Справа №1.380.2019.004813
05 листопада 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сасевича О.М.,
за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,
представника позивача Шишки О.М. ,
представника відповідача Ткаченко Б.А. ,
представника третьої особи Потерейко О.О. ,
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління «Служби у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,-
На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, із вимогами:
-визнати протиправним та скасувати рішення Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про відмову в призначенні допомоги при народженні дітей - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );
-зобов'язати Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призначити та виплатити допомогу при народженні дітей - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач прийняв рішення, відповідно до якого відмовив їй у призначенні допомоги при народженні дітей. Причиною відмови є те, що звернення за призначенням такої допомоги надійшло пізніше 12 календарних місяців після народження дітей. Зазначене рішення вважає необґрунтованим, незаконним і неправомірним, таким що порушує права дитини, передбачені Законом України «Про охорону дитинства» та підлягає скасуванню. Також позивач наголошує, що відповідач, відмовляючи у призначенні допомоги при народженні дітей, не врахував обставини, за яких їх мати не мала можливості звернутися за призначенням допомоги при народженні вчасно.
Ухвалою судді від 24.09.2019 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у справі.
04.10.2019 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.
Протокольною ухвалою суду від 07.10.2019 року за клопотанням представника відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління «Служби у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
У підготовчому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, яку судом прийнято до розгляду.
Так, згідно заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 29.03.2019 року про відмову в призначенні соціальної допомоги при народженні дітей, яким відмовлено ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в призначенні допомоги при народженні дітей - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );
-зобов'язати Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призначити та виплатити допомогу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) при народженні дітей - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
05.11.2019 року представник третьої особи подала до суду письмові пояснення по суті спору.
Ухвалою суду від 05.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представники сторін та третьої особи подали спільне клопотання про розгляд справи по суті саме 05.11.2019 року. Клопотання судом задоволено та ухвалено розгляд справи здійснювати по суті 05.11.2019 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, просила у позові відмовити за безпідставністю. Представник також зазначила, що діючим законодавством України не передбачено відновлення строку звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, тобто не передбачено ніяких форс-мажорних обставин, на підставі яких позивач мала би право звернутись до моменту після спливу 12 місячного строку з дня народження дитини. У зв'язку з вищевикладеним, представник відповідача вважає, що на звернення позивача в призначенні допомоги при народженні дитини було правомірно відмовлено.
Представник третьої особи у судовому засіданні просила суд позовні вимоги задоволити. Додатково представник зазначила, що оскільки факт народження ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . встановлено у грудні 2018 року й свідоцтва про їх народження видані вперше лише 14.03.2019 року, тому за наведених обставин діти позивача фактично були позбавлені можливості реалізувати своє право на отримання допомоги при народженні.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_4 є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 22.12.2016 року.
Судом з'ясовано, що 15.07.1995 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було укладено шлюб, який зареєстрований Виконавчим комітетом Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, про що вчинено актовий запис №4.
За час шлюбу у позивача народилося двоє дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як ствердила позивач у судовому засіданні, вона виїхала у 2009 році на лікування у Чернівецьку область, де познайомилася із ОСОБА_11 . У цей період (перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_8 ) у ОСОБА_4 та ОСОБА_11 народилося троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач також повідомила, що через конфлікти у сім'ї вона не мала можливості зареєструвати факт народження дітей.
З матеріалів справи вбачається, що у 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Сихівського районного суду м.Львова із позовом про встановлення факту народження дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнання батьківства.
Суд встановив, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 14.12.2018 року у справі №464/2558/18 позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено частково; встановлено факт народження ОСОБА_5 , який народився у м.Львові ІНФОРМАЦІЯ_7 року від батьків - мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько ОСОБА_5 ; встановлено факт народження ОСОБА_7 , яка народилася у м.Львові ІНФОРМАЦІЯ_8 року від батьків - мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько ОСОБА_5 ; встановлено факт народження ОСОБА_6 , яка народилася у м.Львові ІНФОРМАЦІЯ_8 року від батьків - мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько ОСОБА_5 ; зобов'язано Сихівський районний у місті Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області скласти актовий запис про народження ОСОБА_5 , зазначивши: у графі «Прізвище» - ІНФОРМАЦІЯ_9 , графі « Ім'я » - ІНФОРМАЦІЯ_9 , графі «По батькові» - ІНФОРМАЦІЯ_9 , графі « Народився » - ІНФОРМАЦІЯ_7 року (восьмого грудня дві тисячі десятого року), у графі « Місце народження» - Україна, Львівська область, м.Львів, у графі «Батько» - ОСОБА_5 , у графі «Мати» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянка України, місце народження Україна, Івано-Франківська область, Тисменицький район, місто Тисмениця, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 та видати свідоцтво про народження; зобов'язано Сихівський районний у місті Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області скласти актовий запис про народження ОСОБА_7 , зазначивши: у графі «Прізвище» - ІНФОРМАЦІЯ_10 , графі « Ім'я » - ІНФОРМАЦІЯ_10 , графі «По батькові» - ІНФОРМАЦІЯ_10 , графі « Народився » - ІНФОРМАЦІЯ_7 року (восьмого грудня дві тисячі десятого року), у графі « Місце народження» - Україна, Львівська область, м.Львів, у графі «Батько» - ОСОБА_5 , у графі «Мати» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянка України, місце народження Україна, Івано-Франківська область, Тисменицький район, місто Тисмениця, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 та видати свідоцтво про народження; зобов'язано Сихівський районний у місті Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області скласти актовий запис про народження ОСОБА_6 , зазначивши: у графі «Прізвище» - ІНФОРМАЦІЯ_11 , графі « Ім'я » - ІНФОРМАЦІЯ_11 , графі «По батькові» - ІНФОРМАЦІЯ_11 , графі « Народився » - ІНФОРМАЦІЯ_7 року (восьмого грудня дві тисячі десятого року), у графі « Місце народження» - Україна, Львівська область, м.Львів, у графі «Батько» - ОСОБА_5 , у графі «Мати» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянка України, місце народження Україна, Івано-Франківська область, Тисменицький район, місто Тисмениця, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 та видати свідоцтво про народження; в решті позову - відмовлено.
Дане рішення суду набрало законної сили 24 січня 2019 року.
Суд зазначає, що на виконання цього судового рішення, свідоцтва про народження дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видані позивачу ОСОБА_4 14.03.2019 року Сихівським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
На підставі рішення суду від 14.12.2018 року актовими записами 2, 3, 4 зареєстровано факт народження дітей.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька, відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України від 27.03.2019 року, відомості про батька записані, відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (зі слів матері).
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що 26.03.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За результатами розгляду заяви позивача від 26.03.2019 року відповідачем було прийнято рішення, відповідно до якого в призначенні допомоги відмовлено, з тих причин, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців після народження дитини, про що зазначено у пункті 12 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірним питанням у справі є призначення позивачеві допомоги при народжені дітей.
Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Статтею 46 Конституції України регламентовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч.ч.1, 2 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року №2811-ХІІ, громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону, одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є, зокрема, допомога при народженні дитини.
Згідно зі статтею 10 вказаного Закону, допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Частиною 1 статті 12 вказаного Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 11 Закону №2811-XII допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.
Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.
Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Аналогічні положення містить пункт 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, згідно з яким допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Суд погоджується з доводами відповідача, що позивач пропустила строк звернення до Управління із заявою про призначення допомоги при народженні дітей, проте, зазначає, що приймаючи таке рішення відповідачем не враховано наступного.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд також зазначає, що відповідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Суд вважає, що позивач і її діти є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування).
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у пункті 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Загалом, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Даний позов фактично заявлений в інтересах дітей для їх належного матеріального забезпечення. Тобто, в спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В означеному спорі суд вважає за необхідне застосувати принцип верховенства права.
Отже, у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції про права дитини, пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №591/610/16-а (провадження №К/9901/12622/18), від 29.08.2018 року у справі №591/1474/17 (адміністративне провадження №К/9901/38353/18), від 02.10.2018 року у справі №495/3711/17 (адміністративне провадження №К/9901/1169/17).
Крім того, слід зазначити, що згідно з приписами пункту 55 розділу «Виплата державної допомоги сім'ям з дітьми» Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми передбачено, призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень.
Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітніх дітей, які є громадянами України, і перед якими держава Україна має певні зобов'язання, враховуючи ту обставину, що у позивача були об'єктивні причини пропуску строку звернення до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, внаслідок вирішення у судовому порядку питання щодо батьківська дитини, виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд вбачає наявними підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, суд зазначає, що позивач фактично отримала свідоцтва про народження дітей 14.03.2019 року, тобто, позивач раніше цієї дати не могла звернутися до відповідача із відповідною заявою, оскільки серед обов'язкових додатків до заяви є, зокрема, свідоцтво про народження дитини.
Так, суд звертає увагу, що після отримання свідоцтв про народження дітей - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , виданих 14.03.2019 року Сихівським районним у місті Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області серії НОМЕР_6 , серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 на підставі рішення Сихівського районного суду м.Львова у справі №464/2558/18, позивачем 26.03.2019 року було подано заяву про призначення допомоги, тобто в межах 12 місяців з дня отримання свідоцтв.
Згідно довідки Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про отримання (неотримання) допомоги від 29.10.2019 року №4689, виданої ОСОБА_4 , остання станом на 29.10.2019 року допомоги при народженні на дітей 2010 р.н., 2015 р.н. не оформляла.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що позбавлення позивача закріпленого статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», права на отримання соціальної допомоги з причин, які від неї не залежали, є необґрунтованим.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки права дитини (громадянина України), гарантується державою, звернення за призначенням допомоги при народженні дитини не було можливим без отримання свідоцтва про народження.
Свідоцтво про народження отримано після набрання рішенням суду на території України законної сили, з моменту отримання свідоцтва до моменту звернення за допомогою пройшов дуже незначний час та не звернення за відповідною допомогою у встановлений строк, викликано поважними причинами.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про відмову у призначенні соціальної допомоги виплаті від 29.03.2019 року, яким відмовлено позивачу в призначенні допомоги при народженні дітей, а отже воно підлягає скасуванню.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призначити та виплатити допомогу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) при народженні дітей - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, з урахуванням вище вказаного, дослідивши наявні докази у справі та беручи до уваги приписи законодавства щодо дотримання прав неповнолітніх дітей, першочергово приділяючи увагу забезпеченню прав дитини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з викладених вище підстав.
Щодо судових витрат, то у зв'язку із тим, що судом було задоволено клопотання позивача про звільнення її сплати судового збору, відтак, судом не вирішується питання щодо повернення судового збору чи стягнення його з відповідача.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_4 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління «Служби у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 29.03.2019 року про відмову в призначенні соціальної допомоги, яким відмовлено ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в призначенні допомоги при народженні дітей - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Зобов'язати Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призначити та виплатити допомогу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) при народженні дітей - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Сасевич О.М.
Повний текст рішення складено та підписано 08 листопада 2019 року.