Постанова
Іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 592/6899/16-ц
провадження № 61-21964св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію на рішення Апеляційного суду Сумської області від 02 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Бойка В. Б.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 10/2008/4158270007, за яким позичальник отримала кредит у сумі 21 000 доларів США на споживчі цілі, зі сплатою 15,99 % на строк до 25 серпня 2023 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28 серпня 2008 року між нею та ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», було укладено договір поруки, за умовами якого вона поручилася перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з пунктом 3.3.2 кредитного договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 310,22 доларів США, загальна сума повернення за 15 років - 55 839,60 доларів США.
24 лютого 2011 року між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з якою додатково до 15,99 % на умовах кредитного договору позичальник ще сплачує 3,8 % річних від суми кредиту/суми зобов'язання позичальника.
Змінилася щомісячна сума мінімального необхідного платежу, погодженим між сторонами додаткової угоди Графіком, узгоджена поетапна сплата необхідного платежу Додатком № 1 від 24 лютого 2011 року, Додатком № 2 від 08 вересня 2011 року та Додатком № 3 від 15 березня 2015 року до додаткової угоди № 1, на підставі яких остаточним Графіком визначена загальна сума сплати позичальником за період з 20 березня 2012 року до 25 серпня 2023 року - 53 532,79 доларів США.
На порушення пункту 1.3 додаткової угоди № 1 з нею не укладено договір поруки.
Також змінено порядок погашення заборгованості, визначений у пункті 3.5 кредитного договору; розширено обсяг відповідальності позичальника - у пункті 4.3. передбачено сплату штрафу у розмірі 10 % від суми несплаченого щомісячного платежу за кожен випадок.
Таким чином, загальний обсяг зобов'язання було збільшено, що не було погоджено з нею як поручителем відповідно до пункту 1.3 додаткової угоди № 1.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за кредитним договором № 10/2008/4158270007, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 16 листопада 2016 року у складі судді Корольової Г. Ю. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що підвищення розміру процентів не відбулося (рішенням суду стягнуто відсотки виходячи з 15,99 % річних, як передбачено в кредитному договорі), відстрочення виконання зобов'язання не відбулося - кредит надано строком до 25 серпня 2023 року; також не відбулося збільшення неустойки, оскільки відповідно до пункту 4.3 додаткової угоди передбачено сплату штрафу у розмірі 10 % від суми несплаченого щомісячного платежу за кожен випадок, в той час пункт 5.2 кредитного договору передбачав, що у разі порушення позичальником ряду вимог - пунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.6, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10, 4.3.12 договору сплату банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 02 лютого 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено. Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 16 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано припиненою поруку ОСОБА_1. за договором поруки від 28 серпня 2008 року укладеним на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 10/2008/4158270007, укладеним ПАТ «КБ «Надра» з ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обставини, визначені частиною першою статті 559 ЦК України, за яких порука припиняється, не відбулися внаслідок внесення змін до умов кредитного договору шляхом укладення додаткових угод, які не підписані поручителем, що свідчить про ненадання нею згоди на такі кредитні умови.
Отже, додатковою угодою до кредитного договору та додатками № 1 та № 2 до неї, укладеними без згоди поручителя, збільшено обсяг відповідальності позичальника, що призвело до збільшення розміру відповідальності поручителя, на що остання не давала згоди на таку зміну забезпеченого порукою зобов'язання.
Заява ОСОБА_1 про згоду на проведення реструктуризації та анкета поручителя на реструктуризацію від 10 лютого 2011 року не є належними доказами про надання останньою згоди на змінені умови кредитного договору, у зв'язку з чим збільшується обсяг його відповідальності, бо змінені умови кредитного договору були підписані банком і позичальником пізніше 24 лютого 2011 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ПАТ «КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Сумської області від 02 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки відсутності наданих доказів зі сторони позивача щодо збільшення обсягу відповідальності. Як на підставу задоволення позову лише процитував пункти кредитного договору. У матеріалах справи є анкета поручителя ОСОБА_1 на реструктуризацію та її письмова заява від 10 лютого 2011 року, згідно з якою вона дає згоду на її проведення. Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що додаткова угода не спрямована на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені або на включення обтяжливих умов відповідальності поручителя шляхом скорочення термінів повернення кредиту, строки сплати, кінцевий термін повернення кредиту після укладення додаткової угоди залишилися незмінними, а отже відповідальність не збільшилася.
Підтвердженням того, що порука не припинилася є також рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 29 вересня 2015 року, яке не оскаржувалося в апеляційному порядку і набрало чинності, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У травні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, посилаючись на те, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що додатковою угодою до кредитного договору збільшено обсяг відповідальності позичальника, що призвело до збільшення розміру відповідальності поручителя, на що вона не давала згоди. Штраф у розмірі 10 % від суми несплаченого щомісячного платежу за кожен випадок не був передбачений умовами кредитного договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 серпня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 10/2008/4158270007, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 21 000 доларів США на споживчі цілі, зі сплатою 15,99 % річних, строком до 25 серпня 2023 року.
Згідно з пунктами 3.3.2, 3.3.3 кредитного договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 310,22 доларів США. Позичальник вносить черговий мінімальний платіж, визначений у пункті 3.3.2 цього договору щомісячно до 20 числа поточного місяця.
Якщо на протязі дії цього договору позичальник несвоєчасно та/чи неповністю вніс черговий мінімальний платіж банк приймає виконання зобов'язань у наступному порядку: прострочені відсотки за користування кредитом; відсотки за користування кредитними коштами; пені та штрафи; витрати, пов'язані з моніторингом та супроводом кредиту; прострочена сума кредиту, сума кредиту (пункт 3.3.5 кредитного договору).
Пунктом 5.2. цього договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог пунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.6, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10, 4.3.12 договору позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», було укладено договір поруки, за умовами якого вона поручилася перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, в тому числі: повернути до 25 серпня 2023 року кредит у сумі 21 000 доларів США; сплатити відсотки із розрахунку 15,99 % річних; сплатити інші платежі передбачені цим договором, сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).
Згідно з пунктом 3.1 договору поруки поручитель у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором, виплачує кредитору пеню від загальної суми заборгованості позичальника за кредитним договором у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення з дня виникнення зобов'язання поручителя погасити заборгованість позичальника.
24 лютого 2011 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 28 серпня 2008 року № 10/2008/ 4158270007 , згідно з якою кредитний договір викладено у новій редакції.
Відповідно до додаткової угоди банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 21 000 доларів США під 15,99 % річних на строк до 25 серпня 2023 року. Позичальник сплачує комісію у вигляді плати за управління кредитом щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 3,8 % від суми кредиту. Щомісячна сума мінімального необхідного платежу визначена Графіком. У пункті 1.3 передбачено, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту сплати процентів, комісій у вигляді плати за управління кредитом, неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає з ОСОБА_2 іпотечний договір, з поручителем ОСОБА_1 (пункт 1.3.2) договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором разом з позичальником як солідарний боржник.
У пункті 2.7 додаткової угоди встановлено погашення заборгованості у наступній черговості: судові витрати; штрафи; пені; прострочена заборгованість за нарахованими комісіями; прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість по кредиту; строкова заборгованість за нарахованими комісіями; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитом.
Пунктом 4.3. додаткової угоди визначено, що у випадку прострочення позичальником виконання зобов'язань, визначеного в абзаці 1 пункту 2.4 цього договору на строк більше 30 календарних днів, позичальник починаючи з 30-го дня прострочення зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми несплаченого щомісячного платежу за кожен випадок.
Згідно з Графіком, який є додатком № 1 до додаткової угоди № 1 визначено щомісячну суму мінімально необхідного платежу. Загальна заборгованість зазначена у розмірі 47 703,81 доларів США.
10 лютого 2011 року ОСОБА_1 подала до банку заяву, відповідно до якої дала згоду на проведення реструктуризації за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 10/2008/ 4158270007 та забезпечити порукою даний кредит, а також заповнила Анкету поручителя на реструктуризацію.
Заочним рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 29 вересня 2015 року, яке набрало законної сили,стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 10/2008/4158270007 та додатковою угодою № 1 від 24 лютого 2011 року, яка виникла станом на 04 серпня 2015 року в розмірі 455 210,93 грн, що становило 20 620,67 доларів США і складалася із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 281,10 доларів США; заборгованості за відсотками - 1 339,57 доларів США; пені - 205,76 доларів США; штрафу - 134,14 доларів США.
За вказаним рішенням суду було стягнуто заборгованість за кредитом за ставкою 15,99 % річних, штраф за порушення умов додаткової угоди відповідно до пункту 4.3 - 134,14 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним станом на 04 серпня 2015 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ковпаківського районного суду міста Суми.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 травня 2018 року справу № 592/6899/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 4 ЦПК України 2004 року здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За змістом статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоч і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, але є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти вимоги кредитора в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (частина друга статті 555 цього Кодексу).
За положеннями частини першої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Отже, виходячи з аналізу зазначеної правової норми порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Вирішуючи питання про надання поручителем згоди на зміну зобов'язання, судами необхідна надаватися належна оцінка діям поручителя, які б свідчили про надання ним згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, висловленими у постановах від 21 жовтня 2014 року у справі № 6-101цс14 та від 24 червня 2015 року у справі № 6-701цс15.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Врахувавши положення кредитного договору від 28 серпня 2008 року № 10/2008/4158270007, додаткової угоди № 1 до зазначеного кредитного договору, заочне рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 29 вересня 2015 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підвищення розміру процентів не відбулося, оскільки рішенням суду від 29 вересня 2015 року заборгованість за кредитним договором з позичальника і поручителя в солідарному порядку стягнуто виходячи з 15,99 % річних, як передбачено умовами кредитного договору, відстрочення виконання зобов'язання не відбулося, оскільки кредит надано строком до 25 серпня 2023 року.
Також місцевий суд дійшов правильного висновку, врахувавши всі обставини справи та правові позиції Верховного Суду України про те, що не відбулося збільшення неустойки, оскільки відповідно до пункту 4.3 додаткової угоди передбачено сплату штрафу у розмірі 10 % від суми несплаченого щомісячного платежу за кожен випадок, в той час пункт 5.2 кредитного договору передбачав, що у разі порушення позичальником ряду вимог - пунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.6, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10, 4.3.12 договору сплату банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції на порушення вищенаведених норм матеріального права, а також всупереч правових позицій Верховного Суду України дійшов помилкового висновку про те, що укладенням додаткової угоди до кредитного договору було збільшено обсяг відповідальності позичальника, що призвело до збільшення розміру відповідальності поручителя, на що остання не давала згоди.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Рішення апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вищенаведених норм матеріального права.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано судове рішення місцевого суду, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду необхідно скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Сумської області від 02 лютого 2017 року скасувати, а рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 16 листопада 2016 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська