Постанова
Іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 607/10404/15-ц
провадження № 61-25332св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «ФідоБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюпублічного акціонерного товариства «Фідобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ФідоБанк» Коваленка Олександра Володимировича, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2016 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 04 травня 2017 року,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ФідоБанк» (далі - ПАТ «ФідоБанк», Банк) про повернення строкового банківського вкладу та нарахованих відсотків.
Позовна заява з урахуванням уточненень мотивована тим, що 28 листопада 2012 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу фізичної особи «Фідо-Капітал» № 133944-840/2012, згідно якого ОСОБА_1 передав Банку 40 000,00 доларів США, під 9 % річних на строк до 28 серпня 2013 року. Того ж дня між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду
№ 1 до договору банківського вкладу фізичної особи «Фідо-Капітал»
№ 133944-840/2012, якою внесено зміни в пункт 4.5 договору, за яким при достроковому розірванні договору за ініціативою вкладника до 31 січня
2013 року включно проценти за весь строк перебування вкладу на рахунку перераховуються за ставкою, що складає 100 відсотків від діючої ставки нарахування, що зазначена в пункті 1.4 Договору. Також вказував, що відповідно до пункту 2.2.4 вказаного договору, вкладник має право вимагати дострокового розірвання договору у порядку та з виплатою процентів згідно з умовами договору. 23 квітня 2013 року позивач хотів зняти грошові кошти з депозитного рахунку, про що подав Банку свою письмову заяву. Проте, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі коштів у зв'язку з тим, що він свої грошові кошти отримав ще 04 грудня 2012 року в повному обсязі та з нарахованими відсотками. Вважає, що дані обставини не відповідають дійсності, оскільки кошти з рахунку він не знімав, заяву про видачу суми вкладу з рахунку до ПАТ «Фідобанк» не подавав.
У зв'язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив стягнути з ПАТ «ФідоБанк» на його користь суму вкладу з нарахованими відсотками у розмірі 47 377,53 доларів США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
23 червня 2016 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «ФідоБанк» про повернення строкового банківського вкладу та нарахованих відсотків задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «ФідоБанк» на користь ОСОБА_1 строковий банківський вклад в розмірі 40 000,00 доларів США, що еквівалентно 995 920,00 грн на підставі укладеного між сторонами договору банківського вкладу фізичної особи «Фідо-Капітал» від 28 листопада 2012 року №133944-840/2012, а також нараховані відсотки у розмірі 6 058,97 доларів США, що еквівалентно
150 856,23 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що докази, які надані банком про повернення грошового вкладу позивачеві, зокрема заяви, на які посилається банк про видачу коштів позивачеві від 04 грудня 2012 року на суму 38 200,00 доларів США та від 20 грудня 2012 року на суму 1 800,00 доларів США, спростовується висновком експерта від 21 серпня 2013 року № 1-896/13, наданого Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при Управлінні Міністерства внутрішніх справи України в Тернопільській області, відповідно до якого у вказаних заявах на видачу готівки у рядку «Підпис отримувача» спочатку був виконаний підпис, а потім друкований текст, що свідчить про їх підроблення.
Додатковим рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року доповнено резолютивну частину рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня
2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Фідо Банк» про повернення строкового банківського вкладу та нарахованих відсотків, висновком наступного змісту:
«У решті позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Фідо Банк» про повернення строкового банківського вкладу та нарахованих відсотків, відмовлено».
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , не було вирішено питання щодо решти позовних вимог у задоволенні, яких судом було відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 04 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «ФідоБанк» відхилено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2016 року і додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
06 вересня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, а також зазначено, що за результатом службової перевірки, проведеної щодо первинних касових документів по депозитним рахункам вкладників центрального відділення ПАТ «ФідоБанк» у м. Тернополі, встановлено факти грубого порушення касової дисципліни працівниками. Крім того, судом апеляційної інстанції було зазначено, що зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 ним було встановлено, що 04 грудня 2012 року за відсутності клієнта Банку ОСОБА_1 з заяви на якій стояв підпис ОСОБА_1 , шляхом відрізання верхнього тексту заяви ОСОБА_3 підготувала та роздрукувала заяву на видачу ОСОБА_1 готівки № 163540867 на суму 38 200,00 доларів США, після чого передала її невстановленим працівникам Банку, які за відсутності самого вкладника отримали та привласнили 38 200,00 доларів США.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ «ФідоБанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ФідоБанк»
Коваленка О. В., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ПАТ «ФідоБанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ФідоБанк» Коваленка О. В. на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2016 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 04 травня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу № 607/10404/15-ц передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не з'ясували обставини справи та не дослідили і не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяли повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, судові рішення не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими. Також зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні клопотання Банку про призначення експертизи, чим порушили його права на доведення обставин справи, оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи необхідно призначити та провести судово-почеркознавчу експертизу. Також суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання Банку про витребування матеріалів кримінального провадження. Крім того, заявлені позовні вимоги були спростовані поясненнями ОСОБА_2 , яка була допитана у судовому засіданні як свідок та зазначила, що позивач особисто підписував заяву на видачу готівки та звернувся до каси банку з метою отримання готівки за депозитом. Вказують, що Банк повернув позивачу кошти за договором банківського вкладу у повному розмірі, що підтверджується підписом останнього на заяві про видачу готівки, тому відсутні правові підстави для задоволенні позову.
Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 28 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ФідоБанк», укладено договір банківського вкладу фізичної особи «Фідо-Капітал» № 133944-840/2012, згідно якого позивач передав на депозитний рахунок
№ НОМЕР_1 , а Банк прийняв грошові кошти у розмірі
40 000,00 доларів США (квитанція № 163203314 від 28 листопада
2012 року), строком на 9 місяців, тобто до 28 серпня 2013 року (а. с. 3-4 том 1).
Також судами було встановлено, що згідно квитанції від 28 грудня 2012 року
№ 163203314 ОСОБА_1 вніс кошти в розмірі 40 000,00 доларів США, що еквівалентно 319 720,00 гривень на рахунок ПАТ «ФідоБанк» (а. с. 5 том 1).
Пунктом 1.4 вказаного договору передбачено, що за користування Вкладом Банк нараховує та сплачує Вкладнику проценти із розрахунку 09 % річних.
Також суди встановили, що 28 листопада 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу фізичної особи «Фідо-Капітал» № 133944-840/2012, якою сторони внесли зміни в пункт 4.5 договору, за яким при достроковому розірванні договору за ініціативою вкладника до 31 січня 2013 року включно - проценти за весь строк перебування Вкладу на рахунку перераховуються за ставкою, що складає 100 відсотків від діючої ставки нарахування, що зазначена в пункті 1.4 Договору (а. с. 4, зворот том 1).
Відповідно до пункту 2.2.4 Договору, вкладник має право вимагати дострокового розірвання договору у порядку та з виплатою процентів згідно з умовами пункту 4.5 Договору.
23 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із претензією про дострокове повернення банківського вкладу із нарахованими відсотками (а. с. 6 том 1).
У травні 2013 року позивач отримав від ПАТ «ФідоБанк» листа №10-4/2434 у якому йому було повідомлено, що його депозит було отримано ним 04 грудня 2012 року у повному розмірі (а. с. 6, зворот том 1).
Згідно Висновку за результатами розгляду матеріалів службового розслідування щодо перевірки «Центрального» відділення ПАТ «ФідоБанк» в
м. Тернопіль, в період з 22 квітня 2013 року до 24 квітня 2013 року, проведено службову перевірку первинних касових документів по депозитним рахункам вкладників зазначеного відділення. Під час перевірки виявлено факти грубого порушення касової дисципліни працівниками «Центрального» відділення ПАТ «ФідоБанк» в м. Тернопіль: провідним фахівцем з операційного обслуговування ОСОБА_2 , фахівцем з розрахунково- касового обслуговування
ОСОБА_4 (теперішнім - провідним фахівцем операційного обслуговування), за участю колишнього начальника даного відділення ОСОБА_5 (звільнений за згодою сторін 04 січня 2013 року).
Також судами було встановлено, що згідно висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справи України в Тернопільській області від 24 липня 2013 року № 1-756/13 підписи у графах «Вкладник», « ОСОБА_1 » та «Підпис та» договору банківського вкладу фізичної особи « Фідо -Капітал» № 133944-840/2012, у графі « ОСОБА_1 » додаткової угоди № 1 до договору банківського вкладу фізичної особи «Фідо-Капітал» № 133944-840/2012, у графі «Підпис платника» заяви на переказ готівки № 163203314 від 28 листопада 2012 року, у графі «Підпис отримувача» заяви на видачу готівки № 163540867 від 04 грудня 2012 року виконані ОСОБА_1 Підпис у графі «Підпис отримувача» заяви на видачу готівки № 164297795 від 20 грудня 2012 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Згідно висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справи України в Тернопільській області від 21 серпня 2013 року № 1-896/13, у заявах на видачу готівки від
20 грудня 2012 року № 164297795, від 04 грудня 2012 року № 163560229, від
04 грудня 2012 року № 163540867, в рядку «Підпис отримувача» , спочатку був виконаний підпис, а потім друкований текст; у заяві на видачу готівки від
03 грудня 2012 року № 163485618, в рядку «Підпис отримувача» спочатку було внесено друкований текст, а потім виконано підпис.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що вона у грудні 2012 року заповнювала заяву на видачу готівки ОСОБА_1 на загальну суму 40 000,00 доларів США, яку підписав особисто позивач та в подальшому звернувся до каси банку з метою отримання ним суми депозитного вкладу.
Також судами встановлено, що згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 , 04 грудня 2012 року за відсутності клієнта Банку ОСОБА_1 з заяви на якій стояв його підпис ОСОБА_2 шляхом відрізання верхнього тексту заяви, підготувала та роздрукувала заяву на видачу ОСОБА_1 готівки № 163540867 на суму 38 200,00 доларів США, після чого передала її невстановленим працівникам банку, які за відсутності ОСОБА_1 отримали і привласнили вказані кошти. Також встановлено, що
20 грудня 2012 року за відсутності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 роздрукувала заяву на видачу ОСОБА_1 готівки № 164297795 на суму 1 800 доларів США, після чого виконала замість вкладника підпис та надала заяву невстановленим працівникам Банку, які з каси Банку отримали та привласнили разом з ОСОБА_2 спірні кошти.
Аналогічні дії були вчинені ОСОБА_2 й щодо інших клієнтів Банку, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а. с. 10-16 том 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
З огляду на те, що позивач правомірно сподівалася на належне виконання договору вкладу з відповідачем, а обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах з позивачем діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами позивача вже після передачі їх на депозит, отже вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача, позивач не може бути відповідальним за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ним виконані умови укладеної угоди.
У справі Zolotas проти Греції (№ 2) від 29 січня 2013 року Європейський суд з прав людини зазначив, що, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin I Perihan Sahin проти Туреччини, № 13279/05, параграф 56, 20 жовтня 2011 року)».
Незаконне привласнення працівниками банку коштів, які належать
ОСОБА_1 на праві власності, порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка відповідно до статті 5 цього ж Протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що порушене право позивача підлягає захисту в обраний ним спосіб із застосуванням положень укладених сторонами договорів, статті 1061 ЦК України, за якою проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Звертаючись до суду з позовом, позивач додав розрахунок боргу, який належним чином перевірено судом першої інстанції та позов у зв'язку з цим було задоволено частково, а відповідач у свою чергу наявний у матеріалах справи розрахунок не спростував, власного розрахунку не надав.
За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що докази, які надані банком про повернення грошового вкладу позивачеві, зокрема заяви, на яку посилається Банк про видачу коштів позивачеві від 04 грудня 2012 року на суму 38 200,00 доларів США та від 20 грудня 2012 року на суму 1 800,00 доларів США, спростовуються висновком експерта від 21 серпня 2013 року № 1-896/13, наданого Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при Управлінні Міністерства внутрішніх справи України в Тернопільській області, відповідно до якого у вказаних заявах на видачу готівки у рядку «Підпис отримувача» спочатку був виконаний підпис, а потім друкований текст, що свідчить про її підроблення.
Отже, позивач має право на стягнення суми вкладу та нарахованих відсотків, що узгоджується з вимогами ЦК України та Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Доводи касаційної скарги, що суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання банку про призначення експертизи та витребування матеріалів кримінального провадження, не заслуговують на увагу, оскільки відмова у задоволенні вказаного клопотання зумовлена знаходженням матеріалів кримінального провадження, в якому міститься оригінал заяви від імені позивача на видачу готівки, на розгляді у суді з метою вирішення притягнення винних осіб до відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ФідоБанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ФідоБанк» Коваленка Олександра Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
23 червня 2016 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 04 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
В. М. Сімоненко
С. П. Штелик