Справа № 761/44156/18 Головуючий 1 інстанція - Притула Н.Г.
Провадження № 22-ц/824/12025/2019 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
іменем України
31жовтня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Кулікової С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» про визнання наказу неправомірним,-
У 16 листопаді 2018 року позивач звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом про визнання наказу неправомірним.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона працювала у відповідача на посаді редактора І категорії відділу новин редакції інформаційного мовлення з 03.07.2017 року.
Зазначила, що 07.09.2018 року їй стало відомо про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Не погоджується з наказом так як у відповідача відсутні будь-які дані, які б свідчили про порушення позивачем обов'язків працівника, визначених ст.139 КЗпП України.
Просила визнати наказ від 23.08.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 неправомірним.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» про визнання наказу неправомірним - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , 19 липня 2019 року подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доказам наявних в матеріалах справи, крім того з порушенням вимог чинного законодавства порушив строки ознайомлення працівників з наказом про накладення дисциплінарного стягнення.
Тому просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1,2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Державному підприємстві «Мультимедійна платформа іномовлення України» на посаді редактора І категорії відділу новин редакції інформаційного мовлення з 07.03.2017 року.
В заяві про прийняття на посаду від 06.03.2017 року позивач зазначила, що з посадовою інструкцією вона ознайомлена 06.06.2017 року та згодна.
Як встановлено, що 25.07.2018 року завідувачем редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2 подано заступнику генерального директора з інформаційної політики - Шеф-редактору ОСОБА_3 доповідну записку про факт відмови виконання редакційного завдання редактором І категорії відділу новин редакції інформаційного мовлення ОСОБА_1 в той час, як вона не мала інших завдань. Та в доповідній записці зазначено, що в результаті завдання частково виконала старший редактор ОСОБА_4 У тій формі в якій запропонувала ОСОБА_1 видати в ефір було неприйнятним, що могло зашкодити іміджу каналу.
На підставі цієї доповідної записки заступником генерального директора з інформаційної політики - Шеф-редактором ОСОБА_3 подано на ім'я генерального директора Підприємства службову записку від 26.07.2018 у якій вона просила вжити невідкладних заходів до Позивача в зв'язку з систематичним невиконанням робочих завдань позивачем.
Наказом від 27.07.2018 року №30 «Про проведення службового розслідування» з метою перевірки фактів, викладених у службовій записці заступника генерального директора з інфомаційної політики - шеф-редактора ОСОБА_3 від 26.07.2018 та доповідної записки завідувача редакції інформаційного мовлення ОСОБА_2 від 25.07.2018 року, щодо відмови виконання редакційного завдання редактором І категорії відділу новин редакції інформаційного мовлення ОСОБА_1 , встановлення або відсутності в її діях ознак дисциплінарного проступку, було утворено комісію з проведення службового розслідування. Та комісії було наказано в період з 27.07.2018 року по 23.08.2018 року провести зазначене службове розслідування.
Із зазначеним наказом позивач була ознайомлена 22.08.2018 року, що підтверджується її підписом (а.с. 58).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» про визнання наказу неправомірним, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем дійсно порушено положення посадової інструкції, та притягнення до дисциплінарної відповідальності відбувалося з дотриманням вимог, встановлених у статті 149 КЗпП України.
З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.
Відповідно до статті 29 Кодексу законів про працю України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний, зокрема, роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Колегією суддів достовірно встановлено, що позивач, з 07.03.2017 дійсно працювала на Підприємстві на посаді редактора І категорії відділу новин редакції інформаційного мовлення.
У зв'язку з цим, під час прийому на роботу, а саме 06.03.2017, Позивача ознайомлено з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Посадовою інструкцією та умовами праці, що підтверджується її особистим підписом у заяві про прийом на роботу.
Також встановлено, що в ході проведеного службового розслідування комісією з дотриманням вимог, встановлених у частині першій статті 149 КЗпП України, відібрано у працівників Підприємства, в тому числі й у Позивача, письмові пояснювальні записки, заслухано усні пояснення сторін конфлікту, проаналізовано зібрані письмові матеріали та складено акт службового розслідування від 23.08.2018 (а.с. 59)
Наказом Підприємства від 23.08.2018 № 32 Позивачу оголошено догану за вчинення дисциплінарного проступку у вигляді невиконання редакційного завдання, поставленого безпосереднім керівником.
З зазначеним наказом Позивача ознайомлено 07.09.2018, але ставити підпис вона відмовилася, про що складено акт (а.с.60)
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що притягнення до дисциплінарної відповідальності Позивача відбувалося з чітким дотриманням вимог, встановлених у статті 149 КЗпП України, а саме: до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення;
за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення;
при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника;
стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Як вбачається з матеріалів справи, що у матеріалах службового розслідування наявна письмова пояснювальна записка редактора І категорії відділу новин редакції інформаційного мовлення ОСОБА_1 від 22.08.2018.
Актом службового розслідування та доданими до нього документами встановлено, що Позивач порушила трудову дисципліну у вигляді невиконання посадових обов'язків та до неї, наказом від 23.08.2018 року № 32, застосоване одне дисциплінарне стягнення - догана (а.с 75)
При обранні зазначеного дисциплінарного стягнення керівником Підприємства враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. До застосування дисциплінарного стягнення Позивач неодноразово, протягом травня-червня 2018 року, неналежно виконувала свої посадові обов'язки про що свідчать доповідні записки від 16.05.2018, 31.05.2018 та 13.06.2018 виробничого керівника Позивача - старшого випускового редактора тижня відділу новин редакції інформаційного мовлення ОСОБА_4 .
Згідно з розділом 6 Посадової інструкції, редактор несе персональну відповідальність. Зокрема за неналежне виконання завдань та обов'язків, передбачених цією посадовою інструкцією, та окремих доручень керівництва.
Враховуючи вищевикладене,колегія суддів не бере до уваги твердження позивача про те, що наказ Підприємства від 23.08.2018 № 32 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності редактора І категорії відділу новин редакції інформаційного мовлення ОСОБА_1 » - неправомірний, є безпідставним, таким, що ґрунтується на припущеннях.
Таким чином, суд першої інстанції, вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні в позові ОСОБА_1
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Керуючись ст. 7, 328, 355, 356, 369,375, 381, 382 ЦПК України,колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий: Є.М. Суханова
Судді: Н.В. Ігнатченко
С.В. Кулікова