Провадження № 22-ц/803/7937/19 Справа № 182/3929/19 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
07 листопада 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд і у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.,
сторони справи:
стягувач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
боржник - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2019 року про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, постановлену суддею Багровою А.Г. у м. Нікополі,
У липні 2019 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 12 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області 05 травня 2014 року по справі №2-4551/2011 задоволено позов ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" про стягнення боргу з ОСОБА_1 в сумі 85960,63 дол. США.
АТ „Райффайзен Банк Аваль" 11.04.2019 року подав до суду заяву про отримання оригіналів виконавчих листів по справі. 11.05.2019 року заявником отримано повідомлення, що оригінали виконавчих документів по справі було отримано представником стягувача 13.11.2013 року. Під час службової перевірки було встановлено, що в матеріалах особової справи ОСОБА_1 відсутні оригінали виконавчих документів. На протязі 2013-2018 року в АТ „Райффайзен Банк Аваль" проводились зміни в організаційній структурі Дніпропетровської регіональної дирекції, у т.ч. у структурному підрозділі, який супроводжує роботу за виконавчими документами. Змінювались працівники, відбувалось територіальне переміщення управління пізнього збору проблемної заборгованості роздрібних клієнтів з матеріалами справ проблемних позичальників. Територіальне переміщення підрозділу по роботі з виконавчими провадженнями, звільнення та переміщення працівників банку, а також значна кількість справ виконавчого провадження на виконанні у одного працівника, ускладнили роботу по належному супроводженню співробітниками Банку виконавчих документів на стадії примусового виконання рішення суду.
Згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 24.05.2019 року на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби України - виконавчий документ №2-4551/11 щодо стягнення з гр.. ОСОБА_1 боргу на користь АТ „Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 85960,63 дол. США та за с/з у розмірі 1820 грн. - не перебуває.
Станом на 27.05.2019 року зобов'язання відповідача ОСОБА_1 перед АТ „Райффайзен Банк Аваль" не припинені та не виконані, кредитний договір є чинним. Оскільки кредитний договір є чинним, борг ОСОБА_1 не погашено, рішення суду залишається не виконаним, заявник вважає причини пропуску Стягувачем строку для пред'явлення виконавчого документа до ВДВС поважними. Вважають, що строк пред'явлення виконавчого документу пропущено з поважних причини, тому просять його поновити.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2019 року заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» залишено без задоволення.
Не погоджуючись із ухвалою суду представник заявника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нового рішення про задоволення заявлених вимог. В мотивування апеляційної скарги представник стягувача зазначає, що за результатами проведеної перевірки, встановлено відсутність виконавчих листів у АТ „Райффайзен Банк Аваль" . Також посилаються, що рішення суду, яке набрало законної сили залишається невиконаним, вони мали законне сподівання на його виконання, що є порушенням ст.1 Першого протоколу та ст.6 Конвенції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку .
Відмовляючи у задоволенні заяви банку про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанцій виходив із того, що заявником не було доведено поважність причин пропуску даного строку, адже вказані ним причини є неповажними.
Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (заява № 18357/91, від 19 березня 1997 року) визначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.
Судом встановлено, що Відповідно до статті 433 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.
Статтею 433 ЦПК України, що набув чинності 15.12.2017 року передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України, що набув чинності 15.12.2017 року передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Судом встановлено, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2012 року задоволено позов ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитними договорами № 014/3178/142236/82 від 24.12.2007 у розмірі 682673 грн. 53 коп., судові витрати в розмірі 1820 грн.
Додатковим рішенням від 06.03.2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/3178/142236/82 від 24.12.2007 року, яка складається з: непогашена сума кредиту - 76400,35 дол. США, несплачені проценти - 6288,72 дол. США, нарахована пеня - 3271,56 доларів США, а всього 682 673 грн. 53 коп.(85960,63 дол. США.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2013 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.01.2012 року в частині солідарного стягнення суми заборгованості та судових витрат з ОСОБА_2 скасовано і відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 . В іншій частині рішення залишено без змін.
Як видно з матеріалів справи, на виконання заяви від 14 червня 2012 року про видачу виконавчих листів, після перегляду справи в апеляційному порядку та набрання рішенням суду законної сили, представник позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» 13 листопада 2013 року отримала виконавчий лист, що зазначено на обкладинці справи (а.с.125 том 1).
Строк пред'явлення виконавчих листів до виконання на час прийняття рішення судом становив один рік. Отримавши 13 листопада 2013 року оригінал виконавчого листа представник заявника ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" мав час звернутись до виконавчої служби та пред'явити виконавчі документи до виконання в строк до 12 листопада 2014 року.
Проте, виконавчий документ позивач не пред'являв до виконавчої служби для примусового виконання упродовж шести років.
Лише у травні 2019 року АТ „Райффайзен Банк Аваль" звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого, посилаючись на виявлення у 2019 році відсутності виконавчих документів у особовій справі боржника, реорганізацію АТ „Райффайзен Банк Аваль" в період 2013-2018 років, звільнення працівників, територіальні переміщення відділів та управлінь, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, тому що не зумовлені особливими і непереборними обставинами.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і та примусове виконання рішень інших органів, проводяться на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 22 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції яка діяла на час набрання законної сили рішення суду), встановлено строк для пред'явлення виконавчих документів протягом року з наступного дня після набрання рішення законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Обов'язок щодо своєчасного пред'явлення виконавчого листа до виконання покладається на стягувача.
Підставою для поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа є наявність поважних причин такого пропуску, встановлення яких віднесено на розсуд суду, який у кожному конкретному випадку має в залежності від конкретних обставин встановити їх наявність та об'єктивну вагу для сторін та для справи.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущений та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлення. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом, та у разі визнання причин пропуску поважними може поновити його (ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 433 ЦПК України ).
Статтею 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
За правилами ст.127 цього Кодексу суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд, відповідно до ст. 433 ЦПК України, при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку.
З огляду на матеріали справи, колегія суддів зауважує, що стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль» у листопаді 2013 року отримав виконавчий лист, проте не пред'явив його до виконання продовж тривалого часу, не надавши докази поважності.
У силу ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності дотримання принципу правової (юридичної) визначеності, які є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права (зокрема, рішення у справах "Єлоєв проти України", "Новік проти України").
У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.
Положення Закону України "Про виконавче провадження", що обмежують строк на пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання, є законодавчим втіленням принципу правової визначеності та встановлюють строк, протягом якого боржник може очікувати примусового виконання рішення, ухваленого не на його користь.
Протягом цього строку позивач (стягувач), який бажає примусово виконати рішення суду, повинен вжити всіх залежних від нього заходів для отримання виконавчого документу та пред'явлення його до примусового виконання.
Проте, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідних дій стягувачем, тому посилання в апеляційній скарзі представника АТ«Райффайзен Банк Аваль» на правомірність очікування виконання рішення суду цілком залежала від дій стягувача щодо пред'явлення отриманого у листопаді виконавчого документа до виконання.
Колегія суддів не може визнати поважними вказані заявником причини пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, реорганізацію, неналежне виконання працівниками своїх обов'язків та відсутність належного контролю, АТ«Райффайзен Банк Аваль» не надано доказів, які б перешкоджали заявнику у межах строку, визначеного Закону України "Про виконавче провадження", пред'явити виконавчий лист до виконання.
Інших доказів, які б свідчили про об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для вчинення процесуальних дій заявником не подано.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що відсутні правові підстави для поновлення АТ«Райффайзен Банк Аваль» строк для пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи та докази на їх обґрунтування і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни ухвали суду.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 07 листопада 2019 року.
Головуючий:
Судді: