про відмову у забезпеченні позову
08 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4754/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №360/4754/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
04 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Луганській області, відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 29.03.2013, яким скасовано рішення управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 20.11.2012 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 .
08.11.2019, представником ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Управління державної міграційної служби України у Луганській області від 29.03.2013, яким скасовано рішення УДМС у Луганській області від 20.11.2012 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 .
В обгрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову зазначено, що з моменту прийняття УДМС у Луганській області оскаржуваного рішення від 29.03.2013 він є таким, що позбавлений громадянства України, що має наслідком і втрату ним громадянських прав. ОСОБА_1 має здати свій паспорт, що унеможливить його участь у цивільних та адміністративних правовідносинах.
Таке положення завдає істотної шкоди правам ОСОБА_1 , оскільки він вже позбавлений можливості користуватися політичними правами, соціальним захистом, правом на захист Державою, гарантованим статтею 25 Конституції України, яка передбачає, що громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Невжиття заходів до забезпечення позову може унеможливити ефективний захист або відновлення порушених прав ОСОБА_1 з огляду на те, що 21.10.2019 ОСОБА_1 був затриманий в порядку статей 208, 582 Кримінального процесуального кодексу України з метою застосування тимчасового арешту для подальшої процедури екстрадиції. 23.10.2019 ухвалою Київського районного суду міста Харкова у справі № 953/20853/19 до ОСОБА_1 застосований тимчасовий арешт строком на 40 (сорок) діб до надходження запиту про його видачу від компетентних органів Російської Федерації. Розгляд апеляційної скарги адвокатів Шадріна О.С., Глущенка В.Б., Локтіонова Е.В. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 23.10.2019 призначено Харківським апеляційним судом на 07.11.2019. Як вбачається зі змісту ухвали Київського районного суду міста Харкова, ОСОБА_1 заперечує свою причетність до скоєння будь-яких злочинів на території РФ, вважає, що не може бути виданим іноземній державі оскільки є громадянином України.
Представник ОСОБА_1 зазначає, що позбавлення позивача громадянства України створює реальну загрозу видачі на запит Російської Федерації, що в подальшому унеможливить відновлення порушених прав позивача. Перебуваючи під юрисдикцією іноземної держави, ОСОБА_1 не зможе захищати себе в національних судах України. Також буде порушене право позивача, гарантоване йому ст.25 Конституції України, яке вже неможливо буде поновити після екстрадиції.
На думку представника ОСОБА_1 , про очевидну протиправність оскаржуваного рішення свідчить лист УДМС в Луганській області від 25.10.2019 № 4401.3.2-22520/44.1-19, в якому відповідач зазначає, що надати копії документів, які стали підставою для скасування рішення про набуття громадянства немає можливості.
Ухвалою суду від 08.11.2019 заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №360/4754/19 постановлено розглянути без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) 08 листопада 2019 року.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості клопотання про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу.
Згідно частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обовязку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною третьою цієї статті не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
З аналізу наведених норм слідує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, проте не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ, розглядаючи заяву про забезпечення позову", суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на ту обставину, що предметом розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 є правомірність рішення відповідача від 29.03.2013, яким скасовано рішення управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 20.11.2012 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
При цьому, суд звертає увагу, що в даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті.
Отже, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача від 29.03.2013, яким скасовано рішення управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 20.11.2012 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Крім того, суд наголошує, що у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, в заяві не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній адміністративній справі.
При цьому, суд звертає увагу, що застосування заходів забезпечення позову є виправданим у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення, що їх невжиття може у подальшому ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Суд не бере до уваги посилання представника ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 23.10.2019 у справі № 953/20853/19, відповідно до якої до ОСОБА_1 застосовано тимчасовий арешт строком на 40 (сорок) діб до надходження запиту про його видачу від компетентних органів Російської Федерації, а також на те, що позбавлення ОСОБА_1 громадянства України створює реальну загрозу видачі на запит Російської Федерації, оскільки це є предметом розгляду у відповідному кримінальному провадженні, натомість предметом розгляду даного адміністративного позову є правомірність прийняття управлінням Державної міграційної служби України в Луганській області рішення від 29.03.2013.
Отже, на думку суду, позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки його правам, свободам та інтересам, неможливості або ускладнення їх захисту без вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову до моменту набрання рішення суду законної сили. Крім того, в даному випадку відсутні підстави вважати, що дія оскаржуваного рішення до вирішення справи по суті може спричинити незворотні негативні наслідки для позивача чи стане перешкодою для реального виконання прийнятого судового рішення.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, через що, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 належить відмовити.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 151-154, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №360/4754/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення,- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяК.Є. Петросян