Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 641/3853/16-ц
провадження № 61-15937св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аско-Медсервіс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2016 року у складі судді Богдан В. В. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2017 року у складі колегії суддів: Кокоші В. В., Пономаренко Ю. А., Міненкової Н. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аско-Медсервіс» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «Аско-Медсервіс»), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що 16 січня 2015 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Hundai Tucson», номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Вернадського та просп. Гагаріна в м. Харкові, не виконав вимог пункту 8.4 Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення з належним йому автомобілем «Subaru Forester», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого його автомобілю завдано технічні пошкодження, а йому моральної шкоди.Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2015 року відповідача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Subaru Forester» склала 58 509,00 грн., з яких 10 015,92 грн йому відшкодувала страхова компанія ПрАТ «СК «Аско-Медсервіс», у якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 .
Посилаючись на вказані обставини та статі 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди та страховою виплатою в розмірі 48 493,08 грн та відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн та 1 378,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 48 493,08 грн, судові витрати в розмірі 551,20 грн, а всього 49 044,28 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до норм статті 1194 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром майнової шкоди і виплаченою потерпілому страховою виплатою у розмірі 48 493,08 грн.Позивач належним чином не зазначив в чому полягає заподіяна йому моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2017 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 893,80 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що відповідач, який застрахував свою цивільну відповідальність, зобов'язаний сплатити позивачу у разі недостатності страхової виплати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) та обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 48 493,08 грн, судові витрати в розмірі 551,20 грн. Разом з цим не врахував вимог статті 23, 1167 ЦК України та доводів позовної заяви, що завдана йому моральна шкода полягала у душевному хвилюванні та порушенні звичайного ритму життя у зв'язку з пошкодженням належного його автомобіля, тому на його користь підлягає стягненню 5 000,00 грн моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано вимог статей 26.1, 32, 36.2, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової власників наземних транспортних засобів», що між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Аско-Медсервіс» досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування, позивач в повному обсязі отримав компенсацію, яку сам заявив та погодив із страховиком, тому вимога до нього про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП є неправомірною. Крім того, позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували факт завдання збитків внаслідок ДТП на суму 58 509,00 грн, та на спростування висновку про оцінку від 20 березня 2015 року № 44 про визначення вартості відновлювального ремонту, пошкодженого в ДТП автомобіля. Також судом першої інстанції було проігноровано його клопотання стосовно витребування доказів у страхової компанії для встановлення дійсної суми, яка була заявлена до виплати та, яка фактично сплачена. Судом першої інстанції неправомірно відмовлено в проведенні судово-бухгалтерської експертизи акту приймання передачі наданих послуг та робіт від 25 лютого2015 року № 02/15, який не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аргументи інших учасників справи
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначав, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а судові рішення законними і необґрунтованими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14 квітня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами установлено, що 16 січня 2015 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Hundai Tucson», номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Вернадського та просп. Гагаріна в м. Харкові, не виконав вимог пункту 8.4 Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення з належним ОСОБА_1 автомобілем «Subaru Forester», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілю останнього завдано технічні пошкодження (а. с. 11).
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу на користь держави в розмірі 340,00 грн (а. с. 10).
На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «СК «Аско-Медсервіс».
Згідно звіту ФОП ОСОБА_3 від 20 березня 2015 року № 44 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Subaru Forester», номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску на дату дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16 січня 2015 року, складає 10 015,92 грн з урахуванням ПДВ (а. с. 13-24).
У лютому 2015 року ФОП ОСОБА_4 , який згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних особі, фізичних особі підприємців та громадських формувань займається технічним ремонтом та обслуговуванням автомобілів, здійснив ремонтно-відновлювальні роботи автомобіля «Subaru Forester», номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 50-52).
Згідно рахунку на оплату № ФЛД00000042 від 19 лютого 2015 року, акту № 02/15 прийому-передачі наданих послуг та виконаних робіт від 25 лютого 2015 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Subaru Forester», номерний знак НОМЕР_2 складає 58 509,00 грн (а. с. 26, 27)
20 лютого 2015 року ОСОБА_1 за квитанцією до прибуткового касового ордеру № 6 сплатив на користь ФОП ОСОБА_4 за ремонт пошкодженого під час ДТП автомобіля 58 509,00 грн. (а. с. 28).
24 березня 2015 року ОСОБА_1 звернуся з заявою до ПрАТ «СК «Аско-Медсервіс» про виплату йому страхового відшкодування (а. с. 25).
17 червня 2015 року ПрАТ «СК «Аско-Медсервіс» перерахувала ОСОБА_1 на його картковий рахунок відкритий в ХОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» страхове відшкодування в розмірі 10 015,92 грн. (а. с. 164).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Суди, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріального відшкодування, виходили з того, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Аско-Медсервіс», страхова компанія виплатила ОСОБА_1 страхову виплату у сумі 10 015,92 грн, проте останнім фактично було сплачено за відновлювальний ремонт автомобіля «Subaru Forester» 58 509,00 грн, тому з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у сумі 48 493,08 грн.
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентуються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правовоївідповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на час виникнення ДТП) (далі - Закон).
Відповідно до статті 3 Законуобов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Законупри настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У статті 29 вказаного Законузазначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з врахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
За положеннями частини другої статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з частиною четвертої статті 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна у випадках її обов'язкового проведення, зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб'єктами, які не є суб'єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.
Як убачається зі звіту від 20 травня 2015 року № 44, 26 січня 2015 року до суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 звернулося ПрАТ «СК «Аско-Медсервіс» про призначення автотоварознавчої експертизи з метою встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Subaru Forester», номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту зноса автомобіля на час ДТП (а. с. 13).
Згідно вказаного звіту вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Subaru Forester», номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску на дату ДТП, яка мала місце 16 січня 2015 року, складає 10 015,92 грн з урахуванням ПДВ (а. с. 13-24).
До звіту додано калькуляцію, протокол огляду автомобіля та фототаблиці.
Крім того, у матеріалах справи є заява позивача до ПрАТ «СК «Аско-Медсервіс» про виплату страхового відшкодування, в якій зазначено, що він просить відшкодувати шкоду відповідно до оцінки експерта.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.
Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.
Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Позивач на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди у більшому розмірі ніж йому було виплачено надав до суду акт виконаних робіт від 25 лютого 2015 року, звіт про оплату вказаних послуг від 19 лютого 2015 року № ФЛД00000042 та квитанцію від 20 лютого 2015 року, згідно яких вартість відновлювального ремонту його транспортного засобу становила 58 509,00 грн (а. с. 26-28).
Разом з цим, в матеріалах справи відсутній Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, де забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «Subaru Forester», номерний знак НОМЕР_2 , із зазначенням страхової суми (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, життю і здоров'ю та розмір франшизи.
Суди на наведені обставини та норми матеріального права уваги не звернули, не встановили, який ліміт страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, не з'ясували, чи відповідають встановлені, експертом страхової компанії пошкодження автомобіля від 20 березня 2015 року тим, які зазначені в акті виконаних робіт ФОП ОСОБА_5 від 19 лютого 2015 року, не перевірили доводи відповідача стосовно дійсного розміру завданої шкоди, та дійшли передчасного висновку про стягнення різниці вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з відповідача.
Крім того, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).
Такий висновок, викладений в постанові Великої Палати від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Суди першої та апеляційної інстанцій на наведені норми матеріального права та ту обставину, що ПрАТ «Страхова компанія «Аско-Медсервіс» визначено позивачем як третя особа, а не співвідповідач у справі, уваги не звернули.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України 2004 року зазначено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Проте, суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а саме: про необхідність залучення ПрАТ «Страхова компанія «Аско-Медсервіс» до участі у справі як відповідача із належним оформленням цієї процесуальної дії згідно зі статтею 33 ЦПК України 2004 року.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо безпідставного стягнення з нього на користь позивача відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими з огляду на таке.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, апеляційний суд, врахувавши глибину і тривалість страждань, яких зазнав позивач, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов правильного висновку стосовно того, що на користь позивача необхідно стягнути 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, рішення апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди та страховою виплатою в розмірі 48 493,08 грн підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд, оскільки фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судове рішення в цій частині не може вважатись законним і обґрунтованим.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судами не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судові рішення першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог про стягнення різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди та страховою виплатою в розмірі 48 493,08 грн підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку запереченням відповідача, доводам апеляційної скарги.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2017 року у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди та страховою виплатою в розмірі 48 493,08 грн скасувати.
Справу передати в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті рішення Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик