Справа № 323/1513/19
Провадження № 3/323/303/19
04.11.2019 р.м. Оріхів
Суддя Оріхівського районного суду Запорізької області Гуцал О.П., за участі секретаря судового засідання Тахтаул А.Л., прокурора Товкача О.Є., розглянувши матеріал, що надійшов з Управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працював молодшим інспектором 2-ої категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
-за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, -
ОСОБА_1 , перебуваючи з 14.08.2015 року до 08.11.2017 року на посаді молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму і охорони Запорізького слідчого ізолятора, достовірно знаючи про необхідність подати до 08.11.2017 року декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями, та достовірно знаючи про необхідність подати до 01.04.2018 року декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, без поважних причин не подав такі декларації у встановлені строки, а подав їх лише 01.12.2017 року та 17.08.2018 року відповідно, тобто несвоєчасно, шляхом заповнення декларації на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, за встановленою формою, чим порушив вимоги передбачені ст.45 Закону України «Про запобігання корупції».
В судові засідання, які були призначені на 12.06.2019 року, 21.06.2019 року, 02.08.2019 року, 22.08.2019 року, 06.09.2019 року, 19.09.2019 року, 09.10.2019 року та у сьогоднішнє судове засідання правопорушник не з'явився, причину неявки та своїх заперечень суду не повідомив, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, однак конверти із судовими повістками щоразу були повернуті до суду із відміткою «Адресат відсутній».
Неодноразово судом виносилися постанови про примусовий привід ОСОБА_1 до суду для участі в судовому засіданні, однак вказані примусові приводи фактично не виконані у зв'язку із відсутністю ОСОБА_1 за місцем проживання.
Судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, його було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток про виклик до суду, від отримання яких він ухиляється шляхом нез'явлення до відділення поштового зв'язку за їх отриманням.
В п.41 рішення по справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 обізнаний про наявність в суді адміністративної справи відносно нього, однак судові повістки не отримує та вони повертаються до суду із відміткою «Адресат відсутній». Тому з урахуванням вимог ст.38 КУпАП щодо строків накладення адміністративного стягнення, суд розцінює такі дії ОСОБА_1 як намагання уникнути можливої відповідальності за вчинене порушення.
Прокурор не заперечував проти розгляду вказаної справи без участі ОСОБА_1
Прокурор обставини, викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення підтримав, зазначивши про наявність в діях ОСОБА_1 ознак діяння, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Заслухавши прокурора та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами, а саме, протоколами про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ст.172-6 ч.1 КУпАП №235 та № 236 від 24.05.2019 року, якими встановлено факт вчинення порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про запобігання корупції» та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-6 ч.1 КУпАП, копіями декларацій ОСОБА_1 від 01.12.2017 року та від 17.08.2018 року, та іншими матеріалами справи.
В діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Однак, згідно з вимогами ч.3 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
З даної норми вбачається, що строк накладення стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, має відраховуватися з дня його виявлення.
Разом з цим, діючим законодавством чітко не визначено, що слід розуміти під виявленням правопорушення.
Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Про це ЄСПЛ зокрема зазначає у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, «Фельдман проти України» від 08 квітня 2010 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, тощо.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Така правова позиція узгоджується зі ст.8 Конституції України, відповідно до якої, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 , достовірно знаючи про необхідність подати у період часу до 08.11.2017 року та з 01.01.2018 року по 01.04.2018 року, декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями, та декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, без поважних причин не подав такі декларації у встановлені строки, а подав їх лише 01.12.2017 року та 17.08.2018 року відповідно, тобто несвоєчасно.
Вказані декларації внесені до Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування та оприлюднені на офіційному веб-сайті НАЗК 01.12.2017 року та 17.08.2018 року, тобто є загальнодоступними.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2018 року НАЗК отримало повідомлення від ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» про виявлення факту неподання ОСОБА_1 декларації після звільнення за 2017 рік, внаслідок чого 27.12.2018 року НАЗК направило до Управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України вказані матеріали для перевірки та складення протоколу про адміністративне правопорушення.
02.01.2019 року Управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України отримало повідомлення НАЗК щодо проведення перевірки щодо ОСОБА_1 .
Таким чином, станом на 06.06.2018 року спеціально уповноважений орган у сфері протидії корупції (згідно з положеннями ст.1 Закону України «Про запобігання корупції») володів достатньою інформацію про вищевказане правопорушення, тобто правопорушення фактично було виявлене.
Викладене свідчить про те, що на час розгляду справи судом строки, передбачені ст.38 КУпАП, закінчились.
Посилання прокурора на те, що датою виявлення правопорушення в даному випадку є 24.05.2019 року, тобто день складання протоколу, є необґрунтованими, оскільки несвоєчасне проведення ефективної адміністративної перевірки не може бути підставою для штучного подовження строків, визначених у ст.38 КУпАП.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією».
Таким чином, на момент надходження справи до суду, та відповідно на момент розгляду судом даної справи закінчились строки, передбачені ст.38 КУпАП, що є підставою для закриття провадження в справі відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 38, 172-6, 245, 247, 268, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, що передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із закінченням строку для притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.
Суддя О.П. Гуцал