Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 702/24/19
провадження № 61-9286св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Головне управління Національної поліції в Черкаській області, Прокуратура Черкаської області,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області
від 27 лютого 2019 року у складі судді Мазай Н. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Сіренко Ю. В., Пономаренко В. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУ НП в Черкаській області), Прокуратури Черкаської області про визнання правочину нікчемним.
Позовна заява мотивована тим, що 12 травня 2009 року слідчим слідчого відділу Монастирищенського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області (далі - СВ Монастирищенського РВ УМВС України у Черкаській області)
у кримінальному провадженні № 1400900044 винесена постанова про накладення арешту на майно підозрюваного (обвинуваченого)
ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та начебто належало йому на підставі довідки, виданої колишнім сільським головою Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області ОСОБА_2 .
13 травня 2009 року слідчий СВ Монастирищенського РВ УМВС України у Черкаській області без судового рішення проник до зазначеного приміщення разом із сільським головою і двома понятими та провів огляд приміщень на вміст у них рухомого майна і технічного стану будівель. За результатами такого огляду слідчим, у присутності понятих та сільського голови, складено протокол накладення арешту на майно на недобудований будинок і приміщення гаража. На рухоме майно протокол не складався. Арештоване майно слідчим передане на відповідальне зберігання сільському голові Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, про що свідчать його підписи у вищезазначеному протоколі від 13 травня 2009 року. Однак слідчий не склав актів передачі-прийняття рухомого та нерухомого майна на відповідальне зберігання. Експерт для оцінки майна слідчим не був запрошений. Слідчий не вказав усіх особливостей майна, що підлягає арешту, його ідентифікуючі ознаки. В протоколі не було зазначено особу, яку призначено відповідальною за зберігання ввіреного майна.
Цих порушень не врахував прокурор Монастирищенського району Черкаської області, затвердивши обвинувальний висновок.
Позивач вказував, що у колишнього сільського голови Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області та його правонаступника, якому не було передане майно на відповідальне зберігання сільським головою, а також у самої Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, відсутні обов'язки щодо зберігання (утримання) ввіреного 13 травня 2009 року нерухомого майна у вигляді недобудованого будинку та приміщення гаража, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд визнати нікчемним правочин у формі протоколу накладення арешту на майно
від 13 травня 2009 року; визнати протокол накладення арешту на майно
від 13 травня 2009 року таким, що не створює юридичних наслідків за незбереження ввіреного нерухомого майна для колишнього сільського голови, для його правонаступника на цій посаді з кінця 2010 року і Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області області, вчинений слідчим СВ Монастирищенського РВ УМВС у Черкаській області при непрофесійних діях/бездіяльності прокурора Монастирищенського району Черкаської області, що стане підставою та приводом для закриття кримінального провадження від 21 серпня
2015 року № 42015250220000006, порушеного щодо посадових осіб Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області за незбереження ввіреного майна, передбаченого статтею 197 КК України.
У лютому 2019 року ГУ НП в Черкаській області, Прокуратура Черкаської області надіслали до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі статті 255 ЦПК України.
Клопотання мотивовані тим, що порядок накладення арешту на майно та скасування арешту було урегульовано у статтях 126, 234 КПК України
(у редакції Закону 1960 року). Оскільки обмеження у здійсненні права власності позивача відбулися при проведенні досудового розслідування у порядку кримінального судочинства згідно з постановою слідчого, оцінкуправомірності процесуального документа, ухваленого в порядку кримінального судочинства, не може бути надано у порядку іншого, а саме цивільного судочинства, оскільки КПК України передбачено порядок оскарження рішень,дій та бездіяльності органу досудового розслідування, тобто керуватися потрібно тим, що вказані правовідносини виникли за дії КПК України (у редакції Закону 1960 року (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі
№ 461/233/17-ц (провадження № 14-326цс18)).
Разом з тим, захист прав позивача вимагав би від цивільного суду перевірити дотримання відповідачами вимог КПК України. Цивільний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника. За таких обставин вимоги про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування повинні розглядатися у межах кримінального, а не цивільного судочинства.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області
від 14 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області
від 27 лютого 2019 року клопотання представника ГУНП в Черкаській області та Прокуратури Черкаської області про закриття провадження у справі задоволено.
Провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснено позивачу його право на судовий захист у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області
від 27 лютого 2019 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже, розгляд вимог позивача має відбутися у порядку кримінального судочинства за нормами КПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням чинного законодавства. Крім того, скаржник не оскаржує постанову слідчого про арешт майна, а просить визнати правочин (протокол) про арешт майна від 13 травня 2009 року нікчемним.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2019 року Прокуратура Черкаської області подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 13 травня 2009 року слідчий СВ Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області наклав арешт на майно - недобудований будинок та приміщення гаража, належне обвинуваченому (підозрюваному) ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Документи, якими посвідчено накладення цього арешту у кримінальній справі (протокол накладення арешту на майно від 13 травня 2009 року),
є предметом оскарження у даній цивільній справі.
Згідно з відповіддю заступника начальника слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Черкаській області (далі - СУ ГУ НП
в Черкаській області) від 31 січня 2019 року кримінальна справа
№ 1400900044 за ознаками злочину, передбаченого частинами
першою-третьою статті 307, частиною третьою статті 309, частиною першою статті 263 КК України (у редакції Закону 1960 року), розслідування в якій проводилося СВ Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській області, 17 червня 2009 року з обвинувальним вироком направлена до суду та на даний час розгляд справи відбувається в Придніпровському районному суді міста Черкаси.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, як суб'єкт цивільних, земельних, сімейних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку, якщо такий спір є спором цивільним.
У разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України.
13 травня 2009 року слідчим СВ Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області був складений протокол накладення арешту на майно.
На підставі постанови про накладення арешту на майно від 12 травня
2009 року в присутності понятих, а також за участю сільського голови, слідчим СВ Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області накладено арешт на майно у вигляді недобудованого будинку і приміщення гаража, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передано його на відповідальне зберігання сільському голові, про що свідчить його підпис.
Вказане майно належить обвинуваченому (підозрюваному) ОСОБА_1
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Позивач оспорює протокол, яким накладено арешт на майно під час виконання слідчих дій. Оцінка вказаного протоколу, який складений посадовою особою органами слідства під час розслідування кримінальної справи, не можлива під час розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи те, що правовідносини у справі виникли під час дії КПК України 1960 року, порядок накладання арешту на майно та його скасування було врегульовано у статтях 126, 234 КПК України (у редакції Закону 1960 року). Після набрання чинності КПК України (у редакції Закону 2012 року) на час звернення до суду з позовом позивач мав право захистити свої права відповідно до норм КПК України, у порядку кримінального судочинства.
Таке право передбачене пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України (у редакції Закону 2012 року), а саме - питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Частиною 6 статті 126 КПК України (у редакції Закону 1960 року) визначено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Відповідно до статті 234 КПК України (у редакції Закону 1960 року) дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги прокурор або слідчий заносить до протоколу. Слідчий зобов'язаний протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями. Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор. Дії слідчого можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Тобто, чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна у кримінальному провадженні і, разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.
Отже, для оскарження дій та рішень посадових органів (слідчого МВС), вчинених у ході слідства у кримінальній справі, особа має подавати відповідні скарги у порядку кримінального судочинства, а не цивільного.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17-ц (провадження № 14-326цс18).
Враховуючи вищевказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.
Разом з тим, в касаційній скарзі скаржник не посилається на обставини, які були безумовною підставою для застосування частини шостої статті 403 ЦПК України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже виклала у своїй постанові висновок щодо питання юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги про те, що скаржник не оскаржує постанову слідчого про арешт майна, а оскаржує правочин (протокол) про арешт майна колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Накладення слідчим при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні арешту на майно обвинуваченого та його оформлення протоколом є здійсненням владних повноважень органу досудового розслідування, а не дією, спрямованою на зміну цивільних прав та обов'язків особи у цивільних правовідносинах, одними з головних засад в яких є свобода та добровільність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області
від 27 лютого 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк