Справа №463/6986/19
Провадження №1-кс/463/3632/19
04 листопада 2019 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: слідчого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
скаржника - ОСОБА_3
розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 , про закриття кримінального провадження від 30 липня 2019 року по кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018090000000053 від 03.08.2018,
ОСОБА_3 звернувся із скаргою до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про скасування постанови слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 , від 30 липня 2019 року по кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018090000000053 від 03.08.2018 за ч.1 ст.364, ч.1 ст.365 КК України.
В обґрунтування заявленої скарги покликається на те, що 30 липня 2019 року слідчим ОСОБА_4 винесено постанову відповідно до якої кримінальне провадження за №42018090000000053 внесеного до ЄРДР 03.08.2018, за фактом зловживання службовим становищем ВВБ УБОЗ УМВС в Івано-Франківській області - закрито у з зв'язку із відсутністю в їх діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.365 КК України, тобто на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Вважає, що слідчий приймаючи рішення про закриття кримінального провадження допустив порушення вимог ст.2, ч.2 ст.9, ч.5 ст.110, ч.2 ст.84 КПК України, щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не надав належну правову оцінку і не забезпечив прийняття законного і неупередженого процесуального рішення. Разом з тим, аналогічне по змісту рішення прийняв 27.02.2018 р. старший слідчий ОВС СВ УСБУ в Івано-Франківській області підполковник юстиції ОСОБА_5 . При цьому, 27.03.2019 ухвалою Івано-Франківського міського осуду (№344/4619/19) вказана постанова була скасована, зокрема в такій було вказано які недоліки були допущені слідчим та що стали підставою для прийняття вказаного рішення. Однак слідчим ОСОБА_4 вказані недоліки не усунені, об'єктивно і у повному обсязі обставини події не з'ясовані. А тому просить скаргу задоволити.
Скаржник в судовому засіданні скаргу підтримав з мотивів наведених у такій. Додатково пояснив, що слідчим не було проведено жодних слідчих дій, зокрема його допиту в якості свідка, а також оскаржувана постанова є аналогічною до постанови про закриття кримінального провадження від 27 лютого 2018 року, яка є скасована судом.
Слідчий в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений, матеріали кримінального провадження не скерував, а тому в порядку ч.3 ст.306 КПК України суд розглядає дану скаргу без його участі.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги, приходжу до висновку, що скаргу слід задоволити виходячи з таких підстав.
Згідно оскаржуваної постанови від 30 липня 2019 року слідчим ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження у з зв'язку із відсутністю в діях службових осіб ВВБ УБОЗ УМВС в Івано-Франківській області складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.365 КК України, тобто на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Слідчим ОСОБА_4 в оскаржуваній постанові зазначено, що у ході досудового розслідування не отримано даних, які б свідчили про зловживання владою або службовим становищем, а також про вчинення перевищення влади або службовим становищем а також про вчинення перевищення влади або службових повноважень працівниками ВВБ в Івано-Франківській області СВБ ГУБОЗ МВС України у квітні 2011 року стосовно ОСОБА_3 , тобто злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.365 КК України.
Однак, як вбачається з оскаржуваної постанови слідчого ОСОБА_4 , така є аналогічною до постанови старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБУ в Івано-Франківській області підполковника юстиції ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 27 лютого 2018 року, яка була скасована ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2019 року.
Зокрема в мотивувальній частині даної ухвали слідчого судді від 27 березня 2019 року вказано недоліки та причини, що стали для підставою скасування останньої, «…слідчий суддя вважає, що постанова про закриття кримінального провадження прийнята передчасно, оскільки слідчий не допитав ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та Іваницького, не надав оцінки протиріччям в показаннях ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , не дослідив факт викрадення заяви ОСОБА_8 з автомобіля ОСОБА_3 .
Слідчому необхідно з'ясувати вищезазначені обставин, які мають значення для кримінального провадження, обґрунтовано проаналізувати всі докази та прийняти законне процесуальне рішення.»
Дана ухвала набрала законної сили і є обов'язковою для виконання. Проте, слідчим не враховано ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2019 року, справа №344/4619/19 (а.с.18-21).
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що аналогічна за змістом постанова про закриття вказаного кримінального провадження вже була предметом розгляду слідчого судді, за наслідками якої зазначену постанову було скасовано. Не зважаючи на дані обставини слідчим надалі не усунуто недоліки, не мотивовано належним чином підстави такої, що призводить до чергового скасування постанови про закриття кримінального провадження.
Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Враховуючи, що слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 після надходження 17.04.2019 кримінального провадження для здійснення досудового розслідування, не було проведено жодних слідчих дій за участю ОСОБА_3 , не проведено допиту ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Іваницького, а також не надано оцінку протиріччям в показах ОСОБА_3 , та ОСОБА_7 , не досліджено факту викрадення заяви ОСОБА_6 з автомобіля ОСОБА_3 , керуючись принципом змагальності кримінального процесу, приходжу до висновку, що скаргу ОСОБА_3 слід задоволити.
Керуючись ст.ст. 9, 22, 26, 303-307, 309, 372, 395 КПК України, суд-
скаргу ОСОБА_3 - задоволити.
Скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 , про закриття кримінального провадження від 30 липня 2019 року по кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018090000000053 від 03.08.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.365 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1