Ухвала
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа №756/536/19
провадження № 22-ц/824/15920/2019
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кравець В.А., перевіривши відповідність вимогам статті 356 ЦПК України апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_5 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним та скасування протоколу №379708 проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту від 29 січня 2019 року про реалізацію предмета іпотеки за заявою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову, -
У січні 2019 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним та скасування протоколу №379708 проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту від 29 січня 2019 року про реалізацію предмета іпотеки.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 24 жовтня 2019 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Згідно з вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Отже, апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Безпосередньо в апеляційній скарзі представник позивача порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначає, що повний текст оскаржуваного рішення ОСОБА_1 отримано нарочно безпосередньо в суді лише 24 вересня 2019 року, на підтвердження чого у матеріалах справи міститься відповідна розписка (а.с. 108)
Таким чином, суд доходить висновку, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду з поважних причин, що є підставою для його поновлення.
Разом з тим, дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд уважає, що остання не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття апеляційного провадження, оскільки вона не відповідає вимогам пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України.
До апеляційної скарги представник позивача долучила клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Обґрунтовуючи підстави для звільнення від сплати судового збору, зазначає про те, що позивач працює на посаді лікаря дерматовенеролога в ТОВ «Восторг-Вояж» з окладом 4 700 грн, при цьому згідно постанови старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління у місті Києві про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07 червня 2018 року із заробітної плати ОСОБА_1 щомісячно утримуються 20% від нарахувань, що складає 916,50 грн. Таким чином, зазначає, що позивач з урахуванням щомісячних утримань отримую заробітну плату у розмірі 3 783,50 грн, на підтвердження чого надала копію вищевказаної постанови державного виконавця та довідку про доходи за період з березня 2019 року по вересень 2019 року, видану ТОВ «Восторг-Вояж» вих.06/14-08 від 25 вересня 2019 року.
Виходячи з викладеного, представник позивача, посилаючись на те, що судові витрати на апеляційне оскарження судового рішення становлять явну перешкоду ОСОБА_1 у доступі до правосуддя, просить звільнити позивача від сплати судового збору.
За змістом частини першої статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій статті 136 ЦПК України, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Частино першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено випадки коли суд може звільнити особу від сплати судового збору, зокрема якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (пункт 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» (Shishkovv. Russia).
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, апелянт доказів відсутності рахунків у банках, рухомого та нерухомого майна не надала, довідка, видана ТОВ «Восторг-Вояж» вих.06/14-08 від 25 вересня 2019 року, на яку посилається позивач обґрунтовуючи своє скрутне матеріальне становище, не є належним підтвердженням останнього з огляду на те, що, інформація щодо розміру заробітної плати ОСОБА_1 надана за березень-вересень поточного 2019 року, при цьому відомості про розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік відсутні, а вказана довідка не підтверджує та не свідчить про те, що заробітна плата у розмірі 4 700 грн є єдиним доходом позивача. Окрім того, позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не порушувала питання про звільнення від сплати судового збору та сплачувала судовий збір за подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, заяви про збільшення позовних вимог у передбаченому законом розмірі.
Таким чином, ураховуючи ту обставину, що апелянт не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності коштів на сплату судового збору, при цьому є особою працездатного віку, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Так, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
За загальними правилами цивільного судочинства судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.
У статті 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної зави немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» убачається, що з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 1 921,00 грн.
Отже, за подання позовної заяви з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 536,80 грн (1 921 грн * 0,4 * 2)
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Таким чином, апелянту за подання апеляційної скарги на рішення суду необхідно сплати судовий збір у розмірі 2 305,20 грн. (1 536,80 грн.*150%).
Виходячи з викладеного, апелянту необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 305,20 грн. на реквізити Київського апеляційного суду:
Отримувач коштівУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувачаUA11899998000034311206080024 Код класифікації доходів бюджету 22030101 Адреса суду м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
З огляду на викладене, апелянту необхідно надіслати на адресу суду оригінал квитанції про сплату судового збору, який відповідатиме вищевказаним нормам закону.
Відповідно до вимог частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За вказаних обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України, -
Поновити представнику позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року.
У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року - залишити без руху.
Надати апелянту строк до 07 грудня 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, для надіслання на адресу апеляційного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 357 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя В.А. Кравець