1 листопада 2019 року місто Київ
справа № 372/3110/18
апеляційне провадження № 22-ц/824/12993/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Головачова Я.В.,
суддів: Андрієнко А.М., Шахової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Потабенко Л.В. від 17 липня 2019 року у справі за позовом Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків,
У жовтні 2018 року Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 січня 2015 року між сторонами укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Обухова, відповідно до умов якого замовник зобов'язався перерахувати кошти на розвиток інфраструктури міста Обухова в розмірі 42 986 грн. в строк до 30 січня 2015 року, у зв'язку з будівництвом садового будинку СТ "Надія" у селі Таценки Київської області.
28 січня 2015 року відповідачем були сплачені кошти за укладеним договором, проте проведеною перевіркою від 20 вересня 2017 року Північним офісом Держаудитслужби щодо дотримання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заниження ОСОБА_1 вартості об'єкта будівництва.
Так, у додатку № 1 до договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Обухова від 14 січня 2015 року зазначено, що кошторисна вартість об'єкта будівництва становить 1 074 640 грн., проте у декларації про готовність об'єкта до експлуатації його вартість вказана у розмірі 3 500 000 грн.
Ураховуючи ту обставину, що розмір пайового внеску становить 4% від загальної вартості будівництва об'єкту, а позивач навмисно занизив ці показники, міська рада недоотримала 77 014 грн.
20 грудня 2017 року відповідачунаправлена пропозиція укласти додаткову угоду до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Обухова та сплатити повний розмір пайового внеску, однак така пропозиція залишилася без відповіді.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 77 014 грн.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 липня 2019 року позов Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської областізадоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 77 014 грн., судовий збір в розмірі 1762 грн., а всього 78 776 грн.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що висновок суду про відсутність договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Обухова не відповідає обставинам справи, оскільки такий договір був підписаний сторонами 14 січня 2015 року і був виконаний відповідачем у повному обсязі; для визначення розміру пайового внеску відповідачем були надані усі необхідні документи і підписуючи договір, позивач вважав їх достатніми, при цьому декларація про готовність об'єкта до експлуатації не запитувалася; відповідач не отримував жодних пропозицій щодо укладення додаткової угоду та сплати різниці пайового внеску; позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, оскільки декларація про готовність об'єкта експлуатації була подана ще у грудні 2014 року, а з позовом Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області звернувся до суду лише в жовтні 2018 року.
У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області вказував, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 14 січня 2015 року між Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області та ОСОБА_1 укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Обухова, відповідно до умов якого замовник зобов'язується перерахувати кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Обухова в розмірі 42 986 грн. єдиним платежем на рахунок міської ради у строк до 30 січня 2015 року, у зв'язку з будівництвом садового будинку СТ "Надія" у селі Таценки Київської області.
28 січня 2015 року ОСОБА_1 на виконання умов Договору про пайову участь в розвитку інфраструктури міста Обухова на рахунок Обухівської міської ради сплачено 42 986 грн.
20 вересня 2017 року Північним офісом Держаудитслужби проведено перевірку щодо дотримання вимог ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині надходження та
використання коштів міського бюджету від пайової участі забудовників у розвиток інфраструктури за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, якою встановлено, що під час укладення договору, для розрахунку розміру пайової участі, відповідачем була надана недостовірна інформація про загальну кошторисну вартість об'єкта будівництва, яка менша, ніж зазначено у декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 14 грудня 2014 року.
20 грудня 2017 року Виконавчим комітетом Обухівської міської ради направлено лист № 108, в якому запропоновано ОСОБА_1 звернутися до відділу розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури, укласти додаткову угоду до договору про пайову участь заявника у створенні і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Обухова, сіл Таценки та Ленди, з перерахуванням розміру пайового внеску, відповідно до кошторисної вартості будівництва за зареєстрованою проектною документацією вказаної у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, у міський бюджет, що становить 97 014 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач після введення в експлуатацію садового будинку не уклав договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Обухова, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.
Проте з таким висновком погодитися не можна з таких підстав.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, згідно зі статтею 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається в договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" 14 січня 2015 року між Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області та ОСОБА_1 укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Обухова (далі - Договір) (а.с.56).
Предметом вказаного договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Обухова при здійсненні будівництва садового будинку СТ "Надія" у селі Таценки Київської області.
Розділом ІІ договору передбачений порядок сплати замовником будівництва пайових внесків.
Так, пунктом 2.2. договору передбачено, що замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Обухова у розмірі 42 986 грн. єдиним платежем на рахунок міської ради у строк до 30 січня 2015 року.
При цьому, розрахунок пайового внеску та контроль виконання умов договору покладено на Виконавчий комітет Обухівської міської ради (пункт 3.3. Договору).
Згідно пунктами 1, 2 додатку № 1 від 14 січня 2015 року до договору, який є його невід'ємною частиною, розрахунок величини пайової участі здійснено на підставі затвердженої в установленому порядку проектної документації, розробленої згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. Згідно із затвердженою
проектною документацією загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва становить 1 074 640 грн.
Таким чином, відповідно до умов наведеного договору розрахунок пайового внеску здійснений саме Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області, який в подальшому сплачений ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с.19).
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Отже, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Оскілки положення договору про пайову участь в судовому порядку не оскаржувалися, підстави для висновку про невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури, відсутні.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги положення Порядку встановлення, оплати та використання коштів замовників (забудовників) на розвиток інфраструктури на території Обухівської міської ради від 21 травня 2015 року, оскільки він був прийнятий після виникнення спірних правовідносин між сторонами.
Стосовно розбіжності кошторисної вартості будівництва зазначеної у декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 14 грудня 2014 року та зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва колегія суддів зазначає таке.
Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011року № 461. При цьому колегією суддів застосовуються положення Порядку в редакції постанови, чинної на момент видачі відповідної Декларації.
Цей Порядок визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (пункт 1 Порядку).
Згідно з пунктом 2 Порядку прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1, у разі, коли будівельні роботи виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання, - за формою згідно з додатком 7 (пункт 18 Порядку).
Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації (пункт 19 Порядку).
Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію (пункт 20 Порядку).
Процедура прийняття об'єктів в експлуатацію носить суто технічний характер і полягає в тому, що саме об'єкт будівництва, його стійкість, міцність, надійність є предметом при перевірці його готовності до експлуатації. При цьому законодавством не передбачено повноважень органів держархбудконтролю щодо перевірки достовірності інформації про сплату замовниками пайової участі, як і перевірки інформації про кошторисну вартість та вартість основних фондів під час прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію.
З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що Декларація про готовність об'єкта до експлуатації не є документом, який підтверджує розмір кошторисної вартості будівництва при розрахунку розміру пайового внеску для розвитку інфраструктури міста, а тому правового значення при вирішенні цього питання не має.
Ураховуючи те, що відповідачем виконані взяті зобов'язання по сплаті пайового внеску на розвиток інфраструктури міста Обухова, розмір якого визначений укладеним між сторонами договором, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоотримання позивачем коштів в розмірі 77 014 грн.
Доводи скаржника в частині застосування наслідків спливу позовної давності колегією суддів не перевіряються, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованістю.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про задоволення позову через неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області.
Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, з Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 липня 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків відмовити.
Стягнути з Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 1 листопада 2019 року.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: А.М. Андрієнко
О.В. Шахова