1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 31 жовтня 2019 року, апеляційні скарги прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , кожного окремо, на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2019 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, громадянин України, із середньою освітою, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає на АДРЕСА_2 у тому ж місті, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, за адресою: АДРЕСА_2 , строком на два місяці, тобто до 15 листопада 2019 року включно, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначив про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з урахуванням наявних ризиків, передбачені ст. 177 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні кого підозрюється ОСОБА_7 , фактичних обставин провадження, даних про особу підозрюваного, та конкретних обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2019 року та постановити нову ухвалу. При цьому прокурор просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а захисник - відмовити у задоволенні клопотання слідчого та не застосовувати відносно підозрюваного будь-якого іншого запобіжного заходу.
Так, прокурор зазначає про те, що слідчим суддею належним чином не враховано існування ризиків, передбачених п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, зважаючи на дані про особу підозрюваного у їх сукупності та тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, останній може у будь-який час змінити місце проживання та переховуватися від органу досудового розслідування та суду; можливість знищити, спотворити, сховати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки на даний час встановлюється місцезнаходження знарядь вчинення кримінальних правопорушень, інших речових доказів, серед яких і транспортні засоби; незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, зважаючи на те, що останній тривалий час був учасником злочинної організації і ролі безпосереднього виконавця кримінальних правопорушень у період з серпня 2016 року по вересень 2019 року, що носить систематичний характер. При цьому, підозрюваний не має законного джерела доходів, не працює, що також свідчить про реальну можливість вчинення ним нових кримінальних правопорушень, зокрема і з метою власного збагачення.
Також, прокурор звертає увагу на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні трьох особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено найсуворіше покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
З огляду на викладене, на переконання прокурора саме застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання піл вартою забезпечить виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків та буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник зазначає про те, що органом досудового розслідування порушено порядок повідомлення про підозру ОСОБА_7 , який є обов'язковим, а тому він не набув статусу підозрюваного в розумінні ст. 42 КПК України, у зв'язку з чим відносно нього взагалі не можливо застосовувати будь-який запобіжний захід.
Акцентує захисник увагу на необґрунтованості пред'явленої її підзахисному підозри, оскільки слідчим та прокурором не надано будь-яких об'єктивних доказів причетності підозрюваного до вчинення дій, які йому інкримінуються, а також на недоведеності існування будь-якого з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, захисник просить врахувати дані про особу підозрюваного, який одружений, дружина перебуває на 18 тижні вагітності та має ряд захворювань, має на утриманні матір похилого віку, та місце проживання, за яким характеризується позитивно.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного і його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу і заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, виступ прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора та залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг і заперечення на апеляційну скаргу прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Києво-Святошинським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 20 вересня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12016110140002355, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
17 вересня 2019 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів; в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому у складі організованої групи, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб; у вбивстві, в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому у складі організованої групи, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
18 вересня 2019 року старший слідчий СВ Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 , звернулася до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60діб.
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 19 вересня 2019 року у задоволенні клопотання слідчого відмовлено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Крім того, відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Штегмюллер проти Австрії» вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними.
Разом з тим, як правильно зазначив в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, не встановлено підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки слідчим та прокурором не доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому відносно підозрюваного обґрунтовано застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. При цьому, колегія суддів враховує і те, що в матеріалах провадження відсутні дані про те, що після прийняття оскаржуваної ухвали підозрюваний порушив або намагався порушити покладенні на нього процесуальні обов'язки.
Як убачається з матеріалів судового провадження, органами досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які оцінені слідчим суддею в межах КПК України наданих на даній стадії кримінального провадження, що дає законні підстави для обмеження свободи ОСОБА_7 .
Посилання захисника на дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_7 , який одружений, дружина перебуває на 18 тижні вагітності та має ряд захворювань, має на утриманні матір похилого віку, та місце проживання, за яким характеризується позитивно - не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, колегія суддів, всупереч доводам захисника, вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Так, оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати останнього у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні згаданих кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод суду належало з'ясувати чи тримання підозрюваного під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що, як вважає колегія суддів, було правильно зроблено слідчим суддею.
За таких обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження, колегією суддів не встановлено.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного у розумінні ст. 42 КПК України, є надуманими зважаючи на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 було здійснено в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у зв'язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінальних правопорушень.
Крім того, враховуючи обставини провадження, дані про особу підозрюваного у їх сукупності, його роль у вчиненні кримінальних правопорушень, підстав для застосування більш суворого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт або відмови у його застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких прокурор і захисник просять скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , та даних про його особу, застосував запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 403, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/4710/2019 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1