36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.11.19 Справа № 917/1580/19
м. Полтава
за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39601
до Кременчуцького ліцею №30 "Олімп" імені Н.М. Шевченко Кременчуцької міської ради Полтавської області, 39631, м. Кременчук, пров. Олега Кошового, буд. 3
про стягнення 977541,88 грн. заборгованості
Суддя Паламарчук В.В.
Секретар судового засідання Рожко О.П.
Представники сторін:
від позивача: відсутні.
від відповідача: відсутні
Обставини справи: розглядається позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Кременчуцького ліцею №30 "Олімп" імені Н.М. Шевченко Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення 977541,88 грн. заборгованості з яких: 814241,93 грн. - вартість спожитої теплової енергії, 130162,74 грн. - пені, 11387,02 грн. - 3% річних та 21750,19 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1650 від 01.01.2009 р., в частині оплати поставленої теплової енергії в гарячій воді.
Ухвалою суду від 16.09.2019 р. відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження.
07.10.2019 року відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому повідомляє про здійснення часткової оплати основного боргу на суму 203679,00 грн. та вказує на неправильний розрахунок пені. Також відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір пені на 90% .
Ухвалою суду від 15.10.2019 р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 05.11.2019 р.
28.10.2019 р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позивачем дійсно була здійснена проплата заборгованості у розмірі 203679,00 грн.
Разом з відповіддю на відзив на позовну заяву позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Підготовче провадження у даній справі закрито 15.10.2019 р. Таким чином, заява позивача про зменшення позовних вимог подана поза межами строку встановленого п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, у зв'язку з чим залишається без розгляду.
В судове засідання 05.11.2019 р. представники сторін не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання про що свідчать повідомлення про вручення ухвали суду від 15.10.2019 р., а також розписка про закриття підготовчого провадження, підписана представником позивача.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на наявні обставини, неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
01.01.2009 року між Позивачем та Кременчуцьким ліцеєм №30 "Олімп" імені Н.М. Шевченко Кременчуцької міської ради Полтавської області (споживач, відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1650 (далі -Договір) з додатками.
Відповідно до п. 1.1. позивач зобов'язався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах передбачених договором та додатками до нього.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" та діючого законодавства України.
Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної "Споживачу" за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 "Правил користування тепловою енергією" (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до Договору .
Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору - розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені Договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами про їх отримання.
Так, за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року Відповідачем до теперішнього часу не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в сумі 814241,93 грн. Її споживання підтверджується актами про обсяги, які додаються. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 130162,74 грн. пені зобов'язаннями грудня 2018 року, січня 2019 року, лютого 2019 року, березня 2019 року , 21750,19 грн. інфляційних нарахувань та 11387,02 грн. 3 % річних від простроченої суми в за цей же період.
Таким чином вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 977541,88 грн. заборгованості.
При вирішенні спору суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо постачання теплової енергії відповідачу у грудні 2018 року, січні 2019 року, лютому 2019 року та березні 2019 року, що підтверджується відповідними актами про обсяги спожитої теплової енергії, які надані відповідачу разом з рахунками на їх оплату.
Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору - розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Позивачем на підставі відомостей про фактичні покази засобів обліку теплової енергії за період з грудня 2018 року по березень 2019 року складені Акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії та виставлені відповідні рахунки за період з грудня 2018 року по березень 2019 року.
На підтвердження дат надання (отримання) рахунків Відповідачу, позивачем надано копії реєстрів про надання (отримання) представникові Відповідача рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії за спірний період.
Обставини щодо дат вручення, що наведені позивачем у поясненнях до розрахунку, відповідачем у відзиві не спростовуються.
Відповідач, в порушення умов договору, оплату теплової енергії у вигляді гарячої води в установлений строк не проводив.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ним було здійснено часткову оплату заборгованості за спожиту теплову енергію на загальну суму 203679,00 грн., а саме:
- 17696,40 грн. сплачено 09.08.2019 р. платіжним дорученням № 384;
- 88339,60 грн. сплачено 09.08.2019 р. платіжним дорученням №385;
- 97643,00 грн. сплачено 27.09.2019 р. платіжним дорученням №431.
Таким чином суд встановив, що позивач сплатив 106036,00 грн. заборгованості до відкриття провадження у справі (ухвала про відкриття провадження у справі від 16.09.2019 р.).
В зв'язку з цим позовні вимоги в частині стягнення 106036,00 грн. основного боргу задоволенню не підлягають.
Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 97643,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15, від 06.03.2019 у справі №914/130/16.
За даних обставин наявні всі підстави для закриття провадження в частині стягнення 97643,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України - відсутній предмет спору.
Враховуючи здійснені проплати, у відповідача перед позивачем залишився несплаченим борг у сумі 610562,93 грн., наявність та розмір якого відповідачем не заперечується. Доказів сплати відповідачем позивачу зазначеної суми боргу в добровільному порядку матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 610562,93 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 21750,19 грн. та 3% річних у сумі 11387,02 грн. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію в гарячій воді за кожний окремий місяць та з урахуванням проведених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманої теплової енергії по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення пені на 90%, оскільки відповідач є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету.
У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи те, що відповідач є закладом освіти, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд зменшує розмір пені на 50%. Стягненню підлягає сума пені у розмірі 65081,37 грн.
При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення судом розміру пені).
В матеріалах справи міститься клопотання позивача про повернення судового збору.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі закриття провадження у справі. Враховуючи викладене, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 1464,65 грн. судового збору, який сплачений в частині позовних вимог про стягнення 97643,00 грн. основної заборгованості, провадження по яких закрито.
Керуючись статтями 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 97643,00 грн. основної заборгованості.
3. Стягнути з Кременчуцького ліцею №30 "Олімп" імені Н.М. Шевченко Кременчуцької міської ради Полтавської області (39631, м. Кременчук, пров. Олега Кошового, буд. 3 код ЄДРПОУ 24826816) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) 610562,93 грн. - основного боргу, 65081,37 грн. - пені, 21750,19 грн. - інфляційних нарахувань, 11387,02 грн. - 3 % річних, 11607,94 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути Акціонерному товариству "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) з Державного бюджету України 1464,65 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 0000734326 від 30.08.2019р., оригінал якого залишається в матеріалах справи №917/1580/19.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя В.В. Паламарчук