Постанова
Іменем України
01 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 199/1979/16-ц
провадження № 61-30285св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2017 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Каратаєвої Л. О., Макарова М. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 27 грудня 2015 року близько 09 год. 50 хв з вини ОСОБА_2 , який керуючи автомобілем «Тойота Рав 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вул. Космічна у м. Дніпро, порушила вимоги пункту 2.3б Правил дорожнього руху, не впоралась з керуванням, виїхала на смугу зустрічного напрямку, де скоїла зіткнення з автомобілем «VOLVO S40», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача, який належить останньому на праві власності.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Згідно з висновком № 3525 експертного дослідження автотоварознавця від 18 січня 2016 року вартість матеріального збитку КТЗ, становить 285 585,40 грн. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2016 року відповідача ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні ДТП, у зв'язку з чим її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення.
З урахуванням того, що страховою компанією «Країна» (далі - СК «Країна») позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 49 000,00 грн, приймаючи до уваги те, що 15 грудня 2016 року автомобіль «VOLVO S40» державний номерний знак НОМЕР_2 продано за договором купівлі-продажу № 00292 за 50 000,00 грн, позивач просив стягнути з відповідача суму завданих збитків у розмірі 186 585,40 грн.
Своїми неправомірними діями відповідач завдала позивачу моральну шкоду, яка полягала у моральному, душевному та психічному хвилюванні через ДТП, розмір якої оцінено позивачем в 10 000,00 грн.
У зв'язку з викладеним, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування майнової шкоди 186 585,40 грн, у відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 186 585,40 грн; моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн та судовий збір в розмірі 2 417,05 грн, а всього 194 002,45 грн. В іншій частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є винною у вчиненні ДТП, тому завдана автомобілю позивача шкода, має бути стягнута саме з неї.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2017 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2017 року в частині розміру стягнутої майнової шкоди змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 99 406,84 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що під час визначення матеріальних збитків необхідно виходити з положень статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», пункту15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно з якими відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу (далі - ТЗ) до та після ДТП, а також витрати з евакуації ТЗ з місця цієї пригоди. Огляд автомобіля позивача проводився одразу обома експертами в один день - 04 січня 2016 року в присутності власника ТЗ, представника другого учасника ДТП та представника СК «Країна» (висновок № 3525 ); (висновок № 3502/16/16), що спростовує висновок суду першої інстанції про те, що огляд пошкодженого ТЗ експертом не проводився.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідач, крім заяв про можливе вирішення питання, у зв'язку з чим у справі оголошувалися перерви, жодним чином не вирішувала питання мирним шляхом, тобто її дії були спрямовані на затягування судового процесу, внаслідок чого розгляд справи затягнувся майже на рік, і відповідно вартість автомобіля знижувалася, тому позивачем прийнято рішення про реалізацію пошкодженого автомобіля.
Законом не заборонена реалізація пошкодженої речі під час розгляду справи.
Доказів на підтвердження того, що автомобіль продано позивачу за іншу ціну, або в іншому стані ніж він був після ДТП, відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті, зокрема судом враховано, що автомобіль позивача продано через рік після ДТП, внаслідок якого він був пошкоджений і весь цей час він знаходився у позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27 грудня 2015 року відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Тойота Рав 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вул. Космічна у м. Дніпро, порушила вимоги пункту 2.3б Правил дорожнього руху, не впоралась з керуванням, виїхала на смугу зустрічного напрямку, де скоїла зіткнення з автомобілем «VOLVO S40», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача.
Згідно з реєстраційним свідоцтвом Серії НОМЕР_3 власником автомобіля «VOLVO S40» державний номерний знак НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2016 року відповідача ОСОБА_2 визнано винною у скоєні ДТП, у зв'язку з чим її притягнуто до адміністративної відповідальності.
Висновком експертного дослідження із визначення вартості матеріального збитку КТЗ від 18 січня 2016 року № 3525 та висновком експерта № 3502/16/16 з визначення вартості майнової шкоди, спричинених володільцю автомобіля від 04 січня 2016 року, визначено, що вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля «VOLVO S40», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 285 585,40 грн. Крім того, висновком № 3525 встановлено, що ринкова вартість досліджуваного автомобіля становить 285 585,40 грн, а вартість відновлювального ремонту дорівнює 288 874,56 грн.
ОСОБА_1 отримав страхове відшкодування від ПАТ СК «Країна» у розмірі 49 000,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК України, крім того, відповідні роз'яснення надано у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого.
Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров'я тощо).
Частиною прешою статті 1166, частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено право юридичної та фізичної особи на відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи; шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи; моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, детально регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (із відповідними змінами).
Згідно з вимогами цієї статті транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з копією договору купівлі-продажу ТЗ від 15 грудня 2016 року № 00292, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , автомобіль позивача продано за 50 000,00 грн.
Крім того, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказав, що вартість відновлювального ремонту розраховано лише у висновку № 3502/16/16 експертного дослідження автотоварознавця щодо визначення вартості матеріального збитку ТЗ від 26 лютого 2016 року, проведеного за заявою відповідача ОСОБА_2 , судовим експертом України Дроздовим Ю. В., а у висновку від 18 січня 2016 року № 3525, проведеного експертом автотоварознавцем ОСОБА_4 розрахунок вартості відновлювального ремонту повністю не проводиться, а лише доводиться до рівня 288 874, 56 грн, після чого в експертному дослідженні робиться власноручна дописка оцінювача ОСОБА_4 про те, що разрахунок в подальшому робити недоцільно, оскільки вартість відновлюваного ремонту перевищує риночну вартість автомобіля на момент ДТП».
З огляду на вказане, обгрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що обидва експертних досліджень визнали ремонт технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.
Згідно з висновком експертного дослідження від 14 березня 2016 року № 06/03/16, проведеного за заявою відповідача ОСОБА_2 , судовим експертом України Дроздовим Ю. В., на дослідження якого поставлено питання: яка ринкова вартість автомобіля - «VOLVO S 40», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 «в аварийном (поврежденном) состоянии после ДТП». Згідно з вказаним висновком ринкова вартість автомобіля «VOLVO S 40», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в аварійному ( пошкодженому) стані після ДТП становить 137 177,56 грн.
З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру майнової шкоди, оскільки відповідно до копії договору купівлі-продажу ТЗ від 15 грудня 2016 року № 00292, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 автомобіль позивача продано за 50 000,00 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не доведено, що пошкоджений автомобіль позивача продано в тому ж технічному стані, в якому він був після ДТП, експертна оцінка вартості пошкодженого автомобіля в аварійному стані після ДТП позивачем не замовлялася.
Апеляційним судом взято до уваги, що технічний стан автомобіля через рік після ДТП, з урахуванням стану його зберігання, наявність усіх технічних складових через рік після ДТП, а також вартість технічно справних складових за результатами їх діагностування на спеціалізованому для такої моделі автомобіля підприємстві автосервісу не визначався, тому продаж автомобіля здійснено позивачем виключно за його бажанням, без підтвердження відомостей про те, в яких умовах він зберігався, чи існували в ТЗ на час продажу усі вузли та комплектуючи деталі, які були на час скоєння ДТП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що огляд автомобіля позивача проводився одразу обома експертами в один день - 04 січня 2016 року в присутності власника автомобіля, представника другого учасника ДТП та представника СК «Країна» (висновок № 3525, висновок № 3502/16/16).
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи, положення норм матеріального права, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відшкодування майнової шкоди у розмірі 99 406,84 грн.
Доводи ОСОБА_1 у касаційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, які відповідають матеріалам справи, належним чином вмотивовано підстави зміни судового рішення в частині визначення розміру майнової шкоди.
Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_1 із ухваленим у справі судовим рішенням.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
Рішення суду апеляційної інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко