Справа № 464/3849/19
пр.№ 2/464/1431/19
31.10.2019 Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді Чорна С.З.,
з участю секретаря - Бусько Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" про відшкодування шкоди,-
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулась до Сихівського районного суду м.Львова з позовом до відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" про відшкодування шкоди, в якому просить стягнути з відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" на її користь заподіяну шкоду в розмірі 115200 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 22.02.2017 року приблизно о 19:45 год. у м. Львові по вул. Наукова, 112 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 від отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, помер на місці пригоди. Кримінальне провадження № 12017140000000212 за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди, закрито у зв'язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в діях водія ОСОБА_2 До складу сім'ї загиблого входили: дружина загиблого, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На утриманні в загиблого перебувала його мама, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка отримує пенсію по втраті годувальника. Батько загиблого, ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Внаслідок смерті ОСОБА_3 було заподіяно шкоду його матері ОСОБА_1 , як особі, яка втратила годувальника. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_1 , на дату дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в ПрАТ "СК "Галицька", поліс № AK5481288. Оскільки, цивільно-правова відповідальність завдавача шкоди була застрахована, то на відповідача, як на страховика, покладається обов?язок відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до положень Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Страхове відшкодування моральної шкоди, витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, по даному страховому випадку, вже було виплачено дружині загиблого, яка понесла витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника. Син та мама загиблого, які мають право на відшкодування моральної шкоди вирішили, що така має бути виплачена в користь дружини загиблого - ОСОБА_4 . Проте, не відшкодованою залишилась шкода, заподіяна матері загиблого, ОСОБА_1 , у зв?язку з втратою годувальника. Інших осіб, які належать до кола осіб, що мають право на відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника немає. Син загиблого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди був повнолітнім, а дружина загиблого, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була працездатною, батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . 20.03.2019 року позивач, через представника, звернулась до відповідача, як до страховика, з заявою про страхове відшкодування до якої долучила всі, необхідні для виплати страхового відшкодування, документи. Відповідач не прийняв рішення за фактом звернення ОСОБА_1 та не виплатив страхового відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, тому позивач звертається до суду з метою захисту порушеного права на відшкодування заподіяної шкоди.
Ухвалою суду від 25.07.2019 пряйнято позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження.
Представник позивача подала до суду заяву за змістом якої позов підтримує в повному обсязі, просить такий задоволити, а розгляд справи проводити у її відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча згідно вимог ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив, жодних заяв, клопотань та/або заперечень не поступало, а тому, згідно ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу заочно, у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою сторін та з врахуванням поданого позивачем клопотання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, постановляючи заочне рішення, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 22.02.2017 року приблизно о 19:45 год. у м. Львові по вул. Наукова, 112 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 від отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, помер на місці пригоди, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 .
Постановою слідчого від 10.10.2017 кримінальне провадження № 12017140000000212 за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди, закрито у зв'язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в діях водія ОСОБА_2
До складу сім'ї загиблого входили: дружина загиблого, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На утриманні в загиблого перебувала його мама, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка отримує пенсію по втраті годувальника. Дані обставини підтверджуються довідкою №101 від 18.03.2019 року, виданою ТзОВ "Сихівська управляюча компанія" про перебування ОСОБА_1 на утриманні сина ОСОБА_3 до його смерті, пенсійним посвідченням ОСОБА_1 № НОМЕР_3 про отримання пенсії по втраті годувальника та довідкою ГУ ПФУ у Львівській області від 18.03.2019 року №1376 про отримання та розмір пенсії по втраті годувальника, довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописки № 2469 від 22.03.2017 року. Батько загиблого, ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .
Внаслідок смерті ОСОБА_3 було заподіяно шкоду його матері ОСОБА_1 , як особі, яка втратила годувальника.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_1 , на дату дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в ПрАТ "СК "Галицька", поліс № AK5481288, що підтверджується копією витягу з офіційного сайту МТСБУ.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність завдавача шкоди була застрахована, то на відповідача, як на страховика, покладається обов?язок відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до положень Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .
Страхове відшкодування моральної шкоди, витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, по даному страховому випадку, вже було виплачено дружині загиблого, яка понесла витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника. Син та мама загиблого, які мають право на відшкодування моральної шкоди вирішили, що така має бути виплачена в користь дружини загиблого - ОСОБА_4 . Копія заяви на виплату страхового відшкодування дружини загиблого ОСОБА_4 від 19.06.2017 року та від 02.08.2017 року, заяви про відмову від одержання відшкодування частки моральної шкоди від 27.03.2017 року, листа МТСБУ від 12.04.2018 року №6.3.-10/11292.
Відносини, пов?язані з відшкодуванням шкоди є цивільними правовідносинами, а шкоду було завдано внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) у дорожньо-транспортній пригоді, тому застосуванню підлягають ст. ст. 1166, 1187, 1200 ЦК України та Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 3 Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Шкода, завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від наявності вини завдавача шкоди, про що наголошено в п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Висновки щодо безвинної відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки викладені у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року (справа 757/59802/16-ц), де вказано, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік», розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становив: з 1 січня - 3200 гривень.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до п. 36.5, ст. 36 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч.2, ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки позивач, як мама загиблого, яка досягла пенсійного віку та перебувала на утриманні в загиблого, є особою яка має право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілою у зв'язку з втратою годувальника, а відповідач є особою яка, відповідно до Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, то позивачу має бути виплачено страхове відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника в розмірі 36 м.з.п.*3200=115200 грн., що відповідає мінімальному, гарантованому Законом, розміру страхового відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника.
Окрім цього, оскільки позивач звернулася з заявою про страхове відшкодування 20.03.2019, а відповідач в 90-то денний строк, відповідно до Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зобов'язаний був прийняти рішення та виплатити страхове відшкодування шкоди, то починаючи з 19.06.2019 року (91-й день) по 22.07.2019 року відповідач має сплатити позивачу пеню в розмірі 5424.31 грн. та 3% річних в розмірі 312 грн., нарахованих на суму 115200 грн.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Таким чином, суд прийшов до переконання, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 15 000грн. понесених витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 768,40 грн. в дохід держави.
На підставі ст.ст. 625,1166, 1187, 1200 СК України та керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265,280-282, 354, ч.1 ст.430 ЦПК України,суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", ЄДРПОУ: 22186790 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , 115 200 грн. страхового відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_3 .
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", ЄДРПОУ: 22186790 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , пеню в розмірі 5424.31 грн. та 3% річних в розмірі 312 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", ЄДРПОУ: 22186790 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 15000 грн. (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", ЄДРПОУ: 22186790 768,40 грн. судового збору в дохід держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Галицька", ЄДРПОУ: 22186790, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, б. 22.
Суддя Чорна С.З.