Справа № 466/3027/19
пр.№ 2/464/1179/19
31.10.2019 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Мички Б.Р.
секретар судового засідання Куйдич О.М.
за участі: представника позивача Безкоровайна Ю .Я .
представника відповідача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №466/3027/19 за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського міського центру зайнятості кошти в сумі 13378 грн. 89 коп. та судовий збір. В обгрунтування клопотання посилаються на те, що ОСОБА_2 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи 05.09.2018, статус безробітнього отримав 05.09.2018 на підставі власноручно підписаної заяви відповідно до ЗУ "Про зайнятість населення". У цій заяві відповідач підтвердив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення на випадок безробіття. За час перебування на обліку як безробітній ОСОБА_2 отримав у центрі зайнятості матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю з 12.09.2018 по 16.01.2019 в сумі 13378, 89 грн. В результаті не повідомлення ОСОБА_2 спеціалістів центру зайнятості про те, що він зареєстрований як фізична ооба- підприємець, відповідач незаконно набув статусу безробітного 05.09.2018, незаконно отримав матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 12.09.2018 по 16.01.2019 в сумі 13378,89 грн, оскільки відносився до зайнятого населення. Львівським міським центром зайнятості 01.02.2019 ОСОБА_2 скеровано повідомлення про відшкодування коштів, яке залишене без задоволення.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 10.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.
Представник позивача Безкоровайна Ю.Я у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила такий задовольнити.
Відповідач та його представник у судовому засіданні позов заперечили, просили у задоволенні такого відмовити.
Заслухавши сторони, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.
Судом встановлено, що 05 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного та надання допомоги по безробіттю. При цьому, ОСОБА_2 вказав, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.
На підставі наказу Львівського міського центру зайнятості від 11 вересня 2018 року №НТ180911 ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 12 вересня 2018 року по 06 вересня 2019 року.
31 січня 2019 року відповідно до наказу №НТ190131 припинено реєстрацію безробітного у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного.
На підставі виявленого факту Львівським міським центром зайнятості складений Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 31 січня 2019 року № 6, яким встановлено, що згідно даних Довідника ПОУ (ЄДРС) ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.08.2003р., про факт реєстрації не повідомив Львівський міський центр зайнятості. Статус безробітного надано 05.09.2018р. Виплата допомоги з безробіття призначена 12.09.2018. Згідно листа Управління державної реєстрації від 04.01.2019р. №2902-73 ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.08.2003, інформація про припинення ним підприємницької діяльності відсутня.
У зв'язку з цим 01 лютого 2019 року Львівським міським центром зайнятості видано наказ №НТ190201 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2 », згідно з яким, наказано вжити заходів з повернення коштів, виплачених ОСОБА_2 як допомога по безробіттю в період з 12 вересня 2018 року по 16 січня 2019 року в сумі 13378,89 грн.
Станом на час звернення до суду з цим позовом сума отриманої допомоги відповідачем на рахунок Львівського міського центру зайнятості не повернута.
Згідно з частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності: а) рахункової помилки зі сторони платника; б) недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Зобов'язання у зв'язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом. За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.
Згідно з частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-ІІІ (далі - Закон № 1533-ІІІ) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною третьою статті 36 Закону № 1533-III передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до пункту 6.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (далі - Порядок № 307), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку (пункт 6.14 Порядку № 307).
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , рішення набрало законної сили 28.12.2009.
Однак вищевказане рішення Львівського окружного адміністративного суду не було направлено для виконання для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Звертаючись до Львівського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного ОСОБА_2 , вважав, що його підприємницька діяльність припинена на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року.
Однак, як вбачається із матеріалів справи позивачем не доведено наявність у діях відповідача умислу на зловживання своїми обов'язками чи свідомого надання неправдивих відомостей при поданні 05.09.2018 до Львівського міського центру зайнятості заяви про надання статусу безробітного.
З матеріалів справи не встановлено, що в період з 05.09.2018 по 16.01.2019 ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність від якої отримував дохід.
Відповідно до частини першої, пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року, зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
При цьому призначення допомоги по безробіттю пов'язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти. Необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги, є не формальна реєстрація особи як суб'єкта підприємницької діяльності, фізичної особи - підприємця чи приватного підприємця, а реальне зайняття підприємницькою діяльністю та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування.
Отже, відсутні правові підстави для задоволення позову, з огляду на те, що представником позивача не надано достатніх доказів, про те, що ОСОБА_2 на час звернення із заявою про надання статусу безробітного здійснював підприємницьку діяльність, отримував прибутки від такої діяльності.
Вищевказане узгоджується з висновком викладеним Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 641/12040/15-ц (провадження № 61-15033св18).
Таким чином, посилання Львівського міського центру зайнятості про повідомлення ОСОБА_2 недостовірних даних, на підставі яких було прийнято рішення про надання статусу йому безробітного, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються обґрунтованими поясненнями відповідача про те, що він вважав свою реєстрацію як ФОП скасованою на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2009.
Крім того, Львівський міський центр зайнятості не позбавлений був права перевірити інформацію про реєстрацію відповідача як ФОП під час прийняття рішення про надання статусу безробітного і призначення допомоги по безробіттю.
За наведеного у задоволенні позовних вимог Львівського міського центру зайнятості слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263 - 265, 354ЦПК України, суд, -
відмовити в позові повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.11.2019.
Учасники справи:
Позивач: Львівський міський центр зайнятості, ЄДРПОУ 25555035, місце знаходження: м.Львів, вул.Кн. Ольги, 122
Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий Б.Р. Мичка