печерський районний суд міста києва
Справа № 757/43048/16-ц
31 жовтня 2019 року Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Остапчук Т. В.
при секретарі Ткаченко Ю.М.
представника позивача адвоката Андрієнко П. В.
представників відповідача Кравченко О.М., Гайдаєнко Т.В.
розглянув в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про визнання незаконним, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання незаконним Наказу відповідача АТ «Українська залізниця» від 05 серпня 2016 року за № 94 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення догани начальнику Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відсутній факт дисциплінарного проступку, за який його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме Позивач не допускав недостатньо відповідального ставлення до виконання своїх посадових обов'язків та вказівок і завдань керівництва. Крім того, позивач зазначав, що як керівник Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця» він вчинив усі можливі і достатні дії, щоб привести у відповідність схеми розташування місць у вагонах «Інтерсіті+», які відображаються в мережі Інтернет під час придбання пасажирами квитків, зокрема вів переговори із розробником програмного забезпечення, який затягував укладення договору. Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що він не може відповідати зі зміну рухомого складу потягів після того, як квитки на такий потяг продані пасажирам, оскільки формування рухомого складу і подача потягів на посадку не входить до його посадових обов'язків. За таких обставин ОСОБА_1 наголошував на відсутності у його діях вини та відсутності заподіяної роботодавцю шкоди, відсутності законних підстав для притягнення його для дисциплінарної відповідальності, а тому просить суд визнати незаконним Наказ відповідача АТ «Українська залізниця» від 05 серпня 2016 року за № 94 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення догани начальнику Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог визнати незаконним та скасувати Наказ відповідача АТ «Українська залізниця» від 07 жовтня 2016 року № 1929/ОС «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗПП України», визнати незаконним та скасувати Наказ відповідача АТ «Українська залізниця» від 17 жовтня 2016 року за №1984/ОС, поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця» та стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту його звільнення і до дня ухвалення рішення про поновлення на роботі.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтував тим, що під час винесення Наказу від 07 жовтня 2016 року № 1929/ОС «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗПП України» та його фактичного звільнення він перебував на лікарняному, Наказ відповідача АТ «Українська залізниця» від 17 жовтня 2016 року за №1984/ОС є похідним та фактично вносить змінити до незаконного Наказу від 07 жовтня 2017 року про його звільнення, а тому також є законним. Крім того, позивач ОСОБА_1 зазначає, що його було звільнено з посади без згоди Наглядової ради відповідача АТ «Українська залізниця», тобто з порушенням процедури, передбаченої внутрішніми документами відповідача, а також посилається на те, що позивач не є посадової особою у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а тому роботодавець не може розірвати з ним трудові відносини з власної ініціативи на підставі вказаного пункту Кодексу законів про працю України.
Представники відповідача АТ «Українська залізниця» проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконним Наказу відповідача АТ «Українська залізниця» від 05 серпня 2016 року за № 94 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення догани начальнику Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 заперечують з тих підстав, що у діях позивача ОСОБА_1 містяться ознаки дисциплінарного проступку, відповідач АТ «Українська залізниця» встановила наявність у діях ОСОБА_1 вини, збитки відповідачу АТ «Українська залізниця» було заподіяно у вигляді репутаційних втрат, а тому відповідач АТ «Українська залізниця» законно і обґрунтовано виніс оскаржуваний наказ.
Представники відповідача АТ «Українська залізниця» проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконним Наказу відповідача АТ «Українська залізниця» від 07 жовтня 2016 року № 1929/ОС «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗПП України», визнання незаконним та скасування Наказу відповідача АТ «Українська залізниця» від 17 жовтня 2016 року за №1984/ОС, поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу заперечують з тих підстав, що ОСОБА_1 є посадовою особою, на яку розповсюджується дія п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, згода Наглядової ради відповідача АТ «Українська залізниця» на звільнення ОСОБА_1 не є обов'язковою, ОСОБА_1 згідно з Наказом відповідача АТ «Українська залізниця» від 17 жовтня 2016 року за №1984/ОС звільнено у перший робочий день після виходу з лікарняного, а тому законних підстав для скасування оскаржуваних наказів, поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати йому заробітку за час вимушеного прогулу немає.
Представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився, визнано можливим розгляд у відсутність.
Ухвалою суду від 6.07.2018 року об'єднано в одне провадження справи за вказаними позовами ОСОБА_1 та вирішено розглядати справу за правилами позовного (спрощеного) провадження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 16 грудня 2015 року призначений на посаду начальника Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця».
Відповідно до Положення про Філію метою діяльності філії є інформаційне забезпечення експлуатаційної роботи залізничного транспорту України, розробка і реалізація заходів по підвищенню ефективності дії автоматизованих систему правління залізничним транспортом, обробка оперативної, статистичної, фінансової інформації, досягнення найбільшої операційної ефективності використання інфраструктури.
До посадових обов'язків ОСОБА_1 як начальника Філії входило поточне керівництво та забезпечення досягнення мети діяльності Філії.
Наказом АТ «Українська залізниця» від 05 серпня 2016 року за № 94 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 як начальнику Філії оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків, яке полягало у незадовільній організації роботи Філії щодо забезпечення належної роботи автоматизованої системи продажу електронних залізничних квитків через мережу Інтернет, а також недостатньо відповідальне ставлення до вказівок та завдань керівництва відповідача АТ «Українська залізниця».
Зі змісту оскаржуваного Наказу від 05 серпня 2016 року за № 94 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» вбачається, що оголошення догани позивачу ОСОБА_1 відбулося через те, що в автоматизованій системі продажу електронних квитків через мережу Інтернет відображалися недостовірні схеми поїздів онлайн, що призводить до непорозумінь клієнтів, які купують квитки на поїзд складу виробництва "Хюндай", при цьому здійснюють поїздку на поїзді іншого виробництва. В оскаржуваному Наказі від 05 серпня 2016 року зазначено, що ОСОБА_1 разом з начальником департаменту автоматизованих систем АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4 не вжили дієвих заходів щодо забезпечення виправлення помилок в розташуванні місць та схем вагонів, стабільного супроводу системи, покращення роботи системи. Хоча керівництво неодноразово вимагало забезпечити безперебійну роботу системи в умовах зростання обсягів продажів квитків через Інтернет.
Правовою підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є посилання в оскаржуваному наказі на п. 1 ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року у справі за № 757/43057/16-ц, залишеним без змін Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року, Наказ АТ «Українська залізниця» від 05.08.2016 року за № 94 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» було скасовано в частині оголошення догани ОСОБА_4 через відсутність факту вчинення ОСОБА_4 дисциплінарного проступку.
Згідно із ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України заходи стягнення застосовуються до працівника за порушення трудової дисципліни. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до ст. 149 КЗпП України повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не спростував, що АТ «Українська залізниця» не може самостійно вносити зміни до схем поїздів онлайн, які відображаються у автоматизованій системі продажу електронних квитків через мережу Інтернет, а змушений купувати таку послугу у підрядної організації ТОВ «УНІТ».
Позивач ОСОБА_1 для виконання покладених на нього обов'язків з метою приведення у відповідність схем поїздів онлайн, які відображаються у автоматизованій системі продажу електронних квитків через мережу Інтернет, неодноразово звертався до ТОВ «УНІТ» з проханням привести вказані схеми у відповідність до фактичних, що підтверджується наявними у матеріалах справи Листами Філії від 20.01.2016 року за № ГІОЦ-36/46, від 12.02.2016 року № ГІОЦ-36/140, від 16.02.2016 року № 36/151, від 14.03.2016 року № ГІОЦ-36/269, 13.07.2016 року № 36/957. Також у матеріалах справи містяться відповіді ТОВ «УНІТ» про готовність привести онлайн схеми потягів, що відображаються у автоматизованій системі, у відповідність до фактичних після укладення відповідних договорів, строк надання послуг - три місяці з дня затвердження технічних умов. У Листі від 15.03.2016 року № 02/150316 ТОВ «Уніт» запропоновано відповідачу АТ «Українська залізниця» в особі Філії провести переддоговірну процедуру закупівлі відповідно до ст. 39 ЗУ «Про здійснення державних закупівель».
Позивач ОСОБА_1 вказував, що ТОВ «УНІТ» затягувало укладення договорів на внесення змін до автоматизованої системи продажу електронних квитків, не надаючи Філії необхідний для укладення відповідних договорів пакет документів, передбачений ЗУ «Про здійснення державних закупівель» (в редакції, чинній на момент притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності). Дана обставина не спростована відповідачем.
Суд також надає належну оцінку тому факту, що до посадових обов'язків ОСОБА_1 як начальника Філії не входить формування та подача на посадку рухомого складу потягів «Інтерсіті+» у день здійснення поїздки, а тому ОСОБА_1 не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за те, що на посадку пасажирам подано вагони з іншим розташуванням місць, ніж про це було заявлено при продажі квитків пасажирам як через мережу Інтернет, так і через квиткові каси.
Відповідачем АТ «Українська залізниця» не надано доказів заподіяння діями позивача ОСОБА_1 шкоди відповідачу або іншим особам, факту відшкодування такої шкоди пасажирам. Відповідачем АТ «Українська залізниця» також не доведено той факт, що потяги, відзначені у автоматизованій системі продажу квитків «Інтерсіті+», обов'язково мають бути потягами марки «Хюндай», або факт того, що заміна потягів після продажу квитків впливає на якість послуг, які надаються АТ «Українська залізниця» пасажирам.
Зважаючи на правову природу спірних відносин між позивачем та відповідачем при доведенні правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідачем, необхідно встановити у сукупності наявність підтверджених належними доказами: факту порушення особою трудової дисципліни, а саме порушення нею обов'язків, які покладені на неї посадовою інструкцією, положенням та/або іншими внутрішніми документами роботодавця, та наявності вини у діях такої особи. Відсутність доказів хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на встановлене суд приходить до висновку, що відсутні передбачені законом підстави вважати доведеним факт скоєння позивачем ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та застосування до нього стягнення, оскільки Відповідач АТ «Українська залізниця» не довів наявність у діях ОСОБА_1 порушення ним своїх посадових обов'язків, а також не надав доказів того, що ОСОБА_1 будь-коли ставився до своїх посадових обов'язків недбало.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним Наказу відповідача АТ «Українська залізниця» від 05 серпня 2016 року за № 94 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення догани начальнику Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог про поновлення на роботі , стягнення заробітної плати судом встановлено.
07 жовтня 2016 року позивача ОСОБА_1 Наказом відповідача АТ «Українська залізниця» за № 1929/ОС «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗПП України» було звільнено за ініціативою власника у зв'язку з припинення повноважень посадових осіб.
17 жовтня 2016 року Наказом відповідача АТ «Українська залізниця» за № 1984/ОС було внесено зміни до Наказу відповідача АТ «Українська залізниця» за № 1929/ОС «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗПП України» в частині дати його звільнення, зокрема зазначено, що датою звільнення є перший робочий день після виходу ОСОБА_1 з лікарняного.
Судом встановлено, що між відповідачем АТ «Укрзалізниця» та позивачем ОСОБА_1 було укладено безстроковий трудовий договір у порядку ст. 24 КЗпП України, оформлений Наказом про прийняття на роботу. Контракт з ОСОБА_1 не укладався.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України працівник може бути звільнений за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадку припинення повноважень посадової особи.
Відповідач АТ «Українська залізниця» на момент винесення оскаржуваного наказу мало організаційно-правову форму публічне акціонерне товариство.
Відповідно ч. 2 ст. 89 ГК України, ст. 2 ЗУ «Про акціонерні товариства» посадовими особами акціонерного товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, голова та члени наглядової ради.
Виходячи зі змісту Рішення Конституційного суду України від 12 січня 2010 року за № 1-рп/2010 (у справі за конституційним зверненням ТОВ «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч. 3 чт. 99 ЦК України) розірвання трудового договору у зв'язку з припиненням повноважень посадових осіб товариства є механізмом реалізації ч. 3 ст. 99 ЦК України, яке передбачає можливість усунення членів виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків як право компетентного (уповноваженого) органу товариства у будь-який час та з будь-яких підстав усунути особу від виконання обов'язків члена (членів) виконавчого органу.
Посада, з якої було звільнено позивача ОСОБА_1 , - начальник Філії, не відноситься до посад, на які розповсюджується дія ч. 5 п. 1 ст. 41 КЗпП України - припинення повноважень посадової особи, а позивач ОСОБА_1 не є посадовою особою у розумінні ЗУ «Про акціонерні товариства».
Вказана додаткова підстава для дострокового розірвання трудового договору була запровадження з метою захисту інвесторів, як це передбачено ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів».
Єдиним акціонером Відповідача АТ «Українська залізниця» є Кабінет Міністрів України, а представником його інтересів - Наглядова рада АТ «Українська залізниця».
Згідно з Положенням про Наглядову раду АТ «Українська залізниця» (у редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення) Наглядова рада АТ «Українська залізниця» на власний розсуд здійснює контроль за діяльністю правління, зокрема, але не виключно, у таких формах: п. 6.4.8. надання попереднього погодження на призначення та звільнення керівників та виконуючих обов'язки керівників відокремлених структурних підрозділів та структурних підрозділів апарату управління Товариства (директори, керівники регіональних філій, філій та представництв) тощо.
Відповідач АТ «Українська залізниця» не надано доказів дотримання останнім процедур, передбачених внутрішніми документами АТ «Українська залізниця». Так, відповідач не довів, що перед чи після прийняття рішення про звільнення позивача ОСОБА_1 правління відповідача АТ «Українська залізниця», яке своїм рішенням від 06 жовтня 2016 року звільнило ОСОБА_1 у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи, отримувало згоду на таке звільнення, або проінформувало Наглядову раду АТ «Українська залізниця» про наступне прийняття рішення про звільнення начальника Філії ОСОБА_1 .
Також судом встановлено, що з 07 жовтня 2016 року по 13 жовтня 2016 року позивач ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДА № 315199 від 07 жовтня 2016 року.
Згідно з ч. 4 чт. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» правило про недопустимість звільнення працівників під час їх перебування у відпустці та в період їх тимчасової непрацездатності поширюється також і на випадки, коли розірвання трудового договору проводиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 40, 41 КЗпП України).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, а у випадку звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - видати йому копію наказу про звільнення.
Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, Наказ про звільнення від 07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 разом з трудовою книжкою було вручено 17 жовтня 2016 року після виходу ОСОБА_1 з лікарняного. В трудовій книжці зазначено як підставу для звільнення Наказ АТ «Українська залізниця» від 07 жовтня 2016 року за № 1929/ОС, запис здійснено 07 жовтня 2016 року. Жодних інших записів про звільнення та/або внесення змін в документи, що стали підставами для звільнення, в трудовій книжці не міститься.
Наказ Відповідача АТ «Українська залізниця» від 17 жовтня 2016 року за №1984/ОС, яким було внесено зміни в Наказ за № 1929/ОС від 07 жовтня 2019 року в частині дати звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_1 17 жовтня 2016 року, у день його звільнення, не вручався, відповідні дані до трудової книжки не вносилися.
Також у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 відсутні будь-які записи про те, що після його звільнення відповідачем АТ «Українська залізниця» позивача було прийнято на іншу роботу.
Таким чином, позивача ОСОБА_1 було звільнено під час його тимчасової непрацездатності. Суд не приймає жл уваги твердження відповідача АТ «Українська залізниця», що фактичною датою звільнення ОСОБА_1 є 17 жовтня 2016 року, оскільки вказане спростовується інформацією, внесеною до трудової книжки позивача, а також тим фактом, що ОСОБА_1 17 жовтня 2016 року не було додатково вручено Наказ від 17 жовтня 2016 року за №1984/ОС.
Суд, оцінивши всі надані докази та надавши правову оцінку доводам сторін, приходить до висновку, що Наказ АТ «Українська залізниця» від 07 жовтня 2016 року за № 1929/ОС «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗПП України» та Наказ від 17 жовтня 2016 року за №1984/ОС як такий, що є похідним та вносить зміни до незаконного Наказу за № 1929/ОС від 07 жовтня 2016 року не відповідають вимогам п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України .
Позовні вимоги про скасування наказу про звільнення не підлягають задоволенню. Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності регулюються законодавством про працю (ст. 3 КЗпП України). Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.Скасування наказу, яким був звільнений працівник, законодавством про працю не передбачено.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині поновлення його на роботі.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. за N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», надалі за текстом Постанова № 100, вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу. Відповідно до п. 2 Постанови № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.
Таким чином, при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середня заробітна плата ОСОБА_1 повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за серпень та вересень 2016 року. Як вбачається з Довідки, наданої відповідачем АТ «Укрзалізниця», нарахована заробітна плата ОСОБА_1 складала: за серпень 2016 року - 19 406,18 грн., за вересень 2016 року - 16 205,40 грн. Середня заробітна плата за місць складала 17 805,79 грн., а за один робочий день - 809,35 грн.
Посилання відповідача АТ «Укрзалізниця» на те, що вказаний заробітна плата була нижчою, оскільки ОСОБА_1 у вересні 2016 року була виплачена матеріальна допомога, не беруться судом до уваги, оскільки факт виплати матеріальної допомоги не підтверджений належними доказами. Так, наданий відповідачем АТ «Українська залізниця» розрахунок (копія з оригіналу), не містить у вихідному документів інформацію про осіб, які склали цей документ, а також підписів відповідних посадових осіб. Відповідно до п. 118 Статуту АТ «Українська залізниця» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, будь-які договори, довіреності, інші правочини та документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства повинні бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/або іншими уповноваженими на це особами. Такі договори, довіреності, правочини та документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для товариства виключно у разі, коли вони скріплені двома підписами.
Відповідно до п. 5 Постанови № 100 основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цієї Постанови визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий п. 8 Постанови № 100).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій п. 8 Постанови № 100).
Станом на дату ухвалення рішення 16 жовтня 2019 року позивачу ОСОБА_1 належить до виплати за час вимушеного прогулу 645 459 грн. 84 коп., виходячи з наступного розрахунку: за період з 08 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2016 року (15 робочих днів) - 13 354,35 грн., за період з 01 листопада 2016 року по 30 вересня 2019 року (35 місяців) - 645 459,84 грн., за період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року - 17 805,79 грн
Твердження відповідача АТ «Українська залізниця» про те, що виплата за час вимушеного прогулу позивачу ОСОБА_1 має бути здійснена за вирахуванням вихідної допомоги, виплаченої ОСОБА_1 не приймає , оскільки в судовому засіданні не вирішувались по суті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 частково.
Відповідно до ст..141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 6 284,64 грн.
Керуючись ст. ст. 40, 41, 47, 139, 147, 149, 235 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 77, 79, 81, 263, 264, 27, 354 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про визнання незаконним, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати незаконним Наказ АТ «Українська залізниця» від 05 серпня 2016 року за № 94 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення догани начальнику Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця» з 17 жовтня 2016 р.
Стягнути з АТ «Українська залізниця» (код за ЄДР 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу 676 619,98 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі , стягнення заробітної плати за місяць в розмірі 17 805,79 грн. підлягає негайному виконанню.
Стягнути з АТ «Українська залізниця» (код за ЄДР 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 6 284,64 грн.
В іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Суддя Остапчук Т.В. Позов