23 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2503/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Огороднік К.М., судді: Булгакова І. В., Могил С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
позивача Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк" - Черняк А. Л.
відповідача-1 Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД." - Шевченко Д. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД."
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019
та рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019
у справі № 922/2503/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк"
до Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД.", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріален"
про визнання переважного права та переведення прав та обов'язків покупця, -
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Виробниче підприємство "Твін-Друк" (далі - ПрАТ "ВП "Твін-Друк", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД." (далі - СУНП у формі ТзОВ "ТВП Україна ЛТД.", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріален" (далі - ТзОВ "Тріален", відповідач-2) про визнання за позивачем переважного права на придбання у власність нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149, площа якого складає 111,00 кв.м., орендованого за договором оренди № 10-ск від 01.04.2014, укладеним між позивачем та відповідачем-1; переведення частково на позивача права та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 17.07.2018 № 846, укладеним між відповідачами, в частині придбання приміщення площею 111,00 кв.м., орендованого за договором оренди № 10-ск від 01.04.2014, укладеним між позивачем та відповідачем-1; визнання за позивачем права власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149, площею 111,00 кв.м., що орендоване за договором оренди № 10-ск від 01.04.2014, укладеним між позивачем та відповідачем-1; скасування реєстрації права власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення лі. "В-1" загальною площею 1077,4 кв.м. за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Роганська, 149, номер запису про право власності № 27080291, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42100798 від 17.07.2018.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що є орендарем земельної ділянки і одночасно орендарем приміщення, яке на цій земельній ділянці знаходиться, та яке було відчужено на підставі договору від 17.07.2018 № 846, укладеного відповідачами. Крім того позивач вказав, що є власником іншої частини тієї ж самої нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149, а саме: нежитлових приміщень першого поверху № 13 - 20, 20а, 21, 21а, 22, 22а, 22б, 22в, 22г, 22д, 22е, 85, 86; другого поверху - № 60 - 62, 62а, 62б, 63, 63а, 63б, 63в, 64, 64, 65, 79, 80, 84, 87, ІІІ в літ. "В-2" загальною площею 1201,2 кв.м.
Наведені обставини, на переконання позивача, свідчать про наявність у нього переважного права перед іншими особами на купівлю частки нерухомого майна співвласника в будинку по вул. Роганська, 149 у м. Харкові при продажу такої частки відповідно до ч. 2 ст. 777 ЦК України.
Також позивач зазначив, що, враховуючи, що ЦК України не врегульовано порядок реалізації наймачем переважного права на придбання орендованого майна за принципом аналогії закону застосуванню підлягає ч. 4 ст. 362 ЦК України, яка регулює подібні правовідносини, передбачаючи порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 у справі №922/2503/18 позов задоволено частково.
Визнано за позивачем - ПрАТ "ВП "Твін-Друк" переважне право на придбання у власність нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул.Роганська, 149, площа якого складає 111,00 кв.м., орендованого за договором оренди № 10-ск від 01.04.2014, укладеним між позивачем та відповідачем-1.
Переведено частково на позивача права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу від 17.07.2018 № 846, укладеним між відповідачами, в частині придбання приміщення площею 111,00 кв.м., орендованого за договором оренди №10-ск від 01.04.2014, укладеним між позивачем та відповідачем-1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у цій справі апеляційну скаргу СУНП у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 залишено без змін в оскаржуваній частині.
Правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій
Рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 обґрунтовані тими обставинами, що позивач є орендарем спірної частини нежитлової будівлі і обрав спосіб захисту визнання свого переважного права на придбання орендованого ним нерухомого майна відповідно до ст. 362, ч. 2 ст. 777 ЦК України з огляду на належне виконання умов договору оренди протягом усього строку його дії. При цьому на час укладення договору купівлі-продажу від 17.07.2018 №846 між ТзОВ "Тріален" та СУНП у формі ТзОВ "ТВП Україна ЛТД." іпотечних відносин не було і жодних іпотечних зобов'язань щодо спірного приміщення не існувало. На підставі зазначених обставин суди дійшли висновку про наявність у позивача переважного права на придбання у власність частини приміщення.
Також суди задовольнили, як похідну, позовну вимогу про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 17.07.2018 № 846 в частині придбання орендованого за договором №10-ск від 01.04.2014 майна.
В частині вимог про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно - спірне нежитлове приміщення суд першої інстанції відмовив у зв'язку із передчасністю цієї вимоги.
Щодо вимоги про скасування реєстрації права власності за СУНП у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД." на спірне нерухоме майно господарський суд першої інстанції зазначив, що скасування реєстрації права власності належить до компетенції відповідних державних органів згідно з Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", тому задоволенню не підлягає.
Рішення суду першої інстанції в частині вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно та скасування реєстрації права власності за відповідачем-1 не оскаржувалось в апеляційному порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі СУНП у формі ТзОВ "ТВП Україна ЛТД." просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до положень чинного законодавства, договір іпотеки є достатньою підставою для дійсності іпотеки, оскільки її реєстрація здійснюється державним реєстратором з посвідченням такого договору, тобто суд необґрунтовано відмовив у визнанні чинності іпотеки, посилаючись лише на відповідний договір № 041-12-12/1 від 11.02.2019 на момент укладення договору оренди нежитлового приміщення № 10-ск від 01.04.2014.
Також касаційна скарга обґрунтована відсутністю згоди іпотекодержателя на укладення договору оренди приміщень, що свідчить про порушення вимог Закону України "Про іпотеку" та є підставою недійсності даного договору оренди № 10-ск від 01.04.2014.
У скарзі СУНП у формі ТзОВ "ТВП Україна ЛТД" вказує, що зазначені у договорі оренди №10-ск від 01.04.2014 нежитлові приміщення є складовою нерухомого майна. що перебувало в іпотеці за договором №041-12-12/1 від 11.02.2013, тому ТзОВ "Тріален" не мало зобов'язань пропонувати позивачу купити спірні нежитлові приміщення першочергово, оскільки нікчемність договору оренди породжує відсутність обов'язків, передбачених ст. 777 ЦК України.
Скаржник також посилається на те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи та прийнятті рішень не було враховано положення статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку" та чинного законодавства в частині правовідносин з оренди та договорів купівлі-продажу.
У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "ВП "Твін-Друк" просить рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у цій справі залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, зазначивши, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли абсолютно правомірного висновку про належне виконання позивачем обов'язків за договором оренди і про наявність законних підстав для визнання за ним переважного права на придбання у власність нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149, площа якого складає 111,00 кв.м.
У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ "Тріален" вважає касаційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а оскаржувані постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 - такими, що підлягають скасуванню.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
01.04.2008 між ПрАТ "ВП "Твін-Друк" (орендар) та СУНП у формі ТзОВ "ТВП Україна ЛТД." (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення №09 СК, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове володіння та користування (відплатне) нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м .Харків, вул. Роганська,149, площа якого складає 111,00 кв.м.
Згідно з пунктом 1.4 договору орендоване приміщення має використовуватись орендарем у виробничих цілях.
Пунктами 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5 договору оренди сторони узгодили, що орендар зобов'язується використовувати орендоване приміщення виключно за його прямим призначенням у відповідності до цього договору; утримувати орендоване приміщення у повній справності, забезпечувати пожежну та електричну безпеку; своєчасно за рахунок власних коштів робити поточний та косметичний ремонт.
Відповідно до пункту 4.1 договору оренди №09 СК від 01.04.2008 майно надається в оренду на період з 01.04.2008 по 31.03.2011 (менш, ніж три роки).
Внесення орендних платежів орендар здійснює щомісячно на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа місяця, наступного за платіжним (пункт 3.3 договору №09 СК від 01.04.2008).
Актом прийому-передачі майна від 01.04.2008 сторони підтвердили прийняття орендарем нерухомого майна в оренду.
Додатковою угодою №1 від 31.03.20011 до договору оренди №09 СК від 01.04.2008 сторони погодили, що строк оренди встановлюється на період з 01.04.2011 по 31.03.2014 (менш, ніж три роки).
01.04.2014 між ПрАТ "ВП "Твін-Друк" (орендар) та СУНП у формі ТзОВ "ТВП Україна ЛТД." (орендодавець) укладено договір оренди №10-ск, відповідно до умов якого орендар прийняв в оренду від орендодаця те ж саме нежитлове приміщення, площею 111,00 кв.м., за адресою: м. Харків, вул.Роганська,149.
Згідно з пунктом 1.4 договору оренди №10-ск орендоване приміщення має використовуватись орендарем у виробничих цілях.
Пунктами 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5 договору №10-ск сторони узгодили, що орендар зобов'язується використовувати орендоване приміщення виключно за його прямим призначенням у відповідності до цього договору; утримувати орендоване приміщення у повній справності, забезпечувати пожежну та електричну безпеку; своєчасно за рахунок власних коштів робити поточний та косметичний ремонт.
Відповідно до пункту 4.1 договору оренди №10-ск строк оренди встановлено з 01.04.2014 по 31.01.2016.
Актом прийому-передачі майна від 01.04.2014 сторони підтвердили прийняття орендарем нерухомого майна в оренду.
Додатковою угодою № 2 від 31.01.2016 сторони погодили, що строк оренди встановлюється на період з 31.01.2016 по 31.12.2017.
Додатковою угодою № 3 від 30.11.2017 сторони погодили, що строк оренди за вказаним договором оренди нежитлового приміщення №10-ск встановлюється на період з 31.01.2017 по 31.12.2018.
Відповідно до договору оренди землі від 06.12.2004, укладеного між Харківською міською радою Харківської області та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Твін-Друк" (орендар) на підставі рішення XXVIII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.12.2003 №276/03 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам", в оренду передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, площею 0,2171 га, за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149.
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення літ. В-2, а також інші об'єкти інфраструктури (пункт 3 договору оренди землі від 06.12.2004).
Вказаний договір оренди землі укладений строком до 20.02.2021 (пункт 8 договору оренди землі від 06.12.2004).
Згідно з актом приймання-передачі від 06.12.2004 вказана земельна ділянка, площею 0,2171 га, передана орендарю - Спільному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Твін-Друк".
Відповідно до додаткової угоди від 07.07.2010 до вказаного договору оренди землі, укладеної між Харківської міською радою Харківської області та Приватним акціонерним товариством "Виробниче підприємство "Твін-Друк" (як правонаступником Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Твін-Друк", про що зазначено у додатковій угоді), збільшено нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки до 1010886,00 грн, і, відповідно, збільшено розмір орендної плати. Додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренді землі, зареєстрованого 06.12.2004 за № 8260/04 у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".
Суди встановили, що позивач є власником іншої частини нежитлової будівлі за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149, а саме: нежитлових приміщень першого поверху № 13 - 20, 20а, 21, 21а, 22, 22а, 22б, 22в, 22г, 22д, 22е, 85, 86; другого поверху № 60 - 62, 62а, 62б, 63, 63а, 63б, 63в, 64, 65, 79, 80, 84, 87, Іll у літ. "В-2", загальною площею 1201,2 кв.м.
21.06.2018 ПрАТ "ВП "Твін Друк" звернулося до СУНП у формі ТзОВ "ТВП Україна ЛТД" з листом № 57, в якому просив підтвердити чи є він власником орендованого позивачем приміщення станом на 21.06.2018.
У листі № б/н від 25.06.2018 відповідач-1 надав відповідь про відсутність будь-яких змін у майнових правах на приміщення, що знаходилося у заставі за договором іпотеки, у тому числі орендоване позивачем приміщення.
02.07.2018 позивач листом № 58 повідомив відповідача-1 про те, що у зв'язку із відчуженням орендованого приміщення, він заявляє своє першочергове право на його викуп, відповідно до ст. 777 Цивільного кодексу України.
Зазначений лист отриманий відповідачем-1 04.07.2018, що підтверджуєтеся належним чином засвідченою копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
За твердженням позивача відповіді на цей лист він не отримав.
02.07.2018 позивач направив на адресу ТзОВ "Тріален" лист № 59, в якому заявив про своє право на першочерговий викуп орендованого приміщення при зворотному викупі приміщення СУНП у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД.". Даний лист отримано відповідачем-2 16.07.2018, про що свідчить належним чином засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
ТзОВ "Тріален" на вказаний лист надало відповідь (вих. № 2018/07-17/1 від 17.07.2018), зазначивши, що першочергове право сумлінного орендаря, передбачене ст. 777 ЦК України, не застосовується при задоволенні вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки. Під час купівлі підприємством спірного майна інформації про наявність орендарів нежитлового приміщення у відповідних Державних реєстрах не містилося, оскільки договір оренди не був посвідчений нотаріально. У зв'язку з відсутністю між підприємствами фактичних, належним чином оформлених орендних відносин, ураховуючи намір подальшого продажу зазначених нежитлових будівель, просив врегулювати питання подальшої оренди з новим власником приміщення.
Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що з інформаційної довідки №137068397, яка містить відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна йому стало відомо що: між відповідачами 17.07.2018 укладено договір купівлі-продажу № 846, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (КНМО) Зубковим Денисом Юрійовичем; номер запису про право власності № 27080291, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42100798 від 17.07.2018 в 17:57:28, предметом якого є купівля-продаж нежитлової будівлі, літ. "В-1", загальною площею 1077,4 кв.м, за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Роганська, 149; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 7724063101.
У вказаній нежитловій будівлі позивач орендує спірне приміщення.
17.07.2018 між відповідачами укладено договір купівлі-продажу № 847, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (КНМО) Зубковим Денисом Юрійовичем; номер запису про право власності № 27079529; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42100060 від 17.07.2018 у 17:25:20, предметом цього договору є купівля-продаж нежитлових будівель першого поверху № № 1-10, 10а, 11, 12, 23 - 33; другого поверху № № 34 - 59, 69 - 77, 70а, І, II у літ. "В-2", загальною площею 1845,6 кв.м, за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Роганська,149.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права
Пунктом 10 ч. 1 ст. 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Оскільки, в апеляційному переглядалось рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову, то і предметом касаційного перегляду є оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму як передбачено ч.1 ст. 760 ЦК України.
При цьому, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Частково задовольняючи вимоги позивача про визнання за ним переважного права на придбання у власність спірного орендованого майна та переведення на нього частково прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 17.07.2018 №846, укладеного відповідачами, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності наявності у позивача переважного права на придбання орендованого приміщення.
Однак, суди належним чином зазначені договори оренди та купівлі-продажу майна не дослідили, не перевірили їх умови, зокрема, щодо предметів цих договорів, їх тотожності, тобто не встановили, яке саме майно передавалося на підставі вказаних договорів, яка вартість майна, яке є предметом спору.
Також, суди не встановили хто був власником (наймодавцем) та орендарем майна (наймачем), відчуженого на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2018 №846 на час відчуження майна.
При цьому, за положеннями ч. 2 ст. 777 ЦК України, наймач, який належним чином виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Тобто, переважне право на придбання об'єкта оренди у разі його продажу має орендар, який належним чином виконує умови договору оренди, отже у межі дослідження у відповідній справі про захист переважного права орендаря на набуття у власність орендованого майна входить з'ясування питання належного виконання орендарем умов договору оренди, у тому числі щодо виплати орендної плати.
За змістом ч. ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки усім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті внаслідок неповного встановлення усіх істотних обставин справи на підставі поданих учасниками справи доказів, судові рішення підлягають скасуванню в оскаржуваній частині, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо встановлення фактичних обставин справи, невстановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.
З огляду на встановлені недоліки та порушення норм процесуального права у вигляді неналежного та недостатнього дослідження обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, враховуючи межі повноважень касаційного суду, встановлені ст. 300 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД.", скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 у справі №922/2503/18 в оскаржуваній частині з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
Судові витрати
У зв'язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 у справі №922/2503/18 скасувати в оскаржуваній частині.
3. Справу №922/2503/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К. М.
Судді Булгакова І. В.
Могил С. К.