"07" листопада 2019 р.
м. Київ
справа № 757/14561/19
провадження № 2/755/5744/19
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
10 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000,00 грн. з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня звернення з даною заявою до суду і до досягнення сином двадцяти трьох років, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони від зареєстрованого шлюбу мають сина. Однак одруження виявилось невдалим, відповідач не піклувався про створення нормальних сімейних стосунків, не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї та взаємоповагу один до одного. На даний час фактичні шлюбні стосунки між сторонами припинено, сторони спільного бюджету не мають та не ведуть спільного господарства, син проживає разом із позивачем та знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні. Крім того, з 26.08.2019 року ОСОБА_3 навчається в Національній академії внутрішніх справ, тому має право на отримання аліментів у зв'язку із продовженням навчання. Відповідач, будучи особою працездатного віку та не маючи інших утриманців участі у вихованні дитини не приймає, коштів на його утримання не надає, тому позивач вимушена звернутись з вимогами про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина у судовому порядку.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_2 не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 01 жовтня 2019 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положення ч.1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину - сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 02.11.2001 року, актовий запис № 1526. (а.с. 5)
За даними Довідки Національної академії внутрішніх справ від 03.09.2019 року № 515 та Довідки від 02.09.2019 року № 467, ОСОБА_1 дійсно працює в Національній академії внутрішніх справ на посаді кухаря 4-го розряду їдальні № 1 відділення організації харчування перемінного складу відділу організації та забезпечення харчування, заробітна плата за період з березня 2019 року по серпень 2019 року становить 99 135,57 грн., середній заробіток 16 522,59 грн. (а.с. 10, 11)
За даними Довідки, виданої Національною академією внутрішніх справ від 03.09.2019 року № 46/02-3360, ОСОБА_3 дійсно навчається на 1 курсі Національної академії внутрішніх справ на денній формі навчання за державним замовленням, ступеня вищої освіти бакалавра. На повному матеріальному забезпеченні не перебуває. Термін навчання з 26.08.2019 року по 05.07.2022 року. Наказ Національної академії внутрішніх справ про зарахування на навчання від 20.07.2019 року № 1409. (а.с. 31)
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
За правилами частини першої статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 Сімейного кодексу України ). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
За змістом статей 191, 200 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Судом встановлено, що на час звернення позивача з даним позовом до суду, тобто 10.09.2019 року, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був неповнолітнім, проживає разом із матір'ю за місцем її проживання, між сторонами не досягнуто згоди щодо сплати аліментів, відповідач відмовляється у добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, яка перебуває на повному матеріальному утриманні позивача, що є підставою звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Разом з тим, складову предмету спору становлять вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно до досягнення сином 23-х років.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що за обставин, що склалися, позов ОСОБА_1 , що поданий в інтересах неповнолітньої дитини, яка на даний час проживає разом із матір'ю, підлягає до часткового задоволення, та, діючи в межах заявлених позовних вимог, суд ураховує право позивача щодо примусового стягнення аліментів в судовому порядку в твердій грошовій сумі, за відсутності в матеріалах справи даних про офіційне працевлаштування відповідача, та присуджує відповідачу до сплати аліменти на ім'я позивача на утримання неповнолітнього сина у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 10.09.2019 року, і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому суд бере до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, має можливість працевлаштування, не має інших утриманців та соціальних зобов'язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів.
Крім того, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2019 року і до закінчення навчання, тобто до 05 липня 2022 року, однак не більше ніж до досягнення 23-річного віку, при цьому суд бере до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, не має інших утриманців та соціальних зобов'язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів, за відсутності доказів спростування останнього. Крім того, слід зауважити, що аліменти підлягають стягненню на користь сина ОСОБА_3 , оскільки останнім досягнуто повноліття, набуто повної цивільної дієздатності та правоздатності, ураховуючи, що цивільним законодавством аліменти визначено власністю дитини.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів підлягає до часткового задоволення та присуджує до стягнення з ОСОБА_2 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, з подальшою індексацією аліментів, починаючи з 10 вересня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . А також суд присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, з подальшою індексацією аліментів, починаючи з 24 жовтня 2019 року і до закінчення сином навчання, тобто до 05 липня 2022 року, однак не більше ніж до досягнення 23-річного віку, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 79, 141, 155, 180-182, 199 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, з подальшою індексацією аліментів, починаючи з 10 вересня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, з подальшою індексацією аліментів, починаючи з 24 жовтня 2019 року і до закінчення сином навчання, тобто до 05 липня 2022 року, однак не більше ніж до досягнення 23-річного віку.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення складено 07 листопада 2019 року.
Суддя: В.І. Галаган