79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.11.2019р. Справа № 914/1009/19
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування"
до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця"
в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
про: стягнення 3 385 001,09 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог нова ціна позову - 346 200,65 грн.)
За участю представників:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: Копик Л.Є.-адвокат
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/1009/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості в сумі 3 385 001,09 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.10.2019 року ухвалено:
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості в сумі 346 200,65 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження ВП: 79007, Львівська обл., місто Львів, Галицький район, вулиця Гоголя, будинок 1; Код ЄДРПОУ ВП: 40081195) на користь Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" (місцезнаходження юридичної особи: 84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 00222999) - заборгованість в розмірі 202 428,07 грн., з яких 29 110,27 грн. інфляційного збільшення за час прострочення, 30 358,35 грн. трьох процентів річних від простроченої суми, 142 959,45 грн. пені, а також 3 036,42 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні решти частини позовних вимог в розмірі 143 772,58 грн. - відмовити.
5. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл решти судових витрат на 05.11.2019 р. о 16:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 4, ІІ поверх, каб. 212.
6. Встановити позивачеві строк до 21.10.2019р. для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу. Зобов'язати позивача надати (надіслати) ці докази відповідачеві одночасно з їх поданням (надісланням) до суду.
В судове засідання 05.11.2019 року представник позивача не з'явився, підтримав заяву щодо розподілу судових витрат, та просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 9 733,07 грн. та гонорар в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідач в судове засідання 05.11.2019 року з'явився, 05.11.2019 року за вх. № 45848/19 подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить суд відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем зазначено у позовній заяві попередній розрахунок суми судових витрат, з якого вбачається, що розмір судового збору за подання цього позову становить 50 775,02 грн., вартість витрат на професійну правничу допомогу становить 25 000,00 грн., розмір гонорару адвоката становить 10 000,00 грн., та розмір суми. Що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до положень ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2019 року між позивачем (клієнт) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги.
03.06.2019 року між сторонами укладено додаткову угоду.
Позивачем долучено до матеріалів справи Акт приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правової допомоги від 16.10.2019 року, в якому зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу згідно калькуляції становлять 9 733,07 грн., гонорар - 10 000,00 грн. Всього вартість послуг 19 733,07 грн.
Інтереси позивача в судових засіданнях також представляв адвокат Копитова Е.Р. згідно довіреності від 15.07.2019 року № 15-07/49.
Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Так, як вбачається з доданої калькуляції, позивачем погодинно описано найменування послуг, а також ціна за надані послуги. Так, до витрат на професійну правничу допомогу позивачем віднесено надання усної консультації, аналіз судової практики щодо рішень судів різних інстанцій з аналогічних спорів, підготовка заяви згідно ч. 2 ст. 182 ГПК України, підготовка клопотань про перенесення судового засідання, підготовка відповіді на відзив, підготовка клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, підготовка заяв про зменшення розміру позовних вимог, підготовка заяви в порядку ст.129 ГПК України, участь в судовому засіданні і окремим пунктом гонорар у фіксованому розмірі 10 000,00 грн.
Відповідач заперечив щодо стягнення гонорару, зазначаючи, оскільки позивач порушення вимог ст. 30 Закону України, не вказано з яких міркувань він виходив, зазначаючи розмір гонорару 10 000,00 грн. Відповідач наголошує, що витрати часу позивачем були враховані при нарахуванні витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджує безпідставність вимог про додаткове стягнення гонорару.
Згідно положень ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012 р., гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Зі системного аналізу ст. ст. 3, 12, 13, 15, 120, 121, 185, 223, 331, 338 ГПК України вбачається, що будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., п.п. 34-36 Рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 р., п. 88 Рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Беручи до уваги фактичні обставини та критерії розумності судових витрат, суд встановив наявність підстав для зменшення розміру витрат адвоката (які заявлено до стягнення з відповідача) пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи такі обставини, а саме: загалом адвокатом витрачено понад 12 годин на аналіз судової справи, участь у судових засіданнях, підготовку клопотань про відкладення розгляду справи та клопотань про участь у судових засіданнях, які за змістом однотипні і не потребує значних зусиль та часу, підготовка та подання заяв, якими зменшувались позовні вимоги з проведенням розрахунку зменшення суми боргу (у зв'язку з фактом часткової сплати відповідачем) та донарахування сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат (за наступний період прострочення), які судом частково спростовані.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що представником позивача належними та допустимими доказами доведено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, а відповідачем не представлено доказів на спростовування неспівмірності наданих послуг.
Враховуючи предмет позовних вимог, час, який витратив адвокат на надання послуг позивачу, тривалість розгляду і складність справи та ціну позову, суд дійшов до висновку, що обґрунтованими, розумними та співмірними є витрати адвоката (що надавав професійну правничу допомогу позивачу) у розмірі 95,8% пропорційно розміру задоволених позовних вимог від заявленої суми боргу - 18904,29 грн.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 244 ГПК України
1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
5. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 126, 129, 233 (ч.3), 238 (ч.6), 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1009/19 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вулиця тверська, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження ВП: 79007, Львівська обл., місто Львів, Галицький район, вулиця Гоголя, будинок 1; Код ЄДРПОУ ВП: 40081195) на користь Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" (місцезнаходження юридичної особи: 84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 00222999) - 18 904,29 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 11.11.2019р.
Суддя Горецька З. В.