печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39700/19-ц
"17" жовтня 2019 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Шевченко А.В.,
представника позивача - Сацюка В.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у цивільній справі № 757/55383/19-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування від 08.04.2004 та змін у Свідоцтвах про право власності на житло недійсними, -
29.07.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 30.07.2019, для вирішення питання про відкриття провадження.
05.08.2019 ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального провадження до підготовчого судового засідання.
09.09.2019 до суду надійшло клопотання відповідача - ОСОБА_1 , в якому остання просила закрити провадження у вказані справі, в обґрунтування якого зазначила, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2014 було відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог, яке було частково змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва в частині посилання на пропуск позивачем строку позовної давності було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Таким чином, представник відповідача просить суд, закрити провадження у справі, оскільки позови є аналогічними за учасниками цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, предметом спору.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву, просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача заперечував щодо задоволення вказаної зави.
Суд, дослідивши клопотання про закриття провадження у справі та матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Положеннями статті 11 ЦПК України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 1 статті 12, частини 1 статті 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
За частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2014 було відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог, яке було частково змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.11.2014, в частині посилання судом на пропуск позивачем строку позовної давності, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду залишено без змін.
Наряду з вказаним при зверненні до суду у 2019 році, позивач зазначає, що позов 2014 року, на відміну від цього, подавався з інших підстав, під час розгляду справи 2014 року судом не встановлювалися та відповідно не досліджувалися обставини, які мають істотне значення для справи, а саме не встановлювалось чи всі документи переоформив обдаровуваний, які посвідчують право власності на річ чи продовжує жити дарувальник в даній квартирі, хто є власником особового рахунку, закріпленого за зазначеною квартирою, ким сплачуються рахунки за спожиті комунальні послуги.
При дослідженні судом встановлено, що позов 2014 мав такий самий предмет - вимога про визнання договору дарування від 08.04.2004 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , недійсним та те, що вказані позови мають однакові юридичні підстави - норми ЦК України про визнання договору дарування та правочину недійсним (статті 229. -230 ЦК України).
Тобто рішення Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2014 та рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.11.2014 у справі № 757/10402/14-ц за позовом у спорі того самого позивача з тими самими відповідачами, з тих самих підстав та про той самий предмет набули законної сили 27.11.2014.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
За частиною 2 статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
За таких обставин, суд, встановивши, що аналогічний спір був розглянутий судом, рішення якого набрало законної сили, приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчовчого засіданння, суд постановляє ухвалу закриття провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-19, 200, 255, 256, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у цивільній справі № 757/39700/19-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування від 08.04.2004 та змін у Свідоцтвах про право власності на житло недійсними - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі № 757/39700/19-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування від 08.04.2004 та змін у Свідоцтвах про право власності на житло недійсними.
Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення через Печерський районний суд м. Києва.
Повний текст ухвали складено 22.10.2019.
Суддя Т.Г. Ільєва