ун. № 759/3514/19
пр. № 2/759/3756/19
30 жовтня 2019 рокусуддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору,
Позивач у лютому 2019 р. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18.06.2014 між сторонами було укладено кредитний договір №200048676, відповідно до умов якого розмір кредиту становить 14 934,01 грн., процентна ставка 0,01%, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості складає 3,99%, комісія за видачу кредиту - 1,5%, сукупна вартість кредиту - 206,83%, терміном дії кредиту до 18.06.2017. Даний договір укладено у вигляді заяви (оферти), яка разом з умовами надання та обслуговування кредитів та графіків платежів являє собою кредитний договір. Позивач вважає, що при укладенні договору порушені його права як споживача, посилаючись на те, що його не було належним чином ознайомлено з умовами договору, повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредиту позивача ознайомлено не було, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Банком не було надано позивачу довідку чи повідомлення, як окремого документу щодо інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну варість кредиту, про що зазначено в спірному договорі. Позивач був позбавлений можливості ретельно ознайомитись з умовами договору, текст договору надруковано дрібним шрифтом. Крім того, при укладенні кредитного договору відповідачем було порушено вимоги статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки договір містить несправедливі положення щодо плати за обслуговування кредитної заборгованості, зокрема сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99%. Умова договору про третейське застереження, викладена в п. 10 заяви (оферти) не відповідає ч. 1 ст. 203 ЦК України щодо змісту правочину. Пункт 8 договору щодо надання згоди на обробку та передачу персональних даних суперечить виимогам Закону України «Про захист персональних даних». З огляду на викладене, позивач просить визнати недійсним кредитний договір №200048676 від 18.06.2014.
Ухвалою суду від 14.03.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав наявності недоліків (а.с. 15-16).
Ухвалою суду від 25.04.2019 матеріали позовної заяви повернуто позивачу (а.с. 26-27).
Постановою Київського апеляційного суду від 30.07.2019 ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2019 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 48-49).
Ухвалою суду від 12.08.2019 розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (а.с. 53-54).
26.09.2019 до суду надійшов відзив, у задоволенні позову представник відповідача просить відмовити, посилаючись на те, що спірний договір є договором на споживчі цілі. Банком зобов'язання за укладеним договором виконані, відкрито рахунок на користь позивача, надано в користування кредитні кошти. З усією необхідною інформацією про умови кредитування, порядок користування та повернення коштів позивач був ознайомлений, клієнт погодився з умовами договору, про що свідчить його підпис на заяві. При укладенні договору дотримані вимоги ч. 2 ст .11 Закону України «Про захист прав споживачів». Відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним, порушення персональних даних є надуманим фактом, що не підтверджене належними доказами. Крім того, позивач не скористався своїм правом та протягом 14 календарних днів не відкликав згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту, не відмовився від його виконання та не вимагав надання додаткової інформації по кредитному договору. Належних та допустимих доказів того, що спірний договір є несправедливим, позивачем не надано. Також відповідач просить застосувати строки позвоної давності до даних правовідносин, оскільки договір був укладений 18.06.2014, а з позовом до суду позивач звернувся лише 19.02.2019, тобто з пропуском трирічного строку.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 18.06.2014 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді заяви №200048676, відповідно до умов якого розмір кредиту становить 14 934,01 грн., розмір процентної ставки - 0,01%, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99 %, починаючи з 1 місяця дії договору, сукупна вартість кредиту 206,83%,строк кредиту до 18.06.2017 (а.с. 9).
Розділом 1 оферта (про укладення кредитного договору) визначено, що клієнт пропонує банку укласти договір на наступних умовах: відкрити рахунок, надати кредит, шляхом зарахування кредиту на рахунок, в день надання кредиту утримати з рахунку комісію за видачу кредиту в сумі 224,01 грн., за рахунок наданого кредиту списати з рахунку та зарахувати на користь ПрАТ «СК «Форте» суму страхової премії.
Розділ 2 оферта (про укладення договору про надання та використання платіжної картки) клієнт просить укласти з ним договір, в рамках якого випустити на його ім'я платіжну картку, відкрити поточний рахунок, встановити ліміт кредитної лінії.
Складовими і невід'ємними частинами договору про картку будуть: заява, умови по картках та тарифи по картках, з якими клієнт ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розуміє, положення яких зобов'язується неухильно дотримуватись, які розміщені банком в місці, в якому було оформлено дану заяву, та/або в мережі інтернет на сайті банку та/або у відділеннях банку.
Пунктом 8 договору позивач підтвердив, що дає згоду на обробку і передачу третім особам своїх персональних даних і інших відомостей відповідно до умов по картках; підтвердив, що йому відома інформація про наявні умови споживчого кредитування і сукупну вартість кредиту, що надається в рамках кредитного договору; підтвердив отримання до підписання заяви в письмовій формі повної і достовірної інформації про кредити, що надаються в рамках кредитного договору.
Сторони погодились, що всі спори та розбіжності щодо укладення, виконання, розірвання, зміни, визнання недійсним повністю або частково, а також з будь-яких інших питань при виконанні кредитного договору/договору про картку чи у зв'язку з ним або випливають з нього, становлять предмет спору та підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків (п. 10).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що при укладенні спірного договору від 18.06.2014 позивач був ознайомлений з умовами кредитування, зокрема, щодо можливої суми кредиту, строку на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний, форми та видів його забезпечення, тощо, з орієнтованою сукупною вартістю кредиту, відомостями щодо процентної ставки, мінімальної щомісячної суми платежу та строку кредитування, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на оспорюваному договорі, тобто сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору.
Ураховуючи викладене, а також враховуючи фактичні обставини справи, суд погоджується із тим, що позивач, підписавши заяву на укладення договору прийняв пропозицію банку на укладення договору в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, що свідчить про дотримання форми договору, визначеної законом. А тому відсутні правові підстави визнавати недійсним кредитний договір №200048676 від 18.06.2014 в цілому.
При цьому, суд звертає увагу на наступне.
Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 18.06.2014, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
За положеннями частини 5 статті 11, частин 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Згідно пункту 2 заяви № 200048676 від 18.06.2014 щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,99 %.
Судом встановлено, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу, при цьому відповідач надав розрахунок заборгованості, з якої нарахована заборгованість за послуги з комісії.
А тому умови договору про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, зазначені в пункті 2 Заяви № 200048676 від 18.06.2014 підлягають визнанню недійсними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі за №6-1746цс16 від 16.11.2016 року.
Як роз'яснено в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину.
Таким чином, проаналізувавши надані докази, та враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача мають бути задоволені частково.
Підстави для застосування строків позовної давності судом не встановлено.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 6, 203, 215, 626-628, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-283, 353, 354 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору - задовольнити частково.
Визнати недійсним умову Кредитного договору в частині пункту 2 № 200048676 від 18.06.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 щодо нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99%, починаючи з 1 місяця дії договору.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Суддя: Л.М.Шум