07.11.2019 Справа № 756/12901/18
Унікальний номер 756/12901/18
Провадження № 2-з/756/8/19
07 листопада 2019 року
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Луценко О.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розписками,
У жовтні 2018 року позивача звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розписками.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01 листопада 2018року відкрито провадження у справі.
09.10.2018 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на вчинення будь - яких дій, спрямованих на відчуження у будь- який спосіб квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві власності ОСОБА_3 .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви з наступних підстав.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликались
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Разом з тим, позивачем не надано документального підтвердження про належність даної квартири відповідачу та зі змісту заяви такої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.
Разом з тим, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.02.2010 року по справі № 2-4301/2010 заяву накладено арешт на відповідну частину квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві власності ОСОБА_3 .
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150-153 ЦПК України,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розписками -відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О.М. Луценко