справа №1.380.2019.003442
05 листопада 2019 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 П.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області про скасування рішення, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області №526 від 07.05.2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року по справі №1340/6250/18, відповідачем було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.11.2003 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки під забудову та рішенням від 07.05.2019 року №526 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позивач вважає, що оскаржуване рішення, яким відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не містить мотивованої відмови, а саме підстави з вичерпного переліку підстав для відмови, передбаченого статтею 118 Земельного кодексу України.
Ухвалою від 11.07.2019 року залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 25.07.2019 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 26.07.2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.
19.09.2019 року підготовче засідання відкладено на 03.10.2019 року.
03.10.2019 протокольною ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 05.11.2019 року.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 15.08.2019 року. Зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного від 14.02.2019 року у справі №1340/6250/18 заяву ОСОБА_1 від 18.11.2003 року про виділення останньому земельної ділянки під забудову було розглянуто на 44-тій сесії VII скликання Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області та за результатами 07.05.2019 року було видано рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Представник відповідача вказує, що у заяві ОСОБА_1 не вказано цільового призначення земельної ділянки, ні її орієнтовних розмірів, не долучено жодного документа. Таким чином, заява позивача не відповідає вимогам чинного законодавства та вимогам законодавства станом на 2003 рік. Так, Земельним кодексом України в редакції, що діяла на момент подання заяви позивачем, було чітко визначено порядок приватизації земельної ділянки, включаючи відомості, що повинні міститися у заяві. Крім того, оскаржуваним рішенням Більченська сільська рада Миколаївського району Львівської області повідомила позивача, що станом на момент розгляду заяви у кварталі індивідуальної забудови в урочищі «Біласи» немає вільних ділянок, а ОСОБА_1 рішенням виконкому Більченської сільської ради №38 від 25.07.1988, затвердженого рішення виконавчого комітету Миколаївської районної ради №183 від 18.08.1988 року надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на старому місці.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.
ОСОБА_1 18.11.2003 року подана заява до Більченської сільської ради з проханням виділити йому земельну ділянку під забудову в урочищі “Біласи”, однак жодної відповіді на подану заяву він не отримав.
Позивач є особою з інвалідністю 2-ої групи і часто проходить стаціонарне амбулаторне лікування, періодично вимушений лягати в лікарню через незадовільний стан здоров'я.
28 листопада 2017 року позивач звернувся з письмовою заявою до Більченської сільської ради з метою отримання інформації щодо розгляду його заяви.
Листом № 249 від 29.11.2017 ОСОБА_1 повідомлено про те, що його заява про виділення земельної ділянки під забудову розглядалася на 13-тій сесії четвертого демократичного скликання 09.12.2003 року. Згідно таємного голосування йому відмовлено у виділенні земельної ділянки під забудову, оригінал Протоколу 13-тої сесії, четвертого скликання зданий на державне зберігання в Миколаївський архівний відділ.
Позивач звернувся до Миколаївського архівного відділу та Миколаївської районної державної адміністрації для того щоб отримати можливість ознайомитися із рішенням 13 сесії четвертого демократичного скликання, та протоколом таємного голосування, іншими документами на підставі яких йому було відмовлено у виділенні земельної ділянки. Численні звернення до державних органів не дали йому можливості отримати вказані документи чи з ними ознайомитися і позивач був вимушений звернутися до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі №447/1053/18 визнано протиправною відмову ОСОБА_1 у наданні інформації щодо списку громадян, яким виділено земельні ділянки під індивідуальну житлову забудову в урочищі “Біласи” та зобов'язано Миколаївську районну державну адміністрацію - архівний відділ надати позивачу інформацію щодо громадян, яким виділено земельні ділянки під індивідуальну житлову забудову згідно рішення № 169 від 09.12.2003.
Лише 01.10.2018 позивач отримав необхідну інформацію та відповідні документи, після чого звернувся з вказаним позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі №1340/6250/18 визнано протиправною бездіяльність Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.11.2003 про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки під забудову. Зобов'язано Більченську сільську раду Миколаївського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2003 про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки під забудову.
24.04.2019 року позивач звернувся із заявою до Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з приводу примусового виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року у справі №1340/6250/18.
13.05.2019 року головним державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області прийнято постанову ВП №59101166 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №1340/6250/18, виданого Львівським окружним адміністративним судом.
30.05.2019 року головним державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки боржником виконано рішення суду до моменту пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Так, 07.05.2019 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного від 14.02.2019 року у справі №1340/6250/18 заяву ОСОБА_1 від 18.11.2003 року про виділення останньому земельної ділянки під забудову було розглянуто на 44-тій сесії VII скликання Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області та прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, вказано: відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку із відсутністю документів, які необхідно подавати разом із клопотанням та невідповідністю поданої заяви вимогам чинного законодавства; відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки під індивідуальне будівництво у зв'язку з відсутністю у даному кварталі вільних земельних ділянок.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Згідно з ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина 11 статті 118 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Аналіз наведених вище норм Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що у разі ненадання відповідним органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні, це є перешкодою процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе лише за умови отримання дозволу на її виготовлення.
Земельним кодексом, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що відмова органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Судом встановлено, що 18.11.2003 року ОСОБА_1 була подана заява до Більченської сільської ради з проханням виділити йому земельну ділянку під забудову в урочищі “Біласи”.
Клопотання позивача від 18.11.2003р. не було розглянуто відповідачем.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 1340/6250/18 визнано протиправною бездіяльність Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.11.2003 про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки під забудову. Зобов'язано Більченську сільську раду Миколаївського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2003 про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки під забудову.
07.05.2019 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного від 14.02.2019 року у справі №1340/6250/18 заяву ОСОБА_1 від 18.11.2003 року про виділення останньому земельної ділянки під забудову було розглянуто на 44-тій сесії VII скликання Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області та прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, вказано: відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку із відсутністю документів, які необхідно подавати разом із клопотанням та невідповідністю поданої заяви вимогам чинного законодавства; відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки під індивідуальне будівництво у зв'язку з відсутністю у даному кварталі вільних земельних ділянок.
Частиною сьомою статті 118 ЗК (який діяв на час прийняття спірного рішення відповідачем) передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Рішення Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 07.05.2019 року №526 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам ч.7 ст.118 ЗК України, оскільки не містить передбачених цією нормою підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Заперечення відповідача вказаних обставин не спростовують, правомірність спірного рішення не доводять.
Суд наголошує, що положення статей 118, 122 Земельного кодексу України надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності та зобов'язують мотивувати відмову у наданні такого дозволу, а також визначають підстави, з яких така відмова, може бути прийнята.
Відповідачем вимоги Земельного кодексу України не дотримано. Крім того, відповідачем не надано доказів в обґрунтування оскаржуваного рішення.
Суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що заява позивача не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на те, що сама заява була подано позивачем ще 18.11.2003 року.
З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку, що рішення Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області №526 від 07.05.2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з сторін не стягуються.
Керуючись ст.ст.14, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задоволити повністю.
Визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області №526 від 07.05.2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.11.2019 року.
Суддя Крутько О.В.