Постанова
Іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 569/11542/16-ц
провадження № 61-25919св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Мале приватне підприємство фірма «Прип'ять»,
відповідач - Державний реєстратор Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентеризації» Рівненської обласної ради Мельник Андрій Володимирович,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Малого приватного підприємства фірма «Прип'ять» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Харечка С.П., та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 15 червня 2017 року, постановленуу складі колегії суддів Шимківа С.С., Бондаренко Н.В., Шеремет А.М.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Малого приватного підприємства фірма «Прип'ять» ( далі - МППФ «Прип'ять»), Державного реєстратора Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради Мельник А.В. про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, і в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 29 грудня 1995 року між ним та МКП "Авангард" було укладено договір № 6-1-34, за умовами якого обов'язок виконавця збудувати в 1993-1996 роках в АДРЕСА_1 гаражний комплекс на 70 боксів для зберігання приватних та службових легкових автомобілів і здати в експлуатацію не пізніше 1 жовтня 1996 року. Після укладення даного договору Замовник протягом п'яти днів перераховує на рахунок виконавця повну вартість гаражів в гаражному комплекс, а Виконавець по закінченню будівництва гаражного комплексу передає замовнику у повну власність на підставі чинного договору три гаража, позначених в плані забудови під № НОМЕР_4 з необхідною документацією для реєстрації права власності в державних органах.
На виконання своїх зобов'язань за умовами договору, 10 листопада 1998 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Авангард" було підписано акт передачі гаражів від ЗАТ "Авангард" замовнику, згідно якого, ЗАТ "Авангард" було передано у власність гаражі № АДРЕСА_7 на першому поверсі.
Свої зобов'язання за умовами договору сторони виконали в повному обсязі, позивач здійснив оплату повної вартості гаражів, та з урахуванням мети укладення договору отримав у власність придбані гаражі.
Право власності позивача на гаражі також підтверджено рішенням Рівненського міського суду від 11 липня 2014 року у справі № 569/17391/13-ц за позовом ОСОБА_1 до МППФ "Прип'ять", ТОВ "Компанія Авангард" про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності. Рішення набрало законної сили після його перегляду апеляційним судом Рівненської області та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які своїми ухвалами залишили рішення без змін.
Маючи намір зареєструвати право власності на гаражі на підставі рішення суду, в серпні 2016 року позивачу стало відомо, що право власності на гараж № НОМЕР_1 , який є його власністю зареєстровано за ОСОБА_2 05 липня 2016 року.
Позивач зазначав, що вказані дії порушують право власності ОСОБА_1 на належні йому гаражі, а тому просив суд :
- скасувати запис про право власності № 15300421 та рішення державного реєстратора Мельника А.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30369705 від 08 липня 2016 року щодо реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 24,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати приміщення гаража НОМЕР_5, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 шляхом передачі у власність ОСОБА_1 ;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , МППФ "Прип'ять", державного реєстратора комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради Мельника Андрія Володимировича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Скасовано запис про право власності № 15300421 та рішення державного реєстратора Мельника А.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30369705 від 08.07.2016 року щодо реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 24,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Витребувано приміщення гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 з незаконного володіння ОСОБА_2 шляхом передачі у власність ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 15 червня 2017 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2017 року залишено без змін.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що за ОСОБА_1 визнано право власності на приміщення гаражу № НОМЕР_1 , а станом на дату реєстрації за ОСОБА_2 нерухомого майна на все нерухоме майно МПП-фірми "Прип'ять" було накладено арешт, на підставі постанови ВДВС Рівненського МУЮ від 08 квітня 2011 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга МППФ "Прип'ять" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 березня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 569/11542/16-ц з Рівненського міського суду Рівненської області.
Зупинено виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 15 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу № 569/11542/16-ц передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи МППФ "Прип'ять" відносно того, що право власності на гаражний комплекс перейшло у 2010 році до МППФ "Прип'ять" , а на момент відчуження інших власників встановлено не було і ОСОБА_1 в тому числі.
Безпідставним та протиправним є висновок суду про те, що відповідачами неспростовано та не надано доказів щодо збільшення початкової площі спірного гаражу, оскільки початкова площа спірного гаражу навпаки зменшилась.
Судами було проігноровано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в якій з 2008 року відсутні відомості про заборону відчуження нерухомого майна МППФ "Прип'ять". Враховуючи відсутність заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційні дії державного реєстратора були правомірними.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 29 грудня 1995 року між ОСОБА_1 та МКП "Авангард" було укладено договір № 6-1-34, за умовами якого обов'язок виконавця збудувати в 1993-1996 роках в АДРЕСА_1 гаражний комплекс на 70 боксів для зберігання приватних та службових легкових автомобілів і здати в експлуатацію не пізніше 1 жовтня 1996 року. Після укладення даного договору Замовник протягом п'яти днів перераховує на рахунок виконавця повну вартість гаражів в гаражному комплексі в сумі - 1 250 000 000 (один мільярд двісті п'ятдесят мільйонів) карбованців. Виконавець по закінченню будівництва гаражного комплексу передає замовнику у повну власність на підставі чинного договору три гаража, позначених в плані забудови під № НОМЕР_1 НОМЕР_6 з необхідною документацією для реєстрації права власності в державних органах (а.с. 8).
29 грудня 1995 року ОСОБА_1 згідно квитанції № 110 перерахував МКП "Авангард" грошові кошти в розмірі 1 000 000 000,00 карбованців. Також, цього числа згідно квитанції до прибуткового касового ордеру позивачем було оплачено відповідачу-2 додатково 250 000 000 карбованців (а.с. 9).
10 листопада 1998 року на виконання своїх зобов'язань за умовами договору, між сторонами ОСОБА_1 та ЗАТ "Авангард" було підписано акт передачі гаража від ЗАТ "Авангард" замовнику, згідно якого ЗАТ "Авангард" було передано у власність гаражі № АДРЕСА_7 на першому поверсі. Сторонами було виконано свої зобов'язання за умовами вказаного договору, і позивач став власником п'ятьох гаражів № НОМЕР_1 , НОМЕР_7 та використовував свою власність згідно закону (а.с. 9).
Рішенням Рівненського міського суду від 11 липня 2014 року у справі № 569/17391/13-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02 жовтня 2000 року укладеного між Закритим акціонерним товариством «Авангард» (правонаступником якого є ТзОВ «Компанія Авангард») та МПП Ф «Прип'ять» в частині продажу приміщення гаражів НОМЕР_8 площею 16,6 кв.м, НОМЕР_9 площею 16,6 кв.м, НОМЕР_10 площею 16,6 кв.м по АДРЕСА_1 ; витребувано приміщення гаражів № НОМЕР_1 площею 16,6 кв.м, НОМЕР_9 площею 16,6 кв.м, НОМЕР_10 площею 16,6 кв.м по АДРЕСА_1 з незаконного володіння МППФ «Прип'ять» шляхом їх передачі ОСОБА_1 у власність.
Визнано за ОСОБА_1 , право власності на приміщення гаражів № НОМЕР_1 площею 16,6 кв.м., № НОМЕР_3 площею 16,6 кв.м., НОМЕР_10 площею 16,6 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Вказане рішення суду набрало законної сили та залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій (а.с. 13-17).
Право власності на гаражний бокс НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 набув на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 04 липня 2016 року між МПП фірми «Прип'ять» та ОСОБА_2 та рішення загальних зборів МПП «Прип'ять» від 09 липня 2016 року № 11 ( а.с.44, 45).
Запис про право власності № 15300421на гаражний бокс № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 а за ОСОБА_2 05 липня 2016 року було вчинено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 липня 2016 року за №30369705 ( а.с.18).
Відповідно до Інформаційної довідки від 12 серпня 2016 року Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта наявні відомості про накладення арешту на все нерухоме майно МПП фірма «Прип'ять» АДРЕСА_6 на підставі постанови Відділу ДВС Рівненського МУЮ від 08 квітня 2011 року, про що було зареєстровано в реєстрі 08 квітня 2011 року ( а.с.131-133).
Позивач не зареєстрував право власності на гараж на підставі рішення суду, оскільки в серпні 2016 року йому стало відомо, що право власності на гараж НОМЕР_5 у липні 2016 року зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за ОСОБА_1 рішенням Рівненського міського суду від 11 липня 2014 рокувизнано право власності на приміщення гаражу № НОМЕР_1 , у зв'язку з чим спірне нерухоме майно підлягає витребуванню у ОСОБА_2 та поверненню законному власнику ОСОБА_1 . Окрім того, при здійсненні державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на вказаний гараж було накладено арешт на підставі постанови ВДВС Рівненського МУЮ від 08 квітня 2011 року, а тому рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та сам реєстраційний запис здійснено з порушенням законодавства та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками судів з огляду на наступне.
Щодо юрисдикції спору, колегія зазначає наступне.
Предметом розгляду даної цивільної справи є оскарження реєстраційних дій проведених відносно майна фізичної особи.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 4 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 29 травня 2019 року у справі № 815/4063/15, від 02 жовтня 2019 року у справі № 820/1448/16 дійшла висновку про те, що спір про скасування дій та рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та залежно від суб'єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.
Враховуючи викладене, судами при розгляді вказаного спору не було порушено правил юрисдикції та правильно розглянуто справу в порядку цивільного судочинства.
Щодо розгляду справи по суті, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України тільки власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до вимог статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Частиною 3 статті 388 ЦК України передбачено, якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Рішенням Рівненського міського суду від 11 липня 2014 року у справі № 569/17391/13-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02 жовтня 2000 року укладеного між Закритим акціонерним товариством «Авангард» (правонаступником якого є ТзОВ «Компанія Авангард» та МПП фірмою «Прип'ять» в частині продажу приміщення гаражів НОМЕР_8 площею 16,6 кв.м, НОМЕР_9 площею 16,6 кв.м, НОМЕР_10 площею 16,6 кв.м по АДРЕСА_1 ; витребувано приміщення гаражів НОМЕР_8 площею 16,6 кв.м, НОМЕР_9 площею 16,6 кв.м, НОМЕР_10 площею 16,6 кв.м по АДРЕСА_1 з незаконного володіння МПП фірми «Прип'ять» шляхом їх передачі ОСОБА_1 у власність.
Визнано за ОСОБА_1 , право власності на приміщення гаражів НОМЕР_5 площею 16,6 кв.м, НОМЕР_9 площею 16,6 кв.м, НОМЕР_10 площею 16,6 кв.м по АДРЕСА_1
Вказане рішення набрало законної сили.
Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України ( у редакції, діючій до 15 грудня 2017 року) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням загальних зборів МПП «Прип'ять» від 09 липня 2016 року № 11 включено до членів МПП «Прип'ять» ОСОБА_2 та виділено йому частку майна, а саме нежитлове приміщення гаражного боксу НОМЕР_5 АДРЕСА_1 а про що в подальшому було складено акт приймання-передачі нерухомого майна від 04 липня 2016 року.
Запис про право власності № 15300421на гаражний бокс № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 а за ОСОБА_2 05 липня 2016 року було вчинено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 липня 2016 року за №30369705.
Таким чином, суди дійшли до правильного висновку про те, що право власності на нежитлове приміщення гаражного боксу АДРЕСА_6 станом на 2014 рік МППФ «Прип'ять» вже не належало,оскільки за рішенням суду вказане право власності належало ОСОБА_1 , а тому передача спірного нерухомого майна у власність ОСОБА_2 була здійснена без достатніх правових підстав, а отже відповідно до статтей 387, 388, 391 ЦК України існують підстави для витребування приміщення гаража № НОМЕР_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 , шляхом передачі у власність законному власнику ОСОБА_1 .
Окрім цього, судами встановлено, що станом на дату реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно МППФ "Прип'ять", було накладено арешт на підставі постанови ВДВС Рівненського МУЮ від 08 квітня 2011 року.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» удержавній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 липня 2016 року за №30369705 щодо реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 24,1 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 а та запис про право власності № 15300421 за ОСОБА_2 було вчинено державним реєстратором всупереч пункту 6 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки стосовно вказаного нерухомого майна були наявні зареєстровані обтяження, а тому таке рішення та запис підлягають скасуванню .
Доводи касаційної скарги відносно того, що судами було проігноровано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в якому з 2008 року відсутні відомості в реєстрі заборон відчуження нерухомого майна МППФ "Прип'ять", а тому враховуючи відсутність заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційні дії державного реєстратора були правомірними не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
Окрім того, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги відносно того, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи МППФ "Прип'ять" відносно того, що право власності на гаражний комплекс перейшло у 2010 році до МППФ "Прип'ять" , а на момент відчуження інших власників встановлено не було і ОСОБА_1 в тому числі не заслуговують на увагу та спростовується рішенням Рівненського міського суду від 11 липня 2014 року у справі № 569/17391/13-ц, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02 жовтня 2000 року укладеного між ЗАТ «Авангард» (правонаступником якого є ТзОВ «Компанія Авангард») та МПП Ф «Прип'ять» в частині продажу приміщення гаражf НОМЕР_8 .
Доводи касаційної скарги відносно того, що безпідставним та протиправним є висновок суду про те, що відповідачами неспростовано та не надано доказів щодо збільшення початкової площі спірного гаражу, оскільки початкова площа спірного гаражу навпаки зменшилась не заслуговують на увагу, оскільки вказаним доказам судами було надано обґрунтовану оцінку, а самі доводи в цілому зводяться до переоцінки доказів.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновки судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Малого приватного підприємства фірма «Прип'ять» залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 15 червня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 15 червня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
В. М. Сімоненко
С. М. Штелик