печерський районний суд міста києва
Справа № 757/59154/19-к
06 листопада 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури м. Києва радника юстиції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 32019100000000025 від 10.01.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 ч.5, КК України,
06.11.2019 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури м. Києва радника юстиції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 32019100000000025 від 10.01.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 ч.5, КК України, а саме на на майно за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-а (загальною площею 5104,2 кв.м.) реєстровий № 405, та нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-б (585,9 кв.м.) реєстровий № 406..
В обґрунтування клопотання зазначив, що з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, запобіганню подальшого відчуження речових доказів (майна за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-а (загальною площею 5104,2 кв.м.), та реєстровим № 406 та нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-б (585,9 кв.м.), попередження заподіянню збитків, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначену нерухомість ТОВ «Едельмар» в тому числі шляхом заборони вчинення реєстраційних дій.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
У судове засідання прокурор/слідчий не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, прокурор ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні слідчого управління ФР ГУ ДФС знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019100000000025 від 10.01.2019 року про вчинення кримінальних правопорушень за ст. 191 ч.5 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що згідно заяви директора-розпорядника фонду гарантування вкладів фізичних осіб, невстановлені посадові особи ПУАТ «ФІДОБАНК» МФО (300175), шляхом розтрати активів Банку, проведеними операціями в 2015 році, по відчуженню майна Банку - банківських будівель загальною площею 5 690,1 кв.м., вчинили продаж за ціною 170 400 000 грн., згідно договорів купівлі-продажу між ПУАТ «ФІДОБАНК» МФО (300175) та ТОВ «Едельмар» (код 39239180), тим самим привели до недостатністю майна Банку для задоволення їх вимог, як наслідок, нанесли великої матеріальної шкоди вкладникам та кредиторам Банку, що призвели до віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, що завдало великої матеріальної шкоди кредиторам.
На підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Також в ході подальшого розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що в період 2015 року, службовими особами ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016), а саме головою правління ОСОБА_4 та іншими посадовими особами правління Банку, зловживаючи службовим становищем здійснено відчуження майна банку, а саме - банківських будівель загальною площею 5104,2 кв. м. та 585,9 кв. м., продаж вчинено за ціною 152 800 000,00 грн. та 17 600 000,00 грн. відповідно, шляхом укладання договору купівлі-продажу між ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016) та ТОВ «Едельмар» (код 39239180). Крім того, згідно наявної інформації придбання вказаних банківських нежитлових приміщень здійснено службовими особами ТОВ «Едельмар» (код 39239180) за рахунок коштів нако пичених на власному поточному рахунку компанії відкритому в ПАТ «УПБ» (код 19019775, МФО 300205), отриманих від компанії ТОВ «МаксимусЕссет» (код 38930661) з поточного рахунка відкритому в ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016) та з джерелом походження фактично з власних коштів ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016).
Тобто придбання ТОВ «Едельмар» (код 39239180) нежитлових приміщень у ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016), розташованих за адресою - м. Київ, вул. Червоноармійська, 10-Б та 10-А, відбулася за рахунок коштів походження яких бере початок у ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016). ТОВ «Едельмар» (код 39239180) придбано нерухомість банку мали початок у ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016) з декількох джерел, а саме: отримання кредиту, отримання овердрафту, розрахунки за договорами купівлі-продажу цінних паперів. Клієнти ПАТ «ФІДОБАНК» здійснювали між собою перерозподіл таких коштів шляхом надання/повернення фінансової допомоги один одному або шляхом укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів з подальшим достроковим розірванням.
Отже, службові особами ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016) зловживаючи службовим становищем, упродовж 2015-2016 років, шляхом проведення міжбанківських операцій, у тому числі операцій з цінними паперами, заволоділи майном банківської установи в особливо великих розмірах. Проведення вищевказаних операцій призвело до суттєвого погіршення фінансового стану Банку та неможливості належного виконання ним своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами, шляхом доведення ПУАТ «ФідоБанк» до категорії неплатоспроможних. Кінцевою метою вказаних умисних дій керівництва банківської установи було привласнення та виведення грошових коштів, та майна банку.
В ході проведення досудового розслідування було встановлено наявність операцій по відчуженню майна банку - банківських будівель загальною площею 5 104,2 кв.м. та 585,9 кв.м., продаж вчинено за ціною 152 800 000,00 грн. та 17 600 000,00 грн. відповідно, шляхом укладання договору купівлі-продажу між ПАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «Едельмар» (код 39239180).
27.03.2015 ТОВ «Едельмар» (код 39239180) з власного поточного рахунку в ПАТ «УПБ» було здійснено оплату за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 25.03.2015 за реєстровим № 405 в сумі 152 800 000,00 грн. нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-а (загальною площею 5104,2 кв.м.), та реєстровим № 406 в сумі 17 600 000,00 грн. нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-б (585,9 кв.м.).
Також в ході слідчих (розшукових) дій встановлено, що фактично кошти сплачені ТОВ «Едельмар» (код 39239180) за договорами купівлі-продажу нерухомості були накопичені на власному рахунку компанії в ПАТ «УПБ» шляхом надходження коштів через поточні рахунки різних компаній з поточного рахунку ТОВ «Максимус Ессетс» (код 38930661) в ПАТ «ФІДОБАНК». Тобто фактично купівля банківських будівель за адресами: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-б та 10-а відбулась за рахунок коштів походження яких бере початок у ПАТ «ФІДОБАНК».
В результаті здійснення аналізу грошових потоків компаній, залучених до схеми набуття коштів ТОВ «Едельмар» (код 39239180) для купівлі даної нерухомості встановлено, що всі грошові потоки мали початок в ПАТ «ФІДОБАНК» з декількох джерел отримання кредиту, отримання овердрафту, розрахунки за договорами купівлі-продажу цінних паперів. Клієнти ПАТ «ФІДОБАНК» здійснювали між собою перерозподіл таких коштів шляхом надання/повернення фінансової допомоги один одному або шляхом укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів з подальшим достроковим розірванням.
Далі було встановлено, що основним джерелом накопичення коштів на рахунках ТОВ «Максімус Ессетс» (код 38930661), набутих згодом ТОВ «Едельмар» (код 39239180), були розрахунки за договорами купівлі-продажу цінних паперів. Операції за договорами купівлі-продажу цінних паперів мали типовий характер: ПАТ «ФІДОБАНК» здійснював попередню оплату цінних паперів, які відображались на рахунку дебіторської заборгованості № 3541. Отримані від банку кошти за «продаж» цінних паперів продавці або їх контрагенти, яким перераховувались кошти, у вигляді поворотної фінансової допомоги, розміщували на депозитних рахунках в ПАТ «ФІДОБАНК». Далі протягом короткого періоду відбувалось дострокове розторгнення депозитів, а також, до визначеної дати передачі продавцем банку цінних паперів, здійснювалось розторгнення договорів купівлі-продажу цінних паперів.
У ході аналізу автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» ГУ ДФС у м. Києві було встановлено, що ПАТ «ФІДОБАНК» перераховувало кошти на адресу ТОВ «Едельмар» (код 39239180) за оренду приміщення за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-а. В подальшому встановлено, що ТОВ «Едельмар» (код 39239180) з метою несплати ПДВ та обготівкування коштів отриманих від ПАТ «ФІДОБАНК», проводили безтоварні операції з рядом СГД з явними ознаками фіктивності.
Також було встановлено, що ТОВ «Максимус Ессет» (код 38930661) на податковому обліку перебуває в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС Запорізької області, директором/бухгалтером та засновником являється одна і та сама людина ОСОБА_5 код іпн НОМЕР_1 , який зареєстрований на території Донецької області, який крім того являється директором та засновником ще дванадцяти СГД, що мають ознаки фіктивності. ТОВ «Максимус Ессет» згідно інформації 1-ДФ на підприємстві працює одна людина ОСОБА_5 , також вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не має ніяких складських приміщень, не може виконувати ні які роботи та надавати послуги підприємствам контрагентів у зв'язку з відсутністю можливості.
Таким чином, службові особи ПУАТ «ФІДОБАНК» МФО (300175), шляхом розтрати активів Банку, проведеними операціями в 2015 році, по відчуженню майна Банку - банківських будівель загальною площею 5690,1 кв.м., вчинили продаж за завідомо заниженою ціною в адресу ТОВ «Едельмар» (код 39239180), тим самим привели до недостатністю майна Банку для задоволення їх вимог, як наслідок, нанесли великої матеріальної шкоди вкладникам та кредиторам Банку, що призвели до віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, що завдало великої матеріальної шкоди кредиторам.
21.11.2018 голові правління банку ПУАТ «ФІДОБАНК» МФО (300175) ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. 12.12.2018 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у розшук.
21.11.2018 року нерухоме майно за реєстровим № 405 за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-а (загальною площею 5104,2 кв.м.), та реєстровим № 406 в сумі 17 600 000,00 грн. нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-б (585,9 кв.м.) постановою прокурора визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Сторона обвинувачення вказує, що на даний час невстановлені особи проводять реєстраційні дії щодо ТОВ «Едельмар» (код 39239180) з метою противоправного заволодіння вищевказаним нерухомими майном підприємства.
Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов'язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-а (загальною площею 5104,2 кв.м.) реєстровий № 405, та нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-б (585,9 кв.м.) реєстровий № 406, у тому числі
- шляхом заборони державному реєстратору або будь-якому іншому суб'єкту державної реєстрації (Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, будь які зміни у тому числі зміни, що стосуються зміни адреси до таких записів, відносно нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-а (загальною площею 5104,2 кв.м.) реєстровий № 405, та нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-б (585,9 кв.м.) реєстровий № 406
- шляхом заборони державному реєстратору або будь-якому іншому суб'єкту державної реєстрації (Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно утвореного шляхом поділу/виділення/об'єднання майна (його часток) за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-а (загальною площею 5104,2 кв.м.) реєстровий № 405, та нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-б (585,9 кв.м.) реєстровий № 406;
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1