11 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 916/540/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Лічмана Л. В.
від 18.06.2019 та
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Колоколов С. І., Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.
від 19.09.2019
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управдом"
про стягнення 354 382,36 грн,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2019 у справі №916/540/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управдом" про стягнення заборгованості в сумі 354 382,36 грн, з яких: 199 988,47 грн основного боргу, 104 141,06 грн пені, 20042,29 грн 3% річних, 30 210,54 грн інфляційних нарахувань - задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн пені, 20042,29 грн 3% річних, 30 210,54 грн інфляційних нарахувань.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем узятих на себе зобов'язань за Договором постачання природного газу №3626/1617-ТЕ-23 від 30.08.2016.
У решті позову щодо стягнення суми основного боргу відмовлено, оскільки на момент звернення до суду борг в розмірі 199 988,47 грн було погашено шляхом перенесення переплати в розмірі 245 404,28 грн за договором № 8228/1718-ТЕ-23 від 04.09.2017 на договір № 3626/1617-ТЕ-23 від 30.08.2016 в розмірі 199988,47 грн; договір № 7252/18-ТЕ-23 від 01.10.2018 в розмірі 45 415,81 грн.
Водночас судом зменшено розмір пені до 20 000,00 грн, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, а також неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах.
Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 916/540/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 84 141,06 грн.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з посиланням на норми статей 218, 219, 233 Господарського кодексу України, 549-552, 599, 617, 625 Цивільного кодексу України, постанову Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 902/1568/14, постанову Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №922/1010/16 зазначає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та заздалегідь визначили розмір пені за неналежне його виконання, отже, на думку скаржника господарський суд неправомірно самостійно визначив розмір пені, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини.
Отже предметом касаційного оскарження є рішення та постанова судів попередніх інстанцій лише в частині зменшення суми пені до 20 000,00 грн, оскільки подання касаційної скарги зумовлено виникненням питання наявності або відсутності підстав для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми пені. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, ухвалені по суті зазначеної справи, не оскаржує жодна зі сторін.
За змістом частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом частини 2 статті 551 цього Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Наведена норма кореспондує з положенням статті 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі №925/1587/17.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та ретельно перевіривши доводи скаржника, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, перевіривши усі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини справи, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, скориставшись правом, наданим йому процесуальним законодавством, правомірно зменшив розмір пені та встановив її у сумі 20 000,00 грн.
За наведених обставин правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1 921,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 354 382,36 грн, а отже ціна позову у справі № 916/540/19 не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене немає підстав вважати касаційну скаргу позивача обґрунтованою, оскільки правильне застосування судами попередніх інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
За таких підстав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 234, 235 частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 916/540/19.
2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді О. А. Кролевець
О. О. Мамалуй