спростування доводів сторони захисту про непричетність обвинувачених до вчинення даного злочину.

Оскільки стороною обвинувачення не було надано суду достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_8 і ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, тому їх за вказаною статтею кримінального закону необхідно виправдати за відсутністю в їх діях складу злочину.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_9 необхідно залишити у вигляді особистого зобов'язання, а ОСОБА_8 скасувати.

З обвинуваченого ОСОБА_9 підлягають стягненню в доход держави судові витрати в сумі 6578 грн. за проведення почеркознавчої експертизи.

Витрати в сумі 4290 грн. за проведення експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин стягненню не підлягають у зв'язку з виправданням обвинувачених.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум від 10.08.2018 накладений арешт на: 23 імітаційні купюри номіналом по 500 грн. серії ЛО №2072002; 500 грн. серії ФБ №5688785; блокнот з чорновими записами, коричневого кольору; блокнот із зображенням автомобіля, годинника; лист Головного управління Держгеокадастру в Сумській області до ОСОБА_18 №М-11980-5262/6-17 від 05.10.2017; витяг (скріншот) з публічної кадастрової карти України; заява голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_14 про надання земельної ділянки для ведення сільськогосподаських робіт від 20.12.2017; заяву голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 30.10.2017; заяву голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 20.12.2017; заяву голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_18 про надання земельної ділянки для ведення сільськогосподаських робіт від 20.07.2017; журнал вхідної кореспонденції, розпочатий 03.01.2017; журнал «Вхідна кореспонденції» за 2018 рік №02-16; роздруківку електронної декларації ОСОБА_8 за 2017 рік; відомості з інформаційного фонду державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_8 від 15.03.2018 №971; роздруківку з реквізитами електронної пошти з рукописними надписами; роздруківку електронної декларації ОСОБА_8 за 2016 рік; розрахункову квитанції №684686; аркуш паперу з рукописним текстом кульковою ручкою та олівцем; відомості з інформаційного фонду державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_8 від 17.03.2017 №11250; свідоцтво про підвищення кваліфікації серії ПП №24008523/000062-16; рішення Вирівської сільської ради від 10.11.2015; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_8 від 31.03.2016; облікову картку Вирівського сільського голови ОСОБА_8 від 12.11.2015; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_8 за 2015 рік; копію паспорту ОСОБА_8 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_8 ; наказ КЗ СОР ОДЮСШ «Регіональний центр зимових видів спорту» від 09.11.2015 №10К; копію диплому НОМЕР_1 ОСОБА_8 ; присягу ОСОБА_8 від 10.11.2015; журнал заяви громадян на виділення земельних ділянок, розпочатий 17.10.2016, зшитий та скріплений печаткою Вирівської сільської ради; заяву голови Вирівської сільської ради від ОСОБА_75 про надання земельної ділянки для ведення сільськогосподаських робіт від 16.07.2018; ксерокопію паспорта ОСОБА_75 ; особову справу на ім'я ОСОБА_14 ; копію паспорту на ім'я ОСОБА_76 ; заяву голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_76 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 25.04.2018, який необхідно скасувати, оскільки в ньому відпала потреба.

Речові докази:

- 23 імітаційні купюри номіналом по 500 грн. серії ЛО №2072002 слід знищити;

- грошові кошти в сумі 500 грн. серії ФБ №5688785, які були вилучені під час обшуку в ОСОБА_8 , конфіскувати в дохід держави;

- блокнот з чорновими записами, коричневого кольору; блокнот із зображенням автомобіля, годинника; роздруківку електронної декларації ОСОБА_8 за 2017 рік; відомості з інформаційного фонду державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_8 від 15.03.2018 №971; роздруківку з реквізитами електронної пошти з рукописними надписами; роздруківку електронної декларації ОСОБА_8 за 2016 рік; розрахункову квитанції №684686; аркуш паперу з рукописним текстом кульковою ручкою та олівцем; відомості з інформаційного фонду державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_8 від 17.03.2017 №11250; свідоцтво про підвищення кваліфікації серії ПП №24008523/000062-16; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_8 від 31.03.2016; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_8 за 2015 рік; копію паспорту ОСОБА_8 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_8 ; наказ КЗ СОР ОДЮСШ «Регіональний центр зимових видів спорту» від 09.11.2015 №10К; копію диплому НОМЕР_1 ОСОБА_8 , повернути ОСОБА_8 як власнику;

- лист Головного управління Держгеокадастру в Сумській області до ОСОБА_18 №М-11980-5262/6-17 від 05.10.2017; витяг (скріншот) з публічної кадастрової карти України; заява голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_14 про надання земельної ділянки для ведення сільськогосподаських робіт від 20.12.2017; заяву голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 30.10.2017; заяву голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 20.12.2017; заяву голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_18 про надання земельної ділянки для ведення сільськогосподаських робіт від 20.07.2017; журнал вхідної кореспонденції, розпочатий 03.01.2017; журнал «Вхідна кореспонденції» за 2018 рік №02-16; рішення Вирівської сільської ради від 10.11.2015; облікову картку Вирівського сільського голови ОСОБА_8 від 12.11.2015; присягу ОСОБА_8 від 10.11.2015; журнал заяви громадян на виділення земельних ділянок, розпочатий 17.10.2016, зшитий та скріплений печаткою Вирівської сільської ради; заяву голови Вирівської сільської ради від ОСОБА_75 про надання земельної ділянки для ведення сільськогосподаських робіт від 16.07.2018; ксерокопію паспорта ОСОБА_75 ; особову справу на ім'я ОСОБА_14 ; копію паспорту на ім'я ОСОБА_76 ; заяву голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_76 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 25.04.2018, повернути Вирівській сільській раді.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України (за епізодами складання службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу - договору оренди земельної ділянки від 26.06.2018, акту приймання-передачі земельної ділянки від 26.06.2018), ч. 4 ст. 358 КК України (за епізодами використання завідомо підроблених документів - договору оренди земельної ділянки від 26.06.2018, акту приймання-передачі земельної ділянки від 26.06.2018), і призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу в доход держави в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становлять 1700 (одна тисяча сімсот) гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 1 рік;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в доход держави в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становлять 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становлять 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 1 рік.

ОСОБА_9 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України (за епізодом складання службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу - акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.06.2018), ч. 4 ст. 358 КК України (за епізодом використання завідомо підробленого документу - акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26.06.2018), ч. 2 ст. 189 КК України та виправдати у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 189 КК України та виправдати у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити у виді особистого зобов'язання.

Скасувати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави 6578 грн. судових витрат.

Скасувати арешт на 23 імітаційні купюри номіналом по 500 грн. серії ЛО №2072002; 500 грн. серії ФБ №5688785; блокнот з чорновими записами, коричневого кольору; блокнот із зображенням автомобіля, годинника; лист Головного управління Держгеокадастру в Сумській області до ОСОБА_18 №М-11980-5262/6-17 від 05.10.2017; витяг (скріншот) з публічної кадастрової карти України; заява голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_14 про надання земельної ділянки для ведення сільськогосподаських робіт від 20.12.2017; заяву голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 30.10.2017; заяву голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 20.12.2017; заяву голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_18 про надання земельної ділянки для ведення сільськогосподаських робіт від 20.07.2017; журнал вхідної кореспонденції, розпочатий 03.01.2017; журнал «Вхідна кореспонденції» за 2018 рік №02-16; роздруківку електронної декларації ОСОБА_8 за 2017 рік; відомості з інформаційного фонду державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_8 від 15.03.2018 №971; роздруківку з реквізитами електронної пошти з рукописними надписами; роздруківку електронної декларації ОСОБА_8 за 2016 рік; розрахункову квитанції №684686; аркуш паперу з рукописним текстом кульковою ручкою та олівцем; відомості з інформаційного фонду державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_8 від 17.03.2017 №11250; свідоцтво про підвищення кваліфікації серії ПП №24008523/000062-16; рішення Вирівської сільської ради від 10.11.2015; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_8 від 31.03.2016; облікову картку Вирівського сільського голови ОСОБА_8 від 12.11.2015; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_8 за 2015 рік; копію паспорту ОСОБА_8 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_8 ; наказ КЗ СОР ОДЮСШ «Регіональний центр зимових видів спорту» від 09.11.2015 №10К; копію диплому НОМЕР_1 ОСОБА_8 ; присягу ОСОБА_8 від 10.11.2015; журнал заяви громадян на виділення земельних ділянок, розпочатий 17.10.2016, зшитий та скріплений печаткою Вирівської сільської ради; заяву голови Вирівської сільської ради від ОСОБА_75 про надання земельної ділянки для ведення сільськогосподаських робіт від 16.07.2018; ксерокопію паспорта ОСОБА_75 ; особову справу на ім'я ОСОБА_14 ; копію паспорту на ім'я ОСОБА_76 ; заяву голові Вирівської сільської ради від ОСОБА_76 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 25.04.2018, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум від 10.08.2018.

Речові докази:

- 23 імітаційні купюри номіналом по 500 грн. серії ЛО №2072002 знищити;

- 500 грн. серії ФБ №5688785 - конфіскувати в дохід держави;

На вирок з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя -

Попередній документ

85501121

Наступний документ

85501123

Інформація про рішення:

№ рішення:	85501122
№ справи:	573/190/19
Дата рішення:	11.11.2019
Дата публікації:	21.02.2023
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Білопільський районний суд Сумської області
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Вимагання

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(29.03.2024)
Результат розгляду:	Відправлено справу до апеляційного суду
Дата надходження:	15.11.2023

Розклад засідань:

Минулі засідання (27)

08.12.2025 21:13	Харківський апеляційний суд
08.12.2025 21:13	Харківський апеляційний суд
08.12.2025 21:13	Харківський апеляційний суд
08.12.2025 21:13	Харківський апеляційний суд
08.12.2025 21:13	Харківський апеляційний суд
08.12.2025 21:13	Харківський апеляційний суд
08.12.2025 21:13	Харківський апеляційний суд
08.12.2025 21:13	Харківський апеляційний суд
08.12.2025 21:13	Харківський апеляційний суд
22.01.2021 09:00	Сумський апеляційний суд
22.06.2021 10:00	Харківський апеляційний суд
16.12.2021 10:00	Харківський апеляційний суд
05.05.2022 11:00	Харківський апеляційний суд
10.11.2022 10:30	Харківський апеляційний суд
16.03.2023 10:00	Харківський апеляційний суд
13.04.2023 11:15	Харківський апеляційний суд
16.05.2023 11:00	Харківський апеляційний суд
29.06.2023 11:00	Харківський апеляційний суд
08.08.2023 11:00	Харківський апеляційний суд
02.11.2023 09:00	Білопільський районний суд Сумської області
12.09.2024 10:30	Харківський апеляційний суд
19.12.2024 12:00	Харківський апеляційний суд
13.02.2025 11:15	Харківський апеляційний суд
10.04.2025 11:30	Харківський апеляційний суд
10.07.2025 11:30	Харківський апеляційний суд
04.09.2025 11:15	Харківський апеляційний суд
23.10.2025 12:15	Харківський апеляційний суд