справа № 757/62774/16-ц
провадження № 22-ц/824/13262/2018
07 листопада 2019року м. Київ
Київський апеляційний суду складі колегії суддів :
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А.,
розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року у складі судді Остапчук Т. В.,
встановив:
14.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 04.07.2016 року в м. Києві по вул. Харківське шосе сталася дорожньо-транспортна пригода ( далі - ДТП) за участю автомобіля «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , належним йому автомобілем «Nissan Rogue», , д.н.з. НОМЕР_2 , а також автомобілями «Fiat», д.н.з. НОМЕР_3 , «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_4 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Альфа - Гарант» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7722565.
ТДВ «Страхова компанія «Альфа - Гарант» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 10 508,83 грн.
Відповідно до звіту № 944 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_2 , від 14.06.2016 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 36 719,32 грн, а з урахуванням зносу - 21 506,39 грн.
З огляду на ліміт відповідальності страховика, просив стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Альфа - Гарант» недоплачене страхове відшкодування у розмірі 10 997,56 грн (21 506,39 грн - 10 508,83 грн).
З відповідача ОСОБА_2 , як з винної особи, просив стягнути решту майнової шкоди, що не покривається страховою виплатою, в сумі 15 212,93 грн (36 719,32 грн - 21 506,39 грн).
24.07.2018 року ОСОБА_1 подав заяву про зменшення позовних вимог.
З урахуванням висновку №12-2/1391 від 26.02.2018 незалежної судової експертизи, просив стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Альфа - Гарант» суму недоплаченого страхового відшкодування 5 654,09 грн (16 162,92 грн - 10 508,83 грн) , а зі ОСОБА_2 - решту майнової шкоди у розмірі 14 518,61 грн (30 681,53 грн - 16,162,92 грн).
Також просив відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Альфа - Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 3 552,33 грн та судовий збір 116 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 16 518,61 грн та судовий збір 435,20 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог до ОСОБА_2 відмовити.
Посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 (справа №755/18006/15-ц), відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
З огляду на розмір ліміту відповідальності страховика - 100 000 грн, покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування та сплатив страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Сума страхової виплати була достатньою для відшкодування усім учасникам ДТП, а тому підстави для стягнення з нього грошових коштів були відсутні.
Також зазначив, що сума стягнення виходить за межі позовних вимог. Проведення судового засідання без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про судове засідання, є порушенням норм матеріального права.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
Відповідно до положень ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року в частині задоволених вимог до ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" сторони не оскаржують, а тому у вказаній частині воно не є предметом апеляційного розгляду.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заподіяної майнової шкоди в сумі 16 518,61 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції у вказаній частині, оскільки останнє ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, справа була призначена до розгляду на 29 травня 2019 року 10 год. 15 хв.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Матеріали справи також не містять відомостей про те, що відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про судове засідання 11 липня 2019 року, в якому було ухвалено оскаржуване судове рішення.
Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на те, що апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення було ухвалено без належного повідомлення відповідача, ухвалене по справі судове рішення без змін залишатися не може.
Судом встановлено, що 04.07.2016 року в м. Києві по вул. Харківське шосе сталася дорожньо-транспортна пригода ( далі - ДТП) за участю автомобіля «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , належним йому автомобілем «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_2 , а також автомобілями «Fiat», д.н.з. НОМЕР_3 , «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_4 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Альфа - Гарант» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7722565. Згідно з цим полісом страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн, франшиза - 2000 грн (а.с.71 т.1).
09.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" з заявою про страхове відшкодування за ремонт пошкодженого в ДТП автомобіля «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_2 . В заяві зазначив, що отримав франшизу в розмірі 2000 грн (а.с.74 т.1).
Відповідно до звіту №12-D/22/7 оцінювача ТОВ "Промислова компанія "СЕЛТИМ", зробленого на замовлення страховика, матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ«Nissan Rogue», д.н. НОМЕР_2 , складає 12 610,59 грн з урахуванням ПДВ, 10 508,83 грн - без урахуванням ПДВ.
Судом встановлено, що ТДВ «Страхова компанія «Альфа - Гарант» здійснила виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 10 508,83 грн, виходячи з вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей, що замінюються, а також розміру франшизи (а.с.94 т.1).
Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №12-2/1391 від 26.02.2018 року, матеріальний збиток, завданий власнику ТЗ автомобіля марки «Nissan» модель «Rogue», н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження станом на 04.07.2016 року міг становити 16 162,92 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту зносу деталей). Вартість відновлювального ремонтубез урахування фізичного зносу - 30 681,53 грн. (а.с. 119-126 т.1).
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Судом встановлено, що різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням необхідності заміни пошкоджених внаслідок ДТП деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу деталей, що підлягають заміні, становить 14 518,61 грн (30 681,53 грн - 16 162,92 грн).
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з винної у ДТП особи ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці між розміром заподіяної шкоди та страховим відшкодуванням в сумі 14 518,61 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вказаний висновок не суперечить правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, з огляду на те, що у страховика відсутній обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від ліміту його відповідальності.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи розмір позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_2 , з останнього на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 396,70 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-383, 389 ЦПК України суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року в частині задоволення позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) заподіяну майнову шкоду в розмірі 14 518,61 грн та судовий збір у розмірі 396,70 грн.
В іншій частині позову до вказаного відповідача відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк