Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 555/191/16-ц
провадження № 61-31853 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Рівненської області від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 30 березня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 тис. доларів США строком до 20 березня 2007 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановленими кредитним договором.
У той же день для забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_2 зобов'язався солідарно із позичальником відповідати за виконання зобов'язань за кредитним договором.
Умови кредитного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не виконували, у зв'язку з чим закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк») у жовтні 2007 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 745 доларів США 71 цент, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 2 922 долари США 74 центи, заборгованість за відсотками у розмірі 488 доларів США 43 центи, пеня у розмірі 334 долари США 54 центи, що згідно з курсом Національного банку України становило 18 915 грн 84 коп.
Заочним рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2007 року позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 950 грн 84 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Позичальник, як і поручитель, зобов'язання за кредитним договором та договором поруки не виконували, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 11 січня 2016 року становила 16 310 доларів 03 центи США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 2 922 долари 74 центи США, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 4 676 доларів 39 центів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов?язань у розмірі 8 710 доларів 90 центів США.
Відтак, розмір заборгованості відповідачів за кредитним договором становив, за мінусом суми в розмірі 3 745 доларів 71 цент США, стягнутої заочним рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2007 року, 12 564 доларів 32 центи США, що згідно з курсом Національного банку України становило 295 261 грн 52 коп.
Посилаючись на викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначену суму боргу за вказаним кредитним договором, а також понесені банком судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року у складі судді Мельничук Н. В. позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 12 564 доларів США 32 центи, що згідно з курсом Національного банку України становило 295 261 грн 52 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник, як і поручитель, зобов'язання за кредитним договором та договором поруки не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої визначено згідно з умовами договору та вимог закону.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 30 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що умовами кредитного договору встановлений строк повного погашення заборгованості - до 20 березня 2007 року, термін дії кредитного договору - до повного виконання зобов'язань. У жовтні 2007 року звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення всієї суми заборгованості відповідно до підпункту а) пункту 2.3.1. вказаного кредитного договору, ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку змінило строк виконання зобов'язань за цим кредитним договором. Оскільки рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2007 року сума заборгованості вже була стягнута солідарно з відповідачів, отже кредитні зобов'язання у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 припинилися, натомість з'явилися боргові зобов'язання зі сплати суми боргу, визначеного судовим рішенням, а у ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло право на відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 555/191/16-ц з Березнівського районного суду Рівненської області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Осіяну О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що встановивши право кредитора на стягнення заборгованості із боржника, незалежно від того, якою нормою права кредитор обґрунтовує свої позовні вимоги, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні позову банку, не визначивши суму інфляційних втрат та 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 березня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 тис. доларів США строком до 20 березня 2007 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановленими кредитним договором.
У той же день для забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_2 зобов'язався солідарно із позичальником відповідати за виконання зобов'язань за кредитним договором.
Умови кредитного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не виконували, у зв'язку з чим ПАТ КБ «ПриватБанк» у жовтні 2007 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 745 доларів США 71 цент, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 2 922 долари США 74 центи, заборгованість за відсотками у розмірі 488 доларів США 43 центи, пеня у розмірі 334 долари США 54 центи, що згідно з курсом Національного банку України становило 18 915 грн 84 коп.
Заочним рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2007 року позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 950 грн 84 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
За розрахунком банку розмір заборгованості відповідачів за кредитним договором станом на 11 січня 2016 року, за мінусом суми в розмірі 3 745 доларів 71 цент США, стягнутої заочним рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2007 року, становив 12 564 доларів 32 центи США, що згідно з курсом Національного банку України становило 295 261 грн 52 коп.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позичальник, як і поручитель, зобов?язання за кредитним договором і договором поруки належним чином не виконували, унаслідок чого виникла заборгованість.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Застосовуючи наведені норми права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси заявника забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Судами встановлено, що відповідачі умови кредитного договору та договору поруки належним чином не виконували, у зв'язку з чим ПАТ КБ «ПриватБанк» у жовтні 2007 року, тобто після спливу строку дії кредитного договору, який визначено до 20 березня 2007 року, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 745 доларів США 71 цент, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 2 922 долари США 74 центи, заборгованість за відсотками у розмірі 488 доларів США 43 центи, пеня у розмірі 334 долари США 54 центи, що згідно з курсом Національного банку України становило 18 915 грн 84 коп.
Заочним рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2007 року позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 950 грн 84 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що банк, звернувшись до суду з позовом до позичальника і поручителя у жовтні 2007 року, змінив строк виконання основного зобов?язання, є помилковим, оскільки банк звернувся до суду з позовом після спливу строку погашення кредиту, який чітко визначено у договорі (пункт 1.3 кредитного договору).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Аналогічне положення міститься у пункті 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ураховуючи викладене, провадження у справі в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення тіла кредиту та процентів, визначених станом на березень 2007 року, слід закрити, оскільки такі вимоги банку вже вирішені заочним рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2007 року, що набрало законної сили.
Крім того, оскільки строк дії кредитного договору сплив 20 березня 2007 року, то відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню після спливу строку дії кредитного договору, а тому у задоволенні цих позовних вимог банку слід відмовити.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні позову банку, не визначивши суму інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК України, є необґрунтованими, так як ПАТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог на підставі статті 625 ЦК України не пред?являло, а в силу в силу частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 30 серпня 2017 року скасувати.
Провадження у справі в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення тіла кредиту та процентів, визначених станом на березень 2007 року, закрити.
У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення процентів та пені, розрахованих після 20 березня 2007 року, відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович