ЄУН № 337/2532/19
Провадження № 2/337/1688/ 2019
04 листопада 2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Ширіної С.А.
за участю секретаря - Бикової С.Б.
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднання Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних,
19 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Правобережного об'єднання Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних, мотивуючи свої вимоги наступним.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року у справі № 2а-3611/11 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є відповідач, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії. Постанова суду набрала законної сили 10.04.2012р. Відповідачем було проведено перерахунок державної та додаткової пенсії Позивача та нараховані до виплати кошти в сумі 68181, 82 грн. Однак, сума заборгованості так і не була фактично виплачена.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2015 року у справі № 334/9495/14-а зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є відповідач, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за відрахуванням фактично виплачених сум. Постанова суду набрала законної сили 03.02.2015р. Відповідачем було проведено перерахунок державної та додаткової пенсії Позивача та нараховані до виплати кошти в сумі 33473,94 грн. Однак, сума заборгованості так і не була фактично виплачена.
Посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань за вищезазначеними рішеннями суду, зазначає, що відповідно до положень ст. 625 ЦК України має виплатити йому суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, просить суд стягнути з відповідача нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 10.04.2012 року по 29.03.2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання Постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року у справі № 2а-3611/11 та нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 03.02.2015 року по 30.04.2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання Постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2015 року у справі № 334/9495/14-а у загальній сумі 158836,26 грн.
Ухвалою судді від 11.07.2019р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання.
05.08.2019 року надійшов відзив на позовну заяву,в якому зазначив, що передбачена ст. 625 ЦК України норма не застосовується до інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. У даному випадку спір виник у зв'язку з невиконанням рішень суду. Крім того, судовими рішеннями, на які посилається позивач, суд не визначав конкретної суми до стягнення, а рішення носили зобов'язальний характер. Отже, зобов'язання в цьому випадку не можуть вважатися грошовими. Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів, а тому не може нести відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача.
Представник відповідача в судове засідання не прибув,надав відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві. Просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Предметом заявленого ОСОБА_1 позову є стягнення з відповідача на підставі положень ст. 625 ЦК України індексу інфляції та 3% річних у зв'язку із не виконанням постанов Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, якими Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є відповідач, було зобов'язано вчинити певні дії на користь позивача.
Так, Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року у справі № 2а-3611/11 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є відповідач, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії. Постанова суду набрала законної сили 10.04.2012р. Відповідачем було проведено перерахунок державної та додаткової пенсії Позивача та нараховані до виплати кошти в сумі 68181, 82 грн. Однак, сума заборгованості так і не була фактично виплачена.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2015 року у справі № 334/9495/14-а зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є відповідач, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за відрахуванням фактично виплачених сум. Постанова суду набрала законної сили 03.02.2015р. Відповідачем було проведено перерахунок державної та додаткової пенсії Позивача та нараховані до виплати кошти в сумі 33473,94 грн.
Таким чином, оскільки виплата пенсій за постановами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 р. та 23.01.2015 року не виплачена дотепер, позивач вважає, що наявні підстави для застосування наслідків невиконання грошових зобов'язань, визначених ст. 625 ЦК України у вигляді стягнення з відповідача індексу інфляції та 3% річних відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку у загальній сумі 158 836, 26 грн.
Разом із тим, дослідивши та проаналізувавши підстави заявленого позову, суд приходить висновку, що ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин застосована бути не може, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року у справі № 2а-3611/11 та Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2015 року у справі № 334/9495/14-а , було зобов'язано відповідача вчинити певні дії, а саме провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії.
Оскільки у вказаних судових рішеннях не було визначено конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню, таке зобов'язання не може вважатися грошовим. Тому підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України у даному випадку відсутні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 20.02.2019 у справі № 642/6005/17.
Судові рішення, на які посилався позивач у позовній заяві, стосуються саме стягнення грошових коштів, а не зобов'язання вчинити певні дії, а тому ці рішення не можуть бути враховані судом при розгляді даної справи.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на що суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, а також враховуючи, що позивача звільнено від сплати судових витрат на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати зі сплати судового збору розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10-12, 13, 81, 82, 133, 141,247, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Правобережного об'єднання Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення складено в повному обсязі 04 листопада 2019 року.
Суддя С.А.Ширіна
04.11.2019