"04" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2667/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; (вул.Назарівська,3,Київ11,Центральна Частина Києва, Київ,01032) в особі, якою є Відособлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська обл., 34400) до відповідача: Приватне підприємство "УКРЗІЗ" (вул. Троїцька, 43, Одеса, Одеська область, 65045) про стягнення 11473,16 грн.;
Представники:
Від позивача: Деркач В.В. - довіреність;
Від відповідача: не з'явився;
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватне підприємство "УКРЗІЗ", в якому просить господарський суд: про стягнення 11473,16 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №1016 від 23.07.2018р..
Ухвалою суду від 11.09.2019р., справа №916/2667/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „за закінченням встановленого строку зберігання". Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
У судовому засіданні 04.11.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Рівненська АЕС» ( Замовник ) та ПП «УКРЗІЗ» ( Постачальник ) за результатами закупівлі UA-2018-06-13-001269-а згідно Закону України «Про публічні закупівлі» ( процедура закупівлі - відкриті торги ) було укладено договір поставки № Ю16 від 23.07.2018 ( № 53-122-01-18-06648 від 06.08.2018 ) на суму 886584,84 гривні, згідно умов якого приватним підприємством «УКРЗІЗ» взяте на себе зобов'язання поставити на ВП «Рівненська АЕС» продукцію згідно специфікації № 1 до договору на протязі 30 календарних днів з дати оприлюднення договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі» ( пункт 3.1, договору ). Строк дії договору - по 31.12.2018 ( пункт 11.1. договору )..
Договір було оприлюднено 07.08.2018 ( інформація щодо дати оприлюднення договору розміщена у вільному доступі на сайті PROZORRO, номер закупівлі - UA-2018-06- 13-001269-а), відповідно перебіг строку поставки закінчився 06.09.2018.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що продукція поставляється на умовах DDP Інкотермс-2000, місце поставки та Вантажоотримувач - 34400, місто Вараш, Рівненська обл., склад РВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».
У відповідності до пункту 8.4. договору датою поставки є дата підписання видаткової накладної Вантажоотримувачем продукції, тобто дата фактичної передачі продукції Вантажоотримувачу в місці поставки.
Продукція на загальну суму 670388,04 гривні була поставлена в межах строку поставки встановленого договором: 17.08.2018 на суму 415322,64 гривні за видатковою накладною № УЗ-0000110 від 17.08.2018; 17.08.2018 на суму 66960 гривень за видатковою накладною № УЗ-0000111 від 17.08.2018; 06.09.2018 на суму 139635 гривень за видатковою накладною № УЗ-0000117 від 06.09.2018; 06.09.2018 на суму 48470,40 гривень за видатковою накладною № УЗ-0000118 від 06.09.2018.
Разом з тим, позивач зазначає, що продукція на суму 180751,20 гривень за видатковою накладною № УЗ- 0000128 від 04.10.2018 була поставлена 04.10.2018, тобто з порушенням встановленого договором строку поставки. Продукція на суму 35445.60 гривень не була поставлена взагалі.
Позивачем, відповідно до п. 9.1 договору, нараховано відповідачу пеню в розмірі 8991,97грн. та штраф в розмірі 2481,19грн.
Направлені на адресу ПП «УКРЗІЗ» претензія № 3403/001 від 05.03.2019 та досудове попередження № 7694/001 від 28.05.2019 про сплату штрафних санкцій були повернуті Укрпоштою на ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» без вручення з зазначенням про відмову одержувача від отримання та закінчення терміну зберігання.
Враховуючи неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 8991,97грн. та штраф в розмірі 2481,19грн. та 1921грн. судового збору..
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Як зазначено вище, між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Рівненська АЕС» ( Замовник ) та ПП «УКРЗІЗ» ( Постачальник ) за результатами закупівлі UA-2018-06-13-001269-а згідно Закону України «Про публічні закупівлі» ( процедура закупівлі - відкриті торги ) було укладено договір поставки № Ю16 від 23.07.2018 ( № 53-122-01-18-06648 від 06.08.2018 ) на суму 886584,84 гривні, згідно умов якого приватним підприємством «УКРЗІЗ» взяте на себе зобов'язання поставити на ВП «Рівненська АЕС» продукцію згідно специфікації № 1 до договору на протязі 30 календарних днів з дати оприлюднення договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі» ( пункт 3.1, договору ). Строк дії договору - по 31.12.2018 ( пункт 11.1. договору )..
Договір було оприлюднено 07.08.2018 ( інформація щодо дати оприлюднення договору розміщена у вільному доступі на сайті PROZORRO, номер закупівлі - UA-2018-06- 13-001269-а), відповідно перебіг строку поставки закінчився 06.09.2018.
Судом встановлено, продукція на загальну суму 670388,04 гривні була поставлена в межах строку поставки встановленого договором: 17.08.2018 на суму 415322,64 гривні за видатковою накладною № УЗ-0000110 від 17.08.2018; 17.08.2018 на суму 66960 гривень за видатковою накладною № УЗ-0000111 від 17.08.2018; 06.09.2018 на суму 139635 гривень за видатковою накладною № УЗ-0000117 від 06.09.2018; 06.09.2018 на суму 48470,40 гривень за видатковою накладною № УЗ-0000118 від 06.09.2018.
Продукція на суму 180751,20 гривень за видатковою накладною № УЗ- 0000128 від 04.10.2018 була поставлена 04.10.2018, тобто з порушенням встановленого договором строку поставки. Продукція на суму 35445,60 грн. не була поставлена взагалі.
Відповідно до п. 9.1. договору, у випадку порушення строків поставки Постачальник зобовязується сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої ( недопоставленої ) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції.
Враховуючи порушення відповідачем строків поставки, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 8991,97грн. та штрафу в розмірі 2481,19грн..
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки оплати, за весь період нарахування пені.
В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо поставки товару, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 8991,97грн. та штраф в розмірі 2481,19грн.
Наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня в розмірі 8991,97грн. та штраф в розмірі 2481,19грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з'являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватне підприємство "УКРЗІЗ" (вул .Троїцька, 43, Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 39032930) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; (вул.Назарівська,3,Київ11,Центральна Частина Києва, Київ,01032, код 24584661) в особі, якою є Відособлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська обл., 34400, код ЄДРПОУ 05425046) 8991,97 грн. (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто одна гривня 97 коп.) - пені, 2481,19 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 19 коп.) - штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України
Повне рішення складено 11 листопада 2019 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов