КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
07 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 120121100400000287 за апеляційними скаргами прокурора Київської місцевої прокуратури №4 - ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_11 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2016 щодо
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Узбекистан, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, офіційно не одруженого, має двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає на час ухвалення судового рішення АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.357 КК України,?
за участі:
прокурорів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17
обвинуваченого ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2016 ОСОБА_9 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.357 КК України та виправдано його, у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.
ОСОБА_9 визнано виннним у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.187, п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України та призначено покарання:
? за ч.4 ст.187 КК України ? у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років із конфіскацією майна;
? за п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України ? у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років 4 (чотири) місяці із конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років 04 (чотири) місяці із конфіскацією майна.
В силу ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення, а саме з 14.09.2010 до 22.11.2016 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та звільнено останнього від відбування покарання у виді позбавлення волі безпосередньо по його повному відбуттю. Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою ? скасувано, у зв'язку з чим звільнено останнього з-під варти негайно в залі суду.
Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином) ? задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_11 , 10185 (десять тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 50 копійок матеріальної шкоди, та 200 000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди, а всього 210 185 (двісті десять тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 50 копійок. У іншій частині позовних вимог ? відмовлено.
Накладений на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_18 від 12.11.2010 арешт на майно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено без змін, до моменту конфіскації майна останнього за цим судовим рішенням. Стягнуто з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експертів, а саме: вартість проведення судово-медичної експертизи № 482 мб від 09.12.2010 ? 774,00 гривень; вартість проведення судово-медичної експертизи № 483 мб від 13.12.2010 ? 1925, 30 гривень; вартість проведення судово-медичної експертизи № 940 мб від 23.11.2010 ? 557,28 гривень; вартість проведення судово-медичної експертизи № 380 мб від 25.12.2010 ? 1159,92 гривень.
Від прокурора, захисника обвинуваченого та потерпілого надійшли апеляційні скарги на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2016, ухвалений відносно ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі прокурор просить апеляційний суд скасувати оскаржуваний вирок у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.187 та п.п. 4,6 ст.115 КК України та призначити покарання за ч.1 ст.357 КК України ? у виді 3 років обмеження волі, за ч.4 ст.187 КК України ? виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві приватної власності, за п.п.4,6 ч.2 ст.115 КК України ? 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві приватної власності. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Повторно дослідити докази, які були досліджені судом першої інстанції.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, в обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Зокрема прокурор вважає, що пояснення свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 є належними та допустимими доказами та мають бути враховані судом при прийнятті рішення за ч.1 ст. 357 КК України.
Щодо призначення судом першої інстанції обвинуваченому занадто м?якого покарання, апелянт зазначає, на невиконанні завдань ст. 50 КК України і вважає, що покарання , призначене ОСОБА_9 не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів .
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить апеляційний суд оскаржуваний вирок скасувати і закрити кримінальне провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник Шпак, діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , вважає, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав однобічності та неповноти досудового та судового слідства, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неповнота судового розгляду, на думку захисника полягає в тому, що під час розгляду даного кримінального провадження в суді не було допитано свідків - понятих, які вказані в протоколах огляду місця події від 09.09.2010 та 10.09.2010: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . Адвокат вважає, що суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_9 за п.4 ч.2 ст.115 КК України як скоєння вбивства з особливою жорстокістю, оскільки в висновоку суд медичної експертизи № 99/2066/2 від 17.12.2010 вказано, що ушкоджень вигляді масивного обгорання з обвуглюванням м'яких тканин і кісток кістяка, які утворилися посмертно від дії високої температури, тобто не було ніяких страждань.
Невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенніфактичним обставинам кримінального провадження на думку апелянта полягає в тому, що ОСОБА_9 , не мав умислу на вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187, п. п. 4,6 ч.2 ст. 115 КК України. Приймаючи рішення суд допустив припущення щодо дати прибуття обвинуваченого з ОСОБА_24 до м. Києва. В матеріалах кримінального провадження знаходиться ксерокопія листа бронювання пасажиромісць, де вказане прізвище ОСОБА_9 та номер телефону. Дана ксерокопія бронювання місць не є допустимим доказом, поза як відсутній протокол її вилучення. Більше того, як зауважує захисник, не встановлено та не допитано водія, а також працівника міліції, який вилучав даний документ, не перевірено телефон, який зазначено у вказаному документі.
Також адвокат посилається на те, що речові докази ? недопалки цигарок, про які йдеться в протоколі огляду місця події не долучені у відповідності до правил ст.79 КПК України. При огляді місця події не виявлено знаряддя скоєння злочину, а саме не зазначено, що біля трупу знаходиться камінь. Права понятих ОСОБА_25 і ОСОБА_21 не було роз'яснено, недопалки цигарок виявили на відстані 100-125 м. від місця де був труп жінки. Також апелянт звертає увагу, що згідно протоколу огляду місця події в кабінеті №2 за адресою м. Світловодськ вул. Глінки,8. у ОСОБА_9 було виявлено та вилучено 7900 доларів США, натомість в протоколі не зазначено підставу на якій проводився такий огляд, сам протокол складено не уповноваженою особою, який не був включений в групу слідчих. Протокол відтворення обстановки та обставин подій за участю ОСОБА_9 від 15.09.2010 не співпадають з висновком судово-медичної експертизи від 17.12.2010. При цьому наголошується, що згідно висновку експерта №940 від 23.11 2010 на пляшці з-під пива вилученої при огляді місця події виявлено слід, котрий не належить ОСОБА_9 .
Як стверджує захисник, в матеріалах кримінального провадження в т.8 а.с.150-151 є протокол ознайомлення ОСОБА_9 з матеріалами кримінального провадження, де немає дати його складання, а тому він є неналежним і звідси виходить, що всі докази на котрі посилається прокурор в даному проваджені є неналежними. Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що місце скоєння злочину також не встановлено, встановлено тільки місце де виявлено обгоріле тіло. Також досудовим слідством не було встановлено, що обвинувачений вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, а тому адвокат наполягає на виключення такого посилання з обвинувачення.
В поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_11 просить апеляційний суд оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного ОСОБА_9 покарання і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання: за ч.4 ст.187 КК України у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч.2 ст.70 КК України призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
В обґрунтування апеляційних вимог не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікації вчинених ОСОБА_9 дій, потерпілий ОСОБА_11 апеляційну скаргу вносить в у зв?язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м?якість. Посилається на те, що суд першої інстанції в достатній мірі не врахував, що ОСОБА_9 не розкаявся, своєї вини не визнав, залишив без уваги спричинені злочином наслідки: ОСОБА_26 , яка є матір?ю вбитої, перенесла інсульт, а зараз захворіла на хворобу Паркенсона, апелянт, який є батьком вбитої, переніс інфаркт і зараз хворіє на гіпертонічну хворобу, ОСОБА_27 , яка є донькою вбитої, в результаті жорстокого вбивства своєї матері захворіла душевно і на даний час перебуває на лікуванні у психіатричній лікарні. Також потерпілий вказує на те, що у вироку відсутнє обґрунтування неможливості складання покарань за сукупністю злочинів (ч.2 ст.70 КК України).
Інших апеляцій, доповнень заперечень від учасників кримінального провадження не надходило.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 09.09.2010, приблизно о 01:30, разом зі своєю знайомою ОСОБА_24 , прибули до м. Києва з метою в подальшому направитися до м. Жашків Черкаської області, де ОСОБА_24 , мала намір підшукати та придбати приватний житловий будинок, взявши з собою грошові кошти, отримані від продажу належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_3 . Після прибуття до м. Києва, ОСОБА_9 , в нічний час 09.09.2010 знаходячись на Центральному залізничному вокзалі м. Києва та достовірно знаючи про те, що ОСОБА_24 зберігає при собі значну суму грошових коштів, вирішив скоїти на неї розбійний напад та її вбивство з корисливих мотивів, з метою заволодіння вищезазначеними грошовими коштами. А тому, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння майном ОСОБА_24 та її вбивства з корисливих мотивів, ОСОБА_9 запропонував останній в одному з привокзальних кафе вжити алкогольні напої, на що та погодилася. Після розпиття алкогольних напоїв, в нічний час 09.09.2010 ОСОБА_9 з ОСОБА_24 на автомобілі таксі, направилися до розважального комплексу «Гідропарк» в м. Києві, де продовжили вживати алкогольні напої та пробули там до ранку 09.09.2010. У ранковий час 09.09.2010 ОСОБА_9 разом з ОСОБА_24 на метрополітені доїхали до станції метро «Чернігівська» в м. Києві, звідки, прогулюючись та продовжуючи вживати алкогольні напої, пішки направилися до супермаркету «Фора», розташованого по бульвару Перова, 14 в м. Києві, де ОСОБА_9 , крім продуктів харчування та алкогольних напоїв, з метою використання для знищення слідів злочину, шляхом спалювання трупу ОСОБА_24 після її вбивства, придбав дві пляшки рідини для розпалювання вогнищ. Після цього, ОСОБА_9 , під приводом спільного вживання алкогольних напоїв, запросив ОСОБА_24 пройти в паркову зону неподалік затоки річки «Десенка», на що потерпіла, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_9 , погодилась. Надалі, того ж дня у період часу з 08:00 до 09:00, ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прослідувавши разом з ОСОБА_24 до безлюдного місця, розташованого на березі затоки річки «Десенка», неподалік будинку № 1-А по вул. Гаражній в м. Києві, з метою запобігання можливого опору з боку потерпілої, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно руками зіштовхнув ОСОБА_24 з піщано-кам'янистого насипу, від чого ОСОБА_24 впала з насипу вниз і вдарившись об землю, втратила свідомість. Продовжуючи далі свої злочинні дії, ОСОБА_9 перетягнув тіло ОСОБА_24 приблизно на 10-15 метрів до узбережжя затоки річки «Десенка» де, знайшовши неподалік на землі кам'яну брилу, підняв її руками і, усвідомлюючи наслідки своїх злочинних дій, свідомо допускаючи та бажаючи настання смерті ОСОБА_28 , умисно кинув її в область голови ОСОБА_24 й одразу після цього, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу на вбивство ОСОБА_24 з особливою жорстокістю, облив її тіло заздалегідь придбаною рідиною для розпалювання вогнищ і підпалив його, завдавши своїми умисними діями потерпілій нестерпного фізичного болю та особливих моральних страждань, та, згідно висновку судово-медичної експертизи № 99/2066/2 від 15.12.2010-17.12.2010, тілесні ушкодження, тим самим здійснив умисне вбивство останньої з особливою жорстокістю з корисливих мотивів. Після чого ОСОБА_9 , з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, заволодів майном потерпілої ОСОБА_24 , а саме: жіночою сумкою, яка матеріальної цінності не становить, в якій знаходились гроші в сумі 7900 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 09.09.2010 складало 62410 гривень та особистими документами ОСОБА_24 , які матеріальної цінності не становлять, після чого з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_9 також обвинувачується в тому, що 26.07.2012, 02.08.2012, 13.08.2012, 30.08.2012 в невстановлений досудовим розслідуванням період часу, з мотивів особистої зацікавленості у результатах розгляду кримінальної справи та знищення доказів його вини, знищив офіційні документи при наступних обставинах:
Так, 26.07.2012 та 02.08.2012, будучи доставлений до зали судового засідання № 2 Дніпровського районного суду м. Києві, що за адресою: м. Київ. вул. Івана Сергієнка, 3 для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи ОСОБА_9 під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в невстановлений досудовим розслідуванням період часу, невстановленим досудовим слідством шляхом умисно незаконного знищив офіційний документи кримінальної справи відносно останнього, а саме аркуші № 106 та 107 в томі № 2, а саме протокол явки з повинною.
Продовжуючи свої злочинні наміри ОСОБА_9 , керуючись єдиним умислом направленим на знищення офіційних документів 13.08.2012, 30.08.2012, будучи доставлений до зали судового засідання № 2 Дніпровського районного суду м. Києва, що за адресою: м. Київ. вул. Івана Сергієнка, 3 для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи ОСОБА_9 під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в невстановлений досудовим розслідуванням період часу, невстановленим досудовим слідством шляхом умисно незаконно знищив офіційний документ кримінальної справи відносно останнього, а саме аркуш № 13 в томі № 3, а саме постанову судового засідання та аркуш № 14 в томі № 3, а саме розписку про отримання копії обвинувального висновку.
Приблизно о 16 год. 00 хв. 20.09.2012 секретар судового засідання ОСОБА_19 оглянула матеріали кримінальної справи та виявила відсутність зазначених документів, які умисно знищив ОСОБА_9 .
За результатами огляду матеріалів кримінальної справи спеціально створеною комісією з працівників суду було складено відповідний акт від 20.09.2016 року, яким зафіксовано знищення аркушів справи, які умисно знищив ОСОБА_9 в особистих інтересах.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_9 , скоїв умисне знищення офіційних документів, в особистих інтересах, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.357 КК України.
Мотиви апеляційного суду.
Першочергово апеляційний суд констатує, що потерпілий ОСОБА_11 , який також оскаржує вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2016 в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за ч.4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України, направив до суду клопотання, в якому просив розглядати його апеляційні вимоги за його відсутності. Разом з тим, з боку суду апеляційної інстанції постійно повідомлявся про день час і місце наступного судового засідання .
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, заперечивши також проти апеляційної скарги прокурора та потерпілого, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції та потерпілого, заперечивши проти апеляційної скарги захисника, заслухавши пояснення учасників кримінального провадженні і відповіді на питання, частково дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши промови учасників судового провадження в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали судового провадження в межах поданих апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів керується наступним.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвалюючи вирок, суд, у відповідності зі ст.368 КПК України суд в першу чергу повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
При цьому, положеннями ст.94 КПК України встановлено обов'язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів ? з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Цих вимог закону, як вважає колегія суддів, суд першої інстанції дотримався.
Так, ухвалюючи вирок про визнання ОСОБА_9 винним за ч.4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України суд послався на безпосередньо сприйняті ним показання обвинуваченого ОСОБА_9 , який в ході судового розгляду справи своєї вини у вчинених злочинах за наведених вище обставин не визнав і аналогічної позиції дотримався і в ході апеляційного перегляду даної справи.
Також суд у вироку послався на показання потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_25 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , експертів ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , які згідно висновків суду першої інстанції в своїй сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_9 маніпулятивних дій з метою виклику у померлої довіри до себе, існування у ОСОБА_9 корисного мотиву на вчинення розбою та умисного вбивства ОСОБА_24 . Написання обвинуваченим власноручно явки з повинною, із зазначенням місця вчинення злочинних дій, орієнтованого часу та способу їх вчинення. добровільність зізнання ОСОБА_9 у вчиненні ним вбивства ОСОБА_24 під час проведення слідчої дії відповідно до вимог КПК України в ред. 1960 року - відтворення обстановки і обставин події за участі крім інших обов'язкових учасників даної слідчої дії, також його захисника і з застосуванням фото та відеофіксації даної слідчої дії .
Колегія суддів, не вдаючись до повторної оцінки показань потерпілого, свідків та експертів, яка частково в апеляційній скарзі захисника ставиться під сумнів, виходить з того, що оскільки сторони в ході апеляційного перегляду даного кримінального провадження не заявляли клопотання про повторний допит вказаних осіб, за відсутності доводів та доказів на підтвердження того, що судом першої інстанції ці показання було отримано в порушення ст.ст.352, 353, 356 КПК України, вважає надану судом першої інстанції їм оцінку всебічною, об?єктивною та такою, що ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону України.
Поміж наведеного апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях зазначає, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (п.29-30 рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Отже, з урахуванням висновків Європейського суду з прав людини апеляційний суд погоджується з мотивами суду першої інстанції, викладеними в вироку суду щодо цих доказів про те, що вони є достовірними, логічними, послідовними та такими, які взаємоузгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а в цілому доводять винуватість ОСОБА_9 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України.
Крім того, визнаючи ОСОБА_9 винним за ч.4 ст.187, п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України суд у відповідності до правил п.2 ч.3 ст.374 КПК України, послався також на наступні письмові докази:
? протокол огляду місця події від 09.09.2010 з долученими планом-схемою місцевості та фототаблицею, здійсненого ст. слідчим СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_35 , за участю понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_21 , учасників: ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_34 , ОСОБА_36 , ОСОБА_33 , ОСОБА_37 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , спеціаліста ОСОБА_38 у період часу з 12:30 до 13:20, з якого слідує, що було оглянуто ділянку місцевості на території Воскресенських садів в Дніпровському районі міста Києва, де неподалік будинку № 1-А по вул. Гаражній в місті Києві, виявлено труп ОСОБА_24 та вилучено: каблучку з металу білого кольору, каблучку з металу жовтого кольору, сережки, ланцюжок з хрестиком булого кольору, три недопалка цигарок, фрагменти одягу трупа, черевики, один слід пальця руки з пляшки пива та зразок ґрунту (т.3, а.с. 37-38, 39, 40-42);
? протокол огляду місця події від 09.09.2010 та долученої фототаблиці здійсненого ст. слідчим в ОВС ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_48 за участю понятих ОСОБА_21 , ОСОБА_25 спеціалістів ОСОБА_42 , ОСОБА_38 , учасників: ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_33 у період часу з 11:50 до 12:30, з якого слідує, що було оглянуто ділянку місцевості на території Воскресенських садів в Дніпровському районі міста Києва, де неподалік будинку № 1-А по вул. Гаражній в місті Києві виявлено труп ОСОБА_24 , який має позу «боксера». Трупне заклякання добре виражено в м'язах нижніх кінцівок, а в інших групах м'язів не визначається, у зв'язку із масивним обвугленням, з цих же підстав не визначаються трупні плями (т.3, а.с. 43-46, 47-49);
? протокол огляду від 11.09.2010, здійсненого о/у Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_51 в присутності понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , за участю ОСОБА_52 у період часу з 00:40 до 01:28, з якого слідує, що у ОСОБА_52 під час огляду в кабінеті № 2 розташований на другому поверсі адмінбудівлі по АДРЕСА_4 , було виявлено та вилучено, зокрема, ідентифікаційний код ОСОБА_24 , паспорт, трудову книжку останньої, документи на дітей померлої - ОСОБА_24 та ОСОБА_29 , заяву ОСОБА_24 про передачу грошових коштів ОСОБА_52 , технічний паспорт на квартиру померлої ОСОБА_24 та інші НПА (т.№ 3, а.с. 69);
? протокол пред'явлення фотознімків для впізнання від 22.09.2010 із долученими довідками здійсненими слідчим СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_53 в присутності понятих ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , у період часу з 08:00 до 08:30, часу з 08:40 до 09:05, з 09:15 до 09:40, з 11:20 до 11:45 з якого слідує, що ОСОБА_56 і ОСОБА_57 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 КК України, вказали, що ОСОБА_52 на продаж квартири уповноважила ОСОБА_24 .. Дозвіл на виписку дітей ОСОБА_24 отримувала ОСОБА_58 . Також у протоколі, зі слів ОСОБА_59 , зафіксовано, що продаж квартири був здійснений ОСОБА_52 на підставі довіреності від ОСОБА_24 (т.3, а.с. 183-188, 189-190);
? протокол пред'явлення фотознімків для впізнання від 23.09.2010 із долученими довідками здійсненими слідчим СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_53 в присутності понятих ОСОБА_60 , ОСОБА_61 у період часу з 15:30 до 15:45, з 15:50 до 16:05, з якого слідує, що ОСОБА_62 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 КК України, вказав, що 10.09.2010 до нього з метою здійснення нотаріальних дій приходили ОСОБА_52 та ОСОБА_24 . Як пізніше йому стало відомо від працівників міліції, що ОСОБА_24 не могла приходити 10.09.2010 тому що загинула 09.09.2010 в місті Києві .(т.3, а.с. 173-174);
? протокол огляду від 11.09.2010, здійсненого о/у Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_51 в присутності понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , за участю ОСОБА_63 у період часу з 01:30 до 02:00, з якого слідує, що з правої зовнішньої кишені одягу ОСОБА_9 під час огляду в кабінеті № 2 розташованому на другому поверсі адмінбудівлі по вул. Голінки, 8 в місті Світловодськ Кіровоградської області, було вилучено гаманець та гроші в сумі 400 доларів США та 22 гривні, у внутрішній кишені піджака ОСОБА_9 виявлено та вилучено 7500 доларів США (т.3, а.с. 70);
? протокол затримання особи від 14.09.2010, складеного слідчим СУ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_64 у період часу з 12:00 до 12:30, з якого слідує, що ОСОБА_9 був затриманий за підозрою у вчиненні вбивства. По суті затримання ОСОБА_9 власноручно вказав наступне (дослівно): «с задержанием согласен 08.09.2010 около 08:00 в г. Киеве в районе дачного участка место расположение указать могу. Я совершил убийство ОСОБА_65 . Толкнул с обрыва, кинул в голову камень и поджог тело жидкостю для разжигания огня» (т.4, а.с. 114-115);
? протокол відтворення обстановки та обставин події від 15.09.2010 з фото таблицею складеного слідчим СУ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_64 у період часу з 16:35 до 18:28, з одночасним проведенням відеозапису слідчої дії, з якого слідує, що у ході його проведення ОСОБА_9 , у присутності понятих, захисника та інших учасників розповів та детально показав на місцевості, як саме та де саме він вчинив вбивство ОСОБА_24 (т.4, а.с. 125-134);
? протокол перегляду відеозапису від 15.09.2010, складеного слідчим СУ УМВС України в області ОСОБА_64 , за результатами слідчої дії відтворення обстановки і обставин події, з якого слідує, що ОСОБА_9 вказав, що відеозапис вищевказаного відтворення відповідає дійсності, зауважень і доповнень він не має (т.4, а.с. 135);
? акт судово-медичного дослідження (обстеження) трупа) № 2066/2 від 10.09.2010-13.12.2010 (т.3, а.с. 212-216);
? акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 1819 від 10.09.2010 щодо виявлення у крові трупа етилового спирту в концентрації - 2.32 промілле (т.3, а.с. 219-220);
? акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 1649 від 10.09.2010 щодо характеру ушкоджень трупа (т.3, а.с. 221-222);
? акт судово-медичного дослідження (обстеження) №257-МК від 21.10.2010-05.11.2010 з фототаблицею, згідно якого слідує, що з лівої лобно-тім'яної ділянки голови трупа невідомої жінки маються 4 рани від дії прямолінійного ребра тупого предмета з переважною поверхнею. Слідів заліза, міді, нікелю та свинцю, а також інших сторонніх нашарувань в ділянках ран не знайдено. На наданому фрагменті з лівої лобно-скронево-тім'яно-потиличної ділянки голови згаданого трупа маються чисельні переломи від дії тупого предмету з переважною поверхнею, де мається закруглене ребро (т.3, а.с. 223-232);
? висновок судово-медичної експертизи № 99/2066/2 від 15.12.2010-17.12.2010, яким встановлено, що ОСОБА_24 заподіяно наступні тілесні ушкодження: забиті рани й крововилив у м'які покриви голови у скронево-тім'яній області ліворуч, ушкодження апоневрозу, фрагментально - уламковий перелом кісток склепіння черепа, крововиливу під мозкові оболонки й у шлуночки головного мозку, розрив твердої мозкової оболонки, ушкодження речовини головного мозку, які та утворюють єдиний комплекс відкритої черепно - мозкової травми і відносяться до тяжкого ступеня тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; набряк-набубнявіння речовини головного мозку, набряк легенів, ознаки перерозподілу кровотечі в нирках; ушкодження у вигляді масивного обгорання з обвуглюванням м'яких тканин і кісток кістяка, які утворилися посмертно від дії високої температури, у даному випадку полум'я вогню, що підтверджується характером ушкодження і результатами гістологічного дослідження. На момент дослідження труп ОСОБА_24 перебував у стані масивного обгорання з обвугленням м'яких тканин і кісток кістяка внаслідок посмертної дії полум'я. Смерть ОСОБА_24 наступила в результаті отруєння окисом вуглецю (чадним газом) та тлі алкогольної інтоксикації. Настанню смерті сприяло й те, що у крові від трупа ОСОБА_24 був виявлений етиловий спирт в концентрації 2,32 проміле, що при житті могло відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння. Отримані ОСОБА_24 тілесні ушкодження могли виникнути в строк та за обставин, що надані в постанові про призначення судово-медичної експертизи, тобто 09.09.2010, а виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_66 могли утворитись в строк і при обставинах вказаних ОСОБА_9 (т.3, а.с. 233-236);
? протокол ознайомлення з висновком експертизи від 24.12.2010, згідно якого ОСОБА_9 з результатами експертизи (виснвок експерта №99/2066/2 від 17.12.2010 ознайомлений, заяв не має (т. 3, а.с. 237);
? висновок судово-медичної експертизи № 454 від 06.12.2010-15.12.2010, з якого слідує, що вірогідність підтвердження біологічного материнства ОСОБА_26 у відношенню до невстановленої особи жіночої статі (СМЕ трупа № 2066/2 від 10.09.2010) складає величину не менше 99,999999 % (т.3, а.с. 246-249);
? протокол ознайомлення з висновком експертизи від 24.12.2010, згідно якого ОСОБА_9 з результатами експертизи (висновок експерта №454 від 15.12.2010) ознайомлений, заяв не має (т.3, а.с. 251);
? висновок судово-медичної (цитологічної) експертизи № 482 мб від 09.12.2010 з ілюстрованою таблицею, з якого слідує, що при дослідженні недопалків цигарок (об. 1,3), наданих на експертизу, виявлені клітини з ядрами. При дослідженні недопалку цигарки (об. 2), наданого на експертизу, клітин з ядрами не виявлено (т.4, а.с. 8-10);
? протокол ознайомлення з висновком експертизи від 24.12.2010, згідно якого ОСОБА_9 з результатами експертизи (висновок експерта № 482 мб від 09.12.2010) ознайомлений, заяв не має (т.4, а.с. 11);
? висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи № 483 мб від 13.12.2010 в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження були встановлені генетичні ознаки слини ОСОБА_9 та клітин з ядрами виявлених на недопалках цигарок. При цьому, генетичні ознаки клітин з ядрами виявлених на недопалку сигарети (об. 1) наданому на експертизу, змішані, оскільки по 11 локусах містять більше ніж 2 алелігенетичні ознаки ОСОБА_67 відсутні серед генетичних ознак клітин з ядрами виявлених на недопалку цигарок (об. 1). Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_67 виключається. Генетичні ознаки клітин з ядрами виявлених на недопалку сигарети (об. 3) наданому на експертизу, співпадають з генетичними ознаками ОСОБА_9 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак знайдених у вказаних об'єктах, складає 7,9 х 10 (-24). Тобто вказані генетичні ознаки зустрічаються не частіше, ніж 1 з 1,3 х 10 (23) осіб (т.4, а.с. 16-24).
? протокол ознайомлення з висновком експертизи від 24.12.2010, згідно якого ОСОБА_9 з результатами експертизи (висновок експерта № 483 мб від 13.12.2010) ознайомлений, заяв не має (т.4, а.с. 24);
? висновок амбулаторної комплексної психолого-психіатричної та наркологічної експертизи № 1294 від 09.12.2010, згідно якого ОСОБА_9 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння якою-небудь психічною хворобою, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності чи іншими психічними порушеннями не страждав і за своїм психічним станом тоді міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_9 на даний час, тобто 09.12.2010, психічно здоровий і за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними, не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. В період інкримінованого діяння не знаходився в стані афекту, який міг суттєво вплинути на його свідомість та діяльність. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, хронічним алкоголізмом та якою-небудь наркоманією не страждав і на даний час не страждає. Проведення йому протиалкогльного чи протинаркоманічного лікування не потребує (т.4, а.с. 52-53);
? копію висновку спеціаліста № 41 від 14.09.2010, з якого слідує, що підписи та рукописні записи від імені ОСОБА_24 в: довіреності серія номер ВРА 824329 виданій ОСОБА_24 від 28.08.2010, на зворотній стороні довіреності, в графі «Підпис»; заяві від ОСОБА_24 серія номер ВРА 473852 від 10.09.2010, на лицевій стороні заяви, в графі «Підпис», виконані однією особою. Підписи та рукописні записи від імені ОСОБА_24 в: довіреності серія номер ВРА 824329 виданій ОСОБА_24 від 28.08.2010, на зворотній стороні довіреності, в графі «Підпис»; заяві від ОСОБА_24 серія номер ВРА 473852 від 10.09.2010, на лицевій стороні заяви, в графі «Підпис», виконані не ОСОБА_24 , а іншою особою. І ця особа підписувала, як довіреність 28.08.2010, так і заяву 10.09.2010 (т.3, а.с. 72-77);
? копію висновку експерта № 264 від 07.10.2010, з якого слідує, що підписи та рукописні записи від імені ОСОБА_24 в: довіреності серія номер ВРА 824329 виданій ОСОБА_24 від 28.08.2010, на зворотній стороні довіреності, в графі «Підпис»; заяві від ОСОБА_24 серія номер ВРА 473852 від 10.09.2010, на лицевій стороні заяви, в графі «Підпис», виконані однією особою. Підписи та рукописні записи від імені ОСОБА_24 в: довіреності серія номер ВРА 824329 виданій ОСОБА_24 від 28.08.2010, на зворотній стороні довіреності, в графі «Підпис»; заяві від ОСОБА_24 серія номер ВРА 473852 від 10.09.2010 на її лицевій стороні заяви, в графі «Підпис», виконані не ОСОБА_24 , а іншою особою (т.4, а.с. 59-62).
Колегія суддів враховує, що згідно п.8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України (у ред. 2012 року), допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності. Чинний КПК України набув чинності 20.11.2012, а письмові докази по обвинуваченню ОСОБА_9 за ч.4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України були отримані до вказаної дати в порядку КПК України в ред. 1960 року.
Відтак, вказані письмові докази апеляційний суд вважає такими, що відповідають критеріям належності та допустимості, так як вони отримані в порядку встановленому КПК України ( в ред. 1960 року), який діяв на час здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, при їх отриманні не було допущено істотних порушень прав та свобод людини гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Також на переконання апеляційного суду, вказані докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, зокрема час, місце, спосіб вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.187, п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України.
При цьому, колегія суддів погоджується з оцінкою наданою вказаним доказам судом першої інстанції та вважає, що вони прямо і опосередковано, як кожен окремо так і в сукупності доводять вину ОСОБА_9 у вчиненні ним нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, з метою заволодіння грошима особи, яка зазнала нападу (розбій), із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також в умисному протиправному заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство), з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні ОСОБА_9 злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України.
При цьому колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції, наданою протоколу впізнання трупа від 15.09.2010 (т.3, а.с. 52), який визнаний судом недопустимим доказом, як такий, що окремо не передбачений КПК України 1960р. Разом з тим, особа потерпілої ОСОБА_24 достеменно встановлена сукупністю інших, вищезазначених доказів .
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в оскаржуваному вироку наведена детальна оцінка як безпосередньо сприйнятих доказів (показань потерпілого, свідків та експертів), так і письмових доказів із посиланням на відповідні процесуальні норми, в порядку яких ці докази отримані, а також із посиланням на мотиви суду, якими він керувався ставлячи ці докази в основу вироку, яким визнав вину ОСОБА_9 у пред?явленому обвинуваченні зач.4 ст.187, п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України доведеною у поза розумний сумнів.
В той же час, апеляційний суд звертає увагу, що відомості, зафіксовані в протоколі затримання ОСОБА_9 від 14.09.2010 (в якому ОСОБА_9 власноручно зізнався у вбивстві ОСОБА_24 , достеменно описавши місце та вказавши спосіб позбавлення життя останньої), дані протоколу відтворення обстановки та обставин події від 15.09.2010 (який був проведений за участі захисника та інших учасників), а також протокол перегляду відеозапису від 15.09.2010 (на якому ОСОБА_9 вказав, що відеозапис вищевказаного відтворення відповідає дійсності, зауважень і доповнень до нього останній не має, його зафіксовану на відео спокійну поведінку, деталізований та послідовний виклад обвинуваченим своїх думок із здійсненням демонстрації того, як все відбувалось) ? в повному обсязі взаємоузгоджуються в деталях та в цілому у зафіксованих з іншими зібраними органом досудового розслідування письмовими доказами обставинах.
А тому, версія обвинуваченого, що зізнання у вбивстві ОСОБА_24 ним було написано під тиском правоохоронних органів, а сама справа сфабрикована ? спростовується вищенаведеними джерелами доказів. Таку поведінку ОСОБА_9 апеляційний суд оцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинені злочинні дії.
Таким чином, попри наведені в апеляційній скарзі захисником доводи, судом першої інстанції повністю виконані вимоги ч.1 ст.94 КПК України і здійснена ним оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, відповідно до вимог закону, при цьому кожен доказ оцінений з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Окрім наведених письмових доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_9 у пред?явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України, судом першої інстанції досліджено також і інші зібрані в даному кримінальному провадженні докази, які хоча і не було покладено в основу вироку, однак вони спростовують можливість існування інших версій вчинення інкримінованих ОСОБА_9 злочинів та доводять вірність встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин справи, що додатково вказує, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив всі необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, здійснив всебічний, повний та неупереджений судовий розгляд.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про невірну кваліфікацію дій обвинуваченого за п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України, то колегія суддів зауважує, що такі кваліфікуючі ознаки як вчинення ОСОБА_9 умисного вбивства ОСОБА_24 з особливою жорстокістю та з корисливих мотивів знайшли своє пряме підтвердження представленими у справі письмовими доказами: протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 22.09.2010 із долученими довідками (т.3, а.с. 183-188, 189-190), протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 23.09.2010 із долученими довідками (т.3, а.с. 191-19); копією висновку спеціаліста № 41 від 14.09.2010 (т.3, а.с. 72-77); протоколами огляду від 11.09.2010 (т.3, а.с. 69, 70), копією висновку експерта № 264 від 07.10.2010 (т.4, а.с. 59-62); висновком судово-медичної експертизи № 99/2066/2 від 15.12.2010-17.12.2010 (т.3, а.с. 233-236) та актами судово-медичного дослідження. При цьому, зазначені докази додатково підтверджені показаннями потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_32 (щодо існування у ОСОБА_9 корисливого мотиву ? заволодіння майном ОСОБА_24 ) та експертів (щодо причин смерті ОСОБА_24 та щодо підробленого підпису ОСОБА_24 у виданій співмешканці ОСОБА_9 ( ОСОБА_52 ) довіреності). Натомість, сам спосіб позбавлення життя ОСОБА_24 ? зіштовхування потерпілої з піщано-кам?янистого насипу, нанесення удару в область голови кам?яною брилою та підпалення заживо ОСОБА_24 свідчить про особливу жорстокість вчиненого ОСОБА_9 злочину, що також знайшло своє підтвердження в протоколі відтворення обстановки та обставин події від 15.09.2010 (т.4, а.с. 125-134) та відеозаписі від 15.09.2010 (т.4, а.с. 135).
Жодних неузгодженостей чи суперечностей між наявними доказами колегія суддів не вбачає, зокрема і щодо способу вбивства ОСОБА_24 та його часу, про що вказано у висновку судово-медичної експертизи № 99/2066/2 від 15.12.2010-17.12.2010, при тому, що таке питання було поставлено на розгляд експерта і на нього експерт надав відповідь: "...враховуючи чисельність, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, результати медико-криміналістичного дослідження та дані протоколу відтворення обстановки та обставин події, можливо сказати, що виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_24 могли утворитися в строк і при обставинах вказаних ОСОБА_9 у протоколі відтворення від 15.09.2010" (т.3, а.с. 233-236).
Всі ці докази були оцінені судом першої інстанції на предмет їх логічності, послідовності та взаємоузгодженості і з такою оцінкою погоджується апеляційний суд.
Не знаходять свого підтвердження також і доводи захисника, що причини смерті ОСОБА_24 вказані у висновку судово-медичної експертизи № 99/2066/2 від 15.12.2010-17.12.2010 підтверджують невинуватість обвинуваченого.
В даному випадку колегія суддів виходить з того, що висновком судово-медичної експертизи № 99/2066/2 від 15.12.2010-17.12.2010 встановлено, що ОСОБА_24 заподіянокомплекс відкритої черепно-мозкової травми, який відносяться до тяжкого ступеня тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_24 наступила в результаті отруєння окисом вуглецю (чадним газом) на тлі алкогольної інтоксикації і настанню смерті сприяло й те, що у крові від трупа ОСОБА_24 був виявлений етиловий спирт в концентрації 2,32 проміле, що при житті могло відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння. Тобто згаданий висновок в повній мірі підтверджує встановлені судом першої інстанції обставини, за яких ОСОБА_24 померла, жодних неузгодженостей між зазначеними у вироку обставинами та причиною смерті потерпілої колегія суддів не вбачає.
При цьому, жодних сумнівів, що знайдене обвуглене тіло померлої є саме тілом ОСОБА_24 , у суду також не виникає, а тому посилання обвинуваченого в судовому засіданні від 06.11.2019 на недійсність такої слідчої дії як впізнання трупа, є неспроможними, тому, що особа потерпілої встановлена достеменно в тому числі і іншими слідчими діями .
Необґрунтованими колегія суддів вважає також доводи сторони захисту про те, що у протоколі огляду місця події не зазначено підставу на якій проводився такий огляд, а також, що сам протокол складено не уповноваженою особою. Такі твердження були перевірені судом першої інстанції і судом зауважено, що вказану слідчу дію було проведено СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області з тих підстав, що вказаним органом досудового слідства здійснювалось досудове слідство у порушеній кримінальній справі №21-6791, яку в подальшому було передано за підслідністю до Прокуратури міста Києва.
Щодо повноважень ОСОБА_68 , то судом першої інстанції також вірно вказано у вироку, що на момент проведення огляду він перебував на посаді оперуповноваженого Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області та вказану слідчу дію здійснював за вказівкою слідчого, що цілком відповідає приписам ст.114 КПК України (1960 року).
Стосовно посилань адвоката на невилучення знаряддя скоєння злочину ? каменю, то колегія суддів виходить з того, що на момент проведення огляду місця не було відомо обставин вчинення злочину щодо ОСОБА_24 , зокрема і щодо знаряддя її вбивства. Відтак, станом на проведення вказаної слідчої дії підстав для вилучення каміння не було.
Неспроможними є також і доводи захисника про те, що недопалки цигарок, про які йдеться в протоколі огляду місця події, не долучені у відповідності до правил ст.79 КПК України. Вказане спростовується змістом протоколу огляду місця події від 09.09.2010 (т.3, а.с. 37-42), описом об?єктів експертного дослідження у висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи №483 мб від 13.12.2010 (т.4, а.с. 16-24), показаннями свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_69 . При цьому у суду не виникає сумнівів, що вилучені під час огляду недопалки цигарок є саме тими недопалками, які надані для проведення експертного дослідження.
Щодо доводів захисника про недопит свідків - понятих, які вказані в протоколах огляду місця події від 09.09.2010 та 11.09.2010: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , то апеляційний суд виходить з того, що по-перше, протокол огляду від 11.09.2010 підписаний всіма учасниками, в тому числі і понятими ОСОБА_22 і ОСОБА_23 , зауваження та /або доповнення до нього, в тому числі і з боку понятих, відсутні (т.3, а.с. 70). Щодо недопиту свідка ОСОБА_21 , то колегія суддів звертає увагу, що прокурор в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції відмовився від його допиту і таке клопотання прокурора за згодою сторін кримінального провадження судом було задоволено.
Такими, що не заслуговують на увагу суду є також і посилання захисника на те, що ксерокопія листа бронювання пасажиромісць є недопустимим доказом, виходячи з того, що суд першої інстанції не посилався на цей документ як на доказ вини ОСОБА_9 у вироку, а отже такі доводи апеляційної скарги захисника є надуманими.
Безпідставними є також і твердження захисника про те, що досудовим слідством не було встановлено, що ОСОБА_9 вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння. Зазначені доводи апеляційної скарги захисника спростовуються протоколом відтворення обстановки і обставин події, яке проводилось за участі захисника ОСОБА_70 (т. 4, а.с. 125-126).
Стосовно посилань захисника на те, що протокол про надання доступу до матеріалів не містить числа, коли його було складено, то суд вважає вказані недоліки не суттєвими, поза як в протоколі ОСОБА_9 власноруч написав: "с материалами уголовного производства ознакомлен в полном объеме, а именно с 6-тью томами, без ограничения во времени", що засвідчив додатково своїм підписом. Відтак, вказаний доказ відповідає критеріям належності та допустимості.
За таких обставин, доводи сторони захисту в ході їх перевірки в апеляційному порядку свого підтвердження не знаходять, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги захисника відсутні.
Щодо пред'явленого ОСОБА_9 обвинувачення за ч. 1 ст. 357 КК України, то колегія суддів зважає на слідуюче.
Так, обвинувачений ОСОБА_9 , як в суді першої інстанції, так і в ході перегляду даної справи в апеляційному порядку, свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, не визнав та показав апеляційному суду, що він не доставлявся до суду на момент виявлення відсутності відповідних документів у справі.
Крім того, судом першої інстанції безпосередньо допитано свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 .
Свідок ОСОБА_20 показала суду першої інстанції, що свідком подій, вказаних у акті, вона не була, а лише підписала акт і все, а тому показання цього свідка на переконання суду присяжних є неналежним доказом.
Свідок ОСОБА_19 показала суду першої інстанції, що будь-яких подій про обставини вчинення цього злочину не пам'ятає.
Не вдаючись до повторної оцінки показань вказаних свідків, у зв?язку з тим, що прокурор зняв з розгляду клопотання про їх повторний допит, колегія суддів погоджується з мотивами суду першої інстанції в частині того, що згадані показання є неналежним доказом.
Також апеляційний суд бере до уваги, що згідно відповіді Київського СІЗО ОСОБА_9 був доставлений до суду 26.07.2012, 02.08.2012, 13.08.2012, 30.08.2012. Втім, з повідомлення батальйону конвойної служби від 27.07.2016 вбачається, що рапорти та доповідні про будь-які позаштатні ситуації, про ті чи інші випадки порушення обвинуваченими положень діючого законодавства, вчинення прямо заборонених дій від працівників конвою, які здійснювали доставку обвинувачених 26.07.2012, 02.08.2012, 13.08.2012 та 30.08.2012 до Дніпровського районного суду м. Києва, до командування підрозділу не надходило.
Отже, оскільки в акті Дніпровського районного суду м. Києва від 20.09.2012 про знищення документів лише констатовано відсутність аркушів кримінальної справи, тоді як під час здійснення виїмки на території слідчого ізолятора у камері де ОСОБА_9 безпосередньо утримувався не було вилучено даних документів, а також з урахуванням того, згідно актів від 13.08.2012 та 30.08.2012 про ознайомлення ОСОБА_9 з матеріалами справи відсутні відомості про виявлення відсутності будь-яких документів, за відсутності інших доказів ? вина ОСОБА_9 у пред?явленому обвинуваченні за ч.1 ст.357 КК України не доведена.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_9 за ч.1 ст.357 КК України і жодний довід апеляційної скарги прокурора не спростовує вказаних висновків.
Оскільки згідно приписів ч.4 ст.17 КПК України, які кореспондують з положеннями ст.62 Конституції України, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, то підстави для задоволення апеляційних вимог прокурора про ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_9 за ч.1 ст.357 КК України, відсутні.
Відтак, колегія суддів вважає, що ухвалюючи вирок про визнання ОСОБА_9 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.357 КК України та виправдання його у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення, а також про доведення вини ОСОБА_9 за ч.4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України, ? суд першої інстанції під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2 ст.22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них в їх сукупності і взаємозв'язку. У зв?язку з вказаним, вирок від 22.11.2016 апеляційний суд в цій частині вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Натомість, що стосується доводів прокурора та потерпілого про призначення судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_9 за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України, занадто м?якого покарання, то на переконання апеляційного суду вони є слушними.
Так, згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як слідує з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_9 за ч.4 ст. 187 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна та за п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України у виді 12 років 4 місяців із конфіскацією майна, суд послався на ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень (злочинів), особу винного, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, стан його здоров'я, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя; позицію потерпілого та прокурора; поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій. Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_9 судом встановлено не було. Обставиною, що обтяжує покарання покарання ОСОБА_9 суд визнав вчинення кримінального правопорушення (злочину) в стані алкогольного сп'яніння.
Однак, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції лише формально послався у вироку на врахування ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_9 злочину, в достатній мірі не врахував обставини його вчинення і характер злочинних дій, залишив поза своєю увагою ставлення обвинуваченого до скоєного (невизнання своєї вини та заперечення очевидних фактів), і як наслідок необґрунтовано призначив ОСОБА_9 за п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України занадто м?яке покарання, постановивши в цій частині явно несправедливий вирок.
Так, Конституція України, серед інших, життя і здоров'я людини визнає найвищою соціальною цінністю (ст. 3).
ОСОБА_9 , виходячи з санкції п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України та положень ч.5 ст.12 КК України, вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та здоров?я людини, за яке передбачено максимальне покарання до довічного позбавлення волі. Вчинене кримінальне правопорушення є умисним.
За доведених судом першої інстанції обставин, вбивство ОСОБА_24 , ОСОБА_9 вчинив з корисливих мотивів з особливою жорстокістю.
Так, при призначенні покарання слід також врахувати спосіб, яким ОСОБА_24 було позбавлено життя, який окрім іншого також охоплювався умислом винного, тієї обставини, що обвинувачений усвідомлював, що завдає потерпілій особливих фізичних страждань, при цьому бажав заволодіти одержати у зв'язку з цим майном ОСОБА_24 .
До того ж, вчинення ОСОБА_9 вказаного злочину було заздалегідь сплановане, про що свідчить заздалегідь сплановане придбання обвинуваченим рідини для розпалювання вогнищ, яке останнім було використано для знищення слідів злочину.
Зазначене, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що ОСОБА_9 становить підвищену суспільну небезпечність.
При цьому, хоча і спершу ОСОБА_9 добровільно зізнався у вчиненні по відношенню до ОСОБА_24 злочинів, однак як в суді першої інстанції, так в ході здійснення апеляційного провадження, свою вину у вчинених злочинних діях не визнав, заперечуючи встановлені судом фактичні обставини справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Відтак, виходячи з завдань мети покарання, визначеної в статті 50 КК України, а також із врахуванням положень ч.2 ст.65 КК України щодо індивідуалізації призначеного покарання, зокрема, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання співрозмірне тяжкості вчиненого злочину, враховуючи спосіб вчинення особливо тяжкого злочину направленого на позбавлення життя людини, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_9 основного покарання за п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України у виді 14 ( чотирнадцяти ) років 06 ( шести ) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна .
Попри доводи апеляційних скарг потерпілого та прокурора, колегія суддів переконана, що саме таке покарання буде достатнє для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Стосовно доводів потерпілого про те, що судом першої інстанції не було враховано спричинені злочином наслідки, то колегія суддів вважає, що апелянтом не надано достатніх доказів, які б підтверджували саме причинно-наслідковий зв?язок між вчиненим ОСОБА_9 злочином та перенесеними ним та його дружиною ОСОБА_26 захворюваннями . Щодо твердження про захворювання доньки потерпілої ОСОБА_27 на тяжку хворобу на ґрунті смерті її матері - потерпілої ОСОБА_24 , то в цій частині довід апеляційної скарги взагалі документально не підтверджений. А тому, вказані доводи не можуть братись до уваги при визначенні обвинуваченому міри покарання.
Щодо посилань потерпілого в апеляційній скарзі на необхідність призначення остаточного покарання ОСОБА_9 шляхом складання призначених покарань відповідно до ч.2 ст.70 КК України, то колегія суддів виходить з того, що призначення судом остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань ? є дискреційними повноваженнями суду, а відтак доводи потерпілого в цій частині також не знаходять свого підтвердження.
За таких обставин, оскільки доводи прокурора та потерпілого про м?якість призначеного ОСОБА_9 судом покарання частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, то у відповідно до правил п.4 ч.1 ст.420 КПК України оскаржуваний вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2016 підлягає скасуванню в цій частині з постановленням нового вироку у відповідності до п.4 ч.1 ст.420 КПК України.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 ? залишити без задоволення.
Апеляційні скарги прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_11 - задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2016 щодо ОСОБА_9 скасувати в частині призначеного йому покарання за п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за п.п. 4, 6 ч.2 ст.115 КК України у виді 14 (чотирнадцяти) років 06 ( шести ) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна .
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного судом першої інстанції за ч.4 ст. 187 КК України у виді позбавленні волі на строк 10 ( десять ) років з конфіскацією майна, більш суворим, призначеним за п.п.4, 6 ч.2 ст. 115 КК України у виді 14 ( чотирнадцяти ) років 06 ( шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, остаточно призначити ОСОБА_9 до відбування покарання 14 (чотирнадцять ) років 06 ( шість ) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк невідбутого покарання за цим вироком рахувати з часу затримання ОСОБА_9 в порядку виконання цього вироку.
В іншій частині, зокрема щодо визнання ОСОБА_9 невинуватим у пред?явленому обвинуваченні за ч.1 ст.357 КК України та його виправдання за недоведеністю вчинення ним даного кримінального правопорушення, а також в частині призначеного ОСОБА_9 основного та додаткового покарання за ч.4 ст.187 КК України, в частині вирішення цивільного позову, арешту майна ОСОБА_9 , судових витрат та речових доказів ? вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на дане судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/132/2019
Категорія: п.п.4, 6 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.357 КК України
Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_71
Суддя-доповідач - ОСОБА_1