Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 541/2357/16-ц
провадження № 61-13137св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: державне підприємство «Шахта імені Максима Горького», Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2017 року у складі судді Куцин В. М. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 09 березня 2017 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Бондаревської С. М., Кривчун Т. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» (далі - ДП «Шахта імені Максима Горького»), Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати.
Позовна заява мотивована тим, що з вересня 1976 року він працював на
ДП «Шахта імені Максима Горького». З квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей проводиться антитерористична операція. Територія м. Донецька є тимчасово непідконтрольною українській владі. У результаті вказаних вище подій, 30 листопада 2014 року він звільнився з роботи з ДП «Шахта імені Максима Горького» за власним бажанням та покинув місце проживання. Починаючи з вересня 2014 року по листопад
2014 року ДП «Шахта імені Максима Горького» не виплачувало йому заробітну плату, посилаючись на відсутність коштів. Сума заборгованості по заробітній платі становить 13 375 грн 49 коп. Ця сума заборгованої заробітної плати визначена на підставі довідки про заборгованість по заробітній платі № 96 від 15 грудня 2014 року.
Оскільки ДП «Шахта імені Максима Горького» не виплатила йому своєчасно заборговану заробітну плату, то відповідно до вимог статті 117 КЗпП України він набув право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що станом на день звернення його до суду з позовом складає 119 200 грн 68 коп. Також він має право у відповідності до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на компенсацію втрати не отриманого ним доходу (заробітної плати) з врахуванням відповідного індексу інфляції, що складає за його підрахунками 6 394 грн 69 коп.
Зважаючи на вище викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з
ДП «Шахта імені Максима Горького», Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Державної казначейської служби України на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 13 375 грн
49 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 119 200 грн 68 коп. та компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати у сумі 6 394 грн 69 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області
від 26 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ДП «Шахта імені Максима Горького» має заборгованість із заробітної плати перед позивачем. Оскільки позивач не перебував у трудових відносинах з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, управлінням Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Державною казначейською службою України і вони не є роботодавцями, у розумінні положень Кодексу законів про працю України які зобов'язані виплачувати позивачу заробітну плату, тому суд вважав, що заявлені позовні вимоги до вказаних відповідачів не ґрунтуються на законі і задоволені бути не можуть.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції вірно встановив, що позивач дійсно працював у ДП «Шахта імені Максима Горького», проте припинення трудових відносин з підприємством не відбулося, оскільки ДП «Шахта імені Максима Горького» не ліквідовано у встановленому законом порядку.
Приймаючи до уваги те, що наявність у ДП «Шахта імені Максима Горького» заборгованості по заробітній платі перед позивачем належними та допустимими доказами не підтверджена, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 до вказаного підприємства про стягнення заборгованості по заробітній платі, а також про стягнення середнього заробітку та компенсації втрати частини доходу, які є похідними від вказаної вимоги, в задоволенні якої відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ДП «Шахта імені Максима Горького», Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, управління Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України як представник власника ДП «Шахта імені Максима Горького» здійснювало фінансове забезпечення відповідного підприємства , а управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області та Державна казначейська служба України забезпечували казначейське обслуговування бюджетних коштів, у тому числі і на оплату праці відповідних працівників. Отже, заробітна плата ОСОБА_1 виплачувалась із державного бюджету, а тому звернення за її виплатою до держави в особі уповноважених органів є обґрунтованими.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , у якому воно просило відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги в частині вимог до міністерства.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 04 листопада 2013 року працював на ДП «Шахта імені Максима Горького» на посаді головного технолога шахти згідно наказу № 63к
від 04 листопада 2013 року, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача, ксерокопія якої міститься в справі.
Також у ксерокопії трудової книжки ОСОБА_1 наявний запис про його звільнення у зв'язку з ліквідацією підприємства за частиною першою статті 40 КЗпП України відповідно до наказу № 95к від 30 листопада 2014 року
(а. с. 6-7).
Згідно ксерокопії довідки № 96 від 15 листопада 2014 року, виданої
ОСОБА_1 ДП «Шахта імені Максима Горького», розмір середньомісячної заробітної плати (заборгованість) за період з вересня по листопад 2014 року становить 13 375 грн 49 коп. (а. с. 10).
Відповідно до довідки № 1632002325 від 15 червня 2015 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 постійно проживав у
АДРЕСА_1 і перемістився з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) у АДРЕСА_2 (а. с. 8).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та підприємств України ДП «Шахта імені Максима Горького» з 10 серпня
2006 року перебуває в процесі припинення.
Відомості про дату та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи в реєстрі відсутні (а. с. 23-24).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У відповідності до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно з пунктом 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У постанові Верховного Суду України № 6-2159цс15 від 11 листопада
2015 року зроблено висновок про те, що за положеннями
статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Відповідно до статтей 2 та 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня
2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», з квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей проводиться антитерористична операція, від часу проведення якої територія міста Донецька є тимчасово непідконтрольною українській владі.
Тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, встановлено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який має пріоритет над іншими законами.
Прикінцевими та перехідними положеннями даного Закону передбачено, що закони та інші нормативно правові акти України діють у частині, що не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Згідно з постановою Правління Національного Банку України «Про призупинення здійснення фінансових операцій» від 06 серпня 2014 року
№ 466, призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», яка набрала чинності
11 листопада 2014 року, встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації зобов'язані забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Пунктом 3 Тимчасового порядку встановлено, що заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа переміщена в населений пункт на контрольовану територію, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису установи.
Згідно з пунктом 4 Тимчасового порядку, заробітна плата виплачується працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, якщо установа продовжує функціонувати (здійснювати господарську, статутну діяльність) і працівники виконують свої функціональні обов'язки.
Відповідно до статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Вирішуючи спір, суди, на підставі належно оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач дійсно працював у ДП «Шахта імені Максима Горького», проте припинення трудових відносин з підприємством не відбулося, оскільки ДП «Шахта імені Максима Горького» не ліквідовано у встановленому законом порядку.
При цьому, відмовляючи у задоволенні зазначеного позову, суди також виходили з того, що наявність у ДП «Шахта імені Максима Горького» заборгованості по заробітній платі перед позивачем належними та допустимими доказами не підтверджена. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ДП «Шахта імені Максима Горького» має заборгованість із заробітної плати перед позивачем. Оскільки позивач не перебував у трудових відносинах з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, управлінням Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Державною казначейською службою України і вони не є роботодавцями, у розумінні положень Кодексу законів про працю України, які зобов'язані виплачувати позивачу заробітну плату, тому суди правильно виходили з того, що заявлені позовні вимоги до вказаних відповідачів не ґрунтуються на законі і задоволені бути не можуть.
Доводи касаційної скарги були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримано норми матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, і на законність рішення суду апеляційної інстанції не впливають.
Отже, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області
від 26 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області
від 09 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович