справа №1.380.2019.004850
08 листопада 2019 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
-визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 мешканцю АДРЕСА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оформлену листом №С-5101/0-3037/0/37-19 від 20.06.2019 року;
-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати дозвіл ОСОБА_1 мешканцю АДРЕСА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,7800 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в червні 2019 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,7800 га для ведення особистого селянського господарства на території Порічанської сільської ради Яворівського району. Листом від 20.06.2019 року №С-5101/0-3037/0/37-19 відповідачем відмовлено у наданні такого дозволу з огляду на те, що відповідно до даних державної статистичної звітності з земельних ресурсів форми 6-зем та інформації (лист №929/419-19-0.36 від 05.06.2019), наданої Відділом в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, запропонована до відведення земельна ділянка знаходиться на сільськогосподарських угіддях - сіножаті, які передбачені для сінокосіння та випасання худоби. Дана земельна ділянка у відповідності до ст.34 Земельного кодексу України може надаватись громадянам в оренду для сінокосіння. Позивач вважає, що нормами Земельного кодексу України не передбачено такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Крім того, зазначає, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, а відтак таке рішення не може оформлятися листом у відповідь на клопотання заявника.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Заперечення обґрунтоване тим, що позивачу правомірно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки відповідно до інформації (лист №929/419-19-0.36 від 05.06.2019), наданої Відділом в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, запропонована до відведення земельна ділянка знаходиться на сільськогосподарських угіддях - сіножаті, які передбачені для сінокосіння та випасання худоби. Дана земельна ділянка у відповідності до ст.34 Земельного кодексу України може надаватись громадянам в оренду для сінокосіння.
Ухвалою від 24.09.2019 залишено без руху позовну заяву та надано строк для усунення недоліків. 04.10.2019 позивачем подано клопотання на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 07.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,7800 га для ведення особистого селянського господарства на території Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області.
20.06.2019 року за №С-5101/0-3037/0/37-19 Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області прийнято рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В обґрунтування відмови, зазначає, що відповідно до даних державної статистичної звітності з земельних ресурсів форми 6-зем та інформації (лист №929/419-19-0.36 від 05.06.2019), наданої Відділом в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, запропонована до відведення земельна ділянка знаходиться на сільськогосподарських угіддях - сіножаті, які передбачені для сінокосіння та випасання худоби. Дана земельна ділянка у відповідності до ст.34 Земельного кодексу України може надаватись громадянам в оренду для сінокосіння.
Не погоджуючись з вказаною відмовою Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 2 ст.22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Пунктом “а” ч.3 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ст.33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Пунктом “в” ч. 3 ст.116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Частиною 6 ст.118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Матеріалами справи підтверджено, що звертаючись у Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, позивач дотримався передбачених ч.6 ст.118 ЗК України вимог до клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому визначені нормами Земельного кодексу України.
Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана норма кореспондується з ч.3 ст.123 ЗК України, згідно з якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З аналізу вказаних положень законодавства, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним.
Матеріали справи свідчать, що обґрунтовуючи відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,7800 га на території Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області, яка викладена у листі від 20.06.2019 року №С-5101/0-3037/0/37-19 відповідач посилається на те, що відповідно до даних державної статистичної звітності з земельних ресурсів форми 6-зем та інформації (лист №929/419-19-0.36 від 05.06.2019), наданої Відділом в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, запропонована до відведення земельна ділянка знаходиться на сільськогосподарських угіддях - сіножаті, які передбачені для сінокосіння та випасання худоби.
Суд звертає увагу, що вказана відповідачем підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок не відповідає встановленому ЗК України переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідачем вимоги Земельного кодексу України не дотримано. Крім того, відповідач не подав доказів в обґрунтування рішення.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
За наслідками розгляду клопотань суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як відповідач протиправно направив позивачам відповіді у формі листів.
Відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення відповідно до норм чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2019 у справі №812/922/16.
Таким чином, наданий відповідачем лист не може розцінюватись судом як належна відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,7800 га на території Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області, яка викладена у листі №С-5101/0-3037/0/37-19 від 20.06.2019 року.
У позовних вимогах позивач просить також зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,7800 га на території Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 року у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Тому вищевказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки вирішення досліджуваного питання належить до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Проте, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,7800 га на території Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
При цьому, судом враховується положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Крім того, згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,7800 га на території Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області, яка викладена у листі №С-5101/0-3037/0/37-19 від 20.06.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,7800 га на території Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ 39769942) за рахунок бюджетних асигнувань 768,40 грн. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків 300507636).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Крутько О.В.