ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2019Справа № 910/11290/19
За позовомАкціонерного товариства «Укртранснафта»
доАкціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Гранделюкс»
простягнення 3 344 051,05 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:Шевцова Т.М.
від відповідача:Касімова Я.А.
від третьої особи:не з'явився
Акціонерне товариство «Укртранснафта» (надалі - АТ «Укртранснафта») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (надалі - «Банк») про стягнення 3 344 051,05 грн., в тому числі основного боргу у розмірі 3 339 385,06 грн. та 3% річних у розмірі 4 665,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранделюкс» своїх зобов'язань за договором на виконання робіт (підряду) №22/30 від 03.10.2018, позивачем заявлено вимогу про повернення авансу, сплаченого на виконання такого договору, до відповідача як особи, що видала гарантію повернення авансу №11376 від 10.10.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.09.2019, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранделюкс» (надалі - ТОВ «Гранделюкс») в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
18.09.2019 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що у договорі підряду №22/30 не було визначено правил розірвання договору в односторонньому порядку, а позивачем не надано доказів отримання третьою особою повідомлення про розірвання такого договору, у зв'язку з позивач не мав підстав для звернення до відповідача з вимогою сплати гарантійного платежу.
У поданій 26.09.2019 до суду відповіді на відзив на позову заяву позивач заперечував проти тверджень відповідача та вказував, що оскільки умовами договору №22/30 від 03.10.2018 та чинного законодавства було передбачено право позивача на односторонню відмову від такого договору, він реалізував своє право та законно вимагав у третьої особи повернення сплаченого авансу. При цьому, позивач вказував, що відповідач не довів обставин, з яких вимога позивача про сплату суми гарантії не підлягає задоволенню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2019.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.
Представник третьої особи, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З урахуванням викладеного, неявка представника третьої особи, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.
В судовому засіданні 04.11.2019 судом проголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
03.10.2018 між АТ «Укртранснафта» (замовник) та ТОВ «Гранделюкс» (підрядник) був укладений договір на виконання робіт (підряду) №22/30 з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника (з авансом) (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (відкриті торги: згідно з Протоколом Тендерного комітету замовника у місті Києві №92ТК/4 від 13.09.2018) замовник доручає, а підрядник забезпечує, відповідно до проектної документації і умов цього договору, виконання робіт: Реконструкція огорожі (периметральної) ЛВДС «Глинсько-Розбишівська» (коригування). Полтавська область, Гадяцький район, с. Качанове, вул. Нафтовиків, 4, відповідно до коду ДК 021:2015-45340000-2, зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (роботи).
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 2.1 Договору договірна ціна є твердою та визначається на основі твердого кошторису, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1) і становить 11 417 390,00 грн. з ПДВ.
За змістом п. 2.6 Договору замовник сплачує підряднику аванс на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання в розмірі 3 425 217,00 грн. проти надання банківської гарантії повернення авансового платежу протягом 10 календарних днів з дати надання підрядником зазначеної банківської гарантії на підставі отриманого належним чином оформленого рахунку (рахунку-фактури) підрядника.
Відповідно до п. 2.7 Договору банківська гарантія повернення авансового платежу надається підрядником протягом 10 робочих днів з дати початку виконання робіт, визначеної згідно п. 3.2 договору.
Пунктом 2.9 Договору визначено, що у випадку дострокового розірвання договору, підрядник зобов'язується протягом 5 банківських днів з моменту його розірвання повернути аванс у повному обсязі. У випадку часткового виконання будівельних робіт, прийнятих замовником на підставі актів (додаток №3, 4 договору), підрядник повертає аванс за виключенням документально підтверджених витрат підрядника.
Додатком №2 до Договору сторони погодили графік виконання підрядником робіт.
03.10.2018 Банком було надано гарантію повернення авансу №11376, за умовами якої Банк зобов'язався сплатити на користь бенефіціара (позивача), перед яким принципал (ТОВ «Гранделюкс») має зобов'язання щодо виконання договору на виконання робіт (підряду) №22/30 від 03.10.2018, що був укладений між ТОВ «Гранделюкс» та АТ «Укртранснафта» відповідно до умов тендеру, грошову суму відповідно до п. 2 цієї гарантії (гарантійний платіж) у випадку настання однієї з обставин, наведених нижче, а саме: зобов'язання принципала перед бенефіціаром щодо повернення або порушення строків повернення за вимогою бенефіціара отриманого авансового платежу (або його частини) за основним зобов'язанням у разі невиконання або неналежного виконання принципалом зобов'язань відповідно до основного зобов'язання.
10.10.2018 позивач на виконання умов Договору перерахував на рахунок ТОВ «Гранделюкс» аванс у розмірі 3 425 217,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0000000756.
На підставі актів приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий та №2 за квітень ТОВ «Гранделюкс» виконало, а позивач прийняв підрядні роботи на загальну суму 286 106,51 грн.
10.07.2019 позивачем на адресу ТОВ «Гранделюкс» було направлено повідомлення про відмову від Договору у зв'язку з неналежним виконанням підрядником робіт, в якому також проси повернути на його користь невикористаний аванс у розмірі 3 339 385,06 грн. в термін до 19.07.2019.
У зв'язку з неповерненням сплаченого авансу, позивач звернувся до відповідача з вимогою платежу за гарантією повернення авансу №11376 від 03.10.2018.
Спір у справі виник у зв'язку з незаконною, на думку позивача, відмовою Банку сплатити на користь позивача гарантійний платіж у розмірі 3 339 385,06 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов'язання боржника, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов'язання.
При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов'язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов'язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).
Відповідно до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 № 639 (надалі - Положення) гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо.
Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Суд зазначає, що гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником. Проте, особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов'язання, що забезпечується гарантією. Отже, гарантійне зобов'язання носить самостійний характер по відношенню до основного зобов'язання.
Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Згідно з п. 5 глави 2 розділу 2 Положення гарантія вважається чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії вважається день надіслання бенефіціару або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення із зазначенням умов гарантії або дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надіслання гарантії поштовим зв'язком, або день передавання її представнику бенефіціара або принципала для подальшого передавання її бенефіціару. Облік наданої гарантії здійснюється в день набрання нею чинності за відповідними позабалансовими рахунками.
Судом встановлено, що 03.10.2018 Банком було видано банківську гарантію повернення авансу №11376.
Вказаною гарантією визначено, що відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача грошову суму відповідно до п. 2 цієї гарантії (гарантійний платіж) у випадку настання однієї з обставин, наведених нижче, а саме: зобов'язання принципала перед бенефіціаром щодо повернення або порушення строків повернення за вимогою бенефіціара отриманого авансового платежу (або його частини) за основним зобов'язанням у разі невиконання або неналежного виконання принципалом зобов'язань відповідно до основного зобов'язання.
Пунктом 6.1 вказаної гарантії визначено, що банк-гарант розглядає вимогу по гарантії протягом 3 днів з дати її отримання. Термін сплати грошових коштів відбувається протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги від бенефіціара.
Відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Таким чином, зобов'язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає лише після порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. При цьому, для пред'явлення гаранту вимоги кредиторові достатньо лише факту порушення боржником виконання основного зобов'язання.
Отже, враховуючи зміст банківської гарантії №11376 від 03.10.2018, суд дійшов висновку, що останньою було забезпечено належне виконання боржником (принципалом) з повернення отриманого авансового платежу за Договором.
Судом встановлено, що укладений між позивачем та третьою особою Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.
Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України є його невиконання чи виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із п. 3.1 Договору строки виконання робіт, передбачених п. 1.1 договору, становлять 304 календарних дні з дати початку виконання робіт. Строки виконання робіт визначаються на підставі Календарного графіка (додаток №2), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що станом на 30.06.2019 згідно умов календарного графіка ТОВ «Гранделюкс» мало виконати монтаж внутрішнього огородження на 5 ділянках, вартість робіт по таким ділянкам мала складати 5 7135 868,64 грн.
В той же час, ТОВ «Гранделюкс» виконало, а позивач прийняв підрядні роботи на загальну суму 286 106,51 грн. на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий та №2 за квітень, що свідчить про порушення третьою особою своїх зобов'язань з вчасного та належного виконання робіт за Договором.
Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Аналогічні положення містить статтею 291 Господарського кодексу України.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина четверта статті 188 Господарського кодексу України).
Приписами статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Разом з цим, згідно з частиною четвертою статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.
Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.
Відповідно до п. 7.2.6, 7.2.7 Договору замовник має право ініціювати внесення змін у договір, вимагати його розірвання та відшкодування збитків за наявності порушень підрядником умов даного договору. Замовник має право відмовитися від цього договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх не за календарним графіком за умови, що затримка відбулась з вини підрядника.
Згідно з п. 14.2.1 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання підрядником зобов'язань за цим договором (будь-які дії, бездіяльність чи рішення підрядника, що дають замовнику вважати його зобов'язання за цим договором невиконаним чи виконаним неналежним чином), замовник має право відмовитися від договору в односторонньому порядку шляхом направлення підряднику повідомлення про таку відмову.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що як умовами Договору, так і приписами чинного законодавства України позивачу як замовнику було надано безумовне право відмовитися від Договору в односторонньому порядку у випадку порушення ТОВ «Гранделюкс» умов такого договору, в тому числі, в частині строків виконання робіт, передбачених календарним графіком.
10.07.2019 позивачем на адресу ТОВ «Гранделюкс» було направлено повідомлення про відмову від Договору у зв'язку з неналежним виконанням підрядником робіт, в якому також проси повернути на його користь невикористаний аванс у розмірі 3 339 385,06 грн. в термін до 19.07.2019.
Пунктом 2.9 Договору визначено, що у випадку дострокового розірвання договору, підрядник зобов'язується протягом 5 банківських днів з моменту його розірвання повернути аванс у повному обсязі. У випадку часткового виконання будівельних робіт, прийнятих замовником на підставі актів (додаток №3, 4 договору), підрядник повертає аванс за виключенням документально підтверджених витрат підрядника.
Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Відтак, реалізувавши своє право на відмову від Договору у зв'язку з неналежним виконанням третьою особою зобов'язань з виконання робіт, позивач цілком правомірно вимагав від ТОВ «Гранделюкс» повернення авансу, сплаченого на виконання такого Договору.
При цьому, суму авансу у розмірі 85 831,94 грн. було включено до обсягу виконаних робіт за актами №1 за лютий 2019 та №2 за квітень 2019, а тому відповідно до п. 2.9 такі витрати не підлягають поверненню замовнику.
За таких обставин судом встановлено як правомірність відмови позивача від Договору, так і існування у ТОВ «Гранделюкс» зобов'язання з повернення суми авансу у розмірі 3 339 385,06 грн. (3 425 217,00 грн. - 85 831,94 грн.) після припинення такого Договору.
Відтак, оскільки принципал порушив свої зобов'язання та умови договору з повернення авансового платежу, а виконання принципалом зобов'язання було забезпечено банківською гарантією №11376 від 03.10.2018, наданою Банком, враховуючи положення ч. 1 ст. 563 Господарського процесуального кодексу України, у відповідача (гаранта) виник обов'язок сплатити позивачу (кредитору) грошову суму відповідно до умов гарантії.
Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
25.07.2019 позивач звернувся до Банку з вимогою №04-00/308/2974 від 25.07.2019 про повернення платежу за гарантією повернення авансу №11376 від 03.10.2018, в якій вимагав
Відповідно до ч. 2 ст. 564 Цивільного кодексу України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.
Відповідно до п. 1 глави 4 розділу 2 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, має переконатися в достовірності цієї вимоги. У разі отримання вимоги від бенефіціара банк-гарант (резидент) повинен перевірити справжність підписів на вимозі або в разі отримання повідомлення від іншого банку про виставлення бенефіціаром вимоги - перевірити ключі, підписи, формат SWIFT. У разі потреби банк-гарант (резидент) надсилає запит до банку бенефіціара або іншого банку, через який було передано вимогу, для уточнення достовірності цієї вимоги/повідомлення. Банк-гарант (резидент) приймає вимогу, яка відповідає умовам гарантії, надсилає копію цієї вимоги принципалу (разом з копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії) після отримання відповідних уточнень, що підтверджують її достовірність, або до отримання таких уточнень. Якщо після подання копії вимоги принципалу банк-гарант отримує письмове підтвердження недостовірності пред'явленої вимоги, то банк-гарант надсилає письмове повідомлення про такий факт принципалу та бенефіціару.
Згідно з п. 2 глави 4 розділу 2 Положення одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Відповідно до п. 3 глави 4 розділу 2 Положення сплата за вимогою/повідомленням коштів бенефіціару за гарантією здійснюється банком-гарантом (резидентом) на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги/повідомлення, та згідно з інструкціями і реквізитами, зазначеними в тексті гарантії та/або у вимозі/повідомленні, отриманими від бенефіціара/банку бенефіціара або іншого банку. Банк-гарант (резидент) здійснює перерахування коштів з рахунку, на якому обліковувалися кошти принципала для грошового забезпечення (покриття) гарантії, або з інших відповідних рахунків банку-гаранта (резидента). Якщо гарантія надавалася за рахунок іншого забезпечення, прийнятного для банку, то банк-гарант вирішує питання щодо погашення заборгованості принципала шляхом звернення стягнення на предмет застави або договірного списання коштів з поточних/депозитних рахунків принципала, або шляхом проведення інших дій, передбачених законодавством України (за умови, якщо це передбачено договором).
Пунктом 6.1 вказаної гарантії визначено, що банк-гарант розглядає вимогу по гарантії протягом 3 днів з дати її отримання. Термін сплати грошових коштів відбувається протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги від бенефіціара.
Судом встановлено, що жодної відповіді на вимогу позивача про повернення платежу за гарантією повернення авансу Банком надано не було.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено факт настання гарантійного випадку за гарантією повернення авансу №11376 від 03.10.2018 та невиконання відповідачем (гарантом) обов'язку з повернення авансу у розмірі 3 339 385,06 грн. у строки, встановлені у гарантії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Укрнтранснафта» до Банку про стягнення 3 339 385,06 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 665,99 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 03.08.2019 по 19.08.2019.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3% річних у розмірі 4 665,99 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Банку на користь АТ «Укрнтранснафта» основний борг у розмірі 3 339 385,06 грн. та 3% річних у розмірі 4 665,99 грн.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртранснафта» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 19/5; ідентифікаційний код 35591059) на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2; ідентифікаційний код 31570412) основний борг у розмірі 3 339 385,06 грн., 3% річних у розмірі 4 665,99 грн. та судовий збір у розмірі 50 160,77 грн. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.11.2019.
Суддя В.П. Босий