ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2019Справа № 910/11863/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОТРАНС"
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 29 617,97 грн.
Представники сторін:
від позивача: Клівасов А.О.
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "УКРЕНЕРГОТРАНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 29617,97 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з незабезпеченням Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" збереженості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГОТРАНС" під час перевезень, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 29 617,97 грн., з яких 26 640,00 грн. вартість запасних частин та 2 977,97 грн. вартість відновлювальних робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11863/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання у справі призначено на 01.10.2019.
26.09.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: у позивача відсутнє право на звернення з позовом про стягнення збитків; позивач не доводить, що матеріальна шкода спричинена діями або бездіяльністю працівників залізниці; позивач не розраховує та не підтверджує інвентаризаційні дані, балансову вартість, процент зносу вагонів. Також у поданому відзиві відповідач просить поновити строк для подання відзиву.
У судовому засіданні 01.10.2019 суд постановив протокольну ухвалу, якою залишив без розгляду клопотання про поновлення строку на подання відзиву, у зв'язку з тим, що відповідач не пропустив строк на подання відзиву та відклав судове засідання по суті на 22.10.2019.
10.10.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів, викладених у відзиві та зазначає, що позивач здійснює господарську діяльність шляхом оперативного управління вагонами, на підставі договорів, укладених з власниками вагонів та несе відповідальність перед власником вагонів. Позивач зазначає, що саме ним за власні кошти здійснено закупівлю необхідних запасних частин, переданої їх до вагоноремонтного підприємства та сплачено за виконання ремонтних робіт. Позивач зазначає, що звернення до правоохоронних органів у зв'язку із розукомплектуванням вагонів покладається саме на відповідача, а звернення до правоохоронних органів не звільняє залізницю від відповідальності. Позивач стверджує, що залізницею прийнято до перевезення вагони в справному та комплектному стані, а після здійснення перевезення повернуто в пошкодженому (розукомплектованому), що унеможливлює їх подальше використання без проведення відновлювального ремонту.
22.10.2019 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із знеструмленням електромережі суду, виходу із ладу сервера автоматизованої системи та іншими умовами, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи, про що складено акт від 22.10.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 призначено судове засідання у справі на 05.11.2019.
30.10.2019 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 05.11.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 05.11.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
В судовому засіданні 05.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
У лютому 2019 року відповідач здійснював перевезення вантажів в приватних вагонах, які знаходяться в оперативному управлінні позивача, а саме:
- вагон № 56664139 (залізнична накладна № 48433999) на підставі договору комісії № 1.10.2/1 від 01.01.2017, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія", та акту приймання-передачі від 01.01.2017 до вказаного договору;
- вагон № 52735107 (залізнична накладна № 48433999) на підставі договору комісії № 1.10.2/1 від 01.01.2017, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія", та акту приймання-передачі від 01.01.2017 до вказаного договору;
- вагон № 56671738 (залізнична накладна №46311908) на підставі договору комісії № 030812 від 03.08.2012, укладеного з Закритим акціонерним товариством «Говерлус» та акту приймання-передачі від 23.07.2018 до вказаного договору.
Під час перевезень у зазначених вагонах було виявлено несправність (розукомплектування), а саме:
- 24.02.2019 у складі потягу № 2349 на станцію Запоріжжя-Ліве РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" прибув вагон № 56664139 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: №4934 від 23.03.2019, після чого вагон був направлений до "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" РФ "Придніпровська залізниця" на технічне обслуговування;
- 24.02.2019 у складі потягу № 1762 на станцію Запоріжжя-Ліве РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" прибув вагон № 56671738 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: № 4922 від 23.03.2019, після чого вагон був направлений до "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" РФ "Придніпровська залізниця" на технічне обслуговування;
- 24.02.2019 у складі потягу № 2720 на станцію Запоріжжя-Ліве РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" прибув вагон № 52735107 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: № 5475 від 15.04.2019, після чого вагон був направлений до "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" РФ "Придніпровська залізниця" на технічне обслуговування.
Крім того, були складені Акти про пошкодження вагонів від 23.02.2019 щодо вагону № 56664139, від 13.02.2019 щодо вагону № 56671738, від 11.04.2019 щодо вагону № 52735107.
Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
З метою здійснення ремонту вказаних вагонів позивач звернувся до Вагонного депо Запоріжжя-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" з проханням організувати проведення ремонтних робіт та гарантував оплату вартості ремонтних робіт, про що зазначено у листах позивача до начальника вказаного Вагонного депо № 3.6-0361 від 24.02.2019, № 3.6-0742 від 14.04.2019.
Вагонним депо Запоріжжя-Ліве РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" позивачу був виставлений рахунок № 420(259) від 11.04.2019 для здійснення передплати за технічне обслуговування вагонів на загальну суму 112 000,00 грн., з яких 2 977,97 грн. були витрачені на вагони № 56664139, № 52735107, № 56671738. Вказаний рахунок був оплачений позивачем згідно з платіжними дорученнями № 452 від 17.04.2019, № 514 від 24.04.2019.
У подальшому позивачем та Вагонним депо був складений акт виконаних робіт № 531 (259) на суму 58289,98 грн., з якого вбачається, що вартість технічного обслуговування вагону № 52735107 склала 832,46 грн. (без ПДВ), вагону № 56664139 - склала 824,59 грн. (без ПДВ), вагону № 56671738 - 824,59 грн. (без ПДВ), а всього 2481,64 грн. (без ПДВ) або 2977,97 грн. (з ПДВ).
Також позивачем були придбані запасні частини, необхідні для ремонту пошкоджених вагонів, що підтверджується договором № 1310ПСТ від 13.10.2017, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Євротрейд", специфікацією № 31/М від 06.11.2018, рахунком-фактурою № 00000000642 від 08.11.2018, наданим для здійснення позивачем попередньої оплати вказаної специфікації у розмірі 50% на суму 217 200,00 грн, а також платіжним дорученням № 2303 від 09.11.2018 на суму 217 200,00 грн, видатковою накладною № 00000000004 від 08.01.2019 та актом приймання-передачі від 08.01.2019.
Крім того, позивачем було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Євротрейд" нові головні частини повітророзподільника в кількості 30 шт. та магістральні частини повітророзподільника в кількості 10 шт., що підтверджується видатковою накладною № 00000000184 від 26.03.2019, платіжним дорученням № 600022497 від 19.03.2019 та актом приймання-передачі від 26.03.2019.
Судом встановлено, що згідно з вищезазначеними первинними документами, головна частина повітророзподільника, що була використана для ремонту у кількості 3 шт для ремонту вагонів позивача № 56664139, № 52735107, № 56671738, коштує 7 400,00 грн. (без ПДВ) або 8 880,00 грн. (з ПДВ) за одиницю, тобто всього витрати позивача на деталі склали 26 640,00 грн. (8 880,00 * 3).
Відповідно до Акту приймання-передачі деталей вантажних вагонів від 26.03.2019, Вагонним депо Запоріжжя-Ліве РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" прийнято головні частини повітророзподільника.
Протягом квітня 2019 року виконано поточний ремонт з відчепленням, що підтверджується повідомленнями форми ВУ-36М.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 29 617,97 грн. (придбані деталі - 26 640,00 грн. + технічне обслуговування - 2977,97 грн.).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".
Судом встановлено, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажів в приватних вагонах, які перебувають в оперативному управління Приватного акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОТРАНС" № 56664139, № 52735107, № 56671738.
Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Як встановлено судом, у лютому на станції Запоріжжя-Ліве РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача, які полягали у відсутності головної частини повітророзподільника.
Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Згідно п. 6.2.1 зазначеної інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Таким чином, відсутність головної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в состав поїзду.
За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони які перебувають в оперативному управлінні позивача були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.
Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до Структурного підрозділу "Вагонного депо Запоріжжя-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2(4) форми ВУ-36М.
Обов'язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів при прийнятті їх відповідачем до перевезення.
Як підтверджено матеріалами справи, всупереч чинного законодавства відповідач не забезпечив схоронності (збереження) вагонів під час їх курсування залізничними коліями, внаслідок чого завдано збитків майну позивача.
Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 26 640,00 грн., а також здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 2977,97 грн.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил
Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 29 617,97 грн.
Відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.
Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
У розумінні вище наведених норм права, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 №904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
З урахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, оскільки при перевезенні належних позивачу вагонів залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого позивачем були понесені витрати на оплату вартості ремонту, з урахуванням вартості замінених деталей та вартості технічного обслуговування на загальну суму 29 617,97 грн., суд дійшов висновку, що покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитків є правомірним, а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОТРАНС" про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено наявність в нього права власності (оренди, оперативного управління), на спірні вагони судом відхиляються, оскільки, позивачем долучені до матеріалів справи договори комісії та акти приймання-передачі вагонів. Також, суд звертає увагу відповідача, що в даному випадку мова йде про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж, чи пусті вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення немає.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.
Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОТРАНС" повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОТРАНС" (49050, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВОЛОДІ ДУБІНІНА, будинок 8, ідентифікаційний код 32082812) збитки в розмірі 29 617,97 грн. та 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2019.
Суддя С.О. Турчин