Справа № 464/621/19
пр.№ 2/464/776/19
28.10.2019 Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Чорна С.З.
при секретарі судових засідань Бусько Ю.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представники позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкрито судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини. В обгрунтування поданої позовної заяви покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7 , який до дня смерті проживав в АДРЕСА_1 . 16 січня 2019 року на адресу позивача надійшов Лист приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пастернака М.М. про те, що в його провадженні знаходиться справа №1/2019, яка відкрита після смерті його батька за заявою Відповідача ОСОБА_3 про прийняття спадщини за законом, поданої у 2019 році. Позивач 25 січня 2019 року подав приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Пастернаку М.М. заяву про прийняття спадщини за законом після смерті батька, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ним було пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини. Позивач, керуючись ст.550 ЦК України, вважає, що існують достатні та обгрунтовані підстави для поновлення йому строку для прийняття спадщини, оскільки йому до січня 2019 року не було відомо про те, що його покійному батькові належало на праві власності нерухоме майно.
Ухвалою суду від 03.04.2019 прийнято позовну заяву та призначено підготовче судове засідання.
02.05.2019 відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що проти заявленого позивачем позову заперечує повністю. Крім цього стверджує, що позивач знав про смерть батька з 2002 року. Однак жодних дій передбачених Цивільним Кодексом УРСР для прийняття спадщини не вчинив. Відповідач вважає не подання позивачем заяви про прийняття спадщини у зв'язку із його необізнаністю про те, що спадкодавцеві належало нерухоме майно не є поважною причиною для поновлення строку для прийняття спадщини, оскільки не допускається прийняття спадщини під умовою. Окрім цього будь-яких поважних та обґрунтованих причин, які б унеможливлювали прийняття спадщини Позивачем не існувало.
Ухвалою суду від 11.06.2019 закрито підготовче судове засідання та призначено до судовго розгляду.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали пояснення аналогічні тим, які були викладені позивачем у позовній заяві. Додатково представник позивача звернула увагу суду на те, що правовстановлюючі документи на спадкове майно перебували у відповідача, що унеможливлювало прийняття спадщини позивачем та є доказом поважності причин неприйняття спадщини.
Відповідач в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити повністю, з підстав викладених у Відзиві на повну заяву.
Заслухавши пояснення сторін, оглянувши та дослідивши докази, подані учасниками справи на підтвердження свої вимог та заперечень судом встановлено наступне:
ІНФОРМАЦІЯ_2 2002 помер ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 11 грудня 2002 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції.
Спадкоємцями покійного ОСОБА_7 є його діти, а саме: Позивач - ОСОБА_1 , Відповідча - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
До моменту своєї смерті ОСОБА_7 проживав у квартирі АДРЕСА_1 , яка була набута Відповідачем та Спадкодавцем по Ѕ на підставі Договору міни квартири, посвідченого 26 грудня 2000 року Луньом А.В . приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за номером №4513.
Як встановлено судом під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 знав про смерть свого батька з 10 грудня 2002 року, що підтвердив безпосередньо позивач в судовому засіданні.
Окрім цього судом встановлено, що разом з ОСОБА_1 до моменту його смерті проживала лише відповідач у справі. позивач та ОСОБА_4 проживали окремо, що сторонами у справі не заперчується.
Спадкодавець заповіту, який би визначав порядок спадкування після його смерті, не залишив, а тому спадкування прав та обов'язків за померлим здійснювалося за законом.
Порядок спадкування майна станом на грудень 2002 року врегульовувався Цивільним кодексом Української РСР від 18 липня 1963 року в редакції від 08 жовтня 1999 року.
Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Відповідно до ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини, визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до ст.526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Відповідно до ст.527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Відповідно до ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, що спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1)Якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2)Якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст.550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
З урахуванням п.2 ч.1 ст.549 ЦК України для прийняття спадщини позивачу та ОСОБА_1 необхідно було подати державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Як встановлено судом Позивач звернувся з Заявою про прийняття спадщини за законом до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пастернак М.М. 25 січня 2019 року.
Листом №48/01-24 від 25 січня 2019 року Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пастернак М.М. повідомив позивача про те, що ним було пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини.
В свою чергу відповідач, вчинила фактичні дії про прийняття спадщини, оскільки з моменту придбання квартири АДРЕСА_1 проживала у ній разом із спадкодавцем та після його смерті вступила в управління та володіння спадковим майном, що згідно п.1 ч.1 ст.549 вважається прийняттям спадщини спадкоємцем.
Факт проживання відповідача в квартирі АДРЕСА_1 з моменту її придбання разом зі спадкодавцем підтверджується записом у Будинковій книзі, з якої вбачається що Відповідач прописаний за даною адресою з 23 січня 2001 року.
Позивач в обгрунтування підстав для продовження строку на прийняття спадщини покликається на те, що лише у січні 2019 року йому стало відомо, що покійному ОСОБА_7 на праві власності належало нерухоме майно. Будь-яких інших причин, які б об'єктивно унеможливлювали, перешкоджали позивачу поряд з іншими спадкоємцями прийняти спадщину ОСОБА_1 не вказує.
Позивачу достеменно було відомо про смерть батька з 10 грудня 2002 року, оскільки він був присутній на його похованні, що позивач підтвердив у судовому засіданні.
Суд приходить до висновку, що перешкод та об'єктивних причин, які унеможливлювали подання позивачем у порядку встановленому ЦК УРСР заяви про прийняття спадщини не було.
Однак позивач у строк до 10 червня 2003 року Заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за останнім місцем проживанням батька не подав. Від так пропустив встановлений ЦК УРСР шестимісячний строк для прийняття спадщини без поважних причин.
На переконання суду причина на яку покликається позивач як на поважність пропуску строку на прийняття спадщини такою не є, оскільки необізнаність спадкоємця про входження того чи іншого майна до складу спадкової маси не може бути підставою для продовження строку для прийняття спадщини. Слідуючи логікою позивача, він від прийняття спадщини відмовився, оскільки впродовж шістнадцяти років вважав, що до складу спадщини не входило будь-якого цінного майна спадкодавця. Однак, коли довідався, що до складу спадкової маси входить нерухоме майно звернувся до суду з вимогою про продовження йому строку на прийняття спадщини, що суперечить ст.548 ЦК УРСР, згідно якої не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Аналогічної позиції дотримується і Касаційний Цивільний Суд Верховного Суду, який у Постанові 26 вересня 2018 року по справі №663/2302/16 вказав на те, що причини пропуску строку, визначеного статтею 549 ЦК УРСР (а саме покликання Позивача на те, що йому було невідомо про те, що спірний будинок входив до спадкового майна) не можуть бути визнані поважними на не свідчать про існування об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для своєчасного подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини.
Не підтверджують та не належать до поважних причин неподання заяви про прийняття спадщини також твердження позивача та його представника про те, що Відповідач утримував в себе оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, що на думку Позивача об'єктивно перешкоджало йому подати Заяву про прийняття спадщини. Однак на думку суду відсутність у позивача оригіналів та/або копій правостановлюючих документі не є поважною та обґрунтованою причиною неподання впродовж сімнадцяти років заяви про прийняття спадщини, оскільки склад спадкової маси та документи, які підтверджують належність спадкового майна спадкоємцю встановлюються нотаріусом після відкриття спадщини та визначення кола спадкоємців.
Враховуючи вищенаведене, підставі ст.ст. 524, 525, 526, 527, 529, 548, 549, 550 Цивільного кодексу УРСР та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 04.11.2019.
Суддя Чорна С.З.