Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
провадження № 22-ц/796/14323/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,
на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області про повернення позовної заяви
від 16 серпня 2019 року
в складі судді Дубас Т.В.
у справі №369/9263/19 Києво-Святошинського районного суду Київської області
за позовом ОСОБА_1
до Петропавліської-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області,
треті особи: Києво-Святошинська районна рада Київської області, Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора Київської області, ОСОБА_3 ,
про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування,
17 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Петропавлівської-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування право власності на будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 серпня 2019 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивачка, діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що є помилковим висновок суду про те, що на позивача не поширюються положення п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Також додатково, як на підставу скасування ухвали суду посилалась на те, що вона перебуває у скрутному матеріальному становищі та не має можливості сплатити судовий збір, а значна сума судового збору обмежить її у захисті порушеного права.
За наведених обставин просила скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 серпня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач та треті особи своїм право подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не усунуто всі недоліки, зазначені в ухвалі суду від 22.07.2019, а саме не надано доказів сплати судового збору, та не надано належних доказів, які є підставами для звільнення від сплати судового збору
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з огляду на наступне.
Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до органу місцевого самоврядування - Петропавліської-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
До позовної заяви позивачем не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В позовній заяві ОСОБА_1 просила звільнити її від сплати судового збору так як вона не має фінансової можливості сплатити судовий збір та з підстав, передбачених п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).
Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору, в ухвалі від 22.07.2019 суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, оскільки остання не надала жодних доказів, які в силу ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Увалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху. Згідно ухвали, позивачу необхідно було подати до суду звіт про оцінку спірного майна, відповідно до якого визначити ціну позову, та сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, надавши докази сплати судового збору. Також, у відповідності до вимог пунктів 6, 7, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачу необхідно було надати відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору; відомості про вжиття забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як правильно зазначено судом в мотивувальній частині ухвали, позивачка у визначений судом строк (10 днів з дня отримання ухвали від 22.07.2019) недоліки щодо сплати судового збору не усунула.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали суду ОСОБА_1 12.08.2019 подала до суду заяву про усунення недоліків. В заяві про усунення недоліків зазначила, що долучає позовну заяву з додатками та повторне клопотання про звільнення від сплати судового збору (а.с. 35-37).
Долучені позивачем додатки до заяви на усунення недоліків прошито та пронумеровано (а.с. 3-131). Однак ці додатки, які прошито та пронумеровано не містять окремого клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Посилання в апеляційній скарзі, що позивачка перебуває у скрутному матеріальному становищі та не має можливості сплатити судовий збір не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки судом розглянуто клопотання про звільнення від сплати судового збору з підстав скрутного майнового стану та ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху надано строк для надання доказів на підтвердження обставин, на які посилалася позивач як на підставу звільнення.
Однак, на виконання ухвали суду позивачем не було надано такі докази до суду першої інстанції.
За обставин, коли позивач своїми правами скористалася на власний розсуд, докази на підтвердження скрутного майнового стану до суду першої інстанції на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не подавала, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, щодо незаконності оскаржуваної ухвали суду.
Підстав для повторного розгляду того самого клопотання, яке міститься в прохальній частині позовної заяви, і яке вже розглянуто судом, законом не передбачено.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України колегія суддів не приймає до уваги докази на підтвердження тяжкого майнового стану, долучені позивачкою до апеляційної скарги, оскільки такі докази у суд першої інстанції не подавалися.
За встановлених обставин, коли позивачем на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не надано до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Положеннями ч. 3 ст. 185 ЦПК України визначено, що якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175-177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
До того ж суд правильно зазначив ухвалі, що повернення судом позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду першої інстанції із позовом, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд дійшов необґрунтованого висновку, що на позивача не поширюються положення п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено звільнення від сплати судового збору.
Так, згідно з п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на положення якого посилалася позивач як на підставу звільнення від сплати судового збору, від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Разом з тим, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до органу місцевого самоврядування - Петропавлівської-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Оскільки позивачем не заявлялося вимог до держави-агресора Російської Федерації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у даних правовідносинах не поширюються на позивача.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу про повернення позовної заяви судом постановлено з дотриманням норм процесуального закону.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2019 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді В.А. Кравець
Л.Д. Махлай