"04" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2614/19
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Іванов І.А. - довіреність від 17.04.2019р.
від відповідача: Соколов Д.С. - довіреність від 30.07.2019р.;
розглянувши справу №916/2614/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" про стягнення 82 383,83 грн.,-
03.09.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2669/19) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" про стягнення 82 383,83 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2019 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2614/19 за правилами спрощеного позовного провадження, із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 01.10.2019 року о 10:30 год.
10.09.2019р. до канцелярії господарського суду Одеської області представником відповідача було надано клопотання за вх.ГСОО№18296/19 про ознайомлення із матеріалами справи, відповідно до якого вбачається, що відповідач ознайомився із матеріалами справи 13.09.2019р.
25.09.2019р. до канцелярії господарського суду Одеської області представником відповідача було надано відзив на позовну заяву за вх.ГСОО№19614/19, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволені позову, у зв'язку із необґрунтованістю позовних вимог про стягнення суми основного боргу, також являються необґрунтованими та не підлягають задоволенню похідні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
У судовому засіданні 01.10.2019р. господарським судом було оголошено перерву до 10.10.2019р. о 12:45 год.
10.10.2019р. у судовому засіданні представником позивача було надано до суду відповідь на відзив за вх.ГСОО№20786/19, відповідно до якої просить суд задовольнити позов.
10.10.2019р. у судовому засіданні представником позивача було надано клопотання за вх.ГСОО№20787/19 про поновлення строку на подачу відповіді на відзив.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2019р. клопотання позивача про поновлення строку на подачу відповіді на відзив задоволено та поновлено строк для подачі відповіді на відзив по справі №916/2614/19.
У судовому засіданні 10.10.2019р. господарським судом було оголошено перерву до 31.10.2019р. о 10:00 год.
31.10.2019р. у судовому засіданні представником позивача було надано до суду доповнення до відповіді на відзив за вх.ГСОО№22531/19, відповідно до якої просить суд задовольнити позов.
31.10.2019р. у судовому засіданні представником позивача було надано клопотання за вх.ГСОО№22570/19 про поновлення строку на подачу доповнення до відповіді на відзив.
У судовому засіданні 31.10.2019р. господарським судом було оголошено перерву до 04.11.2019р. о 14:00 год.
04.11.2019р. у судовому засіданні представником відповідача було надано до суду заперечення на відповіді на відзив за вх.ГСОО№22760/19, відповідно до яких відповідач заперечує проти позову.
Крім того у судовому засіданні 04.11.2019р. у своїх заперечення відповідач звернувся до суду із поновленням строку на подачу заперечень на відповідь на відзив та доданих до них документів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2019р. у задоволенні вказаного клопотання про поновлення строку на подачу заперечень на відповідь на відзив та доданих до них документів було відмовлено повністю.
В судовому засіданні 04.11.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, повний текст якого буде складено 11.11.2019р.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:
10 січня 2011 року між ТОВ «АВІС», як (Постачальником) та ТОВ «ГОРЯЦ-Т», як (Покупцем) було укладено Договір поставки з відстроченням платежу № 651/11 (Договір).
Згідно до умов п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю а Покупець прийняти та оплатити Товар, відповідно до умов Договору.
Згідно з п. п. 1.2, 1.3 договору товаром за цим договором є товари, зазначені в узгодженому сторонами прейскуранті (специфікаціях), які є невід'ємними частинами цього договору. У прейскуранті (специфікації) вказується перелік товарів і ціни на них. Товар та маркування товару повинні відповідати вимогам, встановленим чинним законодавством України до даного виду товару і його маркування, супроводжуватися сертифікатом відповідності, посвідченнями якості і безпеки харчових продуктів, матеріалів і виробів, ветеринарним свідоцтвом на продукти тваринного походження, довідкою ВМД (для алкогольної і тютюнової продукції імпортного виробництва).
Відповідно до умов п. п. 4.1., 4.2. Договору оплата кожної окремої партії Товару (визначеної в накладній) по даному Договору Покупцем здійснюється шляхом перерахування 100% вартості цієї партії Товару на поточний рахунок Постачальника на протязі 45 календарних днів з моменту отримання/реалізації. Постачальник здійснює оплату покупцю за послуги, надані їм при виконанні цього договору, відповідно до додатку 1 до цього договору (послуги покупця) протягом 7 днів з моменту виставлення рахунку покупцем. При відсутності проведення оплат в обумовлені терміни покупець має право відняти суму штрафних санкцій з сум, що підлягають переведенню постачальнику за поставлені товари. Покупець направляє постачальнику дебет - ноту з повідомленням про таке вирахування сум.
Згідно умов п. 1. Додаткової угоди від 01.09.2015 року до Договору поставки з відстроченням платежу № 651/11 від 10.01.2011 року оплата кожної окремої партії ТМ «Биокон», «SCA», «Лакалут» (визначеної в накладній) Покупець здійснює перерахунок 100% вартості цієї партії Товару на поточний рахунок Постачальника протягом 52 календарних днів з моменту його отримання Покупцем.
Позивач зазначає, що належним чином виконав свої зобов'язання за Договором поставки, поставив на корить Відповідача Товар, який він прийняв, однак Відповідач в повному обсязі не здійснив розрахунок за поставлений товар на його користь за Договором, сума заборгованості Боржника за поставлений товар становить 58 556,27грн., що підтверджується видатковими накладними на Товар, копії яких наявні в матеріалах справи.
Також позивач вказує, що була направлена претензія від 31.01.2019 на адресу Відповідача, з вимогою погасити заборгованість по Договору поставки однак до цього часу Відповідачем не вжито заходів для погашення заборгованості перед Позивачем.
Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму 3% річних у розмірі - 4 394,83грн. та суму індексу інфляції - 19 432,73грн.
З наведених підстав, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" про стягнення 82 383,83 грн.
Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечував в повному обсязі, та зазначив, що при пред'явленні позову Позивачем не було враховано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» в період з 05.12.2016 р. по 06.03.2017 р. перераховано на рахунок Позивача за Договором поставки з відстрочкою платежу № 651/11 від 10.01.2011 р. кошти в сумі 35 000 грн., якими оплачено поставки товару, у тому числі за накладними, що являються предметом позову.
У зв'язку з тим, що у платіжних дорученнях було вказано невірні реквізити призначення платежу при перерахуванні ТОВ «Горяц-Т» коштів на рахунок ТОВ «Авіс», на адресу ТОВ «Авіс» було відправлено лист за вих. №21/03 від 21.03.2017 р. про зарахування сплачених коштів за договором поставки з відстрочкою платежу №651/11 від 10.01.2011 р.
Також відповідач ТОВ «Горяц-Т» вказує, що ним було повернуто ТОВ «Авіс» товар на загальну суму 1006,48 грн., в зв'язку з чим вказаний товар, відповідно до умов договору поставки, оплаті не підлягає.
Крім цього, сторонами було здійснено залік взаємних зустрічних вимог на загальну суму 26431,36 грн. за угодами про залік взаємних зустрічних вимог від 01.11.2016 р., від 01.12.2016 р., від 28.02.2017 р. та від 01.03.2017 р., у зв'язку з чим зобов'язання за договором поставки на вказану суму являються припиненими.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
10 січня 2011 року між ТОВ «АВІС», як (Постачальником) та ТОВ «ГОРЯЦ-Т», як (Покупцем) було укладено Договір поставки з відстроченням платежу № 651/11 (Договір). Згідно умов п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю а Покупець прийняти та оплатити Товар, відповідно до умов Договору
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо поставки товару.
Згідно до п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP-склад Покупця (ІНКОТЕРМС 2000) однією або кількома партіями відповідно до специфікацій або накладних, які складаються на кожну партію товару.
Відповідно до умов п. 4.1. Договору оплата кожної окремої партії Товару (визначеної в накладній) по даному Договору Покупцем здійснюється шляхом перерахування 100% вартості цієї партії Товару на поточний рахунок Постачальника на протязі 45 календарних днів з моменту отримання/реалізації.
Як встановлено судом, 10 січня 2011 року між ТОВ «АВІС», як (Постачальником) та ТОВ «ГОРЯЦ-Т», як (Покупцем) було укладено Договір поставки з відстроченням платежу № 651/11 (Договір).
З первинної документації, наданої позивачем до позову вбачається, що позивачем на виконання умов Договору№ 651/11 від 10.01.2011 року було поставлено товару відповідачу на загальну суму - 58 556,27 грн. згідно видаткових накладних за період з 28.09.2016р. по 15.02.2017р.
З наданих доказів до відзиву відповідачем, господарським судом було встановлено, що ТОВ «Горяц-Т» були перерахованні кошти на рахунок ТОВ «Авіс» за Договором поставки з відстрочкою платежу № 651/11 від 10.01.2011 р. в сумі 35 000 грн., якими оплачено поставки товару, однак у платіжних дорученнях було вказано невірні реквізити призначення платежу при перерахуванні ТОВ «Горяц-Т» коштів на рахунок ТОВ «Авіс», а саме: сплата за хімію згідно договору №146/06 від 05.07.2006р.
Господарський суд звертає увагу, що у судових засідання було з'ясовано питання щодо укладання між сторонами Договору №146/06 від 05.07.2006р. та позивач погодився стосовно того, що зазначений Договір №146/06 від 05.07.2006р. укладений не був.
Крім того, позивачем не спростовано та не заперечено проти зарахування на рахунок ТОВ «Авіс» коштів у розмірі 35 000,00грн.
З матеріалів справи вбачається, що у наданій відповіді на відзив позивач зазначає, що наведені відповідачем оплати за Договором поставки з відстроченням платежу №651/11 від 10.01.2011 р. були враховані позивачем при здійсненні розрахунків до позовної заяви.
Також позивач вказує на наявність суми заборгованості станом на 12.07.2018 р. у сумі 58556.27грн., яка зазначена у Акті звірки взаєморозрахунків за період з 28.09.2016р. по 12.07.2018р.
Однак, судом встановлено, що сума заборгованості не відповідає даним бухгалтерського обліку, оскільки не підтвердженна первнними бухгалтерськими документами.
Згідно законодавства України Акт звірки взаєморозрахунків в розумінні ст. 76,77 ГПК України не є належним та допустимим доказом, оскільки складений в односторонньому порядку та не може підтверджувати суму заборгованості, оскільки є лише технічним документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а відтак не є належним доказом факту здійснення поставки та відповідно не підтверджує наявність заборгованості за договором поставки.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду України №910/1389/18 від 05.03.2019 року.
Крім того, господарський суд вказує, что з первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних, накладних на повернення, платіжних доручень), які були надані позивачем до матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Авіс» було поставлено товар за період з 28.09.2016р. по 15.02.2017р. на загальну суму 58 556,27грн.
Також, ТОВ «Горяц-Т» було здійснено оплати за поставлений товар на загальну суму 35 000,00грн. у той же період.
Сторонами було також укладено Угоди про залік взаємних зустрічних вимог, які були підписані сторонами без зауважень, скріплені печатками сторін на загальну суму 26 431,36грн. (копії яких наявні в матерілах справи).
Між тим, позивачем додатково було надано видаткові накладні за період з 01.08.2016р. по 28.09.2016р. на загальну суму 118 988,74грн., однак ТОВ «Горяц-Т» було здійснено оплату за наданими накладними, що підтверджується оригіналами платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи на загальну суму 125 500,00грн., оскільки ТОВ «Авіс» було надано видаткові накладні за інший період, ніж було заявлено у позові, у ТОВ «Горяц-Т» виникла необхідність надати вказані докази оплат за поставлений товар у період з серпня по вересень 2016 року.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
За таких обставин, з урахуванням того, що позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачем зобов'язань за Договором поставки з відстрочкою платежу № 651/11 від 10.01.2011р., не підлягає задоволенню позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" основного боргу у розмірі 58 556,83грн. з огляду на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.
З огляду на відсутність підстав для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення суми основного боргу, похідна позовна вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних також не підлягає задоволенню судом.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України позивача витрати по сплаті судового збору, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 86, 130, 175, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" про стягнення 82 383,83 грн.- відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 11 листопада 2019 р.
Суддя С.Ф. Гут