Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 727/1057/16-ц
провадження № 61-44220св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року у складі колегії суддів:
Владичана А. І., Лисака І. Н., Яремка В. В.,
Короткий зміст позовних вимог:
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ? ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором відновлювальної кредитної лінії.
Позовна заява мотивована тим, що 12 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є ПАТ «Ощадбанк») та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 997 та додаткові угоди до договору, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 978 000,00 грн на споживчі потреби зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 28 квітня 2018 року згідно з графіком погашення кредиту.
Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1787 від 12 травня 2008 року, відповідно до умов якого останній, як поручитель, зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Позичальник належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував, внаслідок чого за період з 25 лютого 2013 року по 10 лютого
2016 року утворилась заборгованість у розмірі 1 252 550,93 грн, з яких:
264 565,64 грн заборгованість за процентами за користування кредитом;
8 271,72 грн заборгованість за комісією за обслуговування по кредиту;
163 283,38 грн пеня за несвоєчасну сплату процентів; 257 872,84 грн пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 4 932,24 грн пеня за несвоєчасну сплату комісії та 58 368,21 грн відшкодування 3 % річних, 495,90 грн інфляційні витрати.
Банк просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь зазначену кредитну заборгованість.
У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ПАТ «Ощадбанк» про визнання розрахунку заборгованості по кредиту таким, що не відповідає умовам кредитного договору та чинному законодавству, визнання кредитного договору припиненим.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 лютого 2015 року позов банку про стягнення кредитної заборгованості задоволено, а в березні
2016 року позивачем повторно подано позов про стягнення заборгованості за період з 25 лютого 2012 року.
Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором не відповідає умовам кредитного договору та є помилковим. Розмір штрафних санкцій та інших нарахувань не співмірний з розміром заборгованості, оскільки при здійсненні розрахунку банк використовував викривлену таблицю значення індексу інфляції, яка відрізняється від коефіцієнтів інфляції Держстату України.
Крім того, банк звернувся з вимогою про повернення кредиту достроково, тобто банком скорочено дію кредитного договору. Нарахування відсотків після вимоги про дострокове повернення кредиту вважає необґрунтованим.
Згідно уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просила визнати договір відновлювальної кредитної лінії № 997 від 12 травня 2008 року припиненим з
02 листопада 2011 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 червня
2017 року позовні вимоги ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором відновлювальної кредитної лінії задоволено.
Стягнуто на користь ПАТ «Ощадбанк» солідарно з ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 997 від 12 травня 2008 року в загальній сумі 1 252 550,93 грн, яка складається з: заборгованості по процентам в сумі - 264 565,64 грн; заборгованості по комісії за обслуговування по кредиту -
8 271,72 грн; пені за несвоєчасну сплату процентів - 163 283,38 грн; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 257 872,84 грн; пені за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 4 932,24 грн та 3 % річних в сумі 58 368,21 грн, суми інфляційних витрат в розмірі - 495,90 грн, а також судові витрати в розмірі 18 788,26 грн, документально підтверджених платіжним дорученням
№ 49029057 від 11 лютого 2016 року.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Ощадбанк» про визнання розрахунку заборгованості по кредиту № 997 від 12 травня
2008 року таким, що не відповідає умовам кредитного договору і чинному законодавству України, визнання кредитного договору № 997 від 12 травня 2008 року припиненим з 02 листопада 2011 року відмовлено.
Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора про дострокове стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, а, отже, банк має право на отримання процентів за користування грошовими коштами та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання розрахунку заборгованості по кредиту таким, що не відповідає умовам кредитного договору та чинному законодавству, визнання кредитного договору припиненим, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених позовних вимог.
Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 червня
2017 року в частині задоволення позову ПАТ «Ощадбанк» про стягнення боргу за кредитним договором скасовано.
Позовні вимоги ПАТ «Ощадбанк» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії
№ 997 від 12 травня 2008 року, а саме: 117 767,21 грн пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту; 35 324,46 грн відшкодування 3 % річних від простроченої суми та 298 867,71 грн інфляційних витрат, а всього
451 959,38 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Ощадбанк» апеляційний суд виходив із того, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Пеня після зміни строку виконання основного обов?язання також не нараховується.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
10 вересня 2018 року ПАТ «Ощадбанк» через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Ощадбанк» та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 червня
2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд робить суперечливий висновок про момент зміни умов основного зобов?язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Висновок апеляційного суду про зміну строку виконання основного зобов?язання зроблено без встановлення на підставі належних та допустимих доказів тієї обставини, чи отримував позичальник вимогу про дострокове повернення кредиту. Незаконною є відмова апеляційного суду у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом. Неправомірним є висновок апеляційного суду щодо застосування до вимог банку про стягнення пені спеціальних строків позовної давності.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Чернівці.
Зупинено дію постанови апеляційного суду Чернівецької області від
31 липня 2018 року в частині стягнення з ПАТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 12 331,26 грн витрат зі сплати судового збору у рівних частках, до закінчення касаційного провадження.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з постановою апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , третя особа ? ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором відновлювальної кредитної лінії.
В іншій частині постанова апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року не оскаржується, а тому відповідно до правил статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції в цій частині не перевіряється.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення в оскаржуваній його частині, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права:
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування (див. пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц), то необґрунтованою є вимога позивача про стягнення нарахованої на проценти неустойки за один рік до його звернення до суду.
Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що банк у січні 2012 року звертався до суду з позовними вимогами до
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу за кредитним договором, за наслідками розгляду яких рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено. Дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Ощадбанк», оскільки пред?явивши у січні 2012 року позовні вимоги, банк змінив строк виконання основного зобов?язання, а тому право кредитодавця нараховувати проценти та пеню за кредитом припинилося.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до не правильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ? ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором відновлювальної кредитної лінії - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні.
За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Враховуючи те, що касаційна скарга ПАТ «Ощадбанк» підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію постанови апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ? ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором відновлювальної кредитної лінії залишити без змін.
Поновити дію постанови апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко