ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2019Справа № 910/12621/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 26 314, 45 грн.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - Комбінат) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) про стягнення 26 314, 45 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням відповідачем вантажу при його перевезенні.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що під час перевезення залізницею вантажу, останній був частково втрачений.
Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12621/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду 04.10.2019 відповідач подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечив з огляду на те, що Комбінатом, на думку Залізниці, не було доведено належними і допустимими доказами понесення позивачем збитків, сума яких заявлена до стягнення у даній справі, у зв'язку з ненаданням Комбінатом документів на підтвердження оплати спірного вантажу.
У частині восьмій статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
1 лютого 2016 року між публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого є Комбінат, і ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" укладено договір № 245/108/16Сб, за умовами якого останнє зобов'язалося передати, а покупець - прийняти та оплатити коксову продукцію відповідно до умов, передбачених даним договором.
14 лютого 2018 року Залізницею та Комбінатом укладений договір № 00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг.
Предметом цього договору було здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених суб'єктів господарювання.
У березні 2019 року відправником (приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод) відповідно до залізничної накладної від 20.03.2019 № 48904528 направлено позивачу насипом вологий кокс доменний загальною вагою 41 950 кг., завантажений у вагон № 56674435.
Положеннями Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Статуту залізниць України" від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно пункту 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до відмітки на залізничній накладній № 48904528 вищенаведений вантаж доставлено на станцію Маріуполь-Сортувальний 21.03.2019 та виданий отримувачу.
У той же час на підставі попутного акта загальної форми від 20.03.2019 № 1-25 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагону № 56674435. За результатами цього комісійного переважування складено комерційний акт про нестачу вантажу від 20.03.2019 № 485604/285.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
У вищевказаному комерційному акті вказано, що за документом значиться вантаж: кокс доменний (вологий). Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 23 500 кг, нетто - 41 950 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто 62 050, тара - 23 500 кг, нетто - 38 550 кг, що менше документа на 3 400 кг.
Відтак, вказаним комерційним актом від 20.03.2019 № 485604/285 було встановлено нестачу вантажу у вагоні № 56674435 у розмірі 3 400 кг. При комерційному огляді виявлено, що навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, шапкоподібне. Над 1-7 люками наявна виїмка розміром на всю довжину вагону 12 000 мм х 2 800 мм х 500 мм. вглиб вагону. Маркування порушено. Вагон прибув в технічно справному стані. Течі вантажу немає.
Наведений акт містить підписи чотирьох уповноважених осіб та скріплений відповідним штампом, що не суперечать вимогам пункту 10 Правил складання актів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334).
За змістом пункту 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Згідно частини другої статті 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Пунктом 105 Статуту передбачено, що вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (пункт 110 Статуту).
Відповідно до пункту 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси всіх інших вантажів. Для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки, норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто.
З матеріалів справи вбачається, що означена обставина була врахована позивачем при здійсненні розрахунку суми збитку від втрати частини вантажу.
Судом встановлено, що недостача вантажу у вагоні № 56674435, з урахуванням природних втрат такого вантажу (41 950 кг * 2% = 839 кг), склала 2 561 кг (3 400 кг - 839 кг = 2 561 кг). Таким чином, загальна сума збитків, яка виникла у зв'язку з частковою втратою відповідачем вантажу при перевезенні, склала 26 314, 45 грн.
Відповідно до пункту 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (статті 114 Статуту).
Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в спірному випадку, який стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 26 314, 45 грн. у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.
Разом з тим, викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача стосовно ненадання позивачем доказів на підтвердження оплати вантажу та фактичного нанесення Комбінату збитків, не беруться судом до уваги з огляду на те, що положеннями Статуту (у тому числі статями 130, 133 Статуту) не передбачено обов'язку надання доказів сплати вартості вантажу, а документами, які у встановленому законом порядку свідчать про вартість вантажу у даному випадку є що наявні в матеріалах справи рахунок-фактура від 20.03.2019 № 92460236 та відповідний сертифікат якості партії товару № 26814, що перевозився відповідачем у вагоні 56674435.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позов приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 26 314, 45 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1, ідентифікаційний код 00191129) 26 314 (двадцять шість тисяч триста чотирнадцять) грн. 45 коп. - збитків та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк