Справа №760/11356/19
Провадження№2/760/5318/19
(заочне)
01 жовтня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря - Гаєвської С.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_2 17.04.2019 р. звернулась до суду з даним позовом, у якому просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом посилається на наступне.
Так, позивач є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до довідки про склад сім'ї, виданої 30.01.2019 за №167 Обслуговуючого кооперативу «Медик-3», у даній квартирі проживають четверо людей, а саме позивач, її донька ОСОБА_4 , онук ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 .
Відповідач на даний час прописаний (зареєстрований) за вказаною адресою, хоча фактично, після розлучення з донькою позивача, з жовтня 2016 року (відповідно до заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21.10.2016) та по даний час, в зазначеній квартирі не проживав та не з'являвся. Згідно наявної останньої інформації про відповідача - він одружений та має від нового шлюбу дитину, та не має часу з'явитися і виписатися з квартири позивача.
Факт не проживання відповідача в квартирі, також підтверджується актами від 15.01.2019 р., 26.03.2019 р., та довідкою Солом'янського УП ГУНП в м. Києві про те, що скарг щодо перешкоджання у користуванні та проживанні у квартирі від ОСОБА_3 не надходило.
Позивач зазначає, що у неї відсутня будь-яка інформація про фактичне місце проживання відповідача. При цьому, будь-яка домовленість про збереження за відповідачем житлового приміщення між ними відсутня.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, а також те, що відповідач не проживає у вказаній квартирі більше двох років без поважних причин, не є членом сім'ї позивача, не сплачує жодних платежів з житлово-комунальних послуг, його місце проживання не відоме, тому позивач вважає, що він втратив право на користування цим житлом.
Наявність реєстрації в квартирі відповідача, який в ній не проживає, тягне для позивача додаткові витрати з оплати комунальних послуг та перешкоджає позивачу в повній мірі реалізувати своє право власності і розпорядитись житлом.
На підставі викладеного, позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 17.04.2019 р., зазначена справа передана в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 25.04.2019 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані докази, просила позов задовольнити та визнати відповідача ОСОБА_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень/відзиву від відповідача до суду не надходило.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечувала в судовому засіданні представник позивача.
Заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши її доводи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11.01.1994 р., посвідченого Генеральним директором Товарної біржі «Українська біржа Десятинна» Дьяченко Л.А., зареєстрованого в реєстрі за № 375/31357, що підтверджується даними договору купівлі-продажу квартири.
Як вбачається з довідки №167 від 30.01.2019 р., виданої Обслуговуючим кооперативом «Медик-3», у зазначеній квартирі, зареєстровані: ОСОБА_2 (1948 р.н., власник), ОСОБА_4 (1974 р.н., дочка), ОСОБА_3 (1975 р.н., зять), ОСОБА_5 (1999 р.н., онук).
Також встановлено, що член родини позивача - донька ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, якій було розірвано рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.10.2016 р.
Згідно даних Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва №3082867 від 24.04.2019 р. про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 24.04.2019 р. зареєстровані: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 30.01.2017 р.; ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 30.01.2017 р.; ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з 30.01.2017 р.
Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У пункті 33 постанови № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що «відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння».
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Таким чином, підставою для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з частиною четвертою статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 з 2016 р. не проживає у квартирі, не несе витрат по утриманню житла, квартирою не цікавиться, а отже суд вважає, що він втратив інтерес до даного майна.
Будь-яких доказів про те, що у відповідача існують перешкоди у користуванні спірною квартирою суду не надано.
Факт не проживання відповідача в спірній квартирі підтверджується актами про непроживання особи за місцем реєстрації від 15.01.2019 р., від 26.03.2019 р., підписаними мешканцями будинку АДРЕСА_3 , посвідчених печаткою і підписом Голови кооперативу «Медик-3», та довідкою Солом'янського УП ГУНП в м. Києві про те, що скарг щодо перешкоджання у користуванні та проживанні у квартирі від ОСОБА_3 не надходило.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву щодо заявлених позовних вимог, будь-яких пояснень/заперечень/ в спростування зазначеного позивачем, суду надано не було.
Отже, на підставі зазначених судом норм чинного законодавства, що регулюють даний вид правовідносин, беручи до уваги всі зібрані і досліджені судом докази у справі в їх сукупності, враховуючи наявність достатніх доказів не проживання відповідача у зазначеній квартирі протягом тривалого періоду (понад один рік), суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати відповідача таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 150, 156 ЖК України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 346, 391, 396, 405 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 223, 258, 263-265, 273, 280-282, 289, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І. Кушнір