Постанова
Іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 127/3484/15-ц
провадження № 61-23197св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Вінницька міська рада, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2016 року в складі судді Гриневича В. С. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 березня 2017 року в складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Панасюка О. С.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Вінницька міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самовільно збудованих будівель та споруд.
Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого та 22 березня 2016 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу від 16 червня 2011 року він є співвласником квартири АДРЕСА_1 , відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку.
Упродовж 2014 року ОСОБА_2 здійснив без будь-яких дозвільних документів, без належно оформленого та затвердженого проекту та з порушенням існуючих будівельних норм і правил прибудову до балконів будинку АДРЕСА_3 , яка була зведена прямо перед вікнами належної позивачу квартири, котрі були заблоковані.
Також у порушення будівельних норм і правил ОСОБА_2 здійснив будівництво паркану висотою більше 2 м на відстані менше 1 метра від належної позивачу квартири АДРЕСА_1 , чим фактично затулив вікна квартири позивача та унеможливив прохід між парканом і будинком, ускладнивши цим нормальне обслуговування належної позивачу частини будинку.
Крім того, на земельній ділянці, яка є загальним проходом (тротуаром) ОСОБА_2 здійснив прибудову, яка займає частину земельної ділянки, належної Вінницькій міській раді, чим знову порушив будівельні норми і правила та створив незручності для перехожих, оскільки зайняв частину тротуару.
Враховуючи наведене, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив:
- усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності частиною квартири АДРЕСА_1 , які чиняться ОСОБА_2 , шляхом знесення за рахунок останнього здійсненої ним самочинної прибудови до балконів 2-го та 3-го поверхів будинку АДРЕСА_3 ;
- усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності частиною квартири, які чиняться ОСОБА_2 , шляхом знесення за рахунок останнього самочинно побудованого ним металевого паркану зі сторони вул. Тімірязєва.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2016 року позов задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні та розпорядженні належною ОСОБА_1 на праві власності частиною квартири АДРЕСА_1 , які чиняться ОСОБА_2 , шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 неправомірно збудованої ним прибудови до балконів 2-го та 3-го поверхів будинку АДРЕСА_3 , яка на додатку № 6 до висновку експерта від 25 листопада 2015 року План-схема конфігурації приміщень у будівлі з прибудовами, підвалом та мансардою, розташованої по АДРЕСА_1 , (який є невід'ємною частиною рішення суду) позначена рожевим кольором з надписом «Прибудова ОСОБА_2 ».
Усунуто перешкоди в користуванні та розпорядженні належною ОСОБА_1 на праві власності частиною квартири АДРЕСА_1 , які чиняться ОСОБА_2 , шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 самочинно побудованого ним металевого паркану зі сторони вул. Тімірязєва, який на додатку № 5 до висновку експерта від 25 листопада 2015 року План-схема конфігурації приміщень у будівлі з прибудовами, підвалом та мансардою, розташованої по АДРЕСА_3, поверх 1, (який є невід'ємною частиною рішення суду), позначений стрілкою чорного кольору з надписом «Огорожа», та який закриває вікна в кімнати 2-2, площею 8 кв. м та 2-3, площею 9,1 кв. м, що позначені на План-схемі синім кольором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення відповідачем прав співвласника майна, вчинення перешкод з боку відповідача щодо реалізації позивачем права користування належною йому частиною житлового будинку.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд правильно встановив обставини справи, належним чином перевірив їх доказами, правильно визначив спірні правовідносини і правові норми, що їх регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту порушення відповідачем прав позивача, зокрема зведенням будівлі - прибудови на 2, 3 поверхах будинку АДРЕСА_3 та паркану на відстані 0,5 метра від стін і вікон приміщення в порушення будівельних норм і правил, що перешкоджає безпечному та функціональному користуванню позивачем його майном.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У березні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 березня 2017 року, в якій просять скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявники вказують на те, що суди під час ухвалення оскаржуваних рішень не врахували, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, істотним порушенням будівельних норм і правил можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від такої перебудови.
При відсутності доказів, що прибудову неможливо перебудувати, суди всупереч вимогам частини сьомої статті 376 ЦК України ухвалили рішення про знесення вказаної прибудови.
Крім того, звертає увагу, що питання інсоляції та природнього освітлення належного позивачу приміщення не ставилося перед експертом, а тому висновки судів у цій частині зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи.
Також у матеріалах справи відсутні докази, що металевий паркан є самочинним об'єктом та його перебудова є неможливою, натомість, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25 листопада 2015 року така перебудова можлива.
У травні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просив скаргу відхилити, рішення судів залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
За вимогами підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Справу розподілено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виклад фактичних обставин справи
Судом установлено, що співвласниками житлового будинку АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 - 7/50 часток, ОСОБА_3 - 7/50 часток та ОСОБА_2 - 17/20 часток.
У період із 12 грудня 2014 року до 17 січня 2015 року відповідачем здійснено прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_3 та металевий паркан зі сторони вул . Тімірязєва.
12 грудня 2014 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил громадянином ОСОБА_2 щодо здійсненої ним прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_3 , за результатами якої складено акт № 242-ПП.
За результатами перевірки, яка проведена в присутності ОСОБА_2 , встановлено, що власником 17/20 частки житлового будинку по АДРЕСА_3 є громадянин ОСОБА_2 , яким за вказаною адресою виконані роботи з будівництва прибудови до житлового будинку. Ця прибудова здійснена без будівельного паспорта на забудову земельної ділянки та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим порушено пункт 1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
12 грудня 2014 року головним державним інспектором інспекційного відділу у місті Вінниці Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Куленком С. І. у присутності ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно останнього за частиною 5 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У протоколі ОСОБА_2 надав пояснення, в яких зазначив, що: «Порушив ненавмисно. Не знав порядку початку будівельних робіт».
Крім того, за результатами проведеної позапланової перевірки 12 грудня 2014 року головним державним інспектором інспекційного відділу у місті Вінниці Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Куленком С. І. винесено припис № 10 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого з метою усунення порушень вимагалося негайно зупинити виконання будівельних робіт у термін до 12 квітня 2015 року, привести об'єкт до вимог чинного законодавства у термін до 12 квітня 2015 року, у разі неможливості виконання вимог припису - об'єкт привести до первинного стану.
Постановою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області від 26 грудня 2014 року № 106 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4 250,00 грн.
17 січня 2015 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил громадянином ОСОБА_2 щодо здійсненої ним прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_3 , за результатами якої складено акт № 10-ПП.
За результатами перевірки, яка проведена в присутності ОСОБА_2 , встановлено, що до житлового будинку по АДРЕСА_3 , громадянином ОСОБА_2 здійснена прибудова у період із 12 грудня 2014 року до 17 січня 2015 року без будь-якої необхідної документації. Незважаючи на усні попередження та припис від 12 грудня 2014 року № 10, ОСОБА_2 продовжив будівництво прибудови та не виконав вимоги вищевказаного припису, чим порушив вимоги статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 3 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 553.
Від підписання вказаного акту ОСОБА_2 відмовився.
17 січня 2015 року головним державним інспектором інспекційного відділу у місті Вінниці Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Куленком С. І . у присутності ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення щодо останнього за частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області від 30 січня 2015 року № 18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2015 року за клопотанням позивача у справі призначена судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої було поставлено питання щодо виду, переліку, обсягів робіт, виконаних відповідачем на об'єкті, розташованому по АДРЕСА_3 , та відповідності збудованих об'єктів будівельним нормам, правилам, стандартам.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 листопада 2015 року фактично виконані ОСОБА_2 будівельні роботи на об'єкті, розташованому по АДРЕСА_5 , відносяться до робіт, які виконуються при реконструкції; об'єкти збудовані ОСОБА_2 , а саме прибудова до балкону квартири АДРЕСА_5 та паркан, які АДРЕСА_3 , не відповідають вимогам пункту 3.25* ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», пункту 3.4 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», та можливо, найбільш вірогідно не відповідають вимогам пунктів 3.1, 3.5 ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»; вказані об'єкти негативно (незадовільно) впливають на зручність утримання та на можливість експлуатації власниками будинку АДРЕСА_3 .
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 375 ЦК України передбачено право власника на забудову земельної ділянки. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Разом із тим, статтею 376 цього Кодексу встановлені правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
З урахуванням змісту вказаної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності фату порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та статті 3 ЦПК України.
Відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
Відповідно до положень статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю.
Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК України зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.
Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.
Європейській суд з прав людини по справі "Іванова і Черкезов проти Болгарії" (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга N 46577/15) від 21 квітня 2016 року, підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на те, що відповідачем, внаслідок самочинно зведених будівлі - прибудови на 2, 3 поверхах будинку АДРЕСА_3 та паркану на відстані 0,5 метра від стін і вікон приміщення, порушені права позивача у безпечному та функціональному користуванні належним йому майном.
Доводи касаційної скарги про те, що суди під час ухвалення оскаржуваних рішень не врахували, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, істотним порушенням будівельних норм і правил можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від такої перебудови, не заслуговують на увагу.
Судами встановлено, що така перебудова відповідно до висновку експерта є неможливою. Крім того, відповідач неодноразово притягався до адміністративної відповідальності з приводу самочинно зведених будівлі - прибудови на 2, 3 поверхах будинку АДРЕСА_3 та паркану, йому виносилися відповідні попередження та приписи щодо усунення вказаних порушень, проте останній не зважаючи на це, продовжував будівництво спірних об'єктів.
Також відповідач не виконав вимоги припису за результатами проведеної позапланової перевірки 12 грудня 2014 року головним державним інспектором інспекційного відділу у місті Вінниці Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Куленком С. І. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого вимагалося від ОСОБА_2 негайно зупинити виконання будівельних робіт, привести об'єкт до вимог чинного законодавства, а у разі неможливості виконання вимог припису, об'єкт привести до первинного стану.
Тобто, враховуючи бездіяльність забудовника щодо виконання приписів про приведення об'єкту нерухомості до вимог чинного законодавства, які винесені контролюючими на це органами, суди дійшли обґрунтованого висновку про знесення за рахунок останнього спірного нерухомого майна, оскільки лише таким чином можуть бути відновлені порушені права позивача.
Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Суди першої та апеляційної інстанції забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаних позовів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судових рішень.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська