Постанова
Іменем України
05 листопада 2019 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/11026/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,
за участю секретаря Ратушного А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва про звернення стягнення на нерухоме майно
в складі судді Даниленко В.В.
від 23 жовтня 2017 року
у справі №753/9324/17 Дарницького районного суду м. Києва
за заявою Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 ,
У травні 2017 року Дарницький районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Дарницький РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, Відділ), посилаючись на те, що ОСОБА_1 на підставі рішення суду набув право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , однак не проводить реєстрацію нерухомого майна з метою ухилення від виконання судового рішення про стягнення заборгованості, звернувся до суду із заявою, в якій в рахунок погашення заборгованості у розмірі 159 142, 50 грн просив звернути стягнення на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року заяву задоволено та звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості у розмірі 159 142, 50 грн на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання.
Як на підставу скасування ухвали суду вказував, що судом першої інстанції не взято до уваги, що майно на яке звернуто стягнення є предметом судового спору в іншій справі.
Вказував, що Дарницьким РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві не було перевірено наявність у боржника коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах. Крім того додав, що у червні та жовтні 2017 року він подавав заяви до Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про звернення стягнення на вклади та навіть нерухомість, однак відомості про результати розгляду таких заяв в матеріалах виконавчого провадження відсутні.
За вказаних обставин просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про звернення стягнення на майно, звернути стягнення на інше майно, належне боржнику на праві власності.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Справу передано до апеляційного суду для продовження розгляду.
Представник стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу залишити без змін.
Суд неодноразово надсилав скаржнику судові повістки-повідомлення, які поверталися на адресу суду за закінченням терміну зберігання. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 , як особа, яка подала апеляційну скаргу, цікавилася рухом справи. Незважаючи невиконання ОСОБА_1 свого обов'язку, передбаченого ст. 131 ЦПК України щодо повідомлення суду про зміну свого місця знаходження (перебування) апеляційним судом розшукано особу, яка подала апеляційну скаргу, та роз'яснено право на участь в судовому засіданні через представника.
Про день, час та місце розгляду справи боржник ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч. 7 ст. 130 ЦПК України належним чином повідомлений. Своїм правом на участь у справі через представника розпорядився на власний розсуд та повноваженого представника для участі у розгляді справи в судове засідання не направляв.
Дарницький РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Подав до суду клопотання, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та проводити судове засідання без участі представника Відділу (а.с. 196).
З огляду на викладене та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності боржника ОСОБА_1 та представника Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника стягувача ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 20 листопада 2014 року Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію Ѕ частини вартості будівельних матеріалів, будівельно-монтажних робіт, експлуатації машин і механізмів при будівництві будинку на земельній ділянці АДРЕСА_2 , загальною площею 0,055 га, у АДРЕСА_2 , у розмірі 159 142,50 грн Рішення набрало законної сили 17 грудня 2014 року.
На виконання даного рішення суду 13 лютого 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист, який стягувачем в цей же день подано до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.
23 лютого 2015 року головним державним виконавцем Данилюк О.Б. Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження №46650241 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 13.02.2015 Дарницьким районним судом м. Києва.
В ході виконавчого провадження державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Бережною О.О. 25.01.2017 прийнято постанову, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1
26 січня 2017 року державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Бережною О.О. прийнято постанову, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .
В травні 2017 року головний державний виконавець Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Бережна О.О. звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , а саме на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , який не виконує судове рішення від 20.11.2014 про стягнення коштів в сумі 159 142,50 грн, належить нерухоме майно, право власності на яке за ним не зареєстроване у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на нерухоме майно боржника.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 377 ЦПК України (в редакції на час постановлення судом ухвали) суд за поданням державного виконавця, приватного виконавця вирішує питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
За приписами частин 1-4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Системний аналіз положень ч. 10 ст. 440 ЦПК України ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" приводить до висновку, що державний виконавець під час виконання судового рішення наділений повноваженнями звернутися до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстроване за ним у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не виконує заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2014, яке набрало законної сили 17.12.2014.
З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2013 року у справі №2-7985/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя вирішено: розірвати між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб, зареєстрований 08.12.1999 у Відділ реєстрації актів громадянського стану Харківського районного управління юстиції у м. Києві; визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за кожним (а.с. 48-52). На даній копії рішення, яка знаходиться в матеріалах справи, міститься відмітка, що рішення змінено 29 травня 2014 року.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, що переглядається, судом апеляційної інстанції витребувано матеріали цивільної справи №2-7985/12. Після надходження справи колегією суддів досліджено оригінал Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2013 року та оригінал рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2014 року та встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2014 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2013 скасовано в частині відмови у поділі будівельних матеріалів, будівельно-монтажних робіт, експлуатації машин і механізмів при будівництві будинку та ухвалено в цій частині нове рішення. В решті рішення суду залишено без змін. Копію рішення Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2014 долучено до матеріалів справи.
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 у визначеному законом порядку зареєстрував право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого та мотивованого висновку щодо наявності правових підстав для звернення стягнення на нерухоме майно боржника.
Доводи апеляційної скарги, що Дарницьким РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві не проведено жодних дій щодо з'ясування наявних коштів на рахунках боржника спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме постановою державного виконавця від 26.01.2017 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 37). При постановленні ухвали судом першої інстанції взято до уваги наявність постанови державного виконавця про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , про що зазначено в мотивувальній частині ухвали (а.с. 98).
Також, з матеріалів справи вбачається, що в ході виконавчого провадження за запитуваною державним виконавцем інформацією про доходи боржника ОСОБА_1 Пенсійним фондом України надано відповідь та повідомлено, що розмір пенсії ОСОБА_1 складає 3516,13 грн (а.с. 36). Крім того, згідно Звіту Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відносно ОСОБА_1 за постановою від 26.01.2017 ВП №46650241 за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року утримано 100,00 грн (а.с. 39).
Відтак, є безпідставними доводи скаржника, що державним виконавцем порушено порядок звернення стягнення на майно боржника.
Посилання скаржника на те, що він звертався до державного виконавця із заявами про звернення стягнення на вклади у банках та навіть на нерухомість не заслуговують на увагу колегії суддів, з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до державного виконавця із заявою про звернення стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках. На підтвердження наявності коштів на рахунках ОСОБА_1 надав копії ощадних книжок по двох рахунках та копії простих іменних акцій в кількості 2 шт. (а.с. 90-92).
Однак, надані ОСОБА_1 копії ощадних книжок по двох рахунках та копії простих іменних акцій в кількості 2 шт. не містять відомостей про наявність у банках на рахунках національної або іноземної валюти. З огляду на положення ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" карбованці не є національною або іноземною валютою.
Матеріали справи не містять належних доказів наявності коштів в національній та іноземній валютах, якими є виписки відповідного банку по рахунку боржника.
Твердження скаржника про те, що державним виконавцем не розглянуто його заяву про звернення стягнення на інше нерухоме, а саме 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 , не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Більш того, слід зазначити, що ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», в якій законодавцем визначено порядок звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна фізичної особи, передбачає, що в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. Тобто, подання державним виконавцем заяви про звернення стягнення на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , а не на інше нерухоме майно ОСОБА_1 не свідчить про порушення державним виконавцем порядку звернення на нерухоме майно боржника.
Доводи апеляційної скарги, що нерухоме майно на яке судом звернуто стягнення є предметом судового розгляду у справі №753/23720/16-ц Дарницького районного суду м. Києва є необгрунтованими, а тому до уваги колегії суддів не приймаються. Як вбачається з ухвали про відкриття провадження від 28.12.2016 у справі №753/23720/16-ц, яка надана ОСОБА_1 на підтвердження існування спору щодо майна на яке звернуто стягнення, це справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості майна. Однак, зі змісту даної ухвали не вбачається, що це спір з приводу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 103). Отже, матеріали справи не містять доказів, що існує спір щодо права власності на майно.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника судом першої інстанції вирішено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2019 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді В.А. Кравець
Л.Д. Махлай