Провадження № 2/760/5352/19
В справі № 760/11858/19
05 листопада 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Гак Г.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд
Позивачка звернулася з позовом до суду та просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000, 00 гр. щомісячно до повноліття дитини, починаючи з дня звернення до суду.
Посилається в позові на те, що 02 липня 2011 року був зареєстрований її шлюб з відповідачем, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області зроблено відповідний актовий запис № 196.
Від шлюбу мають дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З моменту припинення фактичних шлюбних відносин, відповідач участі у вихованні дитини не приймає, внаслідок чого вона позбавлена можливості самостійно утримувати дитину.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Ухвалою від 23 квітня 2019 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвала про відкриття провадження в справі, що направлялася на адресу відповідача за зареєстрованим місцем проживання, повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення про повернення в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Порядок вручення судових повісток врегульовано ст.ст.128, 130 ЦПК України та п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року.
Верховний Суд у постанові № 922/1714/18 від 17 квітня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, зазначив, що дії відповідача, направлені на неотримання судової кореспонденції, яка направлялася йому судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання,є свідомими,спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про наявність спору суд вважає належним.
Відповідно до ст. 178 ЦПК України, відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
Станом на день ухвалення рішення, відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву суду не надав.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що 02 липня 2011 року між сторонами зареєстровано шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області зроблено відповідний актовий запис № 196.
Від шлюбу сторони мають дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
/ а.с. 2 - 3 /
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов'язків і передбачений ч.2 ст. 51 Конституції України, в якій зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Такий обов'язок також передбачений ст. 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а в окремих випадках - і своїх повнолітніх дітей.
Чинним законодавством України передбачено декілька способів стягнення аліментів.
Так, виконання батьками обов'язку утримувати дитину може здійснюватися за домовленістю між ними. Так за домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні, в грошовій і (або) натуральній формі.
Крім того, батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.
Звертаючись до суду, позивачка зазначила, що домовленості з відповідачем про утримання дитини вони, як батьки, не досягли.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.
Відповідач, належно повідомлений про наявність спору у суді, своїм правом не скористався, проти вимог позивачки заперечень не подав і щодо наявності будь-яких обставин, які б унеможливлювали сплату аліментів не повідомив.
З точки зору ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачка при зверненні до суду інформації про місце роботи відповідача не надала, про розмір його щомісячного доходу не повідомила, будь-яких доказів того, що відповідач отримує будь-який дохід, нею також надано не було.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Враховуючи викладене вище, приведені позивачкою докази, з метою захисту інтересів дітей, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивачки та стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання дитини аліментів у розмірі 2 500, 00 гр. на місяць.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру з фізичної особи справляється судовий збір, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» визначає, що з 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становить 1 921, 00 гр.
Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768, 40 гр. на користь держави.
Керуючись ст. ст. 141, 180, 183, 184, 191 СК України, ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України , суд
Позов задовольнити частково.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІН невідомий/ на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , ІН: НОМЕР_1 / аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 500, 00 гр. на місяць, починаючи з 19 квітня 2019 року і до його повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 / 768, 40 гр. судового збору на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л.А. Шереметьєва